Рішення

від 26.04.2018 по справі 350/97/18

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/97/18

Номер провадження 2/350/200/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року смт.Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Стадник О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньострутинської сільської ради, третя особа Управління державного архітектурного будівельного контролю в Івано-Франківській області, про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

У своїй позовній заяві позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на самочинне будівництво, а саме павільйон-магазин Азалія , площею 43,2 кв.м., вартістю 62 942 грн., що знаходиться в с.Верхній Струтин по вул.Січоіих Стрільців, 20А, Рожнятівського району Івано-Франківської області.

В основу своїх позовних вимог позивач зіслалався на те, що у вересні 2001 року він звернувся до Верхньострутинської сільської ради із заявою про дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження відведення земельної ділянки для будівництва торгового павільйону. Рішенням 14 сесії сільської ради третього демократичного скликання від 27 вересня 2001 року він отримав вказаний дозвіл для будівництва торгового павільйону в селі Верхній Струтин біля автобусної зупинки, площею 100 кв.м.

27 грудня 2001 року рішенням 15 сесії третього демократичного скликання Верхньострутинської сільської ради йому дано дозвіл на оформлення матеріалів щодо відводу земельної ділянки площею 0,01 га під влаштування павільйону по продажу продовольчих товарів за у с. Верхній Струтин по вул. Січових Стрільців. Складений акт вибору та обстеження даної земельної ділянки, який затверджений головою Рожнятівської РДА, складено схему.

В 2002 році він виготовив проект павільйону по продажу продовольчих товарів в селі Верхній Струтин, який був затверджений архітектурно - планувальним бюро, відділом містобудування та архітектури Рожнятівської РДА.

27 вересня 2004 року було розглянуто проект відведення даної земельної ділянки та, враховуючи згоду Верхньострутинської сільської ради, позитивні висновки відділу земельних ресурсів, санітарно-епідемілогічної служби, відділом містобудування та архітектури Рожнятівської РДА погоджено його та відведено в оренду земельну ділянку за рахунок земель запасу Верхньострутинської сільської ради площею 0,01 га під влаштування павільйону по продажу продовольчих товарів.

Не маючи відповідного документа, який надає право проводити будівельні роботи та належно затвердженого проекту, він здійснив будівництво даного павільйону. В 2004 році він практично завершив будівництво павільйону.

21 січня 2005 року Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухомість було виготовлено на його прохання технічний паспорт на павільйон, площею 43,2 кв.м. загальною вартістю 62 942 грн.

Рішенням 17 сесії Верхньострутинської сільської ради шостого демократичного скликання від 30 грудня 2012 року йому було передано в оренду земельну ділянку, яка знаходиться по вул. січових Стрільців, 20, село Верхній Струтин, загальною площею 0,0100 га, кадастровий номер 2624880901:01:002:0002 для обслуговування магазину Азалія .

07 серпня 2014 року зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку, власником якого є Верхньострутинська сільська рада, цільове призначення даної землі для обслуговування магазину "Азалія", площею, 0,01 га.

Визнати право власності на земельну ділянку площею 0,010 га в селі Верхній Струтин, вул. Січових Стрільців, 20 А, він не має змоги, оскільки, відсутні документи права власності на вказаний павільйон магазин "Азалія".

Сторони у судове засідання не з'явилися, направили суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Представник третьої особи у судове засіданні не прибув, про час та день розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки, причин неявки не відомі.

За таких обставин суд вважає за необхідне справу розглянути у відсутності сторін, у порядку, передбаченому ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право громадян на власність, як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства, закріплено в Конституції України, стаття 41 якої передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Копією технічного паспорта на громадський будинок, виданого Івано-Франківським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухомість (а. с. 14-16) підтверджено, що у с. Верхній Струтин по вул. Січових Стрільців знаходиться павільйон- магазин Азалія , площею 43,2 кв.м. , вартістю 62 942 грн.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Крім того, відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

За змістом статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку. Особа, яка здійснила самочинне будівництво об'єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України в справі N 6-1328цс15, згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

З контексту частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду. При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.

Копією рішення сесії Верхньострутинської сільської ради від 27 грудня 2001 року (а.с. 7) підтверджено, що позивачу дано дозвіл на оформлення матеріалів щодо відводу земельної ділянки площею 0,01 га під влаштування павільйону по продажу продовольчих товарів у с. Верхній Струтин по вул. Січових Стрільців.

Копією висновку відділу містобудування та архітектури Рожнятівської РДА від 27 вересня 2004 року (а.с. 9) підтверджено, що в результаті розгляду проекту відведення даної земельної ділянки та, враховуючи згоду Верхньострутинської сільської ради, позитивні висновки відділу земельних ресурсів, санітарно - епідемілогічної служби, відділом містобудування та архітектури Рожнятівської РДА погоджено його та відведено в оренду земельну ділянку за рахунок земель запасу Верхньострутинської сільської ради площею 0,01 га під влаштування павільйону по продажу продовольчих товарів.

Копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.10) підтверджено, що 22 травня 2014 року позивачу передано в оренду земельну ділянку, яка знаходиться по вул. Січових Стрільців у с.Верхній Струтин, загальною площею 0,01 га, кадастровий номер 2624880901:01:002:0002 для обслуговування магазину Азалія .

Отже, з Технічного паспорта судом встановлено, що збудований позивачем об"єкт нерухомості не є тимчасовою спорудою, а капітальною спорудою - магазином, будівництво якого відповідає державним стандартам і правилам, тобто забудовником не порушені будівельні норми і правила при здійсненні будівництва, збудований магазин не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов підлягає до задоволення в частині визнання права власності на нерухоме майно, що знаходиться в с. Верхній Струтин по вул.Січових Стрільців Рожнятівського району Івано-Франківської області .

Разом з тим, суд вважає, що вимога про зазначення номера нерухомого майна є безпідставною, оскільки жодним доказом не підтверджено присвоєння об"єкту нерухомості № 20 А. Присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна, зокрема його нумерація належить до компетенцієї органу місцевого самоврядування.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 392, 1217, 1218, 1223 ЦК України, керуючись ст. ст.1-4, 247, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_2, ІПН2762302314, жителем ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на магазин, площею 43,2 кв.м., вартістю 62 942 грн., що знаходиться в с.Верхній Струтин по вул.Січових Стрільців Рожнятівського району Івано-Франківської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Рожнятівський районний суд до апеляційного суду Івано-Франківської області.

Головуючий: