Рішення

від 25.04.2018 по справі 910/2081/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2018Справа № 910/2081/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58,Київ 53)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБОР ГРУПП" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 120, група нежитлових приміщень № 2)

про стягнення 1 147 211,08 грн.

За участю представників:

від позивача Мяков Д.Р. від відповідачане з'явились

У судовому засіданні 25.04.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБОР ГРУПП" про стягнення 1 147 211,08 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1.-254ю/2014/2-1 від 05.12.2014 належним чином не сплачув проценти за користуванням кредитом та не повернув кредит, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 1 147 211,08 грн., з яких: 643 336,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом та 503 875,08 грн. - заборгованість за простроченими процентами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/2081/18 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження у підготовному засіданні 21.03.2018.

У судовому засіданні 21.03.2018, за участю представника позивача, суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 16.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 закрито підготовче провадження у справі № 910/2081/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.04.2018.

У судове засідання, призначене на 25.04.2018, з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, клопотання про відкладення розгляду не направляв, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 120, група нежитлових приміщень №2.

Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами суду були повернуті відділенням поштового зв'язку як такі, що не вручені адресату.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги неявку відповідача та те, що у строк встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України останній не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

05 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" (надалі- позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬБОР ГРУПП" (надалі - відповідач, позичальник) укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-254ю/2014/2-1 (надалі- договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості, платності та цільового характеру використання - для участі в аукціоні з продажу майна ЗАТ "Скілур" та супутніх платежів, поповнення обігових коштів, сплата страхових внесків.

Відповідно до п.1.1.1 договору надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші", зі сплатою 28% (двадцять вісім) процентів річних (з переглядом кожні три місяці кредитування) та комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору, надалі - за текстом - "Тарифи", в межах максимального ліміту заборгованості до 2 000 000,00 (два мільйони гривень 00 копійок) з кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом до 04 (четвертого) грудня 2015 (дві тисячі п'ятнадцятого) року на умовах визначених цим Договором.

В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань, щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає з позичальником: договір застави обладнання (виноробної промисловості) у кількості 96 одиниць, загальною заставною вартістю 643 336,00 гривень, яке знаходиться за адресою: Україна, Закарпатська обл.., с. Мужієво, вул.. Ракоці ІІ, 235а. (п. 1.3. пп. 1.3.1. договору з урахуванням договору про внесення змін №1 від 14.05.2015 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-254ю/2014/2-1 від 05.12.2014).

Згідно з п. 2.2. договору моментом (днем) надання траншу кредиту вважається день зарахування на позичковий рахунок кредитора суми траншу кредиту.

Термін користування позичальником кожним траншем кредиту не може перевищувати кінцевого терміну зазначеного в п. 1.1.1 договору (п. 2.4 договору).

Відповідно до п.п. 2.5., 2.6. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повному сумі.

Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в період (28-29-30-31/360). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (п. 2.7. договору).

Пунктом 2.8. передбачено, що у разі прострочення повернення заборгованості за кредитом понад 90 днів, сплата процентів до моменту її повернення, починаючи з місяця, в якому прострочення перевищило 90 днів, здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в передостанній робочий день відповідного місяця.

Відповідно до п. 4..4 договору у разі невиконання відповідачем зобов'язань щодо погашення кредиту та сплати процентів біле 15 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та, відповідно, позивач не пізніше наступного робочого дня зобов'язаний погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісії та нараховані штрафні санкції.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 7.3. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання договору № 05.1-254ю/2014/2-1 від 05.12.2014 позивачем здійснено перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬБОР ГРУПП" у розмірі 643 336,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №11459893 від 25.12.2014 та випискою з особового рахунку відповідача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач стверджує, що відповідачем було порушено умови договору № 05.1-254ю/2014/2-1 від 05.12.2014 в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 147 211,08 грн., з яких: 643 336,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом та 503 875,08 грн. - заборгованість за простроченими процентами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши зміст договору №05.1-254ю/2014/2-1 від 05.12.2014., а також положення цивільного законодавства України, суд дійшов висновку, що цивільні відносини між сторонами за своїми правовими ознаками фактично є кредитним договором, особливості укладання та виконання яких регулюються нормами ст.ст. 1049-1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як встановлено судом, на виконання умов договору №05.1-254ю/2014/2-1 від 05.12.2014 позивачем було перераховано на поточний рахунок Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬБОР ГРУПП" кредитні кошти у розмірі 643 336,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №11459893 від 25.12.2014 та випискою з особового рахунку відповідача.

При цьому, за умовами п. п. 3.3.5, 3.3.6 договору відповідач зобов'язався сплачувати позивачу проценти та комісії передбачені п. 1.1.1. цього договору, а також повернути банку в повному обсязі транші кредиту в строки визначені п.п. 1.1.1, 2.4 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи положення ст.ст. 530 Цивільного кодексу України та умови договору №05.1-254ю/2014/2-1 від 05.12.2014, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів станом на момент звернення позивача з даним позовом настав.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, доказів повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов'язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів, при цьому жодних повідомлень щодо незгоди із умовами надання кредиту відповідачем не висувалось, доказів погашення заборгованості суду не надавалось, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 643 336,00 грн.

Крім того, згідно наданого позивачем та перевіреного судом розрахунку, сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом складає 503 875,08 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, на підставі вищезазначеного, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" підлягають задоволенню в повному обсязі, у саме у розмірі 1 147 211,08 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБОР ГРУПП" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 120, група нежитлових приміщень № 2, ідентифікаційний код 39451662) на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, ідентифікаційний код 20057663) прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 643 336 (шістсот сорок три тисячі триста тридцять шість) грн. 00 коп., заборгованість за простроченими процентами у розмірі 503 875 (п'ятсот три тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 08 коп. та судовий збір у розмірі 17 208 (сімнадцять тисяч двісті вісім) грн. 17 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.04.2018

Суддя Пукшин Л.Г.