Рішення

від 26.04.2018 по справі 910/2083/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2018Справа № 910/2083/18

За позовом Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" (м. Київ)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Інюре" (м. Київ)

Про стягнення 37 927,56 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спеціалізоване водогосподарське комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Інюре" про стягнення 37927,56 грн., з яких: 21584,95 грн. основного боргу, 2469,05 грн. інфляційних втрат, 570,82 грн. 3% річних, 12655,19 грн. пені, 647,55 грн. штрафу. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 2016 від 11.09.15. про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.18. відкрито провадження у справі № 910/2083/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Крім того, означеною ухвалою суду визначено учасникам господарського процесу строки для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідачем письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що від відповідача ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі, направлену на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.15. між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як Орендодавцем, відповідачем, як Орендарем, та позивачем, як Підприємством-Балансоутримувачем, було укладено Договір № 2016 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до п. 1.1, п. 2.1 якого Орендодавець на підставі протоколу засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.07.15. передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), а саме, підземна споруда загальною площею 68,90 кв.м, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, б/н2, для розміщення громадської вбиральні (далі - Об'єкт).

Орендар вступає у строкове платне користування Об'єктом у термін, вказаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі Об'єкта (п. 2.4 Договору).

Актом від 11.09.15. Орендодавець та позивач, як Підприємство-Балансоутримувач, передали, а відповідач прийняв в оренду Об'єкт за Договором.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 з 11.09.15. по 09.09.18.

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата становить 3834,00 грн. з ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2015 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість в розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою. (п. п. 3.2, 3.5 Договору).

Умовами п. 3.6 Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок Підприємства-Балансоутримувача, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі Об'єкта. Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (п. 3.7 Договору).

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором позивачем пред'явлено до стягнення 21584,95 грн. заборгованості зі сплати орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як відзначалось судом, пунктом 3.7 Договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Судом встановлено, що з вересня 2015 року по лютий 2018 року включно позивачем було нараховано відповідачу 62 580,01 грн. орендної плати. Орендарем було сплачено 40 995,06 грн. в погашення заборгованості зі сплати орендної плати, що підтверджується звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку Підприємства-Балансоутримувача та банківськими виписками по рахунку позивача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом за наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість зі сплати орендної плати за Договором в розмірі 21584,95 грн. (62 580,01 грн. - 40 995,06 грн.).

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідач до матеріалів справи не надав.

З огляду на викладене в сукупності суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 21584,95 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 6.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12655,19 грн. пені, 647,55 грн. штрафу.

Відповідно до п. 6.2 Договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь Підприємства-Балансоутримувача Орендар сплачує на користь Підприємства-Балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати, інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. У разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд відзначає, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок пені наступним чином: на суму заборгованості 9984,03 грн. за період з 16.08.17. по 21.08.17.; на суму заборгованості 8184,03 грн. за період з 22.08.17. по 15.02.18.; на суму заборгованості 2149,52 грн. за період з 16.09.17. по 15.02.18.; на суму заборгованості 2192,51 грн. за період з 16.10.17. по 15.02.18.; на суму заборгованості 2218,82 грн. за період з 16.11.17. по 15.02.18.; на суму заборгованості 2283,79 грн. за період з 16.12.17. по 15.02.18.; на суму заборгованості 2261,18 грн. за період з 16.01.18. по 15.02.18., та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1929,04 грн. пені. В іншій частині в розмірі 10693,15 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Здійснивши перерахунок суми пред'явленого до стягнення штрафу суд встановив, що його розмір становить 647,55 грн., з огляду на що вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім вказано, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2469,05 грн. інфляційних втрат, 570,82 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2469,05 грн. інфляційних втрат та 570,82 грн. 3% річних, з огляду на що вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунки пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Інюре" (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, 2/4, кв. 16-А; ідентифікаційний код 37027651) на користь Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, б. 7; ідентифікаційний код 37292855) 21 584 (двадцять одну тисячу п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 95 коп. заборгованості з орендної плати, 2 469 (дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн. 05 коп. інфляційних втрат, 570 (п'ятсот сімдесят) грн. 82 коп. 3% річних, 647 (шістсот сорок сім) грн. 55 коп. штрафу, 1 929 (одну тисячу дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 04 коп. пені, 1 265 (одну тисячу двісті шістдесят п'ять) грн. 23 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко