Рішення

від 20.04.2018 по справі 289/237/18

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/237/18

Номер провадження 2/289/365/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2018 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Невмержицького І.М.,

при секретарі - Шуба В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснобірського старостинського округу Радомишльської міської ради, Радомишльського району, Житомирської області, про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті чоловіка позивачки, залишилось спадкове майно, яке з поміж всього іншого складається з земельної ділянки площею 1,8008 га (кадастровий номер 1825085000:01:000:0058) цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, Краснобірська сільська рада, інших спадкоємців, які б мали право та претендували на зазначене майно немає, а тому просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно.

В судовому засіданні позивач не з явилася, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, надіслала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав до суду письмову заяву, просив розгляд справи проводити без його участі, з позовними вимогами погодився просив позов задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Виходячи зі змісту ст.4 ЦПК України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, народилась 29.05.1956 року в с. Межирічка, Радомишльського району, Житомирської області, на даний час зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

16 лютого 2006 року помер чоловік позивачки, ОСОБА_2, (що підтверджується свідоцтво про укладення шлюбу серії І-ТП № 400632 від 08.12.1979 року) у віці 50 років в м. Радомишль, Житомирської області - даний факт підтверджує свідоцтво про смерть серії 1-ТП № 030153, видане Краснобірською сільською радою Радомишльського району Житомирської області від 16.02.2006 року.

Спадщину після смерті чоловіка, ОСОБА_2, у відповідності до ст. 1261 ЦК України, прийняла позивачка, як спадкоємиця за законом, звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де на підставі цього, Радомишльською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу за № 389(2006).

До складу спадкового майна, що залишилося після смерті чоловіка позивачки, зокрема всього іншого, входить земельна ділянка площею 1,8008 га (кадастровий номер 1825085000:01:000:0058), цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Краснобірської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, і яка належала ОСОБА_2, згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 115658 від 10.06.2003 року, що виданий на його ім'я на підставі розпорядження голови Радомишльської райдержадміністрації від 15.05.2003 року № 140.

У відповідності до п. 216 Наказу Міністерства юстиції України Про затвердження інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 3 березня 2004 року за № 20/5 та згідно до Глави 10 п. 4.15 та п. 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України - видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання належним чином оформлених правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та його державної реєстрації, передбачених законодавством України та за умови отримання витягу з ДЗК.

Однак, звернувшись до нотаріуса, позивачці було повідомлено, що набути вищезазначене майно в порядку передбаченому ст. 1298 ЦК України, шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину на дану земельну ділянку вона, як єдина спадкоємиця за законом (ст. 1261 ЦК України) - не має можливості через те, що вищезазначений державний акт рахується втраченим, а відповідно до положень ЗУ Про нотаріат , дані обставини є перешкодою для вчинення необхідних нотаріальних дій, а саме, видачі свідоцтв про право на спадщину.

Проте у відповідності до п.4.12 та п.4.18 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України за № 296/5 від 22.02.2012 року: Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів, за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі відповідного свідоцтва документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення даного питання в судовому порядку .

Таким чином, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 1216 та ст. 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно до ст. 131 Земельного кодексу України, громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі успадкування.

У відповідності до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Теж саме зазначає п. 10) Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування .

Згідно ст. 55 Конституції України та ст. 16 Цивільного кодексу України, кожен має право на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом та за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відмерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15-16, 328, 1216-1218, 1261, 1277 ЦК України, ст. 131 ЗК України та керуючись ст.ст. 4-5, 19, 23, 27, 81, 95, 174-177 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Краснобірського старостинського округу Радомишльської міської ради, Радомишльського району, Житомирської області, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_2, який помер 16.02.2006 року в м. Радомишль, Житомирської області - право власності на земельну ділянку площею 1,8008 га (кадастровий номер 1825085000:01:000:0058) цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, Краснобірська сільська рада, що належала її покійному чоловіку, ОСОБА_2 згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 115658 від 10.06.2003 року, виданий на його ім'я на підставі розпорядження голови Радомишльської РДА № 140 від 15.05.2003 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд протягом тридцяти днів, починаючи з дня його проголошення.

Суддя І. М. Невмержицький