Рішення

від 27.04.2018 по справі 826/25727/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2018 року № 826/25727/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомПриватного підприємства Інфокон-Майстер доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.11.2014р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство Інфокон-Майстер (далі - ПП Інфокон-Майстер , позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04 листопада 2014 року № 152526552201.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2015 року суддею Літвіновою А.В. відкрито провадження в адміністративній справі № 826/25727/15, закінчено підготовче провадження у справі та призначено дану справу до судового розгляду.

19.05.2016 року у судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017р. №5762 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015р. №25), адміністративну справу №826/25727/15 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2017 року суддею Амельохіним В.В. справу № 826/25727/15 прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки податковим органом при здійсненні перевірки та реалізації її результатів було допущено ряд численних порушень законодавчих норм, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

У судове засідання, призначене на 20.11.2017 року, представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце його розгляду, не прибув. Матеріали справи містять заяву від 19.05.2016 року про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Письмові заперечення обґрунтовано тим, що податкове повідомлення - рішення від 04 листопада 2014 року № 152526552201 прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства.

20.11.2017 року у судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані документи та матеріали, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

09.10.2014 року ДПІ у Печерському ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП Інфокон-Майстер (код за ЄДРПОУ 35850856) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ ЮКК Зевс (код за ЄДРПОУ 37727193) за період з 01.11.2013 по 31.01.2014, за результатами якої складено Акт № 933/26-55-22-01/35850856.

Висновками вказаного Акту перевірки встановлено порушення ПП Інфокон-Майстер вимог п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п. 198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість всього у сумі 285 306 ,00 грн., в тому числі за листопад 2013 у сумі 71 470, 00 грн., за грудень 2013 у сумі 142 156, 00 грн., за січень 2014 у сумі 71 680, 00 гривень.

23.10.2016 року позивачем було подано до податкового органу заперечення на Акт перевірки № 933/26-55-22-01/35850856 від 09.10.2014 року, які за результатами розгляду відповідачем було залишено без задоволення.

04.11.2016 року ДПІ у Печерському ГУ ДФС у м. Києві на підставі Акті перевірки прийнято податкове повідомлення рішення № 152526552201, яким відповідно до пп. 54.3.2 п.54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями за порушення п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п. 198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) ПП Інфокон-Майстер збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 356 633, 00 грн., в тому числі 285 306 ,00 грн. - за основним платежем, 71 327, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Матеріалами справи встановлено, що вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у м. Києві та ДФС України, рішеннями яких податкове повідомлення рішення № 152526552201 від 04.11.2016 року залишено без змін, скарги - без задоволення.

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 № 2755-VІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодекс України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою їх використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (яка має усі обов'язкові реквізити).

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП Інфокон-Майстер у перевіряємий період здійснювало фінансово - господарські операції з ТОВ ЮКК Зевс .

У той же час, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за перевіряємий період, податковим органом встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 285 306, 00 грн., а саме за листопад 2013 у сумі 71 470, 00 грн., за грудень 2013 у сумі 142 156, 00 грн., за січень 2014 у сумі 71 680, 00 грн.

Позивачем в підтвердження правомірності формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ЮКК Зевс надано суду копію договору купівлі-продажу від 01.11.2013 року № 21, укладеного між ПП Інфокон-Майстер (Покупець) та ТОВ ЮКК Зевс (Постачальник), предметом якого є товар в асортименті згідно Специфікації до Даного Договору.

На виконання вказаного договору позивачем надано копії: податкових накладних від 29.11.2013 року № 101, від 30.12.2013 року № 109, № 111, від 31.12.2013 року № 134, № 132 видаткових накладних від 29.11.2013 року № 101, № 111, від 30.12.2013 року № 109, від 31.12.2013 року № 134, № 132.

Згідно вказаного Договору, його від ТОВ ЮКК Зевс укладено та підписано заступником директора ОСОБА_1. У той же час, з наданих копій податкових та видаткових накладних вбачається, що вони було складено в один і той же день, втім податкові накладні підписано директором ТОВ ЮКК Зевс ОСОБА_2, а видаткові накладні заступником директора ОСОБА_1.

Судом досліджені та взяті до уваги надані відповідачем вищевказані докази, однак при вирішенні вказаної справи, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що відповідач заперечуючи факт реального здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом, Товариством з обмеженою відповідальністю ЮКК Зевс , у акті перевірки посилається на лист старшого слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.10.2014 року № 4306/7/26-58-09-01, відповідно до якого останнім здійснюється розслідування кримінального впровадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100090000030 від 27.02.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст.205 КК України, з матеріалів якого вбачається, що посадові особи ТОВ ЮКК Зевс заперечують свою участь у здійсненні господарської діяльності, стверджують, що лише проводили документальне оформлення операцій з метою надання податкової вигоди третім особам. Директор ТОВ ЮКК Зевс перебуває у розшуку за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.1 ст.185, ч.2 ст.189, ч.4 ст.190, ч.1 ст.356 КК України. Згідно листа Державної прикордонної служби, директор ТОВ ЮКК Зевс ОСОБА_2 02.01.2013 виїхав до м. Софія (Болгарія) та на територію України не повертався.

Також з акті перевірки встановлено, що ТОВ ЮКК Зевс протягом січня 2013 року - квітня 2014 року сформувало незаконний податковий кредит вигодо набувачам на суму 9 млн. грн.

У той же час, позивач в протиправності висновків позивача надав суду копію постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2014 року по справі № 826/9966/14, якою з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-консалтингова компанія "Зевс" задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Юридично - консалтингова компанія Зевс щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013 року по 31.05.2014 року. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з АІС "Податковий блок" та з автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію, внесену на підставі висновків зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-консалтингова компанія "Зевс", результати якої оформлені Довідкою від 24.06.2014 р. №329/26-56-22-03-09/37727193 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЮКК "Зевс" (код за ЄДРПОУ 37727193) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013 р. по 31.05.2014 р.". Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити дані податкової звітності ТОВ "ЮКК "Зевс", шляхом внесення до них даних, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ "ЮКК "Зевс" за період з 01.07.2013 р. по 31.05.2014 р.

Втім, суд зазначає, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Вищого адміністративного суду України від 25.05.2016 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року у справі № 826/9966/14 - скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Отже, на переконання суду, зазначені обставини переконливо доводять фактичну неможливість проведення спірних операцій та свідчать про їх фіктивний характер.

За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій.

Як свідчить судова практика (зокрема, постанова Верховного Суду України від 27 червня 2017 року справі № 2а-6549/11/1470), про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 826/20366/13-а зазначено, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість.

Водночас, наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі по собі правочини, а вчинювані таким платником господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ). Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів подальшого використання товару, отриманого від ТОВ "ЮКК "Зевс" у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене та дослідивши зміст цивільно-правової угоди, суд дійшов висновку про те, що зі спірної операції позивача з контрагентом не вбачається наявність економічної (ділової) мети, оскільки позивачем не надано доказів використання наданих контрагентом робіт та послуг у власній господарській діяльності.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04 листопада 2015 року № 152526552201 винесене з урахуванням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для його скасування у суду немає.

При цьому, суд також зазначає, що згідно ст. 113 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Так, судом не береться до уваги Висновок експерта від 03.10.2014 року, проведеного на підставі постанови СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.09.2014 року про призначення судової почеркознавчої експертизи за експертною спеціальністю 1.1. Дослідження почерку і підписів , винесена старшим слідчим Деймут Ю.В. в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014100090000030, оскільки по ТОВ ЮКК Зевс підлягали дослідженню:

- Довіреність від 26.11.2013 року, видана ОСОБА_2 на представлення його інтересів ОСОБА_3, яка була надана до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з метою отримання посилених сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису в графі підпис довірителя ОСОБА_2. ;

- Реєстраційна картка НОМЕР_1, яка була надана до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з метою отримання посилених сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису на 1-му аркуші в графі керівник ОСОБА_2 ;

- Реєстраційна картка НОМЕР_2, яка була надана до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з метою отримання посилених сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису на 1-му аркуші в графі керівник ОСОБА_2 .

Тобто, дослідженню підлягали документи, які не мають жодного відношення до спірної господарської операції, яка підлягає дослідженню в даній справі.

Враховуючи зазначене, суд вважає вказані позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідач діяв у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством та в рамках чинного законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України Про судовий збір від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачами судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідачів не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Інфокон-Майстер (м. Київ, 01042, вул. Глазунова, 3, код ЄДРПОУ 35850856) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін