Ухвала

від 24.04.2018 по справі 569/3708/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/3708/15-к Провадження №11-кп/773/175/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:ч.3 ст. 368 КК України Доповідач: ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Рівненського міського суду Волинської області від 17 травня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Калинівка,Городищенського району, Черкаської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше не судимого в порядку ст.89 КК України, інваліда ІІІ групи, жителя АДРЕСА_1 ,

засуджено:

- за ч. 3 ст. 368 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком п`ять років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади строком на три роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст.76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов`язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання

Вироком вирішено долю речових доказів та питання процесуальних витрат.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винним і засуджено за те, що він, працюючи на посаді начальника реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції Рівненської області, будучи державним службовцем 13 рангу 6 категорії, являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, наділений згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Положення про реєстраційну службу Рівненського районного управління юстиції у Рівненській області організаційно-розпорядчими функціями щодо здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, діючи умисно з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище з метою одержання для себе неправомірної вигоди, в порушення ст.6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» одержав 28 листопада 2014 року та 1 грудня 2014 року від ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 3500 грн. за проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Так, 28 листопада 2014 року близько 15 години ОСОБА_7 в приміщенні службового кабінету реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції, що знаходиться за адресою м.Рівне, вул..Відінська, 10, вказав ОСОБА_9 на вчинення особисто записів та підписів у картках прийому заяв ОСОБА_10 № НОМЕР_1 про отримання свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30074274, ОСОБА_9 № 17511804 про отримання свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30075244 та видав останньому вказані документів, за що отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 1000 грн.

01 грудня 2014 року близько 15 години ОСОБА_7 в приміщенні службового кабінету реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції, що знаходиться за адресою м.Рівне, вул.Відінська, 10, вказав ОСОБА_9 на вчинення ним особисто записів і підписів у картах прийому заяв : ОСОБА_11 № НОМЕР_4 про отримання свідоцтва про право власності № НОМЕР_5 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30217631; ОСОБА_12 № НОМЕР_6 про отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30216992; ОСОБА_13 № 17586498 про отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30216446; ОСОБА_14 № 17586600 про отримання свідоцтва про право власності № НОМЕР_7 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30216000; ОСОБА_15 № НОМЕР_8 про отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30215478 та видав ОСОБА_9 вказані документи, за що отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 2500 грн.

У поданих на вирок апеляційних скаргах:

- прокурор оспорює вирок в частині виключення кваліфікуючих ознак: прохання надати неправомірну вигоду та вимагання неправомірної вигоди, а також в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Факт вимагання хабара стверджується показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_9 щодо затягування в прийнятті та реєстрації документів про право власності на землю. Також вказує, що судом при призначенні покарання та звільнення ОСОБА_7 від його відбування з випробуванням, не враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Вчинений ОСОБА_7 злочин відноситься до категорії тяжких корупційних злочинів при наявності таких кваліфікуючи ознак, як: одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднаному із вимаганням неправомірної вигоди. Вину у вчиненні якого обвинувачений не визнавав, що свідчить про відсутність щирого каяття. Пом`якшуючі покарання обставини відсутні, а тому можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням судом не обґрунтована та не відповідає меті покарання. У порушення вимог ст. 54 КК України ОСОБА_7 не позбавлено рангу державного службовця. Просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим увчиненні кримінального правопорушенн, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов`язані із організаційно-розпорядчими функціямив органах державної влади на строк до 3 -ьох років з конфіскацією усього майна та спеціальною конфіскацією коштів в сумі 800 грн. У відповідності до ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_7 рангу державного службовця. Зпобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання змінити на трмання під вартою.

- обвинувачений ОСОБА_7 у поданій апеляційній скарзі та доповненнях до неї вказує, що вирок суду є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, ухвалений на підставі недопустимих доказів і припущень, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на незаконність початку досудового розслідування, що має наслідком недопустимість зібраних в ході досудового розслідування доказів. Вказує на незаконність проведення такої слідчої дії, як огляд місця події службового кабінету за відсутності його згоди та дозволу, без ухвали слідчого судді, не уповноваженою на це особою та недопустимість вилучених при проведенні даної слідчої дії: грошових коштів в сумі 2700 грн. та реєстраційних справ в кількості 5 штук. Вказує на відсутність належних та допустимих доказів законності отримання від ОСОБА_9 уповноваженими особами 3500 грн., які є предметом неправомірної вигоди. Вважає недопустимими доказами: протокол огляду документів; протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 01 грудня 2014 року; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контролю особи від 01 грудня 2014 року; відеозаписи негласних слідчих (розшукових) дійвід 28 листопада 2014 року; протоколи виготовлення, вручення і використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 28 листопада 2014 року та від 12 грудня 2014 року. Вказує на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі НСРД) з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не відкриття в порядку ст. 290 КПК України: ухвал слідчого судді Апеляційного суду Рівненської області від 28 листопада 2014 року про надання дозволів на проведення НСРД, постанови прокурора від 28 листопада 2014 року про проведення НСРД контроль за вчиненням злочину; доручення прокурора ОСОБА_6 від 28 листопада 2014 року оперативному підрозділу на проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину; доручення слідчого ОСОБА_17 від 28 листопада 2014 року - виконання ухвал слідчого судді Апеляційного суду Рівненської області від 28 листопада 2014 року. Зазначає, що судом не було взято до уваги висновок дактилоскопічної експертизи № 1.3-658/16, згідно якого на грошових коштах відсутні сліди пальців та долонь ОСОБА_7 . Показання допитаних в суді першої інстанції свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 в судовому рішенні зазначено неповно та невірно. Просить обвинувальний вирок щодо нього скасувати, кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити. В порядку ч.3 ст. 404 КПК України повторно дослідити обставини, встановлені під час даного кримінального провадження, як такі, що були досліджені судом неповно, з порушеннями та зазначені ним у апеляційній скарзі докази.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційних скарг, міркування прокурора, який подану ним апеляційну скаргу підтримав, заперечивши апеляцію обвинуваченого, обвинуваченого, його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та заперечили апеляційну скаргу прокурора, апеляційний суд доходить наступного висновку.

В силу ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

У відповідності до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, суд повинні оцінювати докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ при цьому не має наперед встановленої сили.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 свою вину за ч. 3 ст. 368 КК України не визнав, підтвердив показання, які давав у суді першої інстанції, що 01 грудня 2014 року о 16 год. 00 хв. до нього в кабінет зайшов ОСОБА_9 зі скаргою на дії реєстраторів. Після з`ясування причин відмови йому у видачі документів, ОСОБА_7 повернувся до свого кабінету, пересвідчившись у наявності у ОСОБА_9 доручення, віддав йому документи, а реєстраційні справи поклав на полицю біля дверей. Вийшов з кабінету та відчув удар ззаду по голові. Отямився в кабінеті, де проводилась відео фіксація та обшук, без відповідного ордера на це. Працівник СБУ показав пальцем на папки, в одній із яких були гроші. Про походження цих коштів йому нічого не відомо. Факт отримання коштів від ОСОБА_9 заперечує, пальцем останньому нічого не вказував, вважає відеозапис змонтованим.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст. 368 КК України, його вина в інкримінованому злочині знайшла підтвердження у судовому засіданні належними та допустимими доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку.

Так суд першої інстанції підставно взяв до уваги показання свідка ОСОБА_9 , який безпосередньо в судовому засіданні підтвердив факт передачі ОСОБА_7 неправомірної вигоди 28 листопада 2014 року та 01 грудня 2014 року в розмірі 1000 грн. та 2500 грн. Останню суму поклав у справу, на яку обвинувачений показав пальцем. Також показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 з приводу передачі ними документів щодо державної реєстрації майнових прав на землю ОСОБА_20 , який не бажаючи передавати грошові кошти обвинуваченому, передав документи ОСОБА_9 , на ім`я якого від вищеперелічених осіб довіреність на вчинення реєстраційних дій не видавалась. Такі показання є послідовними, узгоджуються між собою та підтверджені іншими доказами по справі.

Заява ОСОБА_9 від 26 листопада 2014 року прийнята підрозділом Служби безпеки України, до якого він звернувся, зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Управління МВС України в Рівненській області 27 листопада 2014 року за № 848, направлена за підслідністю та відомості щодо викладених в ній даних внесені до ЄРДР відповідно до ст.214 КПК України, а ОСОБА_9 згідно вказаної заяви повідомлений про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України. Доводи апелянта про те, що заява надрукована на ком`ютері, а не написана власноруч жодним чином не вказують на недостовірність зазначених у ній відомостей, а про неналежність на ній підпису ОСОБА_9 сторона захисту в суді першої інстанції заперечень не висловлювала, про призначення відповідної почеркознавчої експертизи для підтвердження або спростування тверджень про її фальсифікацію не клопотала.

Згідно протоколу огляду місця події від 01 грудня 2014 року та відтвореного судом відеозапису огляду місця події встановлено, що за добровільною згодою ОСОБА_21 було проведено його особистий огляд та огляд його службового кабінету. В ході проведення якого, на полиці меблевої стінки виявлено реєстраційні справи, в одній із яких знаходились грошові купюри номіналом по 100 грн. в кількості 25 штук на загальну суму 2500 грн. Крім того, ОСОБА_7 добровільно надав грошові кошти, які знаходилися в його гаманці в сумі 1700 грн. купюрами номіналом по 200 грн. в кількості 8 штук та купюру номіналом 100 грн. Вказана слідча дія проведена з участю двох понятих та їх учасників, про що зазначено в протоколі, який підписаний обвинуваченим. Жодних заперечень чи зауважень в ході проведення даної слідчої дії ОСОБА_7 не висловлював, а тому доводи сторони захисту про проведення даної слідчої дії з порушенням вимог кримінального процесуального закону, в ході судового розгляду та перевірки їх апеляційним судом, свого підтвердження не знайшли.

Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_9 були вручені грошові кошти в сумі 1000 грн. кількістю 3 купюри номіналом по 200 грн. та 4 купюри номіналом по 100 грн., серія та номер однієї із купюр номіналом 200 грн. співпадає з виявленою в особистих речах та вилученою під час огляду службового кабінету ОСОБА_7 , що стверджується протоколом виготовлення, вручення і використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 28 листопада 2014 року та грошові кошти в сумі 2500 грн. номіналом по 100 грн. кількістю 25 штук, серії та номери яких співпадають з серіями та номерами грошових коштів, виявлених в реєстраційній справі та вилучених в кабінеті ОСОБА_7 , згідно протоколу виготовлення, вручення і використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 01 грудня 2014 року.

Вказані речові докази у вигляді грошових коштів були предметом дослідження судом, і їм була надана відповідна юридична оцінка. Тоді як нормами чинного КПК України не передбачено необхідності обов`язкової письмової фіксації щодо добровільної видачі особою грошових коштів. Тому, відсутність письмового оформлення факту передачі ОСОБА_9 слідчому вказаних коштів, не дає підстав для визнання недопустимими відомостей, що містяться у вищевказаних протоколах та спростовує доводи обвинуваченого у цій частині.

Доводи сторони захисту про недопустимість речових доказів: грошових коштів в сумі 2700 грн. та матеріалів 5 реєстраційних справ з підстав їх невідкриття в порядку ст. 290 КПК України спростовуються протоколом про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування та ознайомлення з матеріалами (додатковими матеріалами) досудового розслідування від 27 лютого 2015 року, з якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник були ознайомлені з усіма матеріалами досудового розслідування, а відповідно до вимог ст.109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування містить відомості щодо наявності таких речових доказів у виді реквізиті прийнятого під час досудового розслідування процесуального рішення (постанови) про приєднання речових доказів до матеріалів досудового розслідування.

Місцевий суд при ухваленні вироку дійшов правильного висновку про те, що оперативно-розшукові заходи проводились у передбачених законом випадках та у відповідному процесуальному порядку особами та підрозділами, які уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність, а тому одержані внаслідок їх проведення фактичні дані, що містять інформацію про скоєння злочину, є належним та допустимим доказом.

Негласні слідчі дії у кримінальному провадженні було проведено не лише з дотриманням положень глави 21 КПК та на підставі постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 21 березня 2014 року.

Протоколом про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування та ознайомлення з матеріалами (додатковими матеріалами) досудового розслідування від 27 лютого 2015 року стверджується факт ознайомлення сторони захисту із протоколами НСРД аудіо; відео контролю особи та додатками до них.

В ході судового розгляду, було знято гриф секретності і доручення прокурора та ухвали слідчого судді про проведення НСРД, про які було відомо сторонам кримінального провадження, були надані стороні захисту та досліджені судом, а тому не можуть бути визнані недопустимими доказами, як на це вказує обвинувачений ОСОБА_7 , з підстав їх невідкриття в порядку ст. 290 КПК України.

Згідно висновку криміналістичної експертизи відеозвукозапису № 146/147 від 02 лютого 2015 року встановлено, що у відеозвукозаписах, наявних на наданих для дослідження компакт-дисках, зафіксоване усне мовлення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Ознак порушень неперервності, неодночасного запису звуку та зображення на досліджуваних фонограмах не виявлено.

Експерт ОСОБА_22 суду показав, що дати конкретну відповідь на питання щодо наявності ознак монтажу не може, оскільки відсутня методика дослідження цифрових записів на наявність монтажу. Однак, він також зауважив, що за допомогою наявних методичних прийомів можна виявити ознаки явного монтажу, чого в даному випадку не було.

Згідно із змістом висновку аудиторним дослідженням розмов було встановлено, що їх зміст тематично визначений, висловлювання послідовні, кількісно та якісно визначені і завершені, неспівпадіння змісту розмов і попадання фраз у висловлюваннях однієї і тієї ж особи не спостерігається, інтонаційний малюнок та емоційне забарвлення слів завершені, відповідають змісту висловлювань.

Апеляція обвинуваченого не містить обгрунтованих доводів, які саме показання допитаних в суді свідків відтворено невірно, тому підстав для повторного їх допиту, апеляційний суд не вбачає.

При цьому, судом першої інстанції дано належну оцінку дослідженим в судовому засіданні всім доказам, частину з яких обґрунтовано відхилено з наведених у вироку мотивів, а інші підставно визнано допустимими доказами, з чим погоджується і апеляційний суд.

Таким чином, по справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, про одержання ОСОБА_7 неправомірної вигоди з використанням службового становища від ОСОБА_9 .

Перевіркою матеріалів провадження не встановлені об`єктивні дані, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, які підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.

Твердження прокурора щодо безпідставності виключення із змісту обвинувачення прохання надати неправомірну вигоду та кваліфікуючої ознаки - вимагання неправомірної вигоди, не заслуговує на увагу, оскільки таке рішення відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи та спростоване належно дослідженими та оціненими доказами.

Встановлено, що ОСОБА_7 , як начальником реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції від ОСОБА_9 , під час його першого візиту, було прийнято до реєстрації частину документів, тоді як інші документи були повернуті, у зв`язку із виявленими у них недоліками, які були озвучені обвинуваченим. Відомостей про висловлювання обвинуваченим ОСОБА_7 прохання чи вимагання в ОСОБА_9 неправомірної вигоди не встановлено і із змісту зафіксованих розмов між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .

Докази того, що обвинувачений умисно створював умови, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів, в матеріалах провадження відсутні.

Доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання внаслідок м`якості є безпідставними та не заслуговують на увагу.

При призначенні покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції у відповідності до вимог статей 65, 66, 67 КК України, врахував ступінь тяжкості скоєного правопорушення, який є тяжким злочином, врахував обставини вчинення правопорушення, в тому числі розмір отриманої ним неправомірної вигоди.

До пом`якшуючих покарання обставин суд правильно відніс наявність на його утриманні неповнолітньої дитини. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

По відношенню до особи обвинуваченого, суд з достатньою повнотою врахував наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, те, що обвинувачений працює, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, в порядку ст. 89 КК України вважається таким, що судимостей немає, є інвалідом ІІІ групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням службових обов`язків з ураженням центральної нервової системи, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває.

Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилається в апеляційній скарзі прокурор, в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення основного покарання за ч.3 ст.368 КК України строком 5 років та про можливість звільнення обвинуваченого від відбуття покарання на підставі ст.75 КК України, оскільки відсутні підстави для призначення покарання, яке необхідно відбувати реально, разом з тим, знайшов за можливе і необхідне призначити максимальний іспитовий строк.

Окрім того, суд першої інстанції обґрунтовано призначив додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади в органах державної влади строком на три роки.

На думку апеляційного суду, обране судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а тому підстав для скасування чи зміни вироку з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі прокурора, апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до вимог ст. 54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо-тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Отже, закон не зобов`язує, а надає суду право на підставі ст. 54 КК України позбавити обвинуваченого ОСОБА_7 рангу, а тому доводи апеляційної скарги прокурора щодо незаконності судового рішення з підстав не позбавлення обвинуваченого ОСОБА_7 рангу державного службовця, є безпідставними.

Істотних порушень вимог кримінального процесуальногозакону, які були б підставами для зміни або скасування судового рішення, не встановлено.

Тому апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Рівненського міського суду Волинської області від 17 травня 2017 року щодо ОСОБА_7 без змін.

Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.

Головуючий

Судді: