Рішення

від 26.04.2018 по справі 910/1714/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2018Справа № 910/1714/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Евріка"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Луи Дрейфус Трейд"

про стягнення 48 000,00 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

15.02.2018 року до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства "Евріка" до товариства з обмеженою відповідальністю "Луи Дрейфус Трейд" про стягнення 48 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки від 22.02.2017 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адреси місцезнаходження відповідача, яке також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом, також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене судове засідання - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 16.02.2018 року є офіційним місцезнаходженням відповідача.

Як вбачається з повернутого конверта №01030 45735137 з направленням ухвали про відкриття провадження у справі від 16.02.2018 року, він повернувся в суд у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали про відкриття провадження у справі відповідачем та повернення її до суду з поміткою "повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання" є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

У зв'язку з чим, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та розгляд справи, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявили протиправну процесуальну бездіяльність.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22.02.2017 року між Селянським (фермерським) господарством "Евріка" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Луи Дрейфус Трейд" (постачальник) укладено договір поставки.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити товари, які необхідно для сільськогосподарського виробництва, а саме, насіння сільгоспкультур, засоби захисту рослин, ремонтні матеріали та інше (далі - товар). Кількість товару, за цим договором, що є предметом купівлі-продажу визначається сторонами перед кожною поставкою і вказується у видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору.

Ціна за цим договором, визначається сторонами перед кожною поставкою і підтверджується виставленим рахунком та зазначається у видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з п.8.1 договору, даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 22 лютого 2017 року, а в частині взаєморозрахунків до фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням шляхом зарахування коштів на поточний рахунок постачальника, після отримання на свою адресу покупцем від постачальника рахунку-фактури на ту кількість товару, яка була фактично прийнята покупцем.

Датою оплати вважається дати списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця (п.3.2 договору).

Відповідно до п.4.7 договору постачальник на кожну партію товару надає наступні документи:

- рахунок-фактура на партію товару (оригінал або факсокопія),

- видаткову накладну (оригінал) на товар, оформлено належним чином у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

При виконанні постачальником всіх умов п.4.7 цього договору покупець зобов'язаний прийняти товар, підписати всі документи, що підтверджують його передачу та повернути постачальнику належні йому екземпляри в строк не більше двох днів (п.4.8 договору).

В матеріалах справи наявні рахунки-фактури на загальну суму 780 000,00 грн., а саме:

- №СФ-0000005 від 22.02.2017 року на суму 300 000,00 грн.,

- №СФ-0000009 від 24.02.2017 року на суму 480 000,00 грн.

Так, на виконання умов договору та виставлених рахунків-фактур позивачем на користь відповідача було сплачено 780 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- №187 від 22.02.2017 року на суму 300 000,00 грн.,

- № 188 від 24.02.2017 року на суму 480 000,00 грн.

Проте, відповідачем поставлено товар на загальну суму 732 000,00 грн., що підтверджується відписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, а саме:

- №ВН-5 від 22.02.2017 року на суму 300 000,00 грн.,

- №ВН-9 від 24.02.2017 року на суму 432 000,00 грн.

Таким чином, відповідачем було недопоставлено позивачу товар на суму 48 000,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період 22.02.2017 - 21.08.2017 підписаний та скріплений печатками сторін, з якого вбачається, що станом на 21.08.2017 року заборгованість ТОВ "Луи Дрейфус Трейд на користь селянського (фермерського) господарства"Евріка" становить 48 000,00 грн.

Позивачем відповідачу надана претензія №1 про сплату заборгованості вих. №02-10-17-1 від 02.10.2017 (отримана відповідачем 09.10.2017 року) в якій позивач просить перерахувати кошти за недопоставлений товар у розмірі 48 000,00 грн.

Однак, як зазначено позивачем, кошти не повернуті.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки від 22.02.2017 року у відповідача перед позивачем в сумі 48 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Луи Дрейфус Трейд" (04112, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 50, ідентифікаційний код 40978786) на користь Селянського (фермерського) господарства "Евріка" (67560, Одеська обл.., Комінтернівський район, сільрада Красносільська, Новокубанська дорога, будинок №2, код ЄДРПОУ 19044980) основний борг в розмірі 48 000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий