Рішення

від 26.04.2018 по справі 910/2430/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2018Справа № 910/2430/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго

до Шевченківської районної організації товариства червоного хреста України в м. Києві

про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги з централізованого опалення в розмірі 21 043,11 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Київенерго звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Шевченківської районної організації товариства червоного хреста України в м. Києві про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги з централізованого опалення в розмірі 21 043,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, в частині здійснення розрахунків за отримані послуги з централізованого опалення приміщення за адресою м. Київ, вул. Котовського, 33 у період з 01.02.2015 по 01.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2430/18. З огляду на малозначність справи №910/2430/18 в розумінні ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, характер спірних правовідносин та предмет доказування та клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного, господарським судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

12.03.2018 представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення сторін у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 у задоволенні клопотання Шевченківської районної організації товариства червоного хреста України в м. Києві про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

16.03.2018 представником відповідача подано заперечення на позовну заяву, у яких відповідач, заперечуючи проти позову вказав, що борг в розмірі 21 043,11 грн. був передбачений кошторисом на 2016 рік та погашений в 2016 році, про що свідчать платіжні доручення. Також, відповідач за зазначає, що протягом 2015 року було спожито Гкал на суму 15 943,77 грн., в 2016 році на суму 19 711,70 грн., протягом 2017 року на суму 18 000 грн., в 2016 році було сплачено за опалення 40 754,86 грн., які були сплачені з урахуванням боргу зазначеного в позовній заяві.

19.03.2018 представником позивача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

21.03.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву (додаткові пояснення) у яких відповідач зазначає, що до укладення Договору № 8522030-02 від 20.10.2016 з ПАТ Київенерго відповідач за надання послуг з централізованого опалення розраховувався згідно Договору № С-Б005 від 05.01.2011 та додаткової угоди № 2 від 22.04.2015 з Комунальним підприємством Центр обслуговування споживачів Шевченківського району . Також, відповідач зазначає, що сума заборгованості в частині заявлених вимог в період з 01.02.2015 по 01.05.2015 не відповідає сумі 21 043,11 грн., а відповідно до розрахунків позивача складає 11 158,31 грн., яка була сплачена згідно Договору № С-Б005 від 05.01.2011, а залишок від заявленої суми 9 884,80 грн. це є період з 01.11.2014 по 01.01.2015.

16.04.2018 позивача позивав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та письмові пояснення, у яких зазначає, що з призначень платежів відповідача вбачається, що сплати здійснено по Договору на постачання теплової енергії № 8252030-02 від 20.10.2016 за спожиту теплову енергію в вересні-грудні 2016 року, що не стосується спірного періоду та не спрямовано на сплату наданих послуг з централізованого опалення по особовому рахунку № 825203020020101. Позивач зазначає, що посилання відповідача на розрахунок статей використання бюджетних коштів на 2016 рік, в якому нібито передбачено погашення заборгованості за централізоване опалення, яке утворилось в листопаді-грудні 2014 року та в січні-квітні 2015 року є хибним, оскільки відповідач, отримавши бюджетні кошти спрямував їх в погашення заборгованості за теплову енергію по Договору № 8252030-02 від 20.10.2016 за вересень-грудень 2016 року, а позивач відповідно до призначень платежів відповідача зарахував їх на Договір № 8252030-02 від 20.10.2016 в погашення заборгованості в зазначені відповідачем місяці. Також, позивач зазначає, що між позивачем та КП Центр обслуговування споживачів Шевченківського району укладено Договір № 8252009 від 01.06.2017 на постачання теплової енергії, у Додатку № 6 Перелік об'єктів теплопостачання до якого зазначено відповідача під особовим рахунком № 825230, та відповідно до оборотно-сальдової відомості, КП не здійснювало нарахувань відповідачу та не виставляло рахунки, оскільки у зв'язку з внесенням у червні 2014 року змін до Закону України Про житлово-комунальні послуги , не мало на це правових підстав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, споживачем послуг з центрального опалення в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Котовського, 33, є Шевченківська районна організація товариства червоного хреста України в м. Києві (далі - відповідач).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що незважаючи на відсутність між ним та відповідачем договору, у період з 01.02.2015 по 01.05.2015 він надавав послуги з централізованого опалення відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Котовського, 33, на загальну суму 21 043,11 грн.

18.08.2017 ПАТ Київенерго звернулось до відповідача із Вимогою № 21/1/3098 від 16.08.2017 про сплату заборгованості за надані послуги з централізованого опалення до нежитлових приміщень в розмірі 21 043,11 грн., до якої долучило Акт надання послуг № 46776 від 30.04.2015 на суму 3 069,77 грн., Акт надання послуг № 34604 від 31.03.2015 на суму 4 585,60 грн. та № 23272 від 28.02.2015 на суму 13 387,84 грн. за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року включно.

Також, 29.12.2017 позивач повторно звернувся до відповідача із Вимогою № 21/1/5656 від 28.12.2017 про сплату заборгованості з централізованого опаленням суб'єктам господарювання на суму 21 043,11 грн.

Однак, зазначені вимоги залишені позивачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України Про житлово-комунальні послуги .

За змістом статті 1 вказаного Закону комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до статті 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо) (ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, далі Правила.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги, якими він фактично користується у повному обсязі. Така позиція викладена у Постановах Вищого господарського суду України по справі №910/9720/14 від 21.01.2015 року; № 5011-31/17255-2012 від 15.05.2014 року; № 5017/2891/2012 від 15.05.2013 року; № 910/18704/14 від 29.07.2015 року; № 910/6338/14 від 17.08.2015 року.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 ГК України.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

При цьому, ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства (Постанова Вищого господарського суду України від 25.11.2014 року у справі № 3-184ГС14).

Суд зазначає, що споживач (відповідач), незважаючи на факт відсутності між ним та позивачем договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг, з урахуванням положень статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Сама по собі відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у заявлений позивачем період, а саме з лютого 2015 по травень 2015 року позивачем було надано, а відповідачем спожито комунальні послуги на загальну суму 11 158,31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями складених самим позивачем Актами наданих послуг № 46776 від 30.04.2015 на суму 3 069,67 грн., № 34604 від 31.03.2015 на суму 4585,60 грн. та № 23272 від 28.02.2015 на суму 13 387,84 грн., з яких позивачем вказано нарахування за листопад 2014 року - 1 231,54 грн. без ПДВ, за грудень 2014 року - 3 017,91 грн. без ПДВ, за січень 2015 року - 3 978,88 грн. без ПДВ, за лютий 2015 року - 2 919,20 грн. без ПДВ.

Також, як вбачається з наданого розрахунку боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2014 по 01.10.2015 станом на 01.07.2017, складеної 31.07.2017, підписаного начальником ВРЮС ЦР ДепПТЕ СВ КЕК ПАТ Київенерго - О.С. Ремез, у період з лютого по травень 2015 року (спірний період) відповідачем спожито послуг на суму 11 158,31 грн.

Таким чином, як встановлено судом, надання послуг у період з лютого по травень 2015 року на суму 21 043,11 грн., заявлену позивачем до стягнення, документально не доведена, оскільки з встановлених фактичних обставин справи вбачається, що у спірний період відповідачем було спожито послуг на суму 11 158,31 грн., в свою чергу, послуги на фактичну різницю між заявленою сумою - 21 043,11 грн. та сумою 11 158,31 грн., тобто на 9 884,80 грн. були спожиті відповідачем у період з листопада 2014 року по січень 2015 року, який не є предметом дослідження у даній справі, а відтак, обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача вартості спожитих послуг з теплопостачання на суму 11 158,31 грн. спожитих у період з лютого по травень 2015 року.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу, посилання відповідача на оплату заборгованості у належному розмірі на користь позивача матеріалами справи не підтверджується, оскільки з наданих відповідачем платіжних доручень № 5 від 19.12.2016 на суму 4 018,22 грн., № 1 від 21.11.2016 на суму 20 386,66 грн., № 6 від 19.12.2016 на суму 8 036,43 грн. та № 7 від 23.12.2016 на суму 8 313,55 грн. вказано призначення платежу з посиланням на Договір № 8252030-02 від 20.10.2016 та періоди з жовтня по грудень 2016 року відповідно.

Також, посилання відповідача на сплату заборгованості за спірний період на користь КП Центр обслуговування споживачів Шевченківського району документально не підтверджена, оскільки відповідачем не подано доказів в підтвердження наведених обставин, як і не подано доказів виставлення третьою особою рахунків у спірний період.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Шевченківської районної організації товариства червоного хреста України в м. Києві (04060, м. Київ, вулиця Котовського, будинок 33; ідентифікаційний код: 25729707) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 00131305) заборгованість в розмірі 11 158 (одинадцять тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 31 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 934 (дев'ятсот тридцять чотири) грн. 32 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 26.04.2018.

Суддя О.А. Грєхова