Рішення

від 26.04.2018 по справі 903/210/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 квітня 2018 р. Справа № 903/210/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії, м. Луцьк

до відповідача: Органу самоорганізації населення-будинкового комітету "Явір", м. Луцьк

про стягнення 1 577,00 грн.

                                                                                Суддя Войціховський В.А.

Секретар судового засідання Сердюкова А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії звернулось до господарського суду з позовом від 27.03.2018р. №02-12/689 про стягнення з Органу самоорганізації населення-будинкового комітету "Явір" 1 577,00 грн., в тому числі 981,35грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в частині оплати отриманої згідно договору про постачання електричної енергії №529-1926000 від 22.10.2008р. електричної енергії у період з 24.05.2017р. по 25.03.2018р., нарахованої згідно п. 4.2.1. договору від 22.10.2008р. №529-1926000, 472,16 грн. суми збитків від інфляції за період з червня 2017р. по січень 2018р. (включно) та 123,49 грн. трьох процентів річних за період з 24.05.2017р. по 25.03.2018р., нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №529-1926000 від 22.10.2008р. в частині проведення своєчасних розрахунків за отриману електричну енергію та нарахування у зв'язку з цим пені, сум збитків від інфляції та відсотків річних.

Ухвалою господарського суду від 29.03.2018р. відповідну позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 26.04.2018 року, запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

У визначений судом день та час позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, причину неявки представника суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (ухвала суду від 29.03.2018р., згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена ПрАТ "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії 02 квітня 2018 року).

У визначений судом день та час відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, причину неявки представника суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (ухвала суду від 29.03.2018р., згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена Органу самоорганізації населення-будинкового комітету "Явір" 02 квітня 2018 року).

Також відповідач не скористався наданим йому Господарським процесуальним кодексом України правом на подання відзиву (заперечень) на позовну заяву з обгрунтовуючими документами.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас суд зауважує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч.3 ст.4 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду даної справи по суті, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу за відсутності представників сторін та відзиву відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов підлягає частковому задоволенню. Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

22 жовтня 2008 року між Луцькою міською філією (що діє на підставі Положення про Луцьку міську структурну одиницю (філію) Публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго", затвердженого рішенням дирекції ПАТ "Волиньобленерго" від 24.03.2015 р., протокол № 24.03/2015 (а.с.55-57) від імені Відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" (згідно статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ "Волиньобленерго" від 14.04.2017 р., Приватне акціонерне товариство "Волиньобленерго" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" (протокол № 22 від 14.04.2017 р. (а.с.52-54) та Органом самоорганізації населення-будинковим комітетом "Явір" було укладено договір про постачання електричної енергії за №529-1926000 з додатками (а.с. 10-26).

Згідно розділу 1 договору постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Виходячи із положень пунктів 8.1. та 8.5. розділу 8 договору №529-1926000 від 22.10.2008р. оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника електричної енергії в терміни визначені додатком №2 "Порядок розрахунків", відповідно до п. 2 котрого за фактично спожиту електричну енергію постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 3 опреаційних днів від дня отримання споживачем рахунку. Остаточний розрахунок по всім платежам згідно цього договору проводиться протягом трьох операційних (банківських) днів з дня отримання рахунків.

Зазначений договір з додатками до нього підписано сторонами та скріплено відтисками печаток суб'єктів господарювання.

На виконання умов договору №529-1926000 від 22.10.2008р. у період з травня 2017 року по лютий 2018 року включно споживачу було відпущено електроенергію, що стверджується надісланими позивачем на адресу відповідача рахунками за активну електроенергію (якими одночасно сторони (позивач-надіславши рахунки на оплату спожитої електричної енергії, а відповідач-отримавши та підписавши останні) змінили і порядок проведення розрахунків по договору №529-1926000 від 22.10.2008р.) № 529-1926000/5/1 на суму 1 478,40 грн. за травень 2017 р. (вручено 18 травня 2017р.), термін сплати рахунку до 19 червня 2017 року; № 529-1926000/6/1 на суму 1 604,40 грн. за червень 2017 р. (вручено 19 червня 2017р.), термін сплати рахунку до 19 липня 2017 року; № 529-1926000/7/1 на суму 1 266,72 грн. за липень 2017 р. (вручено 18 липня 2017р.), термін сплати рахунку до 16 серпня 2017 року; № 529-1926000/8/1 на суму 900,48 грн. за серпень 2017 р. (вручено 17 серпня 2017р.), термін сплати рахунку до 18 вересня 2017 року; № 529-1926000/9/1 на суму 498,96 грн. за вересень 2017 р. (вручено 19 вересня 2017р.), термін сплати рахунку до 19 жовтня 2017 року; № 529-1926000/10/1 на суму 420,00 грн. за жовтень 2017 р. (вручено 18 жовтня 2017р.), термін сплати рахунку до 16 листопада 2017 року; № 529-1926000/11/1 на суму 1 039,92 грн. за листопад 2017 р. (вручено 17 листопада 2017р.), термін сплати рахунку до 18 грудня 2017 року; № 529-1926000/12/1 на суму 1 696,80 грн. за грудень 2017 р. (вручено 19 грудня 2017р.), термін сплати рахунку до 17 січня 2018 року; № 529-1926000/1/1 на суму 1 471,68 грн. за січень 2018 р. (вручено 17 січня 2018р.), термін сплати рахунку до 15 лютого 2018 року; № 529-1926000/2/1 на суму 1 842,96 грн. за лютий 2018 р. (вручено 15 лютого 2018р.), термін сплати рахунку до 16 березня 2018 року (а.с. 27-36).

Відповідно до п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на забезпечення виконання споживачем -Органом самоорганізації населення-будинкового комітету "Явір" - зобов'язання по оплаті спожитої на підставі договору про постачання електричної енергії №529-1926000 від 22.10.2008р. електричної енергії, 23 січня 2018 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Явір 2011" (поручитель), Приватним акціонерним товариством "Волиньобленерго" (кредитор) та Органом самоорганізації населення-будинкового комітету "Явір" (боржник) було укладено договір поруки №19/18-4-1П, згідно розділу 1 якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором по оплаті заборгованості у сумі 11 293,08грн., що виникла на підставі договору про постачання електричної енергії №529-1926000 від 22.10.2018р., який був укладений між кредитором і боржником. Сума заборгованості становить 11 293,08грн. та включає в себе: активну електричну енергію-10 461,79грн. та пеню-831,29грн. В порядку і на умовах, визначених цим договором, поручитель взяв на себе зобов'язання перед кредитором за виконання боржником обов'язку щодо проведення належних розрахунків за активну електричну енергію, спожиту протягом лютого 2018 року включно, згідно з умовами основного договору.

В пунктах 2.1.-2.3. розділу 2 договору поруки сторони визначили, що поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання перед кредитором, встановлені у п.1.1. цього договору, протягом 1 банківського дня з моменту укладення цього договору. Поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання перед кредитором, встановлені у п.1.3. цього договору, протягом 3 банківських днів з моменту невиконання цих зобов'язань боржником. Кредитор, після отримання від поручителя платежу, зараховує його в погашення заборгованості боржника.

Згідно п. 4.1. р. 4 цього договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2018 року включно.

Зазначений договір підписано сторонами та скріплено відтисками печаток суб'єктів господарювання (а.с. 37-38).

На виконання умов договору поруки №19/18-4-1П від 23.01.2018р., 12.02.2018р. поручителем- Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Явір 2011"-було сплачено на користь кредитора- Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" 10 461,79грн. боргу за активну електричну енергію, що стверджується банківською випискою по рахунку позивача-ПрАТ "Волиньобленерго" за період з 01.05.2017р. по 01.04.2018р. (а.с. 39).

Отже, як вбачається із матеріалів справи, оплата за спожиту електроенергію згідно договору про постачання електричної енергії №529-1926000 від 22.10.2008р. здійснювалась з порушенням термінів, визначених сторонами у рахунках за активну електроенергію. Терміни оплати були прострочені.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Згідно із ст.ст. 230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 договору з порушенням термінів, визначених додатком № 2 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 4.2.1 договору позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, а відтак позивач просить стягнути з відповідача 981,35грн. пені за період з 24.05.2017р. по 25.03.2018р.

Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунками пені в частині визначення періоду виникнення зобов'язання відповідача по оплаті спожитої електричної енергії, оскільки на переконання суду, сторонами в рахунках за активну електроенергію було змінено строки проведення розрахунків по договору №529-1926000 від 22.10.2008р.

Суд вважає, що з урахуванням умов договору про постачання електричної енергії №529-1926000 від 22.10.2008р., рахунків на оплату за спожиту електричну енергію, договору поруки №19/18-4-1П від 23.01.2018р., постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 та ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, споживач був зобов'язаний провести оплату за отриману у травні електричну енергію не пізніше 19.06.2017 року, у червні 2017 року не пізніше 19.07.2017р., у липні 2017 року не пізніше 16.08.2017р., у серпні 2017 року не пізніше 18.09.2017р., у вересні 2017 року не пізніше 19.10.2017р., у жовтні 2017 року не пізніше 16.11.2017 р., у листопаді 2017р. не пізніше 18.12.2017р., у грудні 2017 року не пізніше 17.01.2018р., у січні 2018 року не пізніше 15.02.2018р., у лютому 2018 року не пізніше 16.03.2018р.

При цьому, судом перевірено розрахунок пені за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення Аналітично-інформаційний центр Ліга ТОВ Ліга закон та встановлено, що підставним періодом нарахування пені буде період з 19.06.2017р. по 25.03.2018р. (по кожному рахунку окремо), зокрема, по рахунку №529-1926000/5/1 за травень 2017 року за період з 19.06.2017р. по 23.11.2017р. на суму 162,26грн., по рахунку №529-1926000/6/1 за червень 2018 року за період з 19.07.2017р. по 22.12.2017р. на суму 178,24грн., по рахунку №529-1926000/7/1 за липень 2017 року за період з 16.08.2017р. по 21.01.2018р. на суму 146,63грн., по рахунку №529-1926000/8/1 за серпень 2017 року за період з 18.09.2017р. по 11.02.2018р. на суму 100,16грн., по рахунку №529-1926000/9/1 за вересень 2017 року за період з 19.10.2017р. по 11.02.2018р. на суму 44,91грн., по рахунку №529-1926000/10/1 за жовтень 2017 року за період з 16.11.2017р. по 11.02.2018р. на суму 29,28грн., по рахунку №529-1926000/11/1 за листопад 2017 року за період з 18.12.2017р. по 25.01.2018р. на суму 32,22грн., по рахунку №529-1926000/12/1 за грудень 2017 року за період з 17.01.2018р. по 11.02.2018р. на суму 37,42грн., по рахунку №529-1926000/1/1 за січень 2018 року в нарахуванні пені немає підстав, оскільки порушення строку оплати спожитої в січні 2018 року електроенергії не мало місця, по рахунку №529-1926000/2/1 за лютий 2018 року за період з 16.03.2018р. по 25.03.2018р. на суму 17,17грн. Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача, становить 748,29грн., а тому в частині стягнення з відповідача 233,06грн.-пені позивачу слід відмовити.

Також судом встановлно, що позивачем, крім заявлених до стягнення штрафних санкцій, заявлено вимоги стосовно стягнення з Органу самоорганізації населення-будинкового комітету "Явір" 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки ПрАТ «Волиньобленерго», спричинені знеціненням грошових коштів, що передбачено нормами чинного законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача 472,16 грн. суми збитків від інфляції за період з червня 2017р. по січень 2018р. (включно) та 123,49 грн. трьох процентів річних за період з 24.05.2017р. по 25.03.2018р.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунками трьох відсотків річних та суми індексу інфляції в частині визначення періоду виникнення зобов'язання відповідача по оплаті спожитої електричної енергії, оскільки на переконання суду, сторонами в рахунках за активну електроенергію було змінено строки проведення розрахунків по договору №529-1926000 від 22.10.2008р.

З урахуванням умов договору про постачання електричної енергії №529-1926000 від 22.10.2008р., рахунків на оплату за спожиту електричну енергію, договору поруки №19/18-4-1П від 23.01.2018р., постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 та ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, споживач був зобов'язаний провести оплату за отриману у травні електричну енергію не пізніше 19.06.2017 року, у червні 2017 року не пізніше 19.07.2017р., у липні 2017 року не пізніше 16.08.2017р., у серпні 2017 року не пізніше 18.09.2017р., у вересні 2017 року не пізніше 19.10.2017р., у жовтні 2017 року не пізніше 16.11.2017 р., у листопаді 2017р. не пізніше 18.12.2017р., у грудні 2017 року не пізніше 17.01.2018р., у січні 2018 року не пізніше 15.02.2018р., у лютому 2018 року не пізніше 16.03.2018р.

Здійснюючи перерахунок суми індексу інфляції, суд засвідчує, що згідно пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17 липня 2012 року, зі змінами, при застосуванні індексу інфляції слід враховувати, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 01 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 01 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України №52/30 від 01 лютого 2012 року).

При цьому, судом перевірено розрахунок трьох відсотків річних та суми індексу інфляції за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення Аналітично-інформаційний центр Ліга ТОВ Ліга закон та встановлено, що підставним періодом нарахування трьох відсотків річних буде період з 19.06.2017р. по 25.03.2018р. (по кожному рахунку окремо), зокрема по рахунку №529-1926000/5/1 за травень 2017 року за період з 19.06.2017р. по 11.02.2018р., по рахунку №529-1926000/6/1 за червень 2018 року за період з 19.07.2017р. по 11.02.2018р., по рахунку №529-1926000/7/1 за липень 2017 року за період з 16.08.2017р. по 11.02.2018р., по рахунку №529-1926000/8/1 за серпень 2017 року за період з 18.09.2017р. по 11.02.2018р., по рахунку №529-1926000/9/1 за вересень 2017 року за період з 19.10.2017р. по 11.02.2018р., по рахунку №529-1926000/10/1 за жовтень 2017 року за період з 16.11.2017р. по 11.02.2018р., по рахунку №529-1926000/11/1 за листопад 2017 року за період з 18.12.2017р. по 11.02.2018р., по рахунку №529-1926000/12/1 за грудень 2017 року за період з 17.01.2018р. по 11.02.2018р., по рахунку №529-1926000/1/1 за січень 2018 року в нарахуванні трьох відсотків річних немає підстав, оскільки порушення строку оплати спожитої в січні 2018 року електроенергії не мало місця, по рахунку №529-1926000/2/1 за лютий 2018 року за період з 16.03.2018р. по 25.03.2018р., суми індексу інфляції буде період з липня 2017 року по січень 2018 року (по кожному рахунку окремо), зокрема по рахунку №529-1926000/5/1 за травень 2017 року за період з липня 2017 року по січень 2018 року, по рахунку №529-1926000/6/1 за червень 2018 року за період з серпня 2017 року по січень 2018 року, по рахунку №529-1926000/7/1 за липень 2017 року за період з вересня 2017 року по січень 2018 року, по рахунку №529-1926000/8/1 за серпень 2017 року за період з жовтня 2017 року по січень 2018 року, по рахунку №529-1926000/9/1 за вересень 2017 року за період з листопада 2017 року по січень 2018 року, по рахунку №529-1926000/10/1 за жовтень 2017 року за період з грудня 2017 року по січень 2018 року, по рахунку №529-1926000/11/1 за листопад 2017 року за період січня 2018 року.

Відтак, сума трьох відсотків річних, що підлягає до стягнення з відповідача становить 102,70грн., сума індексу інфляції, що підлягає до стягнення з відповідача становить 378,52грн., а тому в частині стягнення з відповідача 20,79грн. трьох процентів річних та 93,64грн. суми індексу інфляції позивачу слід відмовити.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог за рахунок Органу самоорганізації населення-будинкового комітету "Явір".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 216-218, 230-232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 254, 509, 526, 527, 530, 599, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Органу самоорганізації населення-будинкового комітету "Явір" (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ніла Хасевича, будинок 6, код ЄДРПОУ 35963804) на користь Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Залізнична, 1, код ЄДРПОУ 00131512, розрахунковий рахунок 26007312697902, Банк: філія-Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 303398) 748,29 грн. (сімсот сорок вісім гривень двадцять дев'ять копійок) пені, 102,70 грн. (сто дві гривні сімдесят копійок) трьох процентів річних, 378,52 грн. (триста сімдесят вісім гривень п'ятдесят дві копійки) суми індексу інфляції, а всього 1 229,51 грн. (тисячу двісті двадцять дев'ять гривень п'ятдесят одну копійку), 1 373,75 грн. (тисячу триста сімдесят три гривні сімдесят п'ять копійок) в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В позові в частині стягнення 233,06 грн. (двісті тридцять три гривні шість копійок) пені, 20,79 грн. (двадцять гривень сімдесят дев'ять копійок) трьох процентів річних та 93,64 грн. (дев'яносто три гривні шістдесят чотири копійки) суми індексу інфляції відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення

складено 27.04.2018р.

Суддя                                                                       В. А. Войціховський