Ухвала

від 23.04.2018 по справі 361/2222/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/2222/17 Головуючий у І інстанції ТелепенькоПровадження № 11-сс/780/280/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 23.04.2018

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:

суддів: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар: ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

представника власника майна ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ТОВ «МВВ Інструментс» на ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора Броварської місцевої прокуратури Київської області про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження № №12013100130001099, за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

04 квітня 2018 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Броварської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_8 про накладення арешту на майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з наступних приміщень: адміністративний корпус (А) , загальною площею 1179,8 кв. м., виробничий корпус (Б), загальною площею 2236 кв. м., гараж (В), загальною площею 306,8 кв. м., трансформаторна підстанція (Г), огорож (№) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №340899232212, право власності на який зареєстроване за ТОВ «МВВ Інструментс» (ЄДРПОУ 31453620, юридична адреса: м. Київ, вул. Волоська, буд. 6/14), в кримінальному провадженні № №12013100130001099 від 01 березня 2013 року.

В обґрунтування доводів поданого клопотання, слідчий вказав те, що СВ Броварського ВП ГУ НП в Київській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12013100130001099від 01 березня 2013 року за фактом використання завідомо підробленого документа офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою організацією чи іншою особою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і якій надає права або звільняє від обов`язків, а також незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), вчинене в особливо великих розмірах, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4ст. 358 КК України.

В ході слідства встановлено, що в період часу з 03 червня 1998 року по цей час не уповноваженими на те службовим особами ЗАТ «Десна» (раніше АТ «Десна» ЗТ; на даний час ЗАТ «Нові процеси та апарати», ЄДРПОУ 13723510, юридична адреса: 07443, Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Ігорєва, буд. 8), діючи умисно, з метою отримання від товариства та його майна, шахрайським шляхом, діючи на підставі завідомо підроблених документів ЗАТ «Десна», а саме: доповнення до статуту та установчого договору ЗАТ «Десна» від 26.05.1997 року, які у встановленому діючим законодавством порядку визнано недійсними, 01.02.2000 року укладено додаткову угоду до договору про сумісну діяльність від 19.12.1996 із НІМФА «Рідан», згідно з якою дано зобов`язання сплатити неустойку у зв`язку із невиконанням умов договору в розмірі 100% перерахованих коштів. Зазначений розмір є значно більшим ніж встановлений законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань максимальний розмір (подвійна облікова ставка НБУ), що мало місце і в інших угодах.

Крім того встановлено, що:

-Рішенням судді Арбітражного суду Черкаської області ОСОБА_9 від 10.01.2000 року у справі №05/3059 доповнення до статуту та установчого договору ЗАТ «Десна» від 26.05.1997 року визнано недійсним;

-Постановою голови арбітражного суду Черкаської області від 24.03.2000 року ОСОБА_10 рішення від 10.01.2000 року у справі №05/3059 не скасовано і не припинено;

-Постановою судової колегії Вищого арбітражного суду України у складі заступника Голови ОСОБА_11 , судді ОСОБА_12 від 26.05.2000 року у справі № 041/26-5/67 постанову арбітражного суду від 24.03.2000 року у справі № 05/3095 залишено без змін.

Також рішенням судді Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_13 від 09.10.2001 року у справі №2-1031/2001 призначення ОСОБА_14 рішенням спостережної ради ЗАТ «Десна» від 30 вересня 1999 року визнано незаконним, а ОСОБА_14 з 30 червня 1999 року неповноважною особою ЗАТ «Десна».

Продовжуючи свої злочинні дії, в період часу з 30.09.1999 року по 30.04.2003 року, не уповноваженими на те службовими особами ЗАТ «Десна», в супереч норм діючого законодавства України, шляхом використання завідомо підробленого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією чи іншою особою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає прав та звільняє від обов`язків, а саме установчих документів Акціонерного товариства «Десна» закритого типу, були вчинені шахрайські дії, які призвели до стійкої фінансової неспроможності товариства, що завдало великої матеріальної шкоди у зв`язку із втратою частки держави у майні підприємства, відповідно до участі у статутному фонді в розмірі 15,98% від вартості його майна, залишкова вартість якого складає 2028,3 тис. грн.

Продовжуючи свої злочинні дії, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, не уповноважені на те особи, діючи умисно, будучи обізнаними, що дію установчих документів ЗАТ «Десна» скасовано, а отже всі попередні дії, здійснені з підприємством та його майном є незаконними, та ОСОБА_14 визнано неповноважною особою ЗАТ «Десна», а отже дії останнього, з огляду на дане рішення також є незаконним, ОСОБА_14 як виконуючий обов`язки голови правління ЗАТ «Десна» використовує в Господарському суді завідомо підроблені установчі документи по справі №48/11б-2001 про банкрутство, а громадянин ОСОБА_15 , як ліквідатор ЗАТ «Десна» і генеральний директор ТОВ МФК «Рідан-Інжинірінг» ОСОБА_16 , як голова комітету кредиторів ЗАТ «Десна», а також ОСОБА_17 , за дорученням ТОВ «МФК «Рідан-Інжинірінг», використовуючи штучно створений стан банкрутства підприємства, за попередньою змовою, будучи також обізнаними про вищенаведені незаконні дії з підприємством, його майном та активами, а також визнання недійсними установчих документів підприємства та призначення ОСОБА_14 , сприяючи цьому та доводячи початі дії до кінця, з метою незаконного отримання майна підприємства, укладають мирову угоду від 28.08.2004 року, схвалену комітетом кредиторів ЗАТ «Десна» 27.08.2004 року відповідно якої «третя особа має право отримати задоволення своїм вимог майном Боржника. Права власності на майно Боржника третя особа набуває з моменту задоволення двох третин грошових вимог Кредиторів та затвердження мирової угоди Господарським судом», яку в подальшому використали та затверджують ухвалою Господарського суду Київської області від 01.09.2004 року у справі № 48/11б-2001 про банкрутство. Відповідно до витягу з реєстру обтяжень від 10.03.2003 року все рухоме і не рухоме майно ЗАТ «Десна» перебувало в податковій заставі Броварської ОДПІ. Погодження з органом Державної податкової служби і відчуження майна боржника, активи якого перебувають у податковій заставі, не здійснювалося, таким чином, зазначеною групою осіб, в порушення діючих норм законодавства України, незаконно було отримано майновий комплекс, розташований за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Ігорєва, буд. 8, що був переданий на підставі акту приймання-передачі майна у власність від 04.09.2006 року, укладеного між представником ЗАТ «Десна» в особі ліквідатора ОСОБА_15 з однієї сторони та представника ТОВ «МФК «Рідан Інженеринг» в особі генерального директора ОСОБА_16 .

На підставі вищевикладеного, невстановлені особи, за попередньою змовою, групою осіб, шляхом обману, використовуючи підроблені документи, незаконно заволоділи чужим майном, належним ЗАТ «Десна»/ЗАТ «НОПРА», тим самим заподіявши ЗАТ «Нові процеси та апарати», матеріальну шкоду в особливо великому розмірі, а саме яка у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Враховуючи, що майновий комплекс, розташований за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Ігорєва, буд. 8, який складається: адміністративний корпус (А), загальною площею 1179,8 кв. м., виробничий корпус (Б), загальною площею 2236 кв. м., гараж (В), загальною площею 306,8 кв. м., трансформаторна підстанція (Г), огорож (№), - є предметом посягання, набутий ТОВ «МФК «Рідан Інженеринг» кримінально протиправним шляхом і отриманий ними внаслідок вчинення кримінального правопорушення (злочину) відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12013110130001099, за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України та постановою слідчого вказане майно визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а тому особа звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно.

05 квітня 2018 року слідчий суддя Броварського міськрайонного суду Київської області клопотання задовольнив.

Слідчий суддя послався на те, що з метою попередження незаконного відчуження майна, а саме майнового комплексу, розташованого за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Ігорєва, буд. 8, чи інших негативних наслідків, які можуть перешкоджати проведенню всебічного та повного досудового розслідування, обставини якого з`ясовуються в кримінальному провадженні №12013100130001099 від 01 березня 2013 року, клопотання прокурора Броварської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_8 підлягає до задоволення, оскільки в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ТОВ «МВВ Інструментс» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.04.2018р та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Броварської місцевої прокуратури Київської області про арешт майна на майновий комплекс, розташований за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Ігорєва, буд. 8 відмовити.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновок суду першої інстанції про доцільність накладення арешту на майно шляхом заборони власникам та іншим особам від їх імені розпоряджатися вказаним нерухомим майном, зокрема в будь-який спосіб відчужувати його, до прийняття остаточного рішення в кримінальному провадженні не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і свідчить про неповноту судового розгляду, оскільки слідчим суддею не проведено належного дослідження та аналізу документів, долучених до поданого клопотання, та не вжито належних заходів з метою недопущення піддання ТОВ «МВВ Інструментс» необґрунтованому процесуальному примусу.

Крім цього зазначає, що ТОВ «МВВ Інструментс» є власником нерухомого майна 3 роки та мав достатньо часу для його відчуження, до того ж прокурор не навів , а суд не встановив, які саме негативні наслідки стануться у разі не накладення арешту, та що не накладення арешту на майно може суттєво перешкодити подальшому веденню досудового слідства у кримінальному провадженні. Також прокурором у клопотанні не наведені докази того, що накладення арешту на майно ТОВ «МВВ Інструментс» з метою збереження речових доказів буде дієвим заходом для досудового слідства по кримінальному провадженню. Дані про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 1 березня 2013 року, однак будь-які дієві слідчі (розшукові) дії по кримінальному провадженню з моменту внесення даних не вчиняються.

Також апелянт зазначає, що ТОВ «МВВ Інстурментс» як законний власник нерухомого майна використовує його у господарській діяльності та не має наміру його відчужувати, знищувати та псувати.

Окрім того майновий комплекс, що на сьогодні є власністю ТОВ «МВВ Інстурментс» не має ознак речового доказу у даному кримінальному провадженні так як в матеріалах справи відсутні достатні та обґрунтовані докази, того, що майно набуте протиправним шляхом.

Заслухавши суддю доповідача,

думку адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах власника майна ТОВ «МВВ Інструментс», яка підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити,

представника потерпілого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін,

прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги , та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, колегією суддів встановлено, що слідчим відділом Броварського ВП ГУ НП в Київській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12013100130001099 від 01 березня 2013 року за фактом використання завідомо підробленого документа офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою організацією чи іншою особою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і якій надає права або звільняє від обов`язків, а також незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), вчинене в особливо великих розмірах, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4ст. 358 КК України.

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.04.2018 року задоволено клопотання слідчого в даному кримінальному провадженні та накладено арешти на майновий комплекс, розташований за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Ігорєва, буд. 8, який складається: адміністративний корпус (А), загальною площею 1179,8 кв. м., виробничий корпус (Б), загальною площею 2236 кв. м., гараж (В), загальною площею 306,8 кв. м., трансформаторна підстанція (Г), огорож (№), - є предметом посягання, набутий ТОВ «МФК «Рідан Інженеринг» кримінально протиправним шляхом і отриманий ними внаслідок вчинення кримінального правопорушення (злочину) відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12013110130001099, за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України.

Колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів, наданих слідчим до клопотання, кримінальне провадження №12013100130001099 здійснюється за фактом використання завідомо підробленого документа офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою організацією чи іншою особою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і якій надає права або звільняє від обов`язків, а також незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), вчинене в особливо великих розмірах, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4ст. 358 КК України.

Враховуючи, що перевірка вищенаведених обставин органом досудового розслідування триває, то відповідно до ст. 170 КПК України існує необхідність у накладенні арешту на вищевказаний майновий комплекс з метою збереження речових доказів та запобігання можливості відчуження вказаного об`єкту нерухомого майна.

Вказане свідчить, що всупереч доводам апелянта, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси «МВВ Інструментс», оскільки за викладених у клопотанні та доданих до нього матеріалах обставинах існує сумнів щодо добросовісного набуття права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна. Крім того слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майновий комплекс з метою запобігання його відчуження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на земельні ділянки, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності і співмірності.

Колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення доведена необхідність використання майнового комплексу у якості доказу в кримінальному провадженні, що указує на обґрунтованість як клопотання, так і ухвали слідчого судді про накладення арешту для забезпечення мети, передбаченої п.1 ч.2 ст.170 КПК України. При цьому, відповідно до ст.173 КПК України, слідчий суддя при розгляді клопотання не вправі перевіряти обґрунтованість внесення відомостей до ЄРДР, законність постанови про визнання майна речовими доказами та інших процесуальних дій та рішень.

Із урахуванням обмежень, які визначені слідчим суддею, колегія суддів приходить до висновку, що накладенням зазначеного арешту не порушуються такі права власника майнового комплексу, які для їх захисту викликають необхідність скасування арешту. На думку колегії суддів, при накладенні арешту на майновий комплекс слідчим суддею застосований найменш обтяжливий спосіб арешту, який не може призвести до наслідків, зазначених у ч.4 ст.173 КПК України.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.376, 404,405,407,419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ТОВ «МВВ Інструментс» - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2018 року про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження №12013100130001099, за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України залишити без змін.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

С У Д Д І: