Рішення

від 23.04.2018 по справі 910/6983/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2018Справа № 910/6983/15-г

За позовом Прокурора Кременчуцького району Полтавської області

до 1) Полтавської обласної державної адміністрації

2) Кременчуцької районної держаної адміністрації

3) Приватного підприємства "НВТО Кременчук-Пласт"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства у Полтавській області

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідачів - Рокитненська сільська рада

про скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів, повернення земельної ділянки

Суддя Гумега О.В.

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники:

від Прокуратури: Винник О.О. за посвідченням № 036704 від 15.12.2015

від відповідача-1 Ковальчук І.В., довіреність № 01-52/0/73 від 09.01.2018

від відповідача-2: не з'явилися

від відповідача-3: Косіков С.В. - директор, Мариськіна О.О. за довіреністю № 7 від 12.06.2017

від третьої особи на стороні позивача: не з'явилися

від третьої особи на стороні відповідачів: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2015 року Прокурор Кременчуцького району Полтавської області (далі - прокурор, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Полтавська ОДА, відповідач-1), Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Кремечуцька РДА, відповідача-2), Приватного підприємства "НВТО Кременчук - Пласт" (далі - ПП "НВТО Кременчук-Пласт", відповідач-3), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна інспекція сільського господарства у Полтавській області, Рокитненська сільська рада, про:

- визнання недійсним та скасування розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації від 25.07.2012 №493 "Про погодження надання в оренду водних об'єктів ПП "НВТО Кременчук-Пласт" на території Рокитненської сільської ради";

- визнання недійсним та скасування розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації від 25.09.2013 №415 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки";

- визнання недійсним та скасування розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації від 30.10.2012 №722 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою", розпорядження голови Кременчуцької РДА від 29.12.2012 №1049 "Про внесення змін до розпорядження голови Кременчуцької РДА від 30.10.2012 №722", розпорядження голови Кременчуцької РДА від 26.06.2013 №190 "Про внесення змін до розпоряджень голови Кременчуцької РДА від 30.10.2012 №722 та від 29.12.2012 №1049";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.10.2013, укладеного між Полтавською ОДА та ПП "НВТО Кременчук-Пласт" (зареєстрований у реєстраційній службі Кременчуцького районного управління юстиції Полтавської області від 29.11.2013 - номер запису про інше речове право 3749036);

- визнання недійсним договору оренди водного об'єкта від 03.08.2012, укладеного між Кременчуцькою РДА та ПП "НВТО Кременчук-Пласт" (зареєстрований 17.10.2012 за №5 у книзі записів реєстрації договорів оренди);

- зобов'язання Приватного підприємства "НВТО Кременчук-Пласт" повернути земельну ділянку водного фонду площею 29,9 га (кадастровий номер 5322485100:08:000:1598) Полтавській обласній державній адміністрації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кременчуцька РДА не мала повноважень надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою на відведення спірної земельної ділянки в оренду саме для ведення рибного господарства, оскільки такі повноваження надані статтею 122 Земельного кодексу України Полтавській ОДА.

Крім того, спірним розпорядженням Полтавської ОДА №415 від 25.09.2013 затверджено проект землеустрою, яким, в порушення статті 86 Водного кодексу України, пункту "г" статті 61 Земельного кодексу України, дозволено забудову земель водного фонду без затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для зміни її цільового призначення.

Прокурор також зазначив, що договір оренди земельної ділянки від 30.10.2013 був укладений без погодження сторонами такої істотної умови, як визначення орендної плати за нормативно-грошовою оцінкою, що передбачено ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", а також, такої істотної умови як визначення обмеження (обтяження) щодо використання цієї земельної ділянки відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України.

Прокурор також вказав, що передача ПП "НВТО Кременчук - Пласт" у користування земельної ділянки водного фонду площею 29,9 га без проведення аукціону, здійснена з порушенням статей 61, 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України.

Крім того, три водні об'єкти передані в оренду ПП "НВТО Кременчук - Пласт" за спірним договором оренди водного об'єкту від 03.08.2012 року перебувають у користуванні останнього за відсутності укладених договорів оренди земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 (суддя Бондарчук В.В.) у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до наведеного рішення, суд, з посиланням на приписи статей 17, 58, 61, 116, 122, 124, 134, 186 Земельного кодексу та статей 1, 51, 85 Водного кодексу України, зазначив, що на етапі затвердження проекту відведення земельної ділянки питання щодо проведення земельних торгів (аукціону) не є можливим, оскільки дозвіл на розробку документації надавався районною державною адміністрацією при прийнятті відповідного рішення. Також, встановивши відповідність оспорюваних розпоряджень, вимогам законодавства на час їх винесення, та те, що спірні договори містять усі необхідні істотні умови договору та також відповідають вимогам законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог прокурора. Що стосується позовних вимог прокурора щодо повернення земельної ділянки водного фонду площею 29,9 Полтавській обласній державній адміністрації, суд першої інстанції зазначив, що вони задоволенню не підлягають оскільки вони є похідними від попередніх вимог.

За апеляційною скаргою Заступника прокурора Полтавської області Київський апеляційний господарський суд (судді: Яковлєв М.Л., Ільєнок Т.В., Рудченко С.Г.), переглянувши рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 в апеляційному порядку, постановою від 10.12.2015 залишив його без змін з тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 були скасовані постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду міста Києва з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, недослідження усіх обставин справи, доказів, та доводів сторін, в тому числі, і щодо укладання спірного договору оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки землі, яка є обов'язковою в силу земельного законодавства.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 (суддя Головіна К. І.) у позові відмовлено, у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Суд дійшов висновку про правомірність надання відповідачу в оренду райдержадміністрацією земельної ділянки за межами населених пунктів для рибного господарства. Водночас суд вказав про те, що на час укладення спірного договору оренди землі законодавством було передбачено проведення нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати. Проте, поряд з цим Податковим кодексом України був передбачений альтернативний механізм визначення такої орендної плати у разі непроведення відповідної нормативної грошової оцінки. Суд також зазначив, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель водного фонду в користування для рибогосподарських потреб отримав позитивний висновок органу водного господарства Полтавського обласного управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України та державної землевпорядної експертизи №776 від 26.07.2013.

За апеляційною скаргою Заступника прокурора Полтавської області Київський апеляційний Господарський суд постановою від 26.10.2016 р. (судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г., Гаврилюк О.М.) переглянув рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 р. та залишив його без змін з тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016 були скасовані постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі № 910/6983/15-г, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/71 від 05.01.2017 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/6983/15-г.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2017 справу № 910/6983/15-г передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 справу № 910/6983/15-г прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 06.02.2017 о 14:10 год.

02.02.2017 через відділ діловодства суду від Кременчуцької місцевої прокуратури надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду від 12.01.2017 з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 20.12.2016 у справі № 910/6983/15-г, відповідно до яких прокурор зазначив про таке:

- відповідно до приписів ст. 51 Водного кодексу України (в редакції на момент укладення договору оренди землі від 30.10.2013) водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. На думку прокурора, порушення відповідачами у справі приписів законодавства, що регулюють процедуру передачі в оренду спірної земельної ділянки, які полягають у необхідності дотримання конкурентних засад, свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог;

- надання для рибгосподарських потреб земельної ділянки, яка планується під містобудівні потреби - розширення автомобільної дороги (що підтверджується листом Кременчуцької РДА № 256/01-09 від 14.02.2015), на думку прокурора, свідчить про порушення ст. 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та може завдати істотної шкоди державним інтересам;

- оскаржуваний договір оренди земельної ділянки водного фонду від 30.10.2013 укладений без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відповідно до положень ч. 1 ст. 15, ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" є обов'язковою у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а отже, на думку прокурора, такий договір суперечить приписам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним.

06.02.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 06.02.2017 представник позивача з'явився.

Представники відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 в судове засідання, призначене на 06.02.2017 не з'явились, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Представники третіх осіб в судове засідання, призначене на 06.02.2017 не з'явились, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 06.02.2017, судом перевірено виконання сторонами та третіми особами вимог ухвали суду від 12.01.2017 та встановлено, що представники відповідачів та третіх осіб вимоги зазначеної ухвали не виконали.

Враховуючи клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, невиконання відповідачами та третіми особами вимог ухвали суду від 12.01.2017 та положення ч. 2 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 06.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 відкладено розгляд справи на 06.03.2017 о 12:00 год.

06.03.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 (Полтавська обласна державна адміністрація) не визнав позовних вимог, не погодився з висновками постанови Вищого господарського суду України від 12.04.2016 у справі № 910/6983/15-г, зазначивши, зокрема, що Податковим кодексом України (в редакції від 24.10.2013) був передбачений альтернативний механізм визначення орендної плати за земельні ділянки у разі не проведення відповідної нормативної грошової оцінки. Поряд з цим, з оскаржуваного договору оренди земельної ділянки вбачається визначення сторонами розміру орендної плати на рівні 205,68 грн. за кожний гектар орендованої площі, що, на думку відповідача-1, свідчить про дотримання сторонами такої істотної умови договору як орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

06.03.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача-3 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач-3 (ПП "НВТО Кременчук-Пласт") просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на таке:

- на підставі спірного договору оренди водного об'єкта від 03.08.2012 відповідачу-3 передано озера, штучну водойму для риборозведення, а відповідно, відповідач-3 використовує такі водні об'єкти для потреб рибництва, яке в свою чергу, є невід'ємним від процесу використання водних об'єктів та є частиною водного господарства. Враховуючи, що передані в оренду відповідачу-3 об'єкти розташовані за межами населених пунктів Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, відповідач-3 вважає, що Кременчуцькою районною державною адміністрацією було видано спірне розпорядження № 493 від 25.07.2012 та укладено спірний договір оренди водних об'єктів від 03.08.2012 в рамках повноважень, передбачених частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України;

- посилання прокурора на відсутність підстав для передачі спірної земельної ділянки водного фонду без проведення земельних торгів, передбачених ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, на думку відповідача-3, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки на час звернення до облдержадміністрації стосовно передачі у користування земельної ділянки водного фонду ПП "НВТО Кременчук-Пласт" вже мали місце договірні відносини стосовно водного об'єкту (договір оренди водних об'єктів від 03.08.2012), які склались належним чином відповідно до законодавства, чинного станом на 2012 рік;

- лист Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 04.03.2015 № 01-14/462, на який у позовній заяві посилається прокурор, на думку відповідача-3, не може бути належним доказом, оскільки відповідно до п. 2 постанови КМУ від 10.09.2014 № 442 Державну інспекцію сільського господарства ліквідовано, поклавши функції, зокрема, із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості грунтів - на Державну екологічну інспекцію;

- прокурором не надано обґрунтувань порушення саме інтересів держави при зверненні з даним позовом до суду.

06.03.2017 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов лист, яким відповідач-2 (Кременчуцька районна державна адміністрація Полтавської області) просив суд розглянути справу в судовому засіданні, призначеному на 06.03.2017, без участі представника відповідача-2 через відсутність кошторисних призначень на відрядження. Зазначеним листом відповідач-2 також зазначив, що проти позову заперечує в повному обсязі. В якості додатку до листа відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 06.03.2017 представники позивача, відповідача-1 та відповідача-3 з'явилися.

Представник відповідача-2 в судове засідання, призначене на 06.03.2017 не з'явився, проте 06.03.2017 через відділ діловодства суду подав лист, яким, зокрема, просив суд розглянути справу в судовому засіданні, призначеному на 06.03.2017, без участі представника відповідача-2.

Представники третіх осіб в судове засідання, призначене на 06.03.2017 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду від 12.01.2017 та від 06.02.2017 не виконали, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 06.03.2017, представники відповідача-3 подали клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволене.

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2017 надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахування пояснень, поданих 02.02.2017 через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні 06.03.2017 представники відповідача-1 та відповідача-3 проти позову заперечували з підстав, викладених у відзивах, поданих 06.03.2017 через відділ діловодства суду.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність призначення у справі земельно-технічної судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 відкладено розгляд справи на 22.03.2017 о 12:00 год. та надано сторонам можливість запропонувати суду перелік питань, які, на їх думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта.

В судове засідання, призначене на 22.03.2017, представники позивача, відповідача-1, відповідача-3 з'явилися.

Представники відповідача-2, третіх осіб в судове засідання, призначене на 22.03.2017 не з'явилися.

22.03.2017 через відділ діловодства суду відповідач -2 подав заяву про розгляд справи без участі відповідача-2 та просив в задоволенні позову відмовити повністю.

22.03.2017 через відділ діловодства суду відповідач -3 звернувся до суду з клопотанням, в якому запропонував перелік питань, які, на його думку необхідно поставити на вирішення судового експерта.

Представники позивача, відповідача-1, відповідача-2, третіх осіб перелік питань, які, на їх думку необхідно поставити на вирішення судового експерта, суду не надали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 призначено проведення судової експертизи та зупинено провадження у справі № 910/6983/15-г.

11.04.2017 матеріали господарської справи № 910/6983/15-г були скеровані судовому експерту Коваленко Л.А. для проведення судової експертизи.

10.04.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла апеляційна скарга Заступника прокурора міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2017.

У зв'язку з необхідністю направлення справи № 910/6983/15-г до Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2017, Господарський суд міста Києва звернувся до судового експерта Коваленко Л.А. з проханням повернути матеріали справи № 910/6983/15-г до Господарського суду міста Києва.

20.04.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов лист № 1-18/04 від 18.04.2017 за підписом директора Українського центра судових експертиз Карпець Ю.В., яким до суду направлено клопотання судового експерта Коваленко Л.А., яка виконує експертизу у справі № 910/6983/15-г, відповідно до якого судовий експерт просив надати:

- схему планування території Кременчуцького району Полтавської області в районі місцезнаходження земельної ділянки за кадастровим номером 5322485100:08:000:1598, станом на дату відведення даної ділянки;

- містобудівну документацію міста Кременчук (графічну частину) в районі місцезнаходження земельної ділянки за кадастровим номером 5322485100:08:000:1598, станом на дату відведення даної ділянки.

26.04.2017 Господарський суд міста Києва звернувся до сторін та третіх осіб з листом, яким направив на їх адреси копії клопотання судового експерта Коваленко Л.А. про надання додаткових документів, що необхідні для виконання експертизи, для виконання та подання до суду витребуваних судовим експертом документів.

Матеріали господарської справи № 910/6983/15-г були скеровані до Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2017.

Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі № 910/6983/15-г апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 у справі № 910/6983/15-г без змін.

У зв'язку із надходженням до Київського апеляційного господарського суду касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі № 910/6983/15-г, матеріали господарської справи № 910/6983/15-г були скеровані до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017 у справі № 910/6983/15-г касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 у справі № 910/6983/15-г без змін.

Після повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 поновлено провадження у справі № 910/6983/15-г, призначено розгляд справи на 25.09.2017 о 09:50 год. Зобов'язано сторони та треті особи надати суду докази, витребувані судовим експертом у клопотанні про надання додаткових документів, що необхідні для виконання експертизи.

В судове засідання, призначене на 25.09.2017, з'явилися представники прокуратури, відповідача-1, відповідача-3.

В судовому засіданні 25.09.2017 відповідач-3 звернувся до суду з клопотанням про залучення до матеріалів справи доказів, що були витребувані судовим експертом. Клопотання відповідача-3 судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 провадження у справі № 910/6983/15-г зупинено до закінчення проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 у справі № 910/6983/15-г, ухвалу та матеріали справи № 910/6983/15-г надіслано судовому експерту - Коваленко Людмилі Анатоліївні.

14.11.2017 через відділ діловодства суду одержано Висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 1-09/11 від 09.11.2017 (далі - Висновок експерта). Разом з наведеним висновком до суду були повернуті матеріали справи № 910/6983/15-г в 4-х томах та викопіюванням з плану міста М1:200 території по просп. Полтавському, в районі № 269, в м. Кременчуці.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 поновлено провадження у справі № 910/6983/15-г, розгляд справи призначено на 04.12.2017 о 11:20 год.

24.11.2017 через відділ діловодства суду від представника Прокуратури міста Києва надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

04.12.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача-3 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копію технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної власності площею 29,9 га, кадастровий номер 5322485100:08:000:1598, яка розташована на території Рокитненської сільської ради (за межами населених пунктів) Кременчуцького району Полтавської області та передана в оренду Приватному підприємству "НВТО Кременчук-Пласт" для рибгосподарських потреб.

В судове засідання, призначене на 04.12.2017, з'явились представники прокуратури, відповідача-1, відповідача-3.

Представники відповідача-2 та третіх осіб в судове засідання 04.12.2017 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 16.11.2017 не виконали, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 04.12.2017, представники відповідача-3 подали клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: пояснення по справі; оригінал платіжного доручення № 58 від 31.10.2017 на суму 55400,00 грн. по сплаті за проведення експертизи у справі № 910/6983/15-г. Клопотання судом задоволене.

Відповідно до поданих пояснень відповідач-3 зазначив, що однією з підстав заявленого позову позивач зазначив невідповідність проекту землеустрою містобудівній документації Кременчуцького району, проте з Висновку експерта вбачається, що відсутні підстави вважати, що спірна земельна ділянка на час її відведення підпадала під розширення автомобільної дороги загальнодержавного значення "Полтава-Олександрія" М-22.

Представники прокуратури та відповідачів-1, 3 в судовому засіданні 04.12.2017 надали усні пояснення по суті спору з урахуванням Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 09.11.2017 № 1-09/11.

Представник прокуратури в судовому засіданні 04.12.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав в повному обсязі з урахуванням пояснень, поданих 02.02.2017 через відділ діловодства суду.

Представники відповідача-1 та відповідача-3 в судовому засіданні 04.12.2017 усно заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзивах, поданих ними при новому розгляді справи 06.03.2017 через відділ діловодства суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 відкладено розгляд справи на 18.12.2017 об 11:10 год.

Судове засідання, призначене на 18.12.2017, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2017 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/14803/17 у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 22.01.2018 о 14:20 год., учасники справи викликані у підготовче засідання, їх явку визнано обов'язковою.

22.01.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача-2 надійшов лист, яким відповідач-2 просив суд здійснити розгляд справи у підготовчому судовому засіданні, призначеному на 22.01.2018, без участі представника відповідача-2 через відсутність кошторисних призначень на відрядження. В якості додатку до листа відповідачем-2 (Кременчуцька районна державна адміністрація) надано суду відзив.

Відповідно до відзиву відповідач-2 просив суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог, враховуючи, що Кременчуцька районна державна адміністрація в межах діючого на момент вчинення спірних правовідносин законодавства України видала розпорядження № 493 від 25.07.2012, № 722 від 30.10.2012, № 1049 від 29.12.2012, № 190 від 26.06.2013, а також правомірно уклала договір оренди водного об'єкта від 03.08.2012 з ПП "НВТО Кременчук-Пласт".

22.01.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача-3 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач-3 просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В якості додатків до відзиву відповідачем-3 долучено такі документи: копію заяви ПП "НВТО Кременчук-Пласт" від 06.12.2017 на адресу Кременчуцької районної ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки; скрін-копію е-сторінки Кременчуцької районної ради з оголошенням про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданої в оренду ПП "НВТО Кременчук-Пласт".

У підготовче засідання, призначеному на 22.01.2018, з'явились представники позивача, відповідача-1 та відповідача-3.

Представники відповідача-2 та третіх осіб у підготовче засідання, призначене на 22.01.2018, не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 22.01.2018 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні, призначеному на 22.01.2018, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: постанову Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі № 277/519/15-ц. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 відкладено підготовче засідання у справі № 910/6983/15-г на 12.02.2018 о 12:20 год., викликано учасників справи у судове засідання, визнано їх явку обов'язковою.

06.02.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач (прокурор) просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зазначивши, що:

- положеннями ст. 51 Водного кодексу України, ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України (в редакціях цих кодексів на момент укладення договору оренди землі від 30.10.2013) передбачено обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах). Недотримання зазначеної процедури є порушенням органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування норм законодавства під час укладення договору оренди землі. Порушення відповідачами у справі приписів законодавства, що регулюють процедуру передачі в оренду земельної ділянки державної власності, які полягають у необхідності дотримання конкурентних засад свідчить про наявність підстав для задоволення позову;

- згідно з листом Кременчуцької РДА № 256/01-09 від 14.02.2015 земельна ділянка на території Рокитненської сільської ради площею 29,9 га підпадає під містобудівні потреби перспективного розвитку міста Кременчука та частково - під розширення автомобільної дороги державного значення "Полтава-Олександрія" М-22, а отже, надання для рибгосподарських потреб земельної ділянки, яка планується під розширення автомобільної дороги, може завдати істотної шкоди державним інтересам;

- оскаржуваний договір оренди земельної ділянки укладений без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відповідно до положень ч. 1 ст. 15, ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст. 13 Закону України "Про оцінку землі" є обов'язковою у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що суперечить приписам чинного законодавства та відповідно до положень ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним;

- постановою КМУ № 442 від 10.09.2014 було прийнято рішення про ліквідацію Державної інспекції сільського господарства України, поклавши функції зі здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості грунтів - на Державну екологічну інспекцію, проте ліквідації підлягав лише безпосередньо центральний орган виконавчої влади - Державна інспекція сільського господарства України, територіальні ж органи на місцях, в т.ч. Державна інспекція сільського господарства у Полтавській області, продовжували виконувати покладені на них обов'язки;

- станом на 17.03.2015 при зверненні прокурора Кременчуцького району Полтавської області з даним позовом Державна інспекція сільського господарства у Полтавській області здійснювала державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності на території області, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду, у зв'язку з чим прокурор пред'явив даний позов як позивач;

- постановою КМУ № 447 від 30.06.2015 було прийнято рішення про ліквідацію територіальних органів Державної інспекції сільського господарства України, в тому числі, Державної інспекції сільського господарства у Полтавській області, проте згідно п. 2 зазначеної постанови вказано, що територіальні органи, що ліквідуються, продовжують виконувати свої функції і повноваження до їх передачі відповідним органам виконавчої влади.

09.02.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача-3 надійшли доповнення до відзиву, згідно яких відповідач-3 зазначив, що:

- основною підставою для визнання договору оренди земельної ділянки водного фонду, за твердженням позивача, є не проведення на момент укладення такого договору нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка була передана в користування ПП "НВТО Кременчук-Пласт", проте, з метою приведення діючого договору до вимог чинного законодавства, ПП "НВТО Кременчук-Пласт" передано до Кременчуцької районної ради на затвердження технічну документацію з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, підготовлений проект рішення органу місцевого самоврядування був оприлюднений 13.12.2017 на офіційному сайті Кременчуцької районної ради;

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди, встановлених ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а тому не визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у договорі оренди не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність (відповідна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду від 05.03.2015 у справі № 916/2294/14).

У підготовче засідання, призначене на 12.02.2018, з'явились представники позивача, відповідача-1 та відповідача-3.

Представники відповідача-2 та третіх осіб у підготовче засідання, призначене на 12.02.2018, не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 12.02.2018 представник відповідача-3 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: листа Приватного підприємства "НВТО Кременчук-Пласт" до Голови Кременчуцької районної ради від 07.02.2018 № 17 . Клопотання залучене судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 12.02.2018 представник відповідача-3 подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження. Клопотання залучене судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 12.02.2018 з'ясовано, що учасники справи подали не всі докази, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, зокрема, учасники справи зазначили про необхідність подання ними додаткових доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання у справі № 910/6983/15-г на 19.03.18 о 11:00 год., повідомлено учасників справи про дату, час і місце підготовчого засідання, визнано їх явку не обов'язковою.

У підготовче засідання, призначене на 19.03.2018, з'явились представники позивача, відповідача-1 та відповідача-3.

Представники відповідача-2 та третіх осіб у підготовче засідання, призначене на 19.03.2018, не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 19.03.2018 представник відповідача-1 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: Додаткової угоди від 16.03.2018 до договору оренди землі від 30.10.2013, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.11.2013, запис № 3749036; рішення дев'ятнадцятої сесії сьомого скликання Кременчуцької районної ради Полтавської області від 07.03.2018 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданої в оренду Приватному підприємству "НВТО Кременчук-Пласт", яка розташована на території Рокитненської сільської ради (Омельницької сільської ради) (за межами населених пунктів) Кременчуцького району Полтавської області" (далі - Додаткова угода від 16.03.2018 до договору оренди землі від 30.10.2013 та Рішення Кременчуцької районної ради Полтавської області від 07.03.2018). Клопотання залучене судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 відкладено підготовче засідання у справі № 910/6983/15-г на 05.04.18 о 10:10 год., повідомлено учасників справи про дату, час і місце судового засідання, визнано їх явку не обов'язковою.

19.03.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача-3 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалі справи, зокрема, копій Додаткової угоди від 16.03.2018 до договору оренди землі від 30.10.2013 та Рішення Кременчуцької районної ради Полтавської області від 07.03.2018.

30.03.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалі справи, зокрема, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 1181869467 (з відомостями про внесення орендної плати відповідно до Додаткової угоди № б/н від 16.03.2018).

У підготовче засідання, призначене на 05.04.2018, з'явились представники позивача та відповідача-3.

Представники відповідача-1, відповідача-2 та третіх осіб у підготовче засідання, призначене на 05.04.2018, не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 05.04.2018 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 постановлено закрити підготовче засідання та призначити справу № 910/6983/15-г до судового розгляду по суті на 23.04.2018 о 12:00 год.

У судове засідання, призначене на 23.04.2018, з'явились представники позивача, відповідача-1 та відповідача-3.

Представники відповідача-2 та третіх осіб у судове засідання, призначене на 23.04.2018, не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Зважаючи на приписи ст. 202 ГПК України, суд здійснював розгляд справи у судовому засіданні 23.04.2018 за відсутності відповідача-2 та третіх осіб (їх представників). При цьому суд врахував, що в матеріалах справи наявний відзив відповідача-2 на позовну заяву (доданий в якості додатку до листа відповідача-2, який надійшов 22.01.2018 через відділ діловодства суду), відповідно до якого відповідач-2 проти позову заперечував.

У судовому засіданні 23.04.2018 судом здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 23.04.2018 судом було заслухано вступне слово позивача, відповідача-1 та відповідача-3, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача підтримав у повному обсязі позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, у поясненнях на виконання вимог ухвали суду, поданих 02.02.2017 через відділ діловодства суду, та у відповіді на відзив, поданій 06.02.2018 через відділ діловодства суду.

Представник відповідача-1 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, поданому 06.03.2017 через відділ діловодства суду, та з огляду на докази, долучені ним до матеріалів справи у підготовчому засіданні 19.03.2018.

Представник відповідача-3 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзивах, поданих 06.03.2017 та 22.01.2018 через відділ діловодства суду, та у доповненнях до відзиву, поданих 09.02.2018 через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.04.2018 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Кременчуцького району Полтавської області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Полтавської обласної державної адміністрації (відповідач-1), Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області (відповідач-2), Приватного підприємства "НВТО Кременчук - Пласт" (відповідач-3) про визнання недійсними та скасування розпоряджень голови Кременчуцької районної державної адміністрації від 25.07.2012 №493, від 30.10.2012 №722, від 29.12.2012 №1049, від 26.06.2013 №190, розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації від 25.09.2013 №415, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.10.2013, укладеного між Полтавською ОДА та ПП "НВТО Кременчук-Пласт", визнання недійсним договору оренди водного об'єкта від 03.08.2012, укладеного між Кременчуцькою РДА та ПП "НВТО Кременчук-Пласт", зобов'язання ПП "НВТО Кременчук-Пласт" повернути земельну ділянку водного фонду площею 29,9 га (кадастровий номер 5322485100:08:000:1598) Полтавській ОДА.

Справа неодноразово розглядалась господарськими судами.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016 скасовані постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі № 910/6983/15-г, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Частково задовольняючи касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва, Вищий господарський суд України вказав, що оцінка спірним правовідносинам у контексті норм статей 124, 134 Земельного кодексу України, якими передбачено обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах), господарськими судами не надавалася, питання дотримання зазначеної процедури при передачі в оренду спірної земельної ділянки державної власності за оспорюваним договором, з огляду на приписи статей 124, 134 Земельного кодексу України, статті 51 Водного кодексу України, належним чином господарськими судами не досліджувалося, відповідні доводи прокурора (про передачу в оренду земельної ділянки водного фонду без проведення земельних торгів), які заявлялися ним упродовж усього розгляду спору, не оцінювалися. Тож Вищий господарський суд України дійшов висновку, що поза увагою господарських судів попередніх інстанцій залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті, зокрема, вказав, що недотримання зазначеної процедури є порушенням органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування норм законодавства під час укладення договору оренди землі.

Крім того, Вищий господарський суд України вказав, що земельним законодавством передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них, зокрема, відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, чинній на момент укладання оспорюваного договору оренди) проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Також, Вищий господарський суд України звернув увагу, що поняття "земельний податок" та "орендна плата за землю" не є тотожними та за своєю правовою природою є різними видами платежів, які мають різний порядок обчислення та нарахування, що помилково не було врахованого господарськими судами.

Крім того, Вищий господарський суд України також зазначив, що господарські суди не дослідили та не оцінили доводи прокурора, які заявлялися ним упродовж усього розгляду спору, щодо невідповідності оспорюваного договору оренди землі вимогам статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", зокрема, те, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не розроблялась, не погоджувалась, на розгляд до уповноваженого органу не подавалась та, відповідно, ним не затверджувалась; що орендарем не було дотримано встановленого законом порядку визначення орендної плати за спірну земельну ділянку відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки; що орендна плата за оспорюваним договором розрахована в порушення порядку її визначення без проведення обов'язкової нормативної грошової оцінки.

Отже, за висновком Вищого господарського суду України у постанові від 20.12.2016 у справі № 910/6983/15-г, суду для правильного вирішення даного спору необхідно встановити всі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються

Під час нового розгляду справи № 910/6983/15-г, враховуючи висновки постанови Вищого господарського суду України від 20.12.2016, прокурор (позивач) просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, при цьому вказував на недотримання встановленого законодавством порядку передачі спірної земельної ділянки в оренду на конкурентних засадах; зазначав, що в межах наданої земельної ділянки знаходиться лише озеро площею 2,95 га, що підстави надання без проведення аукціону земельної ділянки площею 29,9 га, тобто площі, яка в десять разів перевищує площу водного об'єкта, відсутні; наголошував на тому, що земельним законодавством передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них, що оскаржуваний договір оренди земельної ділянки укладений без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що суперечить приписам законодавства та є підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки; вказував, що надання для рибгосподарських потреб земельної ділянки, яка планується під містобудівні потреби (розширення автомобільної дороги), свідчить про порушення ст. 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідач-1 під час нового розгляду справи № 910/6983/15-г не визнав позовних вимог та не погодився з висновками постанови Вищого господарського суду України у справі № 910/6983/15-г, якою частково задоволено касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва, зазначивши, зокрема, що Податковим кодексом України (в редакції від 24.10.2013) був передбачений альтернативний механізм визначення орендної плати за земельні ділянки у разі непроведення відповідної нормативної грошової оцінки

Відповідачі-2, 3 під час нового розгляду справи № 910/6983/15-г просили суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі, зокрема, зазначали, що Кременчуцькою районною державною адміністрацією було видано спірне розпорядження № 493 від 25.07.2012 та укладено з ПП "НВТО Кременчук-Пласт" спірний договір оренди водних об'єктів від 03.08.2012 в рамках повноважень, передбачених частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України; посилання прокурора на передачу спірної земельної ділянки водного фонду в порушення ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України без проведення земельних торгів, вважають безпідставними, оскільки на час звернення ПП "НВТО Кременчук-Пласт" до облдержадміністрації стосовно передачі у користування земельної ділянки водного фонду вже мали місце договірні відносини стосовно водного об'єкту (договір оренди водних об'єктів від 03.08.2012), які склались належним чином відповідно до законодавства, чинного станом на 2012 рік; зазначили, що прокурором не надано обґрунтувань порушення саме інтересів держави при зверненні з даним позовом до суду.

Відповідач-2 також зазначив, що Кременчуцька районна державна адміністрація видала розпорядження № 722 від 30.10.2012, № 1049 від 29.12.2012, № 190 від 26.06.2013 в межах діючого на момент вчинення спірних правовідносин законодавства України.

Відповідач-3, посилаючись на правову позицію Вищого господарського суду у постанові від 05.03.2015 у справі № 916/2294/14, зазначив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди, встановлених ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а тому не визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у договорі оренди не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність.

Крім того, на підтвердження приведення діючого договору оренди землі до вимог чинного законодавства, відповідачі-2, 3 долучили до матеріалі справи рішення дев'ятнадцятої сесії сьомого скликання Кременчуцької районної ради Полтавської області від 07.03.2018 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданої в оренду Приватному підприємству "НВТО Кременчук-Пласт", яка розташована на території Рокитненської сільської ради (Омельницької сільської ради) (за межами населених пунктів) Кременчуцького району Полтавської області" та Додаткову угоду від 16.03.2018 до договору оренди землі від 30.10.2013, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.11.2013, запис № 3749036.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2012 розпорядженням голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 493 погоджено ПП "НВТО Кременчук-Пласт" надання в оренду водних об'єктів (озеро № 1 - 1,37 га; озеро № 2 - 2,95 га; озеро - 2,90 га; штучна водойма (копанка) - 3,18 га) для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції загальною площею водного дзеркала 10,40 га, які знаходяться на території Рокитненської сільської ради за межами населених пунктів.

03.08.2012 на підставі зазначеного розпорядження між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та ПП "НВТО Кременчук-Пласт" був укладений договір оренди водного об'єкта (далі - Договір оренди водного об'єкта), за яким Кременчуцька РДА (орендодавець) передав в оренду, а ПП "НВТО Кременчук-Пласт" (орендар) прийняв у строкове платне володіння та користування об'єкти (озера, штучна водойма, загальною площею водного дзеркала 10,40 га (озеро №1 - 1,37 га; озеро №2 - 2,95 га; озеро - 2,90 га; штучна водойма (копанка) - 3,18 га) для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції. Водні об'єкти розташовані за межами населених пунктів Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (п. 1.1). Вказаний договір укладено строком на 25 років (п. 3.1).

Умовами Договору оренди водного об'єкта також було встановлено, що вступ орендаря у користування водними об'єктами настає одночасно із підписанням сторонами цього договору та акту прийому-передачі водних об'єктів (п. 2.1); також, орендар зобов'язався прийняти в оренду водні об'єкти площею водного дзеркала 10,40 гектара, приступити до їх використання після підписання договору оренди та погодження його в установленому порядку з Державними органами навколишнього природного середовища та обласного виробничого управління водного господарства (п. 7.1); однією з підстав для розірвання цього договору на вимогу однієї із сторін було передбачено не укладення договору оренди земельної ділянки у визначений орендодавцем термін (п. 10.3).

03.08.2012 сторонами був підписаний акт приймання-передачі водного об'єкта.

30.10.2012 розпорядженням голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 722 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування ПП "НВТО Кременчук-Пласт" для господарських потреб (риборозведення) із земель водного фонду та території Рокитнянської Сільської ради" було надано дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 56,0 га у користування ПП "НВТО Кременчук-Пласт" для господарських потреб (риборозведення) із земель водного фонду за межами населених пунктів Рокитненської сільської ради.

Розпорядженням голови Кременчуцької районної державної адміністрації від 29.12.2012 № 1049 було внесено зміни до розпорядження №722 від 30.20.2012, а саме: замість "орієнтовною площею 56,0 га" читати " площею 30,0 га".

Розпорядженням голови Кременчуцької районної державної адміністрації від 26.06.2013 № 190 також були внесені зміни до розпорядження № 722 від 30.20.2012, а саме: замість "для господарських потреб (риборозведення)" читати "для рибогосподарських потреб".

Управління екології та природних ресурсів (лист від 26.07.2013) повідомило ПП "НВТО Кременчук-Пласт", що земельна ділянка площею 29,9 га не входить до регіонального ландшафтного парку "Кагамлицький".

ПП "НВТО Кременчук-Пласт" 02.08.2013 звернулося до Полтавської обласної державної адміністрації з листом № 02 про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду на 25 років (з урахуванням Договору оренди водного об'єкта) земельної ділянки загальною площею 29,9 га.

19.08.2013 Головне управління держземагенства у Полтавській області направило до обласної державної адміністрації лист № 5782/200 стосовно погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "НВТО Кременчук-Пласт" кадастровий номер 5322485100:08:000:1598 площею 29,9 га земель водного фонду для рибогосподарських потреб на території Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області та прийняття розпорядження про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

25.09.2013 розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 415 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "НВТО Кременчук-Пласт" на території Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Зареєстровано право власності держави на земельну ділянку кадастровий номер 5322485100:08:000:1598. Надано ПП "НВТО Кременчук-Пласт" земельну ділянку кадастровий номер 5322485100:08:000:1598 загальною площею 29,9 га земель водного фонду для рибогосподарських потреб на умовах довгострокової оренди терміном на 25 років із земель, не наданих у власність та користування.

На підставі розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації № 415 від 25.09.2013, між Полтавською обласною державною адміністрацією та ПП "НВТО Кременчук-Пласт" 30.10.2013 був укладений договір оренди землі (далі - Договір оренди землі), за умовами якого Полтавська ОДА надала, а ПП "НВТО Кременчук-Пласт" прийняло в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Згідно п.п. 2, 3 вказаного Договору оренди землі, в оренду передається земельна ділянка водного фонду (кадастровий номер 5322485100:08:000:1598) загальною площею 29,9 га, у тому числі для рибогосподарських потреб - 29,90 га. На земельній ділянці водного фонду знаходиться водний об'єкт (озеро № 2), яке надано Кременчуцькою РДА в оренду ПП "НВТО Кременчук-Пласт" згідно Договору оренди водного об'єкта, укладеного 03.08.2012 і зареєстрованого за № 5 від 17.10.2012.

У п. 5 Договору оренди землі зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки водного фонду не проведена.

Відповідно до п. 8 Договору оренди землі цей договір укладено на термін 25 років.

Згідно п. 9 Договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі в розмірі 205,68 грн. в рік за кожний гектар земельної ділянки водного фонду.

20.12.2013 ПП "НВТО Кременчук-Пласт" звернувся до голови Рокитненської сільської ради з листом щодо надання згоди на будівництво господарського двору для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції з допоміжними будівлями.

07.02.2014 виконавчим комітетом Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області прийнято рішення № 17 про надання згоди ПП "НВТО Кременчук-Пласт" на будівництво господарського двору для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції з допоміжними будівлями на орендованій земельній ділянці площею 29,9 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Рокитненської сільради.

12.02.2015 прокуратура Кременчуцького району звернулась до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області з листом № 86-394 щодо правомірності надання в оренду ПП "НВТО Кременчук-Пласт" земельної ділянки водного фонду.

14.02.2015 Кременчуцька районна державна адміністрація Полтавської області відповіла на запит прокуратури листом № 256/01-19, в якому зазначила, що земельна ділянка площею, 29,9 га, яка відповідно до Договору оренди водного об'єкта від 03.08.2012 та Договору оренди землі від 30.10.2013 знаходиться в оренді ПП "НВТО Кременчук-Пласт", підпадає під містобудівні потреби перспективного розвитку м. Кременчука та частково під розширення автомобільної дороги державного призначення відповідно до Схеми планування території Кременчуцького району, яка була затверджена на 20 сесії 6 скликання Кременчуцької районної ради від 27 червня 2013 року та розроблена ДП УДНДІПМ "Діпромісто" імені Ю.М.Білоконя.

04.03.2015 Державна інспекція сільського господарства в Полтавській області листом № 01-14/462 повідомила прокурора, що розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 722 від 30.10.2012, голови Полтавської облдержадміністрації № 415 від 25.09.2013 та голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 58 суперечать нормам чинного законодавства України.

Прокурор стверджує, що вищезазначені розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації від 25.07.2012 №493, від 30.10.2012 №722, від 29.12.2012 №1049, від 26.06.2013 №190, розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації від 25.09.2013 №415 та укладені на їх підставі договори оренди водного об'єкта від 03.08.2012 та оренди землі від 30.10.2013 не відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим наведені розпорядження підлягають визнанню недійсними та скасуванню, а договори оренди - визнанню недійсними.

Отже, предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для визнання недійсними та скасування розпоряджень голови Кременчуцької районної державної адміністрації, голови Полтавської обласної державної адміністрації та для визнання недійсними Договору оренди водного об'єкту від 03.08.2012 і Договору оренди земельної ділянки від 30.10.2013.

Згідно з положеннями статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3).

Згідно ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно приписів абз. 2 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, поданої прокурором Кременчуцького району Полтавської області, враховуючи, що станом на час звернення прокурора з даним позовом до суду (18.03.2015 згідно відтиску штампу поштової установи на конверті, в якому позовну заяву направлено до суду) законодавством було визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель (Державна інспекція сільського господарства України), однак з огляду на відсутність у вказаного органу повноважень щодо звернення до суду (ст.ст. 5, 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Указ Президента України № 459/2011 від 13.04.2011 "Про Державну інспекцію сільського господарства України", Положення про Державну інспекцію сільського господарства України), суд дійшов висновку про те, що прокурор належним чином обґрунтував підстави свого звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, та з огляду на відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до суду підставно набув статус позивача.

При цьому судом враховано, що:

- згідно п. 6 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України № 459/2011 від 13.04.2011, "Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах;

- постановою КМУ № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" було прийнято рішення про ліквідацію Державної інспекції сільського господарства України, поклавши функції зі здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості грунтів - на Державну екологічну інспекцію. Згідно наведеної постанови КМУ ліквідації підлягав саме центральний орган виконавчої влади - Державна інспекція сільського господарства України, територіальні органи, в т.ч. Державна інспекція сільського господарства у Полтавській області, продовжували виконувати покладені на них обов'язки;

- постановою КМУ № 447 від 30.06.2015 "Про ліквідацію територіальних органів Державної інспекції сільського господарства" було прийнято рішення про ліквідацію територіальних органів Державної інспекції сільського господарства України, в тому числі, Державної інспекції сільського господарства у Полтавській області Згідно п. 2 наведеної постанови територіальні органи, що ліквідуються, продовжують виконувати свої функції і повноваження до їх передачі відповідним органам виконавчої влади;

- отже, станом на час звернення прокурора з даним позовом Державна інспекція сільського господарства у Полтавській області здійснювала державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності на території області;

- станом на час нового розгляду справи Державна інспекція сільського господарства України та Державної інспекції сільського господарства у Полтавській області знаходяться в стані припинення, що підтверджується наявними в матеріалах справи згідно відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час нового розгляду справи.

Згідно з приписами ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно приписів постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно оскаржуваного розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 493 від 25.07.2012, яким було погоджено ПП "НВТО Кременчук-Пласт" надання в оренду водних об'єктів для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції, та укладеного на підставі зазначеного розпорядження між Кременчуцькою РДА та ПП "НВТО Кременчук-Пласт" Договору оренди водного об'єкта від 03.08.2012, судом встановлено наступне.

Як на підставу скасування наведених розпорядження та договору оренди водного об'єкта прокурор вказує на те, що договір оренди водного об'єкту був укладений з ПП "НВТО Кременчук-Пласт" за відсутності укладених договорів оренди земельних ділянок на площу водної поверхні.

Судом встановлено, що станом на час прийняття розпорядження Кременчуцької РДА № 493 від 25.07.2012 та на час укладення Договору оренди водних об'єктів від 03.08.2012, редакція статті 51 Водного кодексу України не передбачала обов'язкової умови для передачі водного об'єкта лише у комплексі із земельною ділянкою водного фонду та на підставі торгів.

Так, стаття 51 Водного кодексу України (в редакції, яка діяла з 19.01.2012 та була чинною станом на час прийняття наведеного розпорядження та укладення наведеного договору), якою регулювався порядок користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди, передбачала, що право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства (частина 7 статті 51 Водного кодексу України). Так, згідно з п. 7.1 Договору оренди водного об'єкта орендар зобов'язався, зокрема, приступити до їх використання після підписання договору оренди та погодження його в установленому порядку з Державними органами навколишнього природного середовища та обласного виробничого управління водного господарства.

Наразі лише з нової редакції вказаної статті Водного кодексу України (яка почала діяти з 01.07.2013 у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про аквакультуру" від 18.09.2012 № 5293-VI) вбачається, що водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду у комплексі із земельною ділянкою на земельних торгах (ч. 3 ст. 51 Водного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України (в редакції, яка діяла з 19.01.2012), водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Згідно з ч. 1 ст. 51 Водного кодексу України (в редакції, яка діяла з 19.01.2012) у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Отже, доводи прокурора в частині того, що під час прийняття розпорядження голови Кременчуцької РДА № 493 від 25.07.2012 та укладення Договору оренди водних об'єктів від 03.08.2012 були порушені вимоги законодавства щодо передачі водного об'єкту обов'язково із земельною ділянкою та з проведенням земельних торгів, є безпідставними, а отже, не тягнуть за собою визнання недійсним та скасування розпорядження та визнання договору оренди водного об'єкту недійсним. При цьому інші підстави для скасування саме розпорядження голови Кременчуцької РДА № 493 від 25.07.2012 та визнання недійсним саме Договору оренди водних об'єктів від 03.08.2012, прокурором не зазначались.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Цей принцип закріплено на конституційному рівні (стаття 58 Конституції України), що є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі між державою і громадянином. Він гарантує впевненість громадян у тому, що їхнє теперішнє становище не буде погіршено прийняттям нового закону чи іншого нормативно-правового акта.

Конституційний Суд України неодноразово наголошував, зокрема, у рішенні по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року, на тому, що згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що про безпідставність позовних вимог про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації від 25.07.2012 № 493 "Про погодження надання в оренду водних об'єктів ПП "НВТО Кременчук-Пласт" на території Рокитненської сільської ради", а також про визнання недійсним договору оренди водного об'єкта від 03.08.2012, укладеного між Кременчуцькою РДА та ПП "НВТО Кременчук-Пласт" (зареєстрований 17.10.2012 за № 5 у книзі записів реєстрації договорів оренди) задоволенню не підлягають.

Стосовно розпорядження голови Кременчуцької РДА № 722 від 30.10.2012, яким відповідачу-3 (ПП "НВТО Кременчук-Пласт") був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 56,0 га у користування ПП "НВТО Кременчук-Пласт" для господарських потреб (риборозведення) із земель водного фонду за межами населених пунктів Рокитненської сільської ради, та стосовно розпоряджень голови Кременчуцької РДА № 1049 від 29.12.2012 та № 190 від 26.06.2013, якими вносились зміни до розпорядження Кременчуцької РДА від 30.10.2012 № 722 в частині площі земельної ділянки (замість "56,0 га" - "30,0 га") та призначення земельної ділянки (замість "для господарських потреб (риборозведення)" - "для рибогосподарських потреб"), судом встановлено наступне.

Прокурор вказує, що розпорядження голови Кременчуцької РДА № 722 від 30.10.2012 не відповідає приписам закону і має бути скасоване, оскільки райдержадміністрація не мала повноважень надавати дозвіл ПП "НВТО Кременчук-Пласт" на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки в оренду для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів, оскільки такі повноваження надані Полтавській обласній державній адміністрації згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 3 ст. 85 Водного Кодексу України (в редакції, яка діяла з 19.01.2012 та була чинною станом на час прийняття розпорядження № 722 від 30.10.2012) порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством . У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб , культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

За приписами статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод , а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу .

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до приписів статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час прийняття розпорядження № 722 від 30.10.2012) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону . Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час прийняття розпорядження № 722 від 30.10.2012) передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади .

Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 123 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття розпорядження № 722 від 30.10.2012), особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації . У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно частини 3 статті 122 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття розпорядження № 722 від 30.10.2012) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.

Разом з цим, судом враховано визначення термінів згідно статті 1 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень № 722 від 30.10.2012, № 1049 від 29.12.2012, № 190 від 26.06.2013), а саме:

використання води - це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва , водного, повітряного транспорту та інших потреб;

рибогосподарський водний об'єкт - водний об'єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей ;

рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів.

Надання частин рибогосподарських водних об'єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру", який набрав чинності з 01.07.2013.

Так, відповідно до ст. 1 Законом України "Про аквакультуру", рибницьке господарство - це єдиний майновий комплекс, до складу якого входить рибогосподарська технологічна водойма або їх комплекс, гідротехнічні споруди, інші споруди (пристрої), будівлі, устаткування, інвентар тощо, земельні ділянки, що призначений для розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури.

Згідно визначень термінів статті 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів":

рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, пов'язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо;

рибогосподарський водний об'єкт (його частина) - водний об'єкт (його частина), що використовується або може використовуватися для цілей рибного господарства.

До рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) місцевого значення належать водні об'єкти (озера, річки та їх притоки всіх порядків, водосховища), що розташовані і використовуються у межах однієї області та не належать до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Виходячи з системного аналізу вказаних визначень та правових норм, суд дійшов висновку, що поняття рибного господарства (як зазначав прокурор у позовній заяві) входить саме до поняття водного господарства, а не якогось іншого. При цьому водне господарство є більш ширшим поняттям, ніж рибне господарство, і останнє до нього входить як складова частина, яка є невід'ємною від процесу використання водних об'єктів.

Отже, доводи прокурора про те, що Кременчуцька РДА не мала повноважень надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою на відведення спірної земельної ділянки в оренду саме для ведення рибного господарства, посилаючись на те, що дані повноваження надані ст. 122 Земельного кодексу України Полтавській обласній державній адміністрації, судом відхиляються як безпідставні, оскільки вони не ґрунтуються на законі, який був чинний станом на дату винесення спірного розпорядження № 722 від 30.10.2012.

Таким чином, передача районною державною адміністрацією земельної ділянки у користування, зокрема, в оренду, за межами населених пунктів для ведення водного господарства прямо передбачена ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України.

З цією нормою також кореспондується ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, згідно якої обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою , сьомою цієї статті.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що прокурор на обґрунтування позовної вимоги про скасування розпорядження голови Кременчуцької РДА № 722 від 30.10.2012 у позовній заяві вказував редакцію статті 123 Земельного кодексу України, що не була чинною на час прийняття вказаного розпорядження та яка по іншому визначає орган, до якого заінтересованій особі необхідно звертатися для отримання права користування земельною ділянкою. Зокрема, згідно частини 2 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, на яку посилався прокурор у позовній заяві, але яка діяла з 05.01.2013), особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Водночас, правомірність звернення відповідача-3 (ПП "НВТО Кременчук-Пласт") до Кременчуцької РДА за отриманням дозволу на складення проекту землеустрою та видача останньою такого дозволу судом оцінюється виходячи із норм, що існували на час такого звернення, а тому посилання прокурора на частину 2-3 статті 123 Земельного кодексу України в іншій редакції є безпідставним та необґрунтованим.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження Кременчуцької РДА № 722 від 30.10.2012 з підстав, зазначених прокурором у позовній заяві, є необґрунтованими.

Що стосується розпоряджень голови Кременчуцької РДА № 1049 від 29.12.2012 та № 190 від 26.06.2013, то оскільки вказаними розпорядженнями вносились зміни (в частині площі земельної ділянки та призначення земельної ділянки) до розпорядження голови Кременчуцької РДА від 30.10.2012 № 722, про яке йшлося вище, при цьому підстави для визнання недійсними та скасування розпоряджень № 1049 від 29.12.2012 та № 190 від 26.06.2013 є аналогічними з підставами, зазначеними прокурором для скасування розпорядження від 30.10.2012 № 722, то за таких обставин та з огляду на вищевикладене суд також дійшов висновку про необґрунтованість вимог прокурора про визнання недійсними та скасування розпоряджень № 1049 від 29.12.2012 та № 190 від 26.06.2013.

Стосовно розпорядження Полтавської ОДА № 415 від 25.09.2013, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-3 на території Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, на підставі якого було зареєстровано право власності держави на земельну ділянку кадастровий номер 5322485100:08:000:1598 та надано ПП "НВТО Кременчук-Пласт" земельну ділянку (загальною площею 29,9 га земель водного фонду) для рибогосподарських потреб на умовах довгострокової оренди терміном на 25 років із земель, не наданих у власність та користування.

У якості підстави для визнання недійсним та скасування вказаного розпорядження прокурор вказав на невідповідність такого розпорядження ст. 86 Водного кодексу України, п. "г" ст. 61 Земельного кодексу України, якими заборонено проведення забудови на землях водного фонду.

Так, прокурор, звертаючись з позовною заявою, посилався на те, що у матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наявний ескіз намірів забудови господарського двору для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції в межах земельної ділянки площею 29,9 га., що свідчить про наміри орендаря на забудову спірної земельної ділянки.

Згідно частини 1 статті 86 Водного кодексу України (в редакції чинній станом на час прийняття розпорядження № 415 від 25.09.2013), на землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Пунктом "г" частини 2 статті 61 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на час прийняття розпорядження № 415 від 25.09.2013) передбачено, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Як вбачається з матеріалів справи, Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель водного фонду в користування для рибогосподарських потреб отримав позитивний висновок Полтавського обласного управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України (лист № 01-2/874 від 27.06.2013) та державної землевпорядної експертизи (з урахуванням коректурного аркушу про усунення зауважень, викладених у висновку від 26.07.2013 №776).

При цьому предметом перевірки була відповідність розробленого проекту землевідведення нормам чинного законодавства, яка, в свою чергу, не виявила жодних порушень законодавства у наданому для перевірки проекті землеустрою, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

У даному випадку прокурор посилається на наміри відповідача-3 на порушення закону, в той час як докази вчинення відповідачем-3 такого порушення (забудови на землях водного фонду) прокурором суду не надані.

При цьому судом відхиляються як безпідставні доводи прокурора про порушення відповідачами ст. 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації; режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, за межами населених пунктів встановлюється відповідними районними державними адміністраціями.

Прокурор зазначив, що згідно з листом Кременчуцької РДА № 256/01-09 від 14.02.2015 у відповідності до схеми планування території Кременчуцького району земельна ділянка на території Рокитненської сільської ради площею 29,9 га підпадає під містобудівні потреби перспективного розвитку міста Кременчука та частково - під розширення автомобільної дороги державного значення "Полтава - Олександрія" М-22. За таких обставин прокурор стверджував, що надання для рибгосподарських потреб земельної ділянки, яка планується під розширення автомобільної дороги, може завдати істотної шкоди державним інтересам.

З метою об'єктивного вирішення спору у справі № 910/6983/15-г та відповідно приписів процесуального законодавства України судом призначено у справі № 910/6983/15-г судову експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Коваленко Людмилі Анатоліївні, на вирішення судового експерта були поставлені наступні питання:

- Чи підпадала у відповідності до схеми планування території Кременчуцького району земельна ділянка кадастровий номер 5322485100:08:000:1598 станом на дату її відведення під містобудівні потреби перспективного розвитку м. Кременчука та частково під розширення автомобільної дороги державного значення "Полтава - Олександрія" М-22?

- Чи відповідає проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель водного фонду в користування ПП "НВТО Кременчук-Пласт" для рибогосподарських потреб (КВЦПЗ - 10.07 для рибогосподарських потреб), за рахунок земель запасу за межами населених пунктів на території Рокитнянської с/р Кременчуцького району Полтавської області, вимогам чинного законодавства?

Суду надано Висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 09.11.2017 № 1-09/11 у справі № 910/6983/15-г (далі - Висновок), в якому експерт зазначив, що питання № 2 ним не досліджувалось, оскільки експертиза з питань землеустрою (10.20) проводиться науково-дослідницькими установами судових експертиз Міністерства юстиції України.

Щодо дослідження питання № 1, експерт у Висновку зазначив, що земельна ділянка площею 29,9000 га. кадастровий номер 5322485100:08:000:1598, яка передана ПП "НВТО Кременчук-Пласт" в оренду терміном на 25 років станом на час дослідження сформована, так, як їй присвоєно кадастровий номер і відомості внесені до Державного реєстру земель, підтвердженням чого є Публічна кадастрова карта (схема № 1, мал. № 2 стор. 9 Висновку).

Згідно п.1.1, 1.2 ДБН В.2.3-5-2001 "Вулиці та дороги населених пунктів", склад, порядок розроблення, узгодження і затвердження проектної документації, за якою здійснюється будівництво, реконструкція та капітальний ремонт вулиць і доріг, визначаються ДБН А.2.2-3 та іншими чинними документами з розроблення проектів і кошторисів.

Рішення проектів будівництва, реконструкції та капітального ремонту вулиць і доріг повинні прийматися на основі генерального плану населеного пункту, комплексних схем транспорту та організації дорожнього руху, детальних планів та проектів забудови житлових районів, мікрорайонів і кварталів, планів червоних ліній з урахуванням природно-кліматичних умов і містобудівних особливостей населеного пункту, категорії вулиці (дороги), експлуатаційних і екологічних вимог, умов безпеки руху транспорту та пішоходів, етапності будівництва, реконструкції та капітального ремонту.

Отже, як зазначено у Висновку експерта, реконструкція та капітальний ремонт вулиць і доріг проводяться згідно розроблених та затверджених в установленому законом порядку проектів.

На дослідження експерту був наданий "Фрагмент зі Схеми планування на території Кременчуцького району в М 1:25000" (далі - Схема). Експерт зазначив, що в наданій на дослідження Схемі (а.с. 270, том 4), відсутня масштабна сітка та відомості, в якому році розроблена дана схема.

Виходячи з вищевикладеного, експертом було встановлено:

- розпорядженням голови Кременчуцької районної державної адміністрації, 30.10.2012 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "НВТО Кременчук-Пласт";

- в наданій на дослідження Схемі планування Кременчуцького району, відсутня дата її розроблення. Отже, не відомо, дана схема планування території Кременчуцького району розроблена до дати відведення земельної ділянки ПП "НВТО Кременчук-Пласт" чи після.

Для надання відповіді на питання чи підпадає земельна ділянка за кадастровим номером 5322485100:08:000:1598 під розширення автомобільної дороги державного значення "Полтава-Олександрія" М-22, як зазначив експерт, необхідно співвставити координати поворотних точок меж, а за відсутністю масштабної сітки не можливо провести дослідження.

Більш того, в матеріалах справи відсутня будь-яка яка інформація щодо розширення дороги і якою ширина автомобільної дороги державного значення "Полтава-Олександрія" М-22 має бути після її розширення.

Зважаючи на наведене, експерт у Висновку зазначив, що оскільки документи, які необхідні для надання відповіді на поставлені питання надані не в повному обсязі, а по наявним матеріалам встановити чи підпала у відповідності до схеми планування території Кременчуцького району земельна ділянка кадастровий номер 5322485100:08:000:1598 станом на дату її відведення під містобудівні потреби перспективного розвитку м. Кременчука та частково під розширення автомобільної дороги державного значення "Полтава-Олександрія" М-22, не вбачається за можливе.

Водночас, у Висновку експерт вказав, що можливо лише зазначити, що відповідно до відомостей Публічної кадастрової карти земельна ділянка за кадастровим номером 5322485100:08:000:1598 розташована від автомобільної дороги державного значення "Полтава-Олександрія" М-22, приблизно на відстані: 52,72 м; 56,70 м; 29.01 м; 29,52 м; 31,34 м; 30.14 м, 30.89 м (додаток № 1 до Висновку).

Таким чином, згідно наявного в матеріалах справи Висновку експерта вбачається не можливість надати відповідь на поставлене судом на вирішення експертизи питання № 1, проте з наведеного Висновку вбачається, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 5322485100:08:000:1598) розташована від автомобільної дороги державного значення "Полтава-Олександрія" М-22 на відстані від 29.01 м до 52,72 м.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази на підтвердження доводів прокурора про надання для рибгосподарських потреб земельної ділянки, яка планується під розширення автомобільної дороги.

Отже, вимоги прокурора про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Полтавської ОДА від 25.09.2013 № 415, як такого, що порушує ст. 86 Водного кодексу України, п. "г" частини 2 статті 61 Земельного кодексу України, є необґрунтованими.

Щодо доводів прокурора про те, що в оспорюваному Договорі оренди землі від 30.10.2013 відсутня така істотна умова, як обмеження щодо використання земельної ділянки прибережної захисної смуги, що передбачені ст. 61 Земельного кодексу України (навколо озера № 2 площею 2,95 га), що є підставою для визнання вказаного договору недійсним, то такі доводи прокурора судом відхиляються як безпідставні, оскільки статтею 15 Закону України "Про оренду землі", яка визначає істотні умови договору оренди землі, не передбачено такої істотної умови для договору, як встановлені ст. 61 Земельного кодексу України обмеження щодо використання земельної ділянки прибережної захисної смуги.

Водночас, прокурор стверджував, що передача ПП "НВТО Кременчук - Пласт" у користування земельної ділянки водного фонду площею 29,9 га без проведення аукціону, була здійснена з порушенням статей 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, що також є підставою для визнання розпорядження Полтавської ОДА № 415 від 25.09.2013 недійсним та його скасування.

У якості підстави для визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 30.10.2013 прокурор вказував на порушення відповідачами приписів ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, що регулюють процедуру передачі в оренду земельної ділянки державної власності з дотримання конкурентних засад (проведення земельних торгів).

Виходячи з установлених судом обставин, станом на час укладення спірного Договору оренди землі від 30.10.2013, відповідачеві-3 (ПП "НВТО Кременчук-Пласт") на підставі Договору оренди водного об'єкту від 03.08.2012 вже були передані водні об'єкти (озеро № 1 - 1,37 га; озеро № 2 - 2,95 га; озеро - 2,90 га; штучна водойма (копанка) - 3,18 га) загальною площею водного дзеркала 10,40 га, які знаходяться на території Рокитненської сільської ради за межами населених пунктів, для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції. В межах наданої відповідачеві-3 згідно спірного Договору оренди від 30.10.2013 земельної ділянки площею 29,9 га знаходилось озеро площею 2,95 га.

Вищенаведене свідчить, що відповідач-3 став водокористувачем з дотриманням порядку, передбаченого законом, який був чинним на той час, зокрема, стаття 51 Водного кодексу України у відповідній редакції не передбачала, що право користування водним об'єктом на умовах оренди набувається у комплексі із земельною ділянкою водного фонду та на підставі земельних торгів. Вимога про проведення земельних торгів під час передачі водного об'єкту разом із земельною ділянкою була запроваджена з 01.07.2013, коли був прийнятий Закон України "Про аквакультуру" та були внесені відповідні зміни до земельного та водного законодавства.

Так, згідно з приписами статті 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно до приписів статті 51 Водного кодексу України (в редакції на момент укладання Договору оренди землі від 30.10.2013) в користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об'єкти, що: використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об'єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водні об'єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).

При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку.

У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Заборона загального водокористування водними об'єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.

Типова форма договору оренди водних об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умови використання водних об'єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об'єктів визначаються у договорі оренди.

Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об'єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Сплата орендної плати за водний об'єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об'єктом.

У договорі оренди водного об'єкта визначаються зобов'язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.

Передача орендарем права на оренду водного об'єкта іншим суб'єктам господарювання забороняється.

Орендарі, яким водний об'єкт надано в користування на умовах оренди, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом.

Користування водними об'єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.

Надання частин рибогосподарських водних об'єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".

За приписами статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод , а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений у статті 124 Земельного кодексу України, за приписами частин 1, 2 якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Приписами статті 134 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладання Договору оренди землі від 30.10.2013) встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі, з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій);

використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 60 відсотків;

надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

створення озеленених територій загального користування; будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала;

поновлення договорів оренди землі;

використання земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності;

передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності; надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;

надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Отже, наведеними нормами передбачено обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах) із врахуванням встановлених законодавством винятків. Тобто чинним законодавством України встановлені певні винятки із загального правила, яким передбачено продаж права на оренду земельної ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах).

Врахувавши, що станом на час укладення спірного Договору оренди землі від 30.10.2013, відповідачеві-3 на підставі Договору оренди водного об'єкту від 03.08.2012 вже були передані водні об'єкти, які знаходяться на території Рокитненської сільської ради за межами населених пунктів, для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції, дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази та здійснивши оцінку спірних правовідносин у контексті вищенаведених норм (в редакції на момент прийняття оспорюваних розпорядження № 415 від 25.09.2013 та укладання Договору оренди землі від 30.10.2013), суд дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати про те, що передача відповідачеві-3 у користування спірної земельної ділянки водного фонду без проведення аукціону відбулась з порушенням законодавства України, чинного на момент прийняття оспорюваних розпорядження № 415 від 25.09.2013 та укладання Договору оренди землі від 30.10.2013.

Крім того, у якості підстав для визнання недійсним Договору оренди землі від 30.10.2013 прокурор зазначив про його невідповідність вимогам статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", оскільки оскаржуваний договір був укладений без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відповідно до наведених норм Закону України "Про оцінку земель" є обов'язковою у разі визначення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

З цього приводу судом встановлено наступне.

За приписами статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором про оренду землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема, якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ст. ст. 15, 21 Закону України "Про оренду землі" передбачена необхідність визначення сторонами розміру орендної плати, її індексації, форми платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Отже, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі", а тому невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у договорі оренди землі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність. Відповідний висновок міститься у постанові Вищого господарського суду України від 05.03.2015 у справі № 916/2294/14.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладання оспорюваного Договору оренди землі від 30.10.2013) обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Частиною 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше як один раз у 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (стаття 20 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 23 цього ж Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Отже, нормативна грошова оцінка - конкретна вартісна характеристика, яка містить низку етапів, передбачених чинним законодавством. Зокрема, це прийняття уповноваженим органом влади рішення щодо проведення нормативної грошової оцінки земель, розробка технічної документації грошової оцінки спеціальною установою, погодження технічної документації органами влади, прийняття відповідною радою рішення про затвердження технічної документації.

Разом з тим, суд звертає увагу, що поняття "земельний податок" та "орендна плата за землю" не є тотожними та за своєю правовою природою є різними видами платежів, які мають різний порядок обчислення та нарахування.

Згідно статті 2 Закону України "Про плату за землю" (який був чинним на момент укладання оспорюваного Договору оренди землі від 30.10.2013) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 13 вказаного Закону передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки.

Таким чином, посилання відповідача-1 при новому розгляді справи на ст. 280 Податкового кодексу України (в редакції від 24.10.2013), з урахуванням приписів якої стверджувалось, що Податковий кодекс України визначає і іншій механізм визначення такої орендної плати у разі не проведення відповідної нормативної грошової оцінки, суд вважає безпідставними. Зокрема, приписами ст. 280 Податкового кодексу України встановлювались ставки податку за земельні ділянки на землях водного фонду та лісогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Як встановлено, земельним законодавством передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них.

Судом досліджено, що на момент укладення оспорюваного Договору оренди землі від 30.10.2013 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не розроблялась, не погоджувалась, на розгляд до уповноваженого органу не подавалась та, відповідно, ним не затверджувалась, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Зокрема, безпосередньо в оспорюваному Договорі оренди землі від 30.10.2013 міститься зазначення про те, що "нормативна грошова оцінка земельної ділянки водного фонду не проведена" і таке відповідачем-1 та відповідачем-3 (сторонами оспорюваного Договору оренди землі) не заперечувалось.

Разом з тим, судом встановлено, що в подальшому сторони оспорюваного Договору оренди землі від 30.10.2013 вчинили дії, спрямовані на приведення зазначеного правочину у відповідність до вимог закону щодо обов'язковості проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, а саме:

- ПП "Геопроект" було розроблено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної власності площею 29,9 га, кадастровий номер 5322485100:08:000:1598, яка розташована на території Рокитненської сільської ради (за межами населених пунктів) Кременчуцького району Полтавської області та передана в оренду Приватному підприємству "НВТО Кременчук-Пласт" для рибгосподарських потреб (а.с. 55-103 т. 5);

- рішенням дев'ятнадцятої сесії сьомого скликання Кременчуцької районної ради Полтавської області від 07.03.2018 затверджено наведену технічну документацію з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданої в оренду Приватному підприємству "НВТО Кременчук-Пласт" (а.с. 57 т. 6);

- Полтавською обласною державною адміністрацією та Приватним підприємством "НВТО Кременчук-Пласт" укладено Додаткову угоду від 16.03.2018 до Договору оренди землі від 30.10.2013, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.11.2013, запис № 3749036 (а.с. 55, 56 т. 6).

Згідно п. 1 наведеної додаткової угоди внесено зміни до договору оренди землі: пункт 5 цього договору викладено в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки водного фонду (кадастровий номер 5322485100:08:000:1598) станом на 01.01.2018 року становить 1066452,99 грн. "; пункт 9 цього договору викладено в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно та складає 31993,59 грн. в рік за 29,90000 га ".

При цьому матеріали справи містять Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер витягу: 118169467) (а.а. 95 т. 6), зі змісту якого вбачається актуальна станом на 23.03.2018 інформація про спірний об'єкт нерухомого майна (земельна ділянка, кадастровий номер 5322485100:08:000:1598), яка містить відомості про те, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно та складає 31993,59 грн. в рік за 29,90000 га (відповідно до Додаткової угоди № б/н від 16.03.2018 ).

Таким чином, станом на момент призначення справи до судового розгляду оспорюваний Договір оренди землі від 30.10.2013 вже містив умову про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, яка визначена в якості основи для визначення орендної плати.

За таких обставин, станом на час розгляду справи по суті Договір оренди землі від 30.10.2013 не може бути визнаний недійсним з підстав його невідповідність вимогам статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи вищенаведене, вимоги прокурора про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Полтавської ОДА від 25.09.2013 № 415 та про визнання недійсним Договору оренди землі від 30.10.2013 є безпідставними.

Приписами ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України визначено, що у разі визнання недійсним зобов'язання, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням.

З огляду на встановлені судом обставини щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 30.10.2013, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання ПП "НВТО Кременчук-Пласт" повернути земельну ділянку водного фонду площею 29,9 га (кадастровий номер 5322485100:08:000:1598) Полтавській ОДА є необґрунтованими.

Обставини, що мають істотне значення для вирішення спору, повинні підтверджуватись сторонами належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 78, 79 ГПК України.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивач (прокурор) належними, і допустимими доказами не довів наявність підстав для визнання недійсними та скасування оскаржуваних розпоряджень Кременчуцької районної державної адміністрації та Полтавської обласної державної адміністрації, а рівно, не довів наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних договору оренди водного об'єкта, договору оренди землі та підстав для зобов'язання Приватного підприємства "НВТО Кременчук-Пласт" повернути спірну земельну ділянку водного фонду, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, містить ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Сторонами не подано попереднього розрахунку суми судових витрат в порядку ст. 124 ГПК України.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору суд керується приписами п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, за змістом яких судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури (станом на дату подачі позову до суду) були звільнені від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Відмовити в позові повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 26.04.2018.

Суддя О.В. Гумега