Рішення

від 19.04.2018 по справі 910/22989/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.04.2018Справа № 910/22989/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом приватного акціонерного товариства ДАТАГРУП

до товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІПІК

про стягнення 29 411,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Куриленко М.В. - представник (довіреність б/н від 12.06.2017),

Кравченко М.В. - представник (довіреність б/н від 05.09.2017),

від відповідача Радченко О.В. - представник (довіреність б/н від 18.04.2018),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2017 року приватне акціонерне товариство ДАТАГРУП (далі - ПрАТ ДАТАГРУП , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІПІК (далі - ТОВ ЮНІПІК , відповідач) про стягнення 29 411,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити послуги, надані позивачем за договором про надання телекомунікаційних послуг № ІНК-ТН/51244 від 11.06.2015.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 29 411,20 грн., з яких: 23 661,29 грн. - основний борг (заборгованість по оплаті послуг, спожитих протягом листопада-грудня 2016 року та січня 2017 року), 2 689,25 грн. - пеня, 616,48 грн. - 3% річних, 2 444,18 грн. - інфляційна складова боргу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2017 відкрито провадження у справі № 910/22989/17 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.01.2018.

02.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду був зареєстрований поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що сторонами було підписано тільки 5 замовлень на надання послуг за 5 (п'ятьма) різними адресами, а не 8 (вісьмома), як стверджує позивач. Крім того, відповідач вказав, що строк дії договору припиняється автоматично разом з закінченням строку дії усіх укладених сторонами замовлень, оскільки строк дії таких замовлень закінчувався в листопаді 2016 року, а відповідач не був задоволений якістю послуг, що надавались позивачем, відповідач направив позивачу лист, яким повідомив про намір припинити дію укладеного сторонами договору та вважав вказаний договір таким, що припинив свою дію з грудня 2016 року. Враховуючи викладене, відповідач вважав заявлені до стягнення суми неправомірними та просив у задоволенні позову відмовити.

18.01.2018, 06.02.2018 у підготовчому засіданні судом було оголошено перерву до 06.02.2018 та 22.02.2018 відповідно.

19.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована подана позивачем відповідь на відзив, в якій останній вказав, що відповідач не дотримав порядку повідомлення іншої сторони договору про намір його розірвати. Крім того, припинення дії договору з ініціативи абонента за його умовами можливе лише у випадку відсутності у абонента заборгованості, однак відповідачем цієї умови дотримано не було. У зв'язку з цим позивач, ідучи на зустріч абоненту, на підставі його звернення припинив дію договору з 11.01.2017.

22.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані відповідачем клопотання про продовження строку підготовчого провадження у справі та витребування у позивача оригіналів документів, доданих до позовної заяви та заперечень на відзив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2018 продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 06.03.2018.

06.03.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані позивачем додаткові пояснення, а також подані відповідачем заперечення.

22.03.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані відповідачем пояснення.

06.03.2018 та 22.03.2018 у підготовчому засіданні судом було оголошено перерву до 22.03.2018 та 27.03.2018 відповідно.

23.03.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані позивачем пояснення.

У підготовчому засіданні 06.03.2018 судом було оголошено перерву до 22.03.2018 відповідно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2018 підготовче провадження було закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.04.2018.

У судовому засіданні 19.04.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованим та безпідставним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами. У судовому засіданні 19.04.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

11.06.2015 між ПрАТ ДАТАГРУП (оператором) та ТОВ ЮНІПІК (абонентом) був укладений договір про надання телекомунікаційних послуг № ІНК-ТН/51244 (далі - договір), згідно з умовами якого оператор зобов'язувався надавати абоненту послуги на умовах, встановлених в Загальних умовах та положеннях (додаток А до цього договору), Угоді про рівень якості послуг (додаток Б до цього договору) та Замовленнях на послуги, а абонент зобов'язувався приймати послуги та сплачувати оператору належні за Замовленням і Загальними умовами та положеннями платежі.

Відповідно до положень Загальних умов та положень (додаток А до договору) замовлення на послуги (замовлення) - це документ, що складається та підписується абонентом та оператором у вигляді додатків до договору, який визначає: вид послуг, надання яких замовляється абонентом, технічні характеристики послуг, обсяг та склад робіт, вартість робіт та послуг та інші положення.

Судом встановлено, що в межах договору про надання телекомунікаційних послуг № ІНК-ТН/51244 від 11.06.2015 сторонами укладено замовлення на послуги з доступу до мережі інтернет № 1 від 11.06.2015 (м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Г), № 2 від 20.10.2015 (м. Київ, пр. Червонозоряний, 4Д), № 3 від 28.10.2015 (м. Київ, пр. Броварський, 18Д), № 4 від 16.11.2015 (м. Київ, пр. Петра Григоренка, 18), № 5 від 20.11.2015 (м. Київ, пр. Дружби Народів 16А) зі строком дії 1 рік з моменту підписання замовлення.

Разом з тим, замовлення № 6 від 21.12.2015 (м. Київ, пр. Палладіна, 7), № 7 від 28.01.2016 (м. Київ, пр. Миколи Бажана, 8) та № 8 від 29.03.2016 (м. Київ, пр. Броварський, 17) не були підписані обома сторонами, відтак, з огляду на положення п. 10.2 Загальних умов та положень (додаток А до договору) не набули чинності. Отже, позивачем не доведено правомірність здійснених відповідачу нарахувань за вказаними замовленнями.

Щодо тверджень відповідача про припинення дії договору з 01.12.2016 суд зазначає наступне.

До матеріалів справи долучена копія листа відповідача до позивача без номеру і дати, в якому відповідач просив позивача перейти до процесу розірвання договору та зобов'язувався сплатити заборгованість, що існувала станом на 01.12.2016 та становила 2 500,00 грн.

Відповідно до п. 11.1.3 Загальних умов та положень (додаток А до договору) дія договору припиняється автоматично у випадку припинення дії всіх підписаних сторонами замовлень.

Згідно з п. 10.2 Загальних умов та положень (додаток А до договору) замовлення на послуги набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками сторін та діє протягом строку, в ньому встановленому. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії замовлення, дія замовлення автоматично продовжується на той самий строк на тих самих умовах. Автоматичне продовження строку дії замовлення в порядку даного пункту Умов відбувається періодично.

Судом встановлено, що зазначені вище замовлення №№ 1, 2, 3, 4 та 5 укладені сторонами строком на 1 рік.

Відповідно до п. 11.2.4 Загальних умов та положень (додаток А до договору) дія договору припиняється за ініціативою абонента у разі відсутності у нього заборгованості за таким замовленням перед оператором шляхом направлення оператору відповідного письмового повідомлення не менше, ніж за 30 календарних днів (якщо більший строк не зазначений в замовленні) до запланованої дати припинення дії такого замовлення.

Суд зазначає, що лист про припинення дії договору, на який посилається відповідач, не містить дати, а відповідачем не надано будь-яких доказів його направлення позивачу. Відтак, суд позбавлений можливості встановити час його направлення, та, відповідно, встановити факт дотримання відповідачем встановленого договором порядку його припинення. До того ж, згідно з умовами договору його припинення за ініціативою абонента можливе за відсутності у останнього заборгованості за послуги, надані за таким договором, однак у вказаному листі відповідач визнає наявність у нього заборгованості в розмірі 2 500,00 грн. станом на 01.12.2016.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту припинення договору про надання телекомунікаційних послуг № ІНК-ТН/51244 від 11.06.2015 з 01.12.2016. Отже, нарахування позивачем заборгованості за послуги, надані протягом грудня 2016 року та січня 2017 року (до 11.01.2017), є правомірним.

Пунктом 4.3 Загальних умов та положень (додаток А до договору) передбачено, що оператор щомісячно направляє абоненту підписані зі своєї сторони акти приймання-передачі наданих за договором послуг до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Абонент щомісячно підписує та направляє оператору протягом 3 робочих днів з моменту отримання акти приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг та підписання акту. У разі неотримання оператором підписаного акту або мотивованої відмови від приймання послуг та підписання акту протягом 5 робочих днів з моменту направлення акту абоненту, вважається, що послуги надані оператором у звітному періоді належним чином (у відповідності із умовами Замовлень, договору та вимогами чинного законодавства України), що підтверджується актом приймання передачі наданих послуг, підписаним оператором в односторонньому порядку (п. 4.4 Загальних умов та положень (додаток А до договору).

До матеріалів справи долучені акти здачі-прийому наданих послуг від 31.12.2016 на суму 16 000,00 грн., від 30.11.2016 на суму 16 000,00 грн., від 31.01.2017 на суму 5 161,29 грн., до яких, у тому числі, включені нарахування за непідписаними замовленнями. Крім того, до матеріалів справи долучена банківська виписка по рахунку відповідача на підтвердження здійснення ним 28.12.2016 оплати в розмірі 14 000,00 грн., з яких 13 500,00 грн. було зараховано в оплату послуг, наданих у листопаді 2016 року.

За таких обставин, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що визначаючи розмір основного боргу необхідно вважати такою, що заявлена правомірно: заборгованість за листопад 2016 року в розмірі 2 500,00 грн., заборгованість за грудень 2016 року в розмірі 10 000,01 грн. (з ПДВ) за підписаними замовленнями, заборгованість за січень 2017 року в розмірі 3 225,83 грн. (з ПДВ) за підписаними замовленнями, а всього - 15 725,84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційна послуга (послуга) - це продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України Про телекомунікації споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у меншому розмірі, ніж визначено позивачем, а саме - 15 725,84 грн. (2 500,00 грн. - заборгованість за листопад 2016 року, визнана відповідачем у листі без номеру та дати до позивача, + 10 000,01 грн. - заборгованість з ПДВ за грудень 2016 року за підписаними замовленнями + 3 225,83 грн. - заборгованість з ПДВ за січень 2017 року за підписаними замовленнями).

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 444,18 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.5 Загальних умов та положень (додаток А до договору) передбачено, що вартість послуг за всіма замовленнями оплачується абонентом в гривнях протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту відправлення оператором рахунку на оплату шляхом перерахування коштів на поточний рахунок оператора. Неотримання рахунку не звільняє абонента від оплати вартості послуг.

У випадку неотримання абонентом рахунку на оплату відповідно до п. 6.5 Умов до 10 числа поточного місяця, абонент зобов'язаний звернутись до оператора для встановлення належної до сплати суми та оплатити її не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 6.6 Загальних умов та положень (додаток А до договору).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач послуги, надані позивачем, не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2 Загальних умов та положень (додаток А до договору) передбачено, що за прострочення оплати вартості робіт та/або послуг за замовленням(и) абонент сплачує оператору пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від розміру простроченого платежу за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.

Здійснивши власний розрахунок пені а період, визначений з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд встановив, що її розмір становить 1 823,46 грн. Таким чином, вказана позовна вимога є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 1 823,46 грн. У стягненні частини пені в розмірі 865,79 грн. судом відмовлено.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 616,48 грн. та інфляційну складову боргу в сумі 2 444,18 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що з огляду на допущене відповідачем порушення зобов'язання вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу заявлені позивачем правомірно.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних з урахуванням визначених позивачем періодів нарахування, суд встановив, що їх розмір становить 408,41 грн. Таким чином, вказана позовна вимога є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 408,41 грн. У стягненні частини 3% річних в розмірі 208,07 грн. судом відмовлено.

Щодо порядку обчислення інфляційної складової боргу суд зазначає наступне.

У п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 р. роз'яснено, що у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені, зокрема, в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р.

Так, у вищевказаному листі Верховного Суду України вказано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30, лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р).

Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу, з урахуванням визначених позивачем періодів нарахування, суд встановив, що розмір інфляційної складової боргу становить 1 623,83 грн. Таким чином, вказана позовна вимога є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 1 623,83 грн. У стягненні частини інфляційної складової боргу в розмірі 820,35 грн. судом відмовлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 15 725,84 грн. (у стягненні частини основного боргу в розмірі 7 935,45 грн. судом відмовлено), пені в розмірі 1 823,46 грн. (у стягненні частини пені в розмірі 865,79 грн. судом відмовлено), 3% річних в розмірі 408,41 грн. (у стягненні частини 3% річних в розмірі 208,07 грн. судом відмовлено) та інфляційної складової боргу в розмірі 1 623,83 грн. (у стягненні частини інфляційної складової боргу в розмірі 820,35 грн. судом відмовлено).

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІПІК (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, будинок 3, квартира 53, ідентифікаційний код 39734417) на користь приватного акціонерного товариства ДАТАГРУП (03057, м. Київ, вул. Смоленська, будинок 31-33, ідентифікаційний код 31720260) основний борг у розмірі 15 725,84 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять п'ять грн. 84 коп.), пеню в розмірі 1 823,46 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять три грн. 46 коп.), 3% річних в розмірі 408,41 грн. (чотириста вісім грн. 41 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 1 623,83 грн. (одна тисяча шістсот двадцять три грн. 83 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 065,25 грн. (одна тисяча шістдесят п'ять грн. 25 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.04.2018.

Суддя О.Г. Удалова