Рішення

від 19.04.2018 по справі 489/3589/17

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/3589/17

Номер провадження 2/489/1077/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

секретар судового засідання - Сироватка Т.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Оборотов І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Тоталь Шип Солюшенс про визнання підстав звільнення незаконними,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 р. ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ Тоталь Шип Солюшенс , яким просила визнати формулювання причини звільнення неправильним (незаконним) та рішенням суду змінити формулювання її звільнення з ст. 40 п. 4 на ст. 38 КЗпП України - звільнення за власним бажанням.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона працювала у відповідача на посаді помічника юрисконсульта. Згідно Наказу від 20.07.2017 р. її було звільнено за прогул (в т.ч. відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) ст.40 п.4 КЗпП України. Проте з таким формулюванням причини звільнення вона не згодна, оскільки написала заяву про звільнення за власним бажанням ще 22.06.2017 р. (на підставі якої останнім її робочим днем було 06.07.2017 р.), на яку з невідомих їй причин відповідач не відреагував. Крім того, позивачці тривалий час не видавали трудову книжку, а після її отримання вона дізналась про причину звільнення, яка не відповідає дійсності.

В судовому засіданні позивач та її представник заявлені вимоги підтримали.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на безпідставність заявлених вимог та правомірність дій відповідача.

Дослідивши надані сторонами докази та встановивши характер правовідносин між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно Наказу ТОВ КДС Хюман ресурс (правонаступник - ТОВ Тоталь Шип Солюшенс ) від 25.01.2017 р. ОСОБА_1 призначено на посаду помічника юрисконсульта.

З матеріалів справи (а.с. 5-7) вбачається, що згідно записів у журналі реєстрації вихідних та вихідних документів ТОВ Тоталь Шип Солюшенс позивачем 22.06.2017 р. була подана керівництву підприємства заява про звільнення за власним бажанням з 06.07.2017 р. та директору було це відомо.

Згідно ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвати трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою.

Отже, при зверненні позивача з заявою про звільнення з 06.07.2017 року з підстав передбачених ст. 38 КЗпП України, нею було виконано умови, передбачені КЗпП України про попередження за два тижні. Проте, відповідач не видав відповідний наказ про звільнення з роботи позивача за власним бажанням у зазначений нею день.

06.07.2017 року позивачем відповідачу під кінець робочого дня було передано ключі, обхідний лист та документи.

З 07.07.2017 року ОСОБА_1 до роботи у відповідача не приступала, намагалась отримати трудову книжку та розрахунок, зв`язуючись з цього приводу із роботодавцем у телефонному режимі.

14.07.2017 р. відбулася передача справ позивачем.

20.07.2017 року відповідач видав Наказ № 119 від 20.07.2017 року про звільнення позивача за прогул (в т.ч. відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) ст.40 п.4 КЗпП України.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач неправомірно видав Наказ про її звільнення з підстав її прогулу, оскільки нею з дотриманням вимог чинного законодавства було подано заяву про звільнення та відпрацьовано два тижні після її подачі. Останнім робочим днем позивача слід вважати 06.07.2017 року.

Відповідач проти доводів позивача заперечував, вказуючи, що наведене ОСОБА_1 не відповідає дійсності та жодних заяв про звільнення належним чином подано керівництву підприємства не було. До того ж, надані позивачем копія її заяви та журналу реєстрації вхідних і вихідних документів ТОВ Тоталь Шип Солюшенс , не можуть вважатись належними та допустимими доказами.

Згідно Ухвали суду від 23.02.2018 р. у відповідача витребувано вищевказаний журнал реєстрації та табель обліку робочого часу підприємства за червень-липень 2017 року.

Так, з наданої відповідачем завіреної копії журналу реєстрації вхідних і вихідних документів ТОВ Тоталь Шип Солюшенс вбачається, що дійсно 22.06.2017 року позивачем була подана заява про звільнення, з якою директор ознайомився 22.06.2017 року.

З посиланням представника відповідача на те, що запис вчинений особисто позивачем суд не може прийняти до уваги, як належний доказ, суд не може погодитись, оскільки, відповідно до Посадової Інструкції помічника юрисконсульта ТОВ "Тоталь Шип Солюшенс", саме до обов`язків ОСОБА_1 входило ведення обліку кореспонденції. Усі записи у книзі зроблені нею особисто, у період роботи.

До того ж наявність або відсутність на заяві, відповідно до п.5 глави 2 розділу Ш Правил організації діловодства, затверджених Наказом МЮ України 18.06.2015 року № 1000/5, відмітки про її надходження, резолюції керівника установи, неможливо встановити через відсутності її оригінала.

Відповідачем надано до суду Табель обліку робочого часу за липень 2017 року, згідно якого позивач з 03.07.2017 року по 20.07.2017 року була відсутня на робочому місці без поважних причин, в зв'язку з чим 20.07.2017 року звільнена на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогули. На підтвердження цих доводів відповідач також надав Акти, складені керівництвом підприємства про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 2, оф.501, за період починаючи з 03.07.2017 року по 20.07.2017 року. При цьому, в Актах зазначено про те, що комісія намагалась додзвонитись на мобільний телефон позивача за номером НОМЕР_1, однак позивач на дзвінки не відповідала.

Проте і такі доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, оскільки з Роздруківки абонента-користувача мобільним номером НОМЕР_1, наданої ПрАТ Київстар вбачається, що абонент 03.07.2017 року, 04.07.2017 року та 06.07.2017 року здійснював вихідні та приймав вхідні дзвінки в межах робочого часу, під час яких знаходився за адресою офісу відповідача: м. Миколаїв, пр. Миру, 2.

До того ж звертає на себе увагу те, що у табелі за відповідні дати, з 03.07. по 06.07. 2017 року, стоїть відмітка "ПР" (прогул), замість "НЗ"(неявка з невідомих причин), отже відповідачем заздалегідь, при заповнені табелю було встановлено факт прогулу, без з`ясування поважності причин неявки.

З огляду на викладене, суд не може прийняти до уваги та вважати належними доказами, надані відповідачем Акти про відсутність позивача на роботі за 03.07.2017 року, 04.07.2017 року та 06.07.2017 року.

Щодо Акту про відсутність позивача на роботі 05.07.2017 року, то суд також ставить його під сумнів, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що 06.07.2017 року позивач була присутня на роботі, однак жодних пояснень щодо прогулу за 05.07.2017 року в неї відібрано роботодавцем не було.

Крім того, згідно Наказу про звільнення ОСОБА_1 вбачається, що він не містить даних про конкретне порушення позивачем дисципліни ( прогул за певний час), що стали причиною звільнення. Натомість він містить певні розбіжності, а саме причиною звільнення визначено прогул (на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП), в той час як підставою звільнення є заява ОСОБА_1, жодних відомостей про проведені заходи щодо встановлення причин ймовірного прогулу наказ також не містить.

Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставилися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (ст. 139 КЗпП України).

Так, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз'яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 р., при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою прогулом вважається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого або середнього спеціального учбового закладу).

Прогул є дисциплінарним порушенням і власник підприємства або уповноважений ним орган може накласти на працівника дисциплінарне стягнення, а саме догану або звільнення (ст.147 КЗпП).

Відповідно до ст.149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідно до ст.148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Звільнення за прогул проходить суто з ініціативи власника (уповноваженого ним органу). Існують дві умови, за одночасної наявності яких можливе таке розірвання трудових відносин: працівник не з'являється на роботі більше трьох годин протягом робочого дня; прогул відбувся без поважних причин.

При визначенні часу, коли про дисциплінарний проступок працівника стало відомо службовій особі, яка користується правом прийому на роботу та звільнення, слід виходити з часу, коли про цей проступок стало відомо безпосередньому начальнику працівника, наприклад майстру, начальнику цеху тощо.

Враховуючи те, що відповідачу було відомо про намір позивача звільнитись за власним бажанням, було проведено передачу ключів та документів в останній робочий день, від дати подачі заяви про звільнення, суд вважає доведеним те, що Наказ про звільнення позивача з роботи за прогули є незаконним.

Згідно із ч. 3 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильними або такими, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем належними, допустимими та достатніми доказами доведено обґрунтованість своїх вимог, в той час як обґрунтування та доводи відповідача в повному обсязі спростовані матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 200, 263-265 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Тоталь Шип Солюшенс про визнання підстав звільнення незаконним - задовольнити.

Визнати звільнення ОСОБА_1 з посади помічника юрисконсульта Товариства з обмеженою відповідальністю Тоталь Шип Солюшенс на підставі Наказу № 119 від 20.07.2017 року про звільнення за прогул (в т.ч. відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) ст.40 п.4 КЗпП України - незаконним.

Вважати ОСОБА_1 звільненою 06.07.2017 року з посади помічника юрисконсульта Товариства з обмеженою відповідальністю Тоталь Шип Солюшенс на підставі ст.38 КЗпП України, за власним бажанням.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 30.04.2018 р.

Суддя: Н.С.Тихонова