Постанова

від 25.04.2018 по справі 804/3315/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №804/3315/15

адміністративне провадження №К/9901/5294/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Верби І.О. від 19 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Головко О.В., суддів Суховарова А.В., Ясенової Т.І. від 04 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ластінг до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ластінг (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач/Інспекція), в якому просило: 1) визнати протиправними дії щодо проведення перевірок Товариства за період з лютого 2011 року по червень 2013 року; 2) визнати протиправними дії щодо викладення висновків у актах перевірок Товариства за період з лютого 2011 року по червень 2013 року; 3) визнати протиправними дії щодо внесення коригувань до автоматизованої інформаційної системи Податковий блок , зокрема, до підсистеми Аналітична система на підставі висновків, викладених у актах перевірок Товариства за період з лютого 2011 року по червень 2013 року; 4) зобов'язати відновити в автоматизованій інформаційній системі Податковий блок , зокрема, у підсистемі Аналітична система показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які були відкориговані податковим органом на підставі висновків, викладених у актах перевірок Товариства за період з лютого 2011 року по червень 2013 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що дії відповідача по проведенню перевірок (зустрічних звірок) вчинені ним з порушенням податкового законодавства; внесення змін до електронної бази даних контролюючим органом можливе лише після визначення платнику податків зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку, а тому, оскільки податкові повідомлення-рішення не приймалися й, відповідно, не узгоджувалися зобов'язання, дії відповідача по внесенню до зазначеної вище інформаційної системи даних є протиправними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року, позов задоволено частково; визнано протиправними дії Інспекції щодо проведення 06 серпня 2014 року зустрічної звірки Товариства без вручення у встановленому підпунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України запита про подання інформації; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що податковим органом було порушено порядок проведення зустрічної звірки, встановлений статтею 73 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому, як вбачається із змісту касаційної скарги, відповідачем по суті оскаржуються рішення судів попередніх інстанцій лише в частині задоволених позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилався на те, що дії контролюючого органу з проведення зустрічної звірки та зі складання акта про неможливість її проведення є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації і не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ Ластінг з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійснені взаємовідносин з ТОВ Еко Тест за березень, серпень-грудень 2011 року, ТОВ УСП-ДФ за вересень-грудень 2011 року, січень 2012 року, ТОВ Будінвест-ДФ за вересень-грудень 2012 року, січень-квітень, червень 2013 року, за результатами якої складено акт від 06 серпня 2014 року №722/22-01/36641833 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Ластінг , за висновками якого не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ Ластинг по ланцюгу постачання контрагенти-постачальники - ТОВ Ластінг - контрагенти-покупці та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодеком України (далі - ПК України).

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

За правилами пункту 73.5 статті 73 ПК України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З метою впровадження єдиного порядку направлення запитів на проведення зустрічних звірок, а також оформлення, передачі та накопичення матеріалів зустрічних звірок органами державної податкової служби розроблені Методичні рекомендації, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, згідно з підпунктом 4.4 пункту 4 яких (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Відповідні дії контролюючого органу не призводять до виникнення будь-якого правового результату, оскільки звірка як юридичний факт у цьому разі не є проведеною. Отже, жодних правових наслідків, які могли би порушувати права платника податків (позивача у справі), в розглядуваному випадку не виникає.

Проведення зустрічної звірки може розглядатися як юридичний факт, який впливає на законні інтереси платника податків, виключно у випадку коли дані, отримані за результатами проведення зустрічних звірок, можуть бути використані контролюючим органом як інформація про можливі порушення платником податків вимог податкового законодавства. Відповідна обставина, у свою чергу, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України є підставою для призначення податкової перевірки.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, є відображенням дій працівників податкових органів, повноваження на здійснення яких прямо передбачено законодавством. Дії з проведення зустрічної звірки та зі складання акту за їх результатами не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, оскільки інформація, зазначена у такому акті, використовується податковими органами для інформаційно-аналітичного забезпечення їхньої діяльності і не зумовлює для платника податків змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 03 листопада 2015 року (справа №21-99а15), від 17 листопада 2015 року (справа №21-1852а15) та від 01 грудня 2015 року (справа №21-3133а15).

У справі, яка розглядається, суди встановили, що за результатами здійснюваних заходів з метою проведення зустрічної звірки податкового повідомлення-рішення контролюючим органом не приймалось.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства, які спрямовані на оскарження дій відповідача щодо проведення зустрічної звірки задоволенню не підлягають, оскільки самі по собі не зумовлюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків та не порушують права позивача.

Щодо решти позовних вимог, рішення про відмову у задоволенні яких прийнято судами першої та апеляційної інстанції, то в цій частині рішення судів відповідачем не оскаржуються, а тому, враховуючи положення частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційним судом не переглядаються.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Пунктом 3 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення 06 серпня 2014 року зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Ластінг без вручення у встановленому підпунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України запита про подання інформації скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду