Рішення

від 17.04.2018 по справі 826/21974/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2018 року № 826/21974/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Украрматура" до про Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Аблішев В.А.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украрматура" (далі - ТОВ "Украрматура") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Дарницькому районі) від 18.08.2015 № 0004442204 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2015 року в сумі 80853,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття спірного рішення став висновок відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Гелеонтранс". Позивач стверджує, що висновок відповідача ґрунтується виключно на постанові старшого слідчого в особливо важких справах Генеральної прокуратури України від 01.07.2015 в рамках кримінального провадження № 42014000000000259, у якій зазначено, що ОСОБА_2, як керівник, ніколи не підписував бухгалтерські та податкові документи ТОВ "Гелеонтранс". Зазначає, що висновок відповідача не відображає дійсних обставин справи, оскільки у ході перевірки останнім не встановлено належних доказів, що свідчать про фіктивність операцій за договорами, укладеними між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Гелеонтранс". Стверджує, що посадовими особами відповідача не було досліджено факти надання контрагентом позивача послуг з транспортування вантажів та розміщення рекламних оголошень та отримання прибутку у межах цих операцій. Враховуючи, що надання послуг з транспортування вантажів передбачає наявність необхідної логістичної підтримки, розрахунку маршрутів слідування та відповідного контролю за здійсненням доставки вантажів, а розміщення рекламних оголошень у системі он-лайн реклами, ТОВ "Украрматура" цілком правомірно з урахуванням необхідності досягнення господарської мети залучило ТОВ "Гелеонтранс" у якості контрагента для здійснення вказаних операцій. Позивач стверджує, що ним було надано до перевірки документи, на підставі яких було сформовано податковий кредит та валові витрати підприємства, а саме: копії податкових накладних, акти надання послуг, платіжні доручення, рахунки на оплату, оборотно-сальдову відомість. Разом з тим, відповідачем не було надано правової оцінки вказаним первинним документам. Враховуючи наведене, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Ухвалами суду від 16.09.2015 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/21974/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до ухвали суду від 01.12.2017 адміністративну справу № 826/21974/15 прийнято до провадження судді Катющенка В.П., призначено справу до судового розгляду. Також, вказаною ухвалою суду було запропоновано позивачу подати суду документальне підтвердження отриманих послуг та робіт від контрагента.

Позивач у судове засідання 17.04.2018 не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. У матеріалах справи міститься клопотання, подане 17.03.2016 представником позивача ОСОБА_3, у якому останній просить суд розглядати справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.04.2018 заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав правомірності та обґрунтованості висновків акта перевірки від 04.08.2015 № 4585/26-51-22-04/39403399. Крім того, у судовому засіданні представник відповідача долучив до матеріалів справи вирок Ірпінського міського суду Київської області від 03.03.2016 у справі № 367/6381/15-к, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Враховуючи обставини, встановлені вказаним вироком, представник відповідача звертав увагу суду, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, відповідно, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17.04.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 29.07.2015 по 04.08.2015 посадовими особами ДПІ у Дарницькому районі проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Украрматура" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Гелеонтранс" за лютий, березень 2015 року, за результатами якої складено акт від 04.08.2015 № 4585/26-51-22-04/39403399 (а.с. 27-37).

Зазначеним актом зафіксовано порушення ТОВ "Украрматура" пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті завищення суми податкового кредиту у сумі 80853,00 грн завищено рядок 24 Декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року всього на суму 80853,00 грн, в тому числі по періодах:

- за лютий 2015 року - 40120,00 грн (в т.ч. в зв'язку з завищенням суми податкового кредиту за лютий 2015 року в розмірі 40120,00 грн);

- за березень 2015 року - 80853,00 грн (в т.ч. в зв'язку з завищенням суми податкового кредиту за березень 2015 року в розмірі 40733,33 грн).

У зв'язку зі встановленим порушенням та на підставі акта перевірки від 04.08.2015 № 4585/26-51-22-04/39403399 ДПІ у Дарницькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2015 № 0004442204, яким ТОВ "Украрматура" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2015 року на 80853,00 грн (а.с. 38).

Не погодившись з рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу про безпідставне включення ТОВ "Украрматура" до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених останнім при придбанні послуг у контрагента - ТОВ "Гелеонтранс". Обґрунтовуючи вказаний висновок, контролюючий орган керувався постановою старшого слідчого з ОВС першого слідчого відділу СУ ГСУ Генеральної прокуратури України радника юстиції ОСОБА_4, в якій зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено одне із основних вигодонабувачів транзитно-конвертаційної групи, а саме: ТОВ "Украрматура" формувало податковий кредит за рахунок ТОВ "Гелеонтранс". Крім іншого, матеріалами досудового розслідування встановлено, що з 17.01.2015 по теперішній час керівником та засновником ТОВ "Гелеонтранс" значиться ОСОБА_2, який під час допиту в якості свідка повідомив про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Гелеонтранс", зокрема, повідомив, що не підписував жодних бухгалтерських та податкових документів ТОВ "Гелеонтранс".

Враховуючи наведене та те, що первинні документи на підтвердження надання ТОВ "Гелеонтранс" послуг за договорами від 12.01.2015 № 15 та № 16 від 26.01.2015 підписані ОСОБА_2, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ "Гелеонтранс" не надавало ТОВ "Украрматура" рекламні послуги та не виконувало вантажно-розвантажувальні роботи.

Також, у акті перевірки контролюючим органом зазначено, що:

- основним видом діяльності ТОВ "Гелеонтранс" є будівництво житлових і нежитлових будівель;

- інформація щодо реєстрації (наявності) основних фондів, транспортних засобів ТОВ "Гелеонтранс" - відсутня;

- інформація щодо виданих ліцензій (дозволів) щодо здійснення рекламної діяльності ТОВ "Гелеонтранс" - відсутня;

- інформація щодо фактичної кількості працюючих (кваліфікація, фах) ТОВ "Гелеонтранс" - відстня;

- згідно бази АІС "Податковий блок" стан платника "8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Проаналізувавши викладені обставини, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реальності вчинення господарських операцій між ТОВ "Гелеонтранс" та ТОВ "Украрматура", відповідно у останнього не було підстав для податкового обліку вказаних операцій та формування за її наслідками податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Перевіряючи дотримання позивачем установлених законом підстав для формування податкового кредиту у перевіреному періоді, судом встановлено наступне.

12.01.2015 між позивачем (Замовник) та ТОВ "Гелеонтранс" (Виконавець) було укладено договір № 15 про надання рекламних послуг шляхом розміщення рекламних оголошень в мережі інтернет (а.с. 41-45).

Відповідно до предмету вказаного договору "Виконавець зобов'язується надати рекламні послуги Замовнику в об'ємі та якості та у строки, що зазначені у цьому договорі, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавець Україна ці послуги у відповідності з цим Договором".

Пунктом 9.1 договору від 12.01.2015 № 15 передбачено, що ціна договору за послуги буде визначатись на підставі системи он-лайн аукціону, якщо інше не погоджено сторонами.

Згідно з пунктом 9.4 в процесі надання послуг Виконавець одноособово видає акт прийому передачі послуг та щомісячно направляє його Замовнику.

На підтвердження фактичного виконання сторонами указаного договору позивачем до матеріалів справи додано рахунки на оплату № 2702/64 від 27.02.2015 на суму 134400,00 грн, у тому числі ПДВ - 22400,00 грн (а.с. 49), № 3103/157 від 31.03.2015 на суму 67200,00 грн, у тому числі ПДВ - 11200,00 грн (а.с. 52) та акти надання послуг № 2702/64 від 27.02.2015 (а.с. 48), № 3103/157 від 31.03.2015 (а.с. 53).

Оплата придбаних послуг підтверджується доданими позивачем до матеріалів справи платіжними дорученнями № 291 від 13.03.2015 та № 451 від 14.04.2015 (а.с. 54, 55).

26.01.2015 між позивачем (Замовник) та ТОВ "Гелеонтранс" (Виконавець) було укладено договір № 16 на вантажно-розвантажувальні роботи (а.с. 39-40).

Відповідно до предмету вказаного договору Виконавець зобов'язується здійснювати наступні роботи:

вантажно-розвантажувальні роботи покупцям, включаючи весь комплекс пов'язаних з ними операцій по укладанню і кріпленню вантажу, його сепаруванню тощо;

збереження вантажів, включаючи роботи по складській підготовці вантажу до перевезення так, і переупаковку і ремонт тари для забезпечення повного збереження вантажу під час перевезення, сортування, нанесення на вантаж повного і чіткого маркірування, передбаченого правилами перевезення вантажу, і інші.

На підтвердження фактичного виконання сторонами указаного договору позивачем до матеріалів справи додано рахунки на оплату № 2702/66 від 27.02.2015 на суму 106320,00 грн, у тому числі ПДВ - 17720,00 грн (а.с. 47), № 3003/79 від 30.03.2015 на суму 177200,00 грн, у тому числі ПДВ - 29533,33 грн (а.с. 50) та акти надання послуг № 2702/66 від 27.02.2015 (а.с. 46), № 3003/79 від 31.03.2015 (а.с. 51).

Оплата придбаних послуг підтверджується доданими позивачем до матеріалів справи платіжними дорученнями № 292 від 13.03.2015 та № 464 від 15.04.2015 (а.с. 56, 57).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові цього суду від 27.10.2015 у справі № 21-1539а15, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Позивач наголошує на тому, що акти виконаних робіт є підтвердженням надання контрагентом вказаних послуг.

Проте, суд не погоджується з доводами позивача та зазначає, що у актах виконаних робіт номенклатура виконаних послуг визначена загальними фразами: "Розміщення рекламних оголошень в мережі інтернет" та "Вантажно-розвантажувальні роботи". У свою чергу, відсутність інших документів, не дає суду можливості дослідити зміст фактично наданих послуг, порядок їх виконання, встановити обсяг трудових та інших ресурсів, які залучалися до їх виконання тощо. Зокрема, в частині надання послуг ТОВ "Гелеонтранс" з розміщення рекламних оголошень в мережі інтернет суд позбавлений можливості встановити, на яких сайтах та які саме рекламні оголошення були розміщені контрагентом позивача, а також, яким чином придбані послуги пов'язані з господарською діяльністю останнього. Аналогічно неможливо встановити кому саме надавались ТОВ "Гелеонтранс" вантажно-розвантажувальні роботи: позивачеві, чи його контрагентам, який товар був розвантажений/завантажений.

Зазначені обставини у сукупності не дають суду змогу ідентифікувати реальний зміст наданих послуг та виконаних робіт контрагентом позивача.

Також суд звертає увагу, що позивачем інших документів, у тому числі на виконання ухвали суду від 01.12.2017, суду не надано.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що акти наданих послуг не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податкового обліку, а отже і для цілей формування спірних сум податкового кредиту.

На момент проведення контролюючим органом перевірки, у розпорядженні останнього перебував протокол допиту ОСОБА_2, який з 17.01.2015 був директором ТОВ "Гелеонтранс", який повідомив про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Гелеонтранс", зокрема, зазначив, що не підписував жодних бухгалтерських та податкових документів ТОВ "Гелеонтранс".

З матеріалів справи вбачається, що рахунки на оплату та акти наданих послуг підписані ОСОБА_5

На переконання суду, зазначені обставини додатково свідчать, що акти наданих послуг підписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ "Гелеонтранс", зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, і вказані акти не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг/робіт.

Правова позиція суду ґрунтується на висновках Верховного Суду України, викладених у постанові від 05.03.2012 у справі № 21-421а11.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг та виконання робіт ТОВ "Гелеонтранс" фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вироком Ірпінського міського суду Київської облсті від 04.03.2016 у кримінальному провадженні № 367/6381/15-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, що полягає у фіктивному підприємництві, шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Гелеонтранс" для здійснення незаконної діяльності.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що в ході судового розгляду кримінального провадження суд встановив, що в січні 2015 року ОСОБА_2 за участі невстановлених слідством осіб за грошову винагороду зареєстрував в органах державної реєстрації на своє ім'я ТОВ "Гелеонтранс" та вчинив дії для відкриття рахунку для названого товариства у банку. У подальшому, після проведення державної реєстрації та відкриття банківських рахунків ТОВ "Гелеонтранс" ОСОБА_2 фінансово-господарську діяльність від імені підприємства не здійснював, печаток підприємства не отримував, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову та іншу звітність не формував.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на встановлені обставини та положення частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту у перевіреному періоді за наслідками господарських операцій з ТОВ "Гелеотранс", виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Наведена правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду України, що містяться у постанові від 17.11.2015 (справа № 21-277а15) та з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові 17.04.2018 у справі №826/1374/16.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу, що мали наслідком правомірного прийняття Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 18.08.2015 № 0004442204 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2015 року в сумі 80853,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Украрматура (02660, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3, оф. 410, ід. код 39403399) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко