Рішення

від 24.04.2018 по справі 645/955/18

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/955/18

Провадження № 2/645/1122/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року місто Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.

секретар судового засідання - Кривеженко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Траст Лізинг про визнання договору недійсним та стягнення сплачених коштів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія Траст Лізинг (далі - ТОВ "ЛК Траст Лізинг)", в якому просить суд визнати договір про надання інформаційних та консультаційних послуг від 30 вересня 2017 року б/н, укладений між ним та ТОВ "ЛК "Траст Лізинг" недійсним та стягнути з ТОВ "ЛК Траст Лізинг"сплачені кошти у розмірі 49000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 30.09.2017 року звернувся до ТОВ "ЛК Траст лізинг" з метою придбання автомобіля марки Renault. Внаслідок переговорів з відповідачем була досягнута домовленість про внесення ОСОБА_1 авансового внеску в сумі 49000,00 грн., а відповідач зобов'язався здійснити постачання транспортного засобу: марки Renault, моделі Duster, комплектації/модифікації Privilege, об'єм двигуна 1,5, вартістю 245000,00 грн. Дана домовленість була оформлена письмовим договором, в суть якого ОСОБА_1 на час підписання не вникав, оскільки менеджер ТОВ "ЛК Траст Лізинг", запевнив, що товариство працює вже багато років і виконує зобов'язання належним чином. На виконання вказаного договору ОСОБА_1 був здійснений авансовий платіж на рахунок ТОВ "ЛК Траст Лізинг" в сумі 39000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 2 від 30.09.2017 року, призначенням платежу в якій вказано - авансова сплата за автомобіль. Крім того, ОСОБА_1 сплачено ТОВ "ЛК Траст Лізинг" 10000,00 грн., що також підтверджується відповідною квитанцією, в якій призначенням платежу зазначено - сплата ПДВ за автомобіль. ОСОБА_1 зазначає, що ТОВ "ЛК Траст Лізинг" поставку автомобіля не здійснив. На письмову заяву ОСОБА_1 про розірвання договору та повернення сплачених коштів ТОВ "ЛК Траст Лізинг" листом за вих. № 2 від 22.12.2017 року, відмовив в розірванні укладеного договору та поверненні коштів, посилаючись на п.п. 6.3, 6.4 Договору. Вже після цього, ОСОБА_1 вникнув в суть договору та з'ясував, що між ним та ТОВ "ЛК Траст лізинг" був укладений договір про надання інформаційних та консультаційних послуг, хоча при переговорах йшла мова про договір лізингу. В цей же день був підписаний акт надання послуг (виконаних робіт). Позивач вважає, що умови вказаного договору є несправедливими, оскільки даним договором порушені принципи добросовісності, розумності, справедливості, рівності сторін у договорі; умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві. Так, позивач зазначає, що відразу після укладення договору, між сторонами був підписаний акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), згідно якого послуги виконавцем виконані. Внаслідок підписання даного акту були обмежені права позивача, а відповідач звільнив себе від виконання взятих згідно п.п. 1.1, 1.2 Договору зобов'язань, а саме: не здійснив пошук лізингодавця для укладення з позивачем договору фінансового лізингу, не виконав підготовку документів для укладення договору фінансового лізингу, не займався організацією укладанням договору фінансового лізингу протягом 30 робочих днів. Крім того, позивач зазначає, що ціна договору є несправедливою, оскільки згідно п. 2.1 Договору замовник сплачує одноразово на користь відповідача платіж у сумі 39000,00 грн., що складає 10% від вартості предмета лізингу, одночасно був підписаний акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), при цьому розмір авансового платежу по пошуку лізингодавця та підготовки документів для укладення договору і вартості наданих послуг є не співмірним. Крім того, відповідачем завуальовано вартість послуг, оскільки відповідно до п. 2 Договору вартість послуг становить 39000,00 грн., а відповідно до додатку 1 Договору, який є невід'ємною частиною, сплата авансу становить 49000,00 грн. Крім того, умовами договору передбачено право виконавця не повертати кошти у разі розірвання договору в односторонньому прядку. Також, умовами договору передбачена єдина відповідальність виконавця, яка визначена в неконкретизованій формі у п. 5.1 Договору, а саме: за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за умовами договору сторони несуть відповідальність передбачену діючим законодавством України. Виходячи з наведеного, позивач вважає, що договір про надання інформаційних та консультаційних послуг від 30.09.2017 року б/н містить несправедливі умови, визначені ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів". Крім того, на думку позивача, відповідач застосував нечесну підприємницьку практику, оскільки він звернувся до ТОВ "ЛК Траст Лізинг", основним видом діяльності якого є фінансовий лізинг, за постачанням транспортного засобу із-за кордону, але позивача було введено в оману, внаслідок чого він підписав не договір фінансового лізингу, а договір про надання інформаційних та консультаційних послуг. Крім того, такий автомобіль за оговорену ціну в Україні купити неможливо, відповідач запевнив, що тільки він за такою зниженою ціною може поставити позивачу автомобіль, чим ввів позивача в оману та спонукав до укладення договору, на який в іншому випадку позивач не погодився. Також, нечесна підприємницька діяльність полягає в тому, що на рахунок відповідача позивачем внесено суму в розмірі 10000,00 грн. як сплату ПДВ за автомобіль, в той же час згідно реєстру платників ПДВ, який є відкритим для всіх користувачів, станом на дату подачі позову, відомості про отримання ТОВ "ЛК траст Лізинг" свідоцтва ПДВ відсутні. На претензію позивача, надіслану 17.01.2018 року відповідачу, з проханням мирного вирішення спору та поверненню позивачу сплаченого авансового внеску за автомобіль в сумі 39000,00 грн. та сплачені ПДВ в сумі 10000,00 грн., відповідач відповіді не надав, вимог позивача не виконав. Враховуючи викладене, позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 03.03.2018 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

24.04.2018 року представником позивача через канцелярію суду в порядку ст. 174 ЦПК надані письмові пояснення по справі, відповідно до яких, представник позивача вказує, що позивач оспорює укладений договір, у зв'язку із застосуванням відповідачем нечесної підприємницької практики, яка полягає у введені позивача в оману, а також включення у договір несправедливих умов, якими було обмежено права споживача.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з підстав вказаних у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, письмові заперечення проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються та заяви про розгляд справи без його участі не надав.

Враховуючи умови ст. 280 ЦПК України, судом, за згодою представника позивача, розглянуто справу в заочному порядку.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В ході судового розгляду встановлено, що 30 вересня 2017 року між ОСОБА_1, в подальшому замовник, з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "лізингова компанія Траст Лізинг", в подальшому виконавець, з другої сторони, укладено Договір про надання інформаційних та консультаційних послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику інформаційно-консультаційні, консультаційно-роз'яснювальні, довідкові послуги з питань укладення замовником договору фінансового лізингу, здійснити пошук лізингодавця для укладення замовником договору фінансового лізингу на умовах визначених у Додатку № 1 до цього Договору, підготувати документи для укладення договору фінансового лізингу, здійснити пошук предмета лізингу відповідно до специфікації встановлених законом.

Відповідно до п. 1.2 Договору виконавець зобов'язується організувати укладання замовником договору фінансового лізингу протягом 30 днів робочих днів з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п. 2 Договору, замовник сплачує одноразово на користь виконавця одноразовий платіж у сумі 39000,00 грн., що складає 10% від вартості предмета лізингу, який буде предметом договору фінансового лізингу. Одноразовий платіж сплачується шляхом перерахування вказаної суми у гривні на розрахунковий рахунок виконавця в момент підписання сторонами договору.

Згідно з квитанцією № 2 від 30.09.2017 року ОСОБА_1 було сплачено ТОВ "ЛК Траст Лізинг" 39000,00 грн. , призначення платежу - сплата за автомобіль, авансова.

Згідно з квитанцію б/н ОСОБА_1 сплачено ТОВ "ЛК Траст Лізинг" 1000,00 грн., призначення платежу - плата за автомобіль ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 Договору, послуги вважаються наданими виконавцем та прийнятими замовником, у повному обсязі, з моменту укладення замовником договору фінансового лізингу на умовах визначених у Додатку 1 до цього Договору.

Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 30.09.2017 року, ОСОБА_1 та ТОВ "ЛК Траст Лізинг" склали цей акт про те, що виконавець надав, а замовник прийняв інформаційно-консультаційні, консультаційно-роз'яснювальні, довідкові послуги та інші роботи за Договором про надання інформаційних та консультаційних послуг від 30.09.2017 року б-н. Замовник підтвердив, що послуги та роботи були надані йому в повному обсязі, та їх якість задовольняє його вимоги. Вартість послуг склала 39000,00 грн. та була сплачена в момент підписання сторонами договору. Вказаним актом, сторони підтвердили, що не мають одна до одної жодних претензій майнового, фінансового та будь-якого іншого характеру, в тому числі щодо якості наданих послуг та виконаних робіт та здійснення розрахунків.

В жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "ЛК Траст лізинг" з заявою про розірвання Договору про надання інформаційних та консультаційних послуг від 30.09.2017 року та повернення коштів.

Листом за вих. № 2 від 22.12.2017 року ТОВ "ЛК Траст лізинг" повідомило ОСОБА_1, що порядок дострокового розірвання Договору за ініціативою замовника та випадки, в яких таке розірвання можливо, передбачені п.п. 6.3, 6.4 Договору, а також роз'яснило, що відповідно до п. 9.5 Договору ОСОБА_1 як замовник засвідчив, що прочитав та зрозумів умови Договору.

17.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "ЛК Траст Лізинг" з письмовою претензією, в якій він вказав, що звернувся до ТОВ "ЛК Траст Лізинг" з наміром придбати автомобіль марки Renault, моделі Duster, комплектації/модифікації Privilege, об'єм двигуна 1,5, вартістю 245000,00 грн., у зв'язку із чим здійснив авансовий платіж в сумі 39000,00 грн. та сплатив НДС в сумі 10000,00 грн., згідно квитанцій виписаних товариством призначенням платежу є плата за автомобіль. В цей же день між ОСОБА_1 та ТОВ "ЛК Траст Лізинг" був укладений договір про надання інформаційних та консультаційних послуг, відповідно до п. 3.1 якого послуги вважаються наданими виконавцем та прийнятими замовником, у повному обсязі з моменту укладення договору фінансового лізингу на умовах визначених у Додатку № 1. ТОВ "ЛК Траст Лізинг" зобов'язалось протягом п'яти робочих днів після внеску. який проведений як авансовий платіж та НДС за автомобіль, а не послуги, здійснити доставку автомобіля до м. Харків, а вже потім надати послуги з укладення договору лізингу. ТОВ "ЛК Траст Лізинг" поставку потрібного автомобіля не здійснило. Враховуючи, що зобов'язання мають виконуватись належним чином, просив повернути сплачений ним авансовий внесок за автомобіль в сумі 39000,00 грн. та сплачені НДС за автомобіль в сумі 10000,00 грн.

ТОВ "ЛК Траст Лізинг" відповіді на претензію ОСОБА_1 не надало.

Також, ОСОБА_1 було направлено звернення до інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області, з проханням допомогти у вирішенні питання повернення коштів у сумі 49000,00 грн.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст. 11 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно зі ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Позивач оспорює укладений з ТОВ "ЛК Траст Лізинг" договір про надання інформаційних та консультаційних послуг від 30.09.2017 року з підстав, передбачених ст. ст. 18, 19 ЗУ "Про захист прав споживачів", а саме: у зв'язку із застосуванням відповідачем нечесної підприємницької практики, яка полягає у введені позивача в оману, а також включенням у договір несправедливих умов, якими було обмежено права споживача.

Стаття 18 та стаття19 вказаного Закону передбачено різні підстави визнання правочину недійсним.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угод (чи її умов) недійсними, а саме у зв'язку з несправедливими умовами договору.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинно включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Так, за змістом ч. 5 ст 18 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Як вбачається з Договору про надання інформаційних та консультаційних послуг б/н від 30.09.2017 року, умови договору замовником прочитані та йому зрозумілі, пояснення відносно умов договору замовнику надані у прозорій, доступній та зрозумілій для нього формі.

Актом прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) підтверджено, що послуга та робота були надані замовнику в повному обсязі, та її якість його задовольнила. Вартість послуги за договором у розмірі 39000,00 грн. сплачена. Жодних претензій майнового, фінансового, та будь-якого іншого характеру в тому числі щодо якості наданих послуг та виконаних робіт та здійснення розрахунків сторони не мають.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, прийшов до висновку про те, що спірний договір - це досягнута між сторонами угода, позивач не надав до суду будь-яких доказів того, що на момент укладення правочину відповідач замовчував певні обставини та ввів його в оману, а також доказів того, що позивач помилявся щодо обставин, які мають істотне значення.

Посилання позивача на те, що з текстом договору він не ознайомився, оскільки менеджер ТОВ "ЛК Траст Лізинг" надала недостовірну інформацію та завірила, що всі істотні умови договору вона позивачу пояснила та спонукала його до підписання договору, суд вважає необґрунтованими, оскільки при укладенні оспорюваного договору позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Отже, для визнання правочину недійсним в зв'язку з нечесною підприємницькою практикою необхідна наявність двох умов, однак в даному випадку діяльність відповідача не суперечить правилам здійснення господарської діяльності та не впливає на економічну поведінку позивача, а в Договорі визначені усі умови, з якими позивач погодився під час підписання договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 цього закону передбачено, що якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару.

Як зазначено вище, в договорі передбачено, які послуги надаються відповідачем за Договором і позивачем було їх отримано згідно акту наданих послуг .

Також, позивач посилається на те, що вартість послуги є несправедливою. Однак, ціна за надані відповідачем послуги була узгоджена між сторонами договору і позивач сплатив відповідну суму за надані відповідачем послуги.

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання договору про надання інформаційних та консультаційних послуг від 30 вересня 2017 року б/н, укладений між ним та ТОВ "ЛК "Траст Лізинг" недійсним та стягнути з ТОВ "ЛК Траст Лізинг"сплачені кошти у розмірі 49000,00 грн.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 133, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог - відмовити в повному обсязі.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2018 року.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання чи перебування - АДРЕСА_1.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Лізінгова компанія Траст Лізінг , ЄДРПОУ 41325954, місце знаходження - м. Харків, проспект Московський, 257, к. 707.

Суддя -