Постанова

від 27.04.2018 по справі 569/15921/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/15921/17

Провадження № 22-ц/787/530/2018

Рішення ухвалено в м. Рівне Рівненської області

Головуючий суддя у суді 1 інстанції: Кучина Н.Г.

Повне судове рішення складено: 29.12.2017 р.

Час ухвалення рішення: невідомий

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шеремет А.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НІТ ГРУП" на рішення Рівненського міського суду від 27 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІТ ГРУП" про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року в суд звернувся ОСОБА_2 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІТ ГРУП" (далі - ТОВ "НІТ ГРУП" або Товариство ) про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Позов мотивовано тим, при звільненні його з роботи належні суми роботодавцем виплачено не було. Відповідно до ст. 117 КЗпП України даний факт є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Рівненського міського суду від 27 грудня 2017 року позов задоволено: стягнуто з ТОВ "НІТ ГРУП" на користь позивача 16 709,70 гривень .

Стягнуто з відповідача в дохід держави 640 гривень судового збору.

На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де посилається на його незаконність та необґрунтованість, що полягали у неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також у неповноті з'ясування обставин, що мають значення для справи.

На її обґрунтування зазначалось про помилковість неприйняття зустрічного позову, адже його подано до початку розгляду справи по суті, він є взаємопов'язаним з первісним і їх спільний розгляд є доцільним через їх виникнення з одних правовідносин. Вважає, що стягнення середнього заробітку є фінансовою відповідальністю роботодавця, а відшкодування матеріальної шкоди є компенсацією. Тобто правовідносини є однорідними за своєю суттю і, як наслідок, вимоги ТОВ "НІТ ГРУП" можуть повністю чи частково виключити вимоги ОСОБА_2 Однак суд, порушивши вимоги ст.ст. 123, 124 ЦПК України (на час подання зустрічної позовної заяви) неправомірно повернув її.

В порушення вимог ст. 272 ЦПК України копію ухвали про повернення зустрічної позовної заяви на день подання апеляційної скарги відповідачем отримано не було. Про її постановлення відповідач дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень.

На його думку, судом не враховано подані відповідачем матеріали, які мають значення для справи та є уточнюючими обставинами, тоді як факти, викладені у зустрічному позові, залишив без уваги. Перешкодою для повного розрахунку з працівником був лист непрацездатності ОСОБА_2, який надійшов на адресу Товариства лише 30 серпня 2017 року. При цьому 19 вересня 2017 року заробітна плата та відпускні за липень 2017 року нараховані та виплачені позивачу в повному обсязі, про що його було повідомлено листом № 158 від 5 жовтня 2017 року. Також повністю здійснено оплату за листом непрацездатності, компенсацію невикористаних днів основної щорічної відпустки та розрахунок при звільненні, окрім коштів, які повинні бути виплачені за рахунок Фонду соціального страхування України після їх надходження на розрахунковий рахунок підприємства.

Наведене підтверджується наявним у матеріалах справи актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проведеної на підприємстві 19 вересня 2017 року та направлення на проведення позапланової перевірки від 15 вересня 2017 року № 1546/04. Тому вважає доводи ОСОБА_2 про проведення з ним повного розрахунку лише 9 жовтня 2017 року безпідставними.

Крім того, затримка виплати розрахункових при звільненні обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 як посадовою особою було нанесено підприємству матеріальну шкоду. На момент подання зустрічного позову та апеляційної скарги позивачем фактично повернуто підприємству лише частину коштів - 15 000 гривень. Тому борг позивача перед підприємством станом на день подання апеляційної скарги складає 25 000 гривень.

Таким чином, висновок про повернення зустрічної позовної заяви, а також стягнення з ТОВ "НІТ ГРУП" суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні свідчить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм ст.ст. 123, 124 ЦПК України.

З наведених міркувань просить скасувати ухвалу Рівненського міського суду від 6 грудня 2017 року та постановити нову - про прийняття зустрічного позову. Також просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ "НІТ ГРУП" 25 000 гривень в рахунок відшкодування нанесеної матеріальної шкоди.

У поданому відзиві позивач, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали спарви та доводи відповідача, колегія суддів прийшла до виснвоку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив із їх доведеності та обґрунтованості, оскільки відповідачем порушено вимоги законодавства про оплату праці, що потягло за собою стягнення середнього заробітку за час затримки розрахункових при звільненні за час із 26 серпня 2017 року по 9 жовтня 2017 року у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Таким чином, на користь позивача із ТОВ "НІТ ГРУП" стягнуто спірну суму, на якій наполягав ОСОБА_2

Як установлено судом, і ці обставини сторонами не заперечуються і визнаються, позивач працював заступником директора ТОВ "НІТ ГРУП". Наказом № 397/1к від 23.08.2017 року його було звільнено з 25 серпня 2017 року за ст. 38 КЗпП України, тобто за власним бажанням (а.с. 3).

На день звільнення позивачу не було виплачено заробітну плату, відпускні та розрахункові у сукупному розмірі 21 722 гривень, які були йому виплачені частково 19 вересня 2017 року, а остаточно - 9 жовтня 2017 року.

Спірні правовідносини виникли з приводу невиплати відповідачем у передбачені законом строки заробітної плати та інших платежів, які належали до виплати в день звільнення, що призвело до виникнення у ОСОБА_2 права вимагати нарахування і стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Норми ч. 1 ст. 116 КЗпП України вказують про необхідність при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, що провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З акта перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 06-23-043/0680 ТзОВ " НІТ ГРУП" від 19.09.2017 року видно, що згідно із відомістю та платіжним дорученням № 354 відпускні в сумі 3288,63 ОСОБА_2 були перераховані лише 19 вересня 2017 року, заробітна плата за липень в сумі 5 512,65 також була перерахована відповідно до платіжного доручення № 354 того ж числа. Розрахункові кошти на час звільнення в сумі 8 685, 70 гривень відповідно до відомості було перераховано тоді ж.

Також встановлено, що ОСОБА_2 виплачено дані суми у зв'язку з відшкодуванням Фондом соціального страхування України, оскільки він був тимчасово непрацездатним, лише 9 жовтня 2017 року.

За таких обставин правильно з'ясовано, що порушенням законодавства про своєчасну виплату нарахованої заробітної плати є нездійснення роботодавцем виплати заборгованої заробітної плати в день звільнення працівника, що потягло за собою нарахування середнього заробітку за час затримки розрахункових коштів.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З урахуванням обставин, що мають значення для справи, та вимог закону суд зробив належний висновок про виникнення у ТОВ "НІТ ГРУП" зобов'язання сплатити на користь ОСОБА_2 за час із 26 серпня 2017 року по 9 жовтня 2017 року середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 30 робочих днів.

Приходячи до переконання про відхилення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги, що при вирішенні трудового спору судом правильно застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати". Відповідно до пунктів 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках. передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середнього заробітку за час затримки виплати сум суд попередньої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до довідки від 14.09.2017 року №60 середньоденна заробітна плата становила 556,99 гривень (а.с. 4). Період з дня звільнення позивача з роботи по день остаточного розрахунку (з 26 серпня 2017 року по 9 жовтня 2017 року ) склав 30 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період часу становить 16 709,70 гривень, що вираховується у спосіб множення середньоденного заробітку - 556,99 гривень на кількість робочих днів, тобто на 30 одиниць.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув із відповідача на користь ОСОБА_2 16 709,70 гривень.

Щодо доводів апеляційної скарги про своєчасний розрахунок з позивачем при звільненні, то їх спростовано висновками місцевого суду, з правильністю яких погоджується і колегія суддів.

Твердження автора скарги про необхідність взаємозаліку матеріальної шкоди, що завдана Товариству позивачем, із сумою середнього заробітку, не заслуговують на увагу та повністю є необґрунтованими, адже таких вимог у суді першої інстанції відповідачем не заявлялося.

Доводи про незаконність неприйняття судом зустрічного позову до одного провадження з позовом первісним також суперечать обставинам справи та вимогам закону. Так, апеляційний суд не вправі розглянути на стадії апеляційного розгляду зустрічний позов Товариства, який не вирішувався судом попередньої інстанції. Дана обставина не перешкоджає відповідачу звернутися до суду із відповідним позовом в окремому провадженні. Тобто будь-яких процесуально-правових дефектів, які б перешкоджали відповідачу у доступі до правосуддя, судом першої інстанції допущено не було.

Решта посилань автора скарги є необґрунтованими і з ними також не можна погодитися.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІТ ГРУП" відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 27 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: