Рішення

від 27.04.2018 по справі 233/1977/18

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/1977/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участі секретаря Поварніциної А.С.,

заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2 районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про встановлення факту смерті особи в певний час,-

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2018 року до суду звернулась ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті в певний час фізичної особи - її матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Свої вимоги заявниця обґрунтовувала тим, що ОСОБА_3 померла 10 квітня 2018 року у м. Макіївка та була похована у вказаному населеному пункті, тобто на тимчасово неконтрольованій території України. Їй було видані лікарське свідоцтво про смерть та довідка про причину смерті, при цьому у зв'язку з тим, що вищевказані документи видані закладом охорони здоров'я та реєстраційним органом на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, вони є недійсними та не створюють юридичних наслідків. У проведенні державної реєстрації факту смерті ОСОБА_2 районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області їй відмовлено, тому підтвердити смерть своєї матері у встановленому законом порядку вона позбавлена можливості. Враховуючи, що встановлення даного факту має для неї юридичне значення просила встановити факт смерті особи в певний час.

У судовому засіданні заявниця підтримала заяву, просила її задовольнити.

Представник заінтересованої особи - ОСОБА_2 районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Запорізької області, у судове засідання не з'явився, був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб Україна в особі своїх державних органів, зокрема і судів, вживає всіх можливих заходів, у тому числі щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з ч.1 ст. 9 вищевказаного закону внутрішньо переміщена особа має право на проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування.

Відповідно до ст.17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану , державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до абзацу першого п. 13 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення з наступними змінами та доповненнями, заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Заявниця ОСОБА_1 народилася 05 квітня 1952 року у м. Макіївка Донецької області, згідно паспорту громадянки України є зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.3-4).

Згідно копії свідоцтва про народження серії І-НО, № 207884 матір'ю заявниці ОСОБА_1 є ОСОБА_3 (а.с.7).

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу І-НО № 405083 від 16 січня 1973 року заявниця уклала шлюб із громадянином ОСОБА_4, актовий запис № 64 та обрала прізвище чоловіка - Миронова .

Мати заявниці - ОСОБА_3, яка народилася 17 березня 1915 року у с. Остриківка Токмацького району Запорізької області, та була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_3, померла 10 квітня 2018 року за місцем постійного проживання заявниці у м. Макіївка, у зв'язку з чим видано лікарське свідоцтво про смерть та довідка про причину смерті № 107 від 11 квітня 2018 року. Причиною смерті ОСОБА_3 зазначені Хронічна серцево-судинна недостатність. Ішемічна хвороба серця. Атеросклеротичний кардіосклероз , оригінали яких оглянуті у судовому засіданні (а.с.9).

При цьому, перелічені документи про смерть ОСОБА_3 видані закладом охорони здоров'я та реєстраційним органом на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, тобто є недійсними та не створюють юридичних наслідків.

ОСОБА_2 районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області за вих. № 171/17.30-06-98 від 23 квітня 2018 року заявниці відмовлено у проведенні державної реєстрації факту смерті ОСОБА_3 оскільки пред'явлено медичний документ, форма якого не відповідає формі, встановленій діючим законодавством (а.с.10).

Даючи оцінку допустимості вищезазначених доказів, як документів, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується ч.2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Крім того, суд враховує норму статті 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України якою встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки наданих доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема Loizidou v.Turkev , Cyprus v.Turkev , а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v.the Republik of Moldova and Russia ), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПО наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди маж бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

В силу вимог ч.ч. 1-2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для встановлення факту смерті особи в певний час на тимчасово неконтрольованій території України, оскільки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мав місце 10 квітня 2018 року у м. Макіївка Донецької області, Україна. Встановлення даного факту має юридичне значення для заявниці та іншим шляхом встановити цей факт неможливо. Тому, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 2, 4, 95, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-317, 319 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2), заінтересована особа - ОСОБА_2 районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (адреса місцезнаходження: м. Токмак, Запорізької області, вул. Революційна, буд. 55, ЄРДПОУ 26014560), про встановлення факту смерті особи в певний час, - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, яка була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_3 - 10 квітня 2018 року у м. Макіївка, Донецької області, Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя