Ухвала

від 11.04.2018 по справі 817/690/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 квітня 2018 року м. Рівне №817/690/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринець Д.Є., під час підготовчого провадження по адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 до Міністерство юстиції України пропро визнання протиправним та скасування п.6 наказу, В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування п.6 наказу від 19.02.2018 №412/5 в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.01.2018 №39257157, №39257003 та від 19.01.2018 №39269346, №39269074, №39268804, №39268603, №39271591, №39268373, №39268162, №39267894, №39269681 прийняті державним реєстратором комунального підприємства "Реєстраційний офіс" Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області ОСОБА_2, та внесення записів про скасування записів, внесених на підставі цих рішень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд вважає, що позивачу слід відмовити у відкритті провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідно до Протоколу №03 загальних зборів засновників (учасників) Приватного підприємтва «ЛЕНД ІНВЕСТМЕНТ» від 10.01.2018 було прийнято наступне рішення: виключити із складу учасників підприємства ОСОБА_1 та виплатити йому належну частку статутного капіталу підприємства майном, а саме:

1. Земельна ділянка, що знаходиться на території Рівненського району, кадастровий номер: 5624681500:05:025:0067, цільове призначення: 01.04. Для ведення підсобного сільського господарства, площа: 1.7864 га;

2. Земельна ділянка, що знаходиться на території Рівненського районуй кадастровий номер: 5624681500:05:025:0066, цільове призначення: 01.04. Для ведення підсобного сільського господарства, площа: 1.65 га;

3. Земельна ділянка, що знаходиться на території Рівненського району, кадастровий номер: 5624681500:05:025:0065, цільове призначення: 01.04. Для ведення підсобного сільського господарства, площа: 1.7289 га;

4. Земельна ділянка, що знаходиться на території Рівненського району, кадастровий номер: 5624681500:05:025:0064, цільове призначення: 01.04. Для ведення підсобного сільського господарства, площа: 1.929 га;

5. Земельна ділянка, що знаходиться на території Рівненського району, кадастровий номер: 5624681500:05:025:0063, цільове призначення: 01.04. Для ведення підсобного сільського господарства, площа: 2.1039 га;

6. Земельна ділянка, що знаходиться на території Рівненського району, кадастровий номер: 5624681500:05:025:0062, цільове призначення: 01.04. Для ведення підсобного сільського господарства, площа: 1.9177 га;

7. Земельна ділянка, що знаходиться на території Рівненського району, кадастровий номер: 5624681500:05:025:0061, цільове призначення: 01.04. Для ведення підсобного сільського господарства, площа: 2.7745 га;

8. Земельна ділянка, що знаходиться на території Рівненського району, кадастровий номер: 5624681500:05:025:0060, цільове призначення: 01.04. Для ведення підсобного сільського господарства, площа: 2.989 га;

9. Земельна ділянка, що знаходиться на території Рівненського району, кадастровий номер: 5624681500:05:025:0059, цільове призначення: 01.04. Для ведення підсобного сільського господарства, площа: 2.1059 га;

10. Земельна ділянка, що знаходиться на території Рівненського району, кадастровий номер: 5624681500:05:025:0058, цільове призначення: 01.04. Для ведення підсобного сільського господарства, площа: 1.8948 га;

11. Земельна ділянка, що знаходиться на території Рівненського району, кадастровий номер: 5624681500:05:025:0057, цільове призначення: 01.04. Для ведення підсобного сільського господарства, площа: 0.949 га.

Позивач вказує що фактично вказані земельні ділянки ПП «ЛЕНД ІНВЕСТМЕНТ» були передані ОСОБА_1 по Акту №8 приймання-передачі нерухомого майна від 10.01.2018 тому відчужувачем вказаного майна для позивача виступило ПП «ЛЕНД ІНВЕСТМЕНТ» , а не ОСОБА_3 Також зазначає що згідно із п. 1 оскаржуваного наказу відповідач задовольнив скаргу ОСОБА_3 від 12.02.2018, однак із оскаржуваного наказу не вбачається, що скарги подавав з цього приводу попередній власник такого майна, який його відчужив для підприємства, - ПП «ЛЕНД ІНВЕСТМЕНТ» . Позивач зазначає, що в даному випадку відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, не звернув увагу, що ОСОБА_3 взагалі не мала жодного відношення до вказаного майна на момент його передачі до статутного капіталу ПП «ЛЕНД ІНВЕСТМЕНТ» та передачі його учаснику, який виходив із складу засновників.

Суд надаючи правову оцінку спірним правовідносинам звертає увагу на наступне.

В даному випадку, як вбачається із Витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданих державним реєстратором КП «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області ОСОБА_2, підставою для виникнення права власності на вище вказані земельні ділянки були акт приймання-передачі нерухомого майна серія та номер: 8, виданий 10.01.2018, видавник: ПП «ЛЕНД ІНВЕСТМЕНТ» та ОСОБА_1; протокол, серія та номер: 03, виданий 10.01.2018, видавник: загальні збори засновників.

Як на день прийняття відповідачем оскаржуваного наказу, так і на даний час вказані протокол та акти є дійсними.

Отже, предметом спору у цій справі, як випливає зі змісту її фактичних обставин на перший погляд, є реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на земельні ділянки, тобто такий спір можна було б вважати публічно-правовим.

Однак в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалося між його суб'єктами, такий висновок не можна визнати правильним.

Судом встановлено, що фактичні обставини справи дають підстави вважати, що оскарженим реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про право на земельні ділянки.

Наведена правова ситуація дозволяє дійти такого правового висновку.

Згідно частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1952), під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При вирішення даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (п.36 рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» ). На це «право на суд» , в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (п.30 рішення у справі «ОСОБА_4 проти України» від 30.08.2013, заява №49069/11).

Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» . З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п.24-25 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006, заяви №29458/06 і №29465/04), відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом» , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із реєстрацією майнових прав, виконанням умов цивільно-правової угоди, що випливає із корпоративних відносин та реалізації учасником товариства його майнових прав, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №802/1792/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73054799). В цій же справі Верховним Судом визначено правову позицію, що неправильним є поширення адміністративної юрисдикції адмінсудів на т ой чи інший спір тільки тому що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть ( зміст , характер ) спору.

Така ж позиція щодо підвідомчості справ за позовами до державних реєстраторів Верховним Судом вказана в постанові від 14.03.2018 у справі №396/2550/17)

Крім того, 04.04.2018 р. в справі № 817/1048/16 ОСОБА_5 Верховного Суду вказала, що спори з державним реєстратором не належать до адміністративної юрисдикції, оскільки стосуються майнового інтересу і обов'язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.

В ході підготовчого провадження в справі за позовом ОСОБА_1 суд дослідив зміст судових рішень судів різних юрисдикцій що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень і стосуються юридичних та фізичних осіб, щодо яких здійснювались реєстраційні дії. З таких рішень вбачається, що характер та суть спірних правовідносин пов'язані з реалізацією права учасником господарського товариства на участь в такому товаристві в тому числі і на вихід зі складу учасників з виділом та поверненням частки в статутному капіталі в натурі.

Цивільні спори пов'язані з реалізацією прав учасників такого товариства на даний час знаходяться на розгляді в судах загальної юрисдикції.

Зокрема, в Рівненському міському суді перебуває позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватне підприємство Фірма Укрекопласт про визнання недійсним правочинів купівлі-продажу частки у статутному фонді, визнання права власності ( цивільна справа № 569/2075/18)

З ситемного аналізу текстів рішень судів що містяться в ЄДРСР, в тому числі і за матеріалами правоохоронних органів, суд встановив що спірні правовідносини між позивачем та іншими особами мають приватно-правовий характер. Су бере до уваги, що органами слідства здійснюються кримінальні провадження за фактом неправомірних дій невідомих осіб, які шляхом підроблення документів, заволоділи корпоративними правами ПП Фірма Укрекопласт та нерухомим майном, яке перебувало у статутному капіталі. Слідчим відділом Рівненського ВП ГУП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12018180010000568 від 25.01.2018, за ознаками злочину, передбаченого ч.1, ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 190 КК України, що в свою чергу також підтверджує наявність спірних майнових питань між учасниками правовідносин.

Судом встановлено, що в даному випадку реєстраційні дії здійснені на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого (за наявності для цього підстав) можуть бути розв'язані й питання, пов'язані із скасуванням реєстрації права власності на нерухоме майно позивача, а відтак суд приходить до висновку про те, що дана справа не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Отже, спірні правовідносини не підлягають розгляду Рівненським окружним адміністративним судом. Розгляд даного спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду.

Тому, у відкритті провадження в даній справі слід відмовити.

Одночасно суд звертає увагу на те, що рішення про відмову у відкритті провадження у справі не обмежує сторони у реалізації захисту свого речового права в порядку іншого ніж адміністративне судочинство в залежності від суб'єктного складу часників справи.

Згідно із вимогами п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Судовий збір підлягає поверненню позивачу у відповідності до ст.7 Закону України «Про судовий збір» .

Керуючись статтями 170, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Юстиції України про визнання протиправним та скасування п.6 наказу від 19.02.2018 №412/5 в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Роз'яснити позивачу, що розгляд спору віднесено до юрисдикції цивільного суду.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Суддя Махаринець Д.Є.