Рішення

від 26.04.2018 по справі 910/2559/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 26.04.2018Справа №  910/2559/18 Господарський суд міста Києва у складі  судді Лиськова М.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи За позовом          Приватного підприємства "Кондор Маркет" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 44-а, 6-ий пов., кімн. №5) До                    Приватного підприємства "ТЕКТОНІКА АРТ" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд.9)     Про                    стягнення 542    447,83 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 05.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Кондор Маркет" з вимогами до Приватне підприємство "ТЕКТОНІКА АРТ" про стягнення 542 447,83 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу №02-04/2015 від 02.04.2015, останній не виконав свого обов'язку в частині сплати грошових коштів за поставлений та відвантажений товар, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 542 447,83 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України  у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Малозначними справами є справи, незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (пункт 2 частина 5  статті 12 Господарського процесуального кодексу України). Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2018  позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2559/18. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову , яка не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. Судове засідання призначено на 04.04.2018. 26.03.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву. 04.04.2018 представники позивача та відповідача в судове засідання з'явились. Ухвалою суду 04.04.2018 ухвалено подальший розгляд справи № 910/2559/18 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення(виклику) сторін. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: 02.04.2015  між Приватним підприємством "Кондор Маркет" (далі – Позивач, Продавець) та Приватним підприємством "ТЕКТОНІКА АРТ" (далі – Відповідач, Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу № 02-04/2015 (надалі – Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, у відповідності до товарних накладних, Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах згідно цього Договору. За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу). На виконання умов Договорів, в період з квітня по червень 2015 Позивач поставив Продукцію Відповідачеві на загальну суму 542  447, 83 грн. Відповідно до п. 3.3 Договору оплата за товар проводиться кожні 30 днів, по мірі її реалізації Покупцем. Відповідачем поставлений товар в повному обсязі оплачено не було, таким чином у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в сумі 542  447, 83 грн. Відповідач заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що товар ним не реалізовано, а поставлено на реалізацію до мереж АЗС  тощо, а отже строк оплати не настав. Разом з тим з відзиву відповідача вбачається, що ним з ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» укладено договори поставки: №РЦ-0722 від 01.08.2015 р; № ВР/РЦ-041 від 17.01.2017; №РЦ-0071 від 01.01.2016;  №ОРД-49-СТ від 25.02.2015; №39-КРД від 01.03.2015;  № 01/02/03/СТ від 02.03.2015;  № ВП-11 ВРД від 01.03.2015 вбачається, що між відповідачем та вказаними торговельними мережами укладено Договори на реалізацію товару. Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем було реалізовано оспорюваний товар. При цьому, судом не може бути взято до уваги вільне трактування відповідачем п. 3.3. Договору, оскільки положення чинного законодавства, що регулюють відносини з поставки (купівлі-продажу) та укладеного сторонами договору, не ставлять обов'язок з оплати поставленого товару у зв'язок з подальшими стосунками покупця з іншими контрагентами щодо наступної реалізації цього товару. Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо оплати поставленого товару відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 542  447, 83  грн. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів оплати наданих послуг. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено. Таким чином, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  Приватного підприємства "Кондор Маркет" до Приватного підприємства "ТЕКТОНІКА АРТ" підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України  судові витрати покладаються судом на відповідача. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86,  129, 233, 236,  237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Кондор Маркет" – задовольнити. 2. Стягнути з Приватного підприємства "ТЕКТОНІКА АРТ"  (03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд.9; ідентифікаційний код :34482612) на користь вимоги Приватного підприємства "Кондор Маркет"  (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 44-а, 6-ий пов., кімн. №5; ідентифікаційний код: 38679628) основний борг у розмірі 542 447 грн. 83 коп. та судовий збір у розмірі 8  136 грн. 72 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 26.04.2018 року Суддя                                                                                          М.О. Лиськов