Рішення

від 10.04.2018 по справі 201/18586/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 квітня 2018 року

місто Дніпро

єдиний унікальний номер судової справи 201/18586/17

номер провадження 2/201/99/2018

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі судді Ходаківського М.П.,

секретаря судового засідання Пісчанської Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Зіхтбар Україна

про стягнення пені за прострочення виконання договору та ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року до суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1О.) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Зіхтбар Україна (далі - ТОВ Зіхтбар Україна ) про стягнення пені за прострочення виконання договору , яка згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 грудня 2017 року була передана для розгляду судді Ходаківському М.П. (а.с.1)

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 03 січня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Зіхтбар Україна про стягнення пені за прострочення виконання договору (а.с.17-18).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 20 квітня 2017 року між ним та ТОВ Зіхтбар Україна було укладено договір купівлі-продажу № KOAFINA-1036, предметом якого були приховані розпашні двері марки KOAFINA classic вартістю 12301,67 коп. Відповідач зобов'язався поставити двері в строк 24 календарні дні, не враховуючи державні свята, від моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача. 21 квітня 2017 року позивач перерахував грошові кошти у повному обсязі, а тому кінцевий строк поставки дверей повинен був становити 17 травня 2017 року. В порушення умов договору строк поставки дверей був порушений відповідачем на 40 календарних днів і фактично вони були доставлені лише 28 червня 2017 року, у зв'язку із чим відповідач має сплатити пеню у розмірі 1% вартості товару за кожний день прострочення у розмірі 4920,40 грн. На вимогу позивача відповідач сплатив пеню у розмірі 1236,18 грн. та 494,51 грн. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача решту пені за прострочення виконання зобов'язання за договором у розмірі 3189,71 грн.

Позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву, у якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача ТОВ Зіхтбар Україна у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України (п.п. 40, 41, 42 та ін.).У рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Верховний Суд України у постанові від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16, яка є обов'язковою для усіх суб'єктів правозастосування та судів, вказав на те, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції ).

Ураховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся про призначене у справі судове засідання, судом визнано за можливе розглянути справу за його відсутності і ухвалити заочне рішення суду за правилами ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 20 квітня 2017 року між ТОВ Зіхтбар Україна як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем був укладений договір купівлі-продажу № KOAFINA-1036, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець належним чином прийняти і оплатити приховані розпашні двері марки KOAFINA classic (а.с.8-9). Загальна сума до сплати склала 12301,00 грн.

Згідно із п. 2.3 указаного договору загальний строк поставки товару 24 календарні дні, не враховуючи державні свята, від моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. За несвоєчасну поставку товару продавець зобов'язався сплатити покупцеві пеню у розмірі 1% вартості товару, що зазначена у пункті 1.1.5 договору за кожний день запізнення (п. 3.1 договору).

21 квітня 2017 року позивачем на рахунок відповідача було сплачено 12301 грн., що підтверджується платіжним дорученням № Р24А214312469Ф07452 (а.с.12). Отже, кінцевий строк поставки дверей згідно з умовами договору мав бути 17 травня 2017 року.

Згідно з поясненнями, наданих позивачем у позовній заяві, в порушення умов договору купівлі-продажу від 20 квітня 2017 року відповідач доставив двері лише 28 червня 2017 року, тобто на 40 календарних днів пізніше ніж це було обумовлено умовами договорами.

Позивач звернувся до відповідача з письмовими претензіями щодо порушення умов договору та необхідність сплати пені (а.с. 6-7), у зв'язку з чим позивач сплатив 1236,18 грн. та 494,51 грн., а всього 1730,69 грн. Таким чином, розмір несплаченої пені складає 3189,71 грн.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплати неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно зі ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У частині 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони взаємно погодились, що за несвоєчасну поставку товару продавець повинен сплатити покупцеві пеню у розмірі 1% вартості товару, що зазначена у пункті 1.1.5 договору за кожний день запізнення (п. 3.1 договору). Також сторонами визначено строки поставки зазначеного товару. Однак відповідач не виконав обов'язку встановленого умовами укладеного між сторонами договору.

Таким чином, загальна сума пені за прострочення виконання зобов'язання за 40 календарних днів складає 4920,40 грн.

За таких обставин суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 3489,71 грн. пені за несвоєчасне виконання умов договору купівлі-продажу.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати зі сплати судового збору.

З огляду на наведене суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Зіхтбар Україна про стягнення пені за прострочення виконання договору задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зіхтбар Україна (код ЄДРПОУ 36735093) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) грошові кошти у розмірі 3189,71 грн. (три тисячі сто вісімдесят дев'ять грн. 71 коп.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зіхтбар Україна (код ЄДРПОУ 36735093) на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Повний текст рішення виготовлено 20 квітня 2018 року.

Суддя М.П. Ходаківський