Рішення

від 26.04.2018 по справі 910/2311/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 26.04.2018Справа №  910/2311/18 Господарський суд міста Києва у складі  судді Лиськова М.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюціонер» (49000, м. Дніпро, вул. Філософська, б. 84; код ЄДРПОУ: 39676036) До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «СМЦ Укрмет» (04208, м. Київ, пр-т. Гонгадзе, будинок 5, літера А, офіс 7; код ЄДРПОУ:   40160748) Про                    стягнення 21 350, 36 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 27.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Еволюціонер» (далі – позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву №22/02 від 22.02.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМЦ Укрмет» (далі – відповідач) про стягнення 21 350, 36 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еволюціонер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМЦ Укрмет» було укладено в спрощений спосіб договір поставки, згідно умов якого відповідач був зобов'язаний поставити позивачу товар загальною вартістю 21 350, 36 грн. Позивачем було оплачено рахунок-фактуру «УК-0009984 від 12.12.2017, однак з метою забезпечення права вимоги 16.01.2018 позивачем було направлено вимогу № 27, щодо здійснення поставки переплаченого товару у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Проте відповідачем на зазначену вище вимогу не було надано відповіді та не було здійснено поставку. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2311/18. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.03.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04208, м. Київ, пр.-т Гонгадзе, будинок 5, літера А, офіс 7. Однак, станом на дату розгляду справи в матеріалах справи міститься повернутий поштою конверти за номером поштового відправлення № 0103044539377 із копією ухвали суду про відкриття провадження від 02.03.2018 з адреси відповідача із зазначенням причини повернення " Закінчення встановленого терміну зберігання". Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. 23.03.2018 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: Між позивачем та відповідачем було укладено усний договір поставки товарів, а саме поставки полоси 60х25 ст. 45 вагою 567 кг , загальною вартістю 21  350, 36 грн. Відповідачем було виставлено позивачеві рахунок-фактуру №УК-0009984 від 12.12.2017, який було оплачено позивачем 12.12.2017, що підтверджується платіжним дорученням Зазначений рахунок-фактура не містить відомостей (умов) щодо строку поставки товару. Тому з метою забезпечення права вимоги, 16 січня 2018р. на юридичну адресу відповідача позивачем у відповідності з приписом ч. 2. ст. 530 Цивільного кодексу України позивачем направлено вимогу за вих. № 27 , щодо здійснення поставки передплачених 587,00 кг. полоси 60X25 ст. 45 загальною вартістю 21 350,36 грн. з урахуванням ПДВ у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Вказану вимогу, що містила акцентоване попередження про правові наслідки не передання товару у встановлений строк згідно з приписом ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, відповідачем залишено без задоволення і відповіді. Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У відповідності до  ст. 526 Цивільного кодексу України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Однак, як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо здійснення поставки за відповідачем не виконано. Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів поставки товару визначеного в рахунку-фактурі № УК-0009984 від 12.12.2017. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено. Таким чином, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюціонер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМЦ Укрмет» про стягнення 21 350, 36 грн. підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України  судові витрати покладаються судом на відповідача. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86,  129, 233, 236,  237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюціонер» задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМЦ Укрмет» (04208, м. Київ, пр.-т Гонгадзе, будинок 5, літера А, офіс 7; ідентифікаційний код: 40160748) на користь вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюціонер» (49000, м. Дніпро, вул. Філософська, б. 84; ідентифікаційний код: 39676036) основний борг у розмірі 21 350 грн. 36 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 грн. 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 26.04.2018 року Суддя                                                                                          М.О. Лиськов