Рішення

від 27.04.2018 по справі 161/1735/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/1735/18

Провадження № 2/161/1385/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Заболотько Д.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1Ю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Автоінвестфакторінг про захист прав споживача, визнання правочину недійсним, стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до ТзОВ Автоінвестфакторінг про захист прав споживача, визнання правочину недійсним, стягнення коштів, мотивуючи свій позов тим, що перебуваючи у Львові, будучи проінформованим інтернет-ресурсом про існування послуги про продаж автомобілів за значно заниженими цінами, а також отримавши інформацію від представника відповідача, уклав договір № 100206 від 20.09.2017 року. Як зазначає, жодної інформаційно-консультативної послуги не отримав, попри те, що консультант ТзОВ Автоінвестфакторінг запевнив позивача, про отримання ним належної послуги. Вказує, що пояснення консультанта ввели його в оману, адже з того що зрозумів, йому необхідно було негайно сплатити суму в 70000 грн. (банківська комісія за даним платежем склала 360 грн.) як авансовий внесок за автомобіль Нісан Кашкай . Стверджує, що за консультацію, щодо пошуку автомобіля ця сума є надзвичайно завищена, що позивач зрозумів пізніше, після консультації з юристом, відповідно до чого звернувся до відповідача з заявою про повернення сплачених коштів, на що отримав відмову, яка була вмотивована належним виконанням відповідачем умов договору. Зазначає, що саме перебуваючи під впливом омани, яка була застосована недобросовісною підприємницькою практикою з боку відповідача, ним і був підписаний договір № 100206 від 20.09.2017 року, а також сплачені кошти того ж дня в сумі 70360 грн. Позивач вказує, що представником ТзОВ Автоінвестфакторінг було завуальовано під назвою неконкретної інформаційно-консультативної послуги неіснуючий автомобіль, а також ввівши його в оману, консультант безперервно наполягав на сплаті вищезгаданих коштів як найшвидше.

Вважаючи свої права споживача порушеними, позивач просить суд визнати недійсним договір № 100206, від 20 вересня 2017 року, укладений між ним та товариством з обмеженою відповідальністю Автоінвестфакторінг , стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Автоінвестфакторінг на його користь 70360, безпідставно набутих грошових коштів сплачених згідно з договором № 100206, від 20 вересня 2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні дав пояснення по суті аналогічні викладеним в позовній заяві, просив задовольнити позов.

Від представника ТОВ Автоінвестфакторінг 12.03.2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві представник відповідача посилається на те, що 20.09.2017 був укладений договір № 100206 між позивачем та відповідачем. Позивач ознайомився з договором, уважно його прочитав та зрозумів його умови, про що свідчить як його підпис на кожній сторінці договору, так і заява від 20.09.2017. Позивач уклав добровільно договір, був згоден зі всіма його умовами про що свідчить сам факт укладення договору. Відповідно до заяви від 20.09.2017 року, відповідач отримав в повному обсязі інформацію щодо договору від менеджера-консультанта і отримав свій примірник договору. Також зазначив, що в договорі чітко визначені усі умови, з якими позивач погодився під час підписання договору. Вказав, що товариство виконало свої зобов'язання, передбачені договором. Також надало позивачу, передбачені договором та оплачені ним інформаційно-консультаційні послуги. Просив справу розглянути без участі їхнього представника, позовну заяву залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, ознайомившись з матеріалами справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між ТОВ Автоінвестфакторінг та ОСОБА_2 укладено договір № 100206 від 20.09.2017 року (а.с. 7-11).

Відповідно до умов договору довіритель доручає, а повірений зобов'язується вчиняти за винагороду фактичні або юридичні дії, надавати інформаційно-консультаційні послуги з питання отримання замовником у власність (користування, володіння чи розпорядження) транспортного засобу.

Із копії платіжного доручення від 20.09.2017 встановлено, що позивач ОСОБА_2 сплатив на рахунок відповідача ТОВ Автоінвестфакторінг 70000 грн. Згідно квитанції № 2493 від 20.09.2017 року вбачається, що 360 грн. склала банківська комісія за здійснення вищевказаної банківської операції (а.с. 12).

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Сторонами не заявлено клопотань про витребування доказів, призначення судових експертиз, а тому суд, керуючись ст. 13 ЦПК України, вирішив справу на підставі наявних у ній доказів.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

В ч. 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 3.1. оспорюваного договору, предметом договору є зобов'язання відповідача вчиняти за винагороду фактичні або юридичні дії, надавати інформаційно-консультаційні послуги з питань отримання замовником у власність (користування, володіння чи розпорядження) транспортного засобу.

Згідно п. 3.2. вказаного договору, назва транспортного засобу, ціна, за якою замовник бажає його придбати, обумовлюється окремою заявкою замовника, що є додатком №1 до даного договору.

Пунктом 10.4 вказаного Договору передбачено, що інформаційно-консультаційна послуга надається у формі аналітичного висновку протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту підписання цього Договору та додатку № 1 до Договору. Послуга вважається наданою з дати отримання аналітичного висновку замовником безпосередньо у виконавця або з дати здачі виконавцем аналітичного висновку на пошту чи передачі замовнику іншими відповідними засобами зв'язку та/або підписання акту наданих послуг, вартість послуги складає 10 відсотків від суми, вказаної в додатку № 1 до Договору.

Згідно п. 11.4 Договору, винагорода відповідачу за цим договором за інформаційно-консультаційні послуги виплачується позивачем протягом 1 банківського дня після підписання сторонами цього договору на умовах стовідсоткової передоплати, шляхом банківського переказу на рахунок виконавця.

З заявки № 1 до договору № 100206 від 20.09.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 діючи на виконання п. 3.2. вказаного Договору, просить вчинити дії, зазначені у п. 3.1. Договору, які будуть направлені на отримання ним в подальшому транспортного засобу (а.с. 35).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норм у статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що умови договору, зокрема п.10.4, є незрозумілими, не місять відомостей про ціну послуги, а тому порушують принцип добросовісності та призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін на шкоду позивачеві, а також завдають шкоди позивачу, як споживачеві інформаційних послуг. Вказаний спірний договір за своїм змістом є несправедливим внаслідок надання можливості виконавцю послуг (відповідачу) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від виконавця у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору.

З урахуванням наведеного, суд вважає порушеними права позивача як споживача внаслідок укладеного 20.09.2017 договору.

Порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання недійсним договору №100206 від 20.09.2017 року та стягнення із відповідача на користь позивача 70000 грн., а також 360 грн. за надання банківських послуг (комісії), які були сплачені ним на підставі недійсного вказаного правочину відповідно до положень ст. 216 ЦК України.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду, а тому в порядку ст. 141 ч. 1 ЦПК України має підстави покласти судовий збір на іншу сторону та стягнути із відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі ставки судового збору, встановленого ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", у сумі по 704,8 грн. за кожну вимогу, а всього 1409,6 грн.

На підставі ст.ст. 16, 203, 215, 216 ЦК України, Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Автоінвестфакторінг про захист прав споживача, визнання правочину недійсним, стягнення коштів - задовольнити.

Визнати недійсним договір № 100206 від 20 вересня 2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Автоінвестфакторінг та ОСОБА_2 з моменту його укладення - 20.09.2017 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоінвестфакторінг" (код ЄДРПОУ 39757371, п/р 26006052750363 в Печерській філії ПАТ КБ ПриватБанк м. Київ МФО 300711) на користь ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 70360 (сімдесят тисяч триста шістдесят) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоінвестфакторінг" (код ЄДРПОУ 39757371, п/р 26006052750363 в Печерській філії ПАТ КБ ПриватБанк м. Київ МФО 300711) на користь держави судовий збір в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено 27 квітня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_3