Рішення

від 24.04.2018 по справі 910/22334/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2018Справа № 910/22334/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама"

про стягнення 232 577,31 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Гарматін К.В., за довіреністю;

від відповідача - не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама" про стягнення 232 577,31 грн., з яких: 212 772,42 грн. інфляційних втрат, 19 804,89 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в силу вимог ст. 625 ГПК України відповідач повинен сплатити позивачу інфляційні втрати та 3% річних до повного фактичного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 у справі №41/281.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22334/17.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017, чинної з 15.12.2017., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 у справі №910/22334/17 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 06.03.2018.

22.01.2018 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив повністю з підстав його необґрунтованості.

26.01.2018 через відділ діловодства суду позивачем подана відповідь на відзив.

Відповідно до ч.1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

У підготовчому засіданні суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі №910/22334/17 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.04.2018.

В судовому засіданні 24.04.2018 судом розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 24.04.2018 судом було заслухано вступне слово позивача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України.

У судовому засідання 24 квітня 2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом міста Києва було розглянуто справу №41/281 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама" про стягнення 1 314 202,36 грн.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва Печерська брама на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 330 494,66 грн. боргу; 3 304,95 грн. державного мита; 29,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Вказане рішення суду від 12.08.2016 №41/281 не було оскаржено в апеляційному порядку, у зв'язку з чим рішення суду від 12.08.2016 по справі №41/281 набрало законної сили.

Господарським судом у справі №41/281 було встановлено факт наявності у Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама" перед ПрАТ АК Київводоканал заборгованості за надані у період з 01.06.2005 по 31.05.2008 послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 330 494,66 грн.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судом у справі №41/281 був встановлений факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань на суму 330 494,66 грн. за період з 01.06.2005 по 31.05.2008.

Таким чином, обставини щодо наявності у Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва Печерська брама перед Товариством з обмеженою відповідальністю Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованості за надані у період з 01.06.2005 по 31.05.2008 послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 330 494,66 грн. не підлягають доказуванню.

Відповідач, заборгованість в загальному розмірі 333 829,28 грн. (в тому числі 330 494,66 грн. основного боргу та 3 334,62 грн. судових витрат), стягнуту за рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 у №41/281 сплатив лише 30.11.2016, що підтверджується банківською випискою у справі.

Позивачем у зв'язку із простроченням відповідачем сплати грошових зобов'язань на суму 330 494,66 грн. нараховані інфляційні втрати за період з 01.12.2014 по 29.11.2016 в розмірі 212 772,42 грн. та 3% річних в розмірі 19 804,89 грн. за період з 01.12.2014 по 29.11.2016.

За таких обставин справи позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Частиною 5 статті 11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на свій території України.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, то наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.11.2011 при перегляді постанови Вищого господарського суду України від 15 червня 2011 року в справі №12/207 за позовом приватного підприємства "Анабуд" до ТОВ "Ілта" про стягнення суми.

Дана постанова Верховного Суду України прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування Вищим господарським судом України положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Окрім того, вказані висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16.02.2011 у справі №13/210/10.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постановах, від 12.09.2011 при перегляді постанови Вищого господарського суду України від 27.01.2011 у справі № 6/433-42/183 за позовом ДП "Електроважмаш" до ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення суми, від 14.11.2011, при перегляді постанови Вищого господарського суду України від 18.08.2011 у справі № 37/64 за позовом ПАТ СД "Європейський світ" до ПАТ "СК "Кий Авіа Гарант" про стягнення суми від 20.12.2010, при перегляді постанови Вищого господарського суду України від 30.09.2010 у справі № 10/25 за позовом ДК Укртрансгаз НАК Нафтогаз України до ВАТ по газопостачанню та газифікації Закарпатгаз про стягнення суми.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, за висновком суду наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене вище, заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву судом визнаються безпідставними.

Як встановлено судом відповідач заборгованість в загальному розмірі 333 829,28 грн. (в тому числі 330 494,66 грн. основного боргу 3 334,62 грн. судових витрат) стягнуту за рішенням суду у справі №41/281 сплатив 30 11.2016, про що свідчить банківська виписка, яка наявна в матеріалах справи.

Відтак, виходячи з вимог ст.625 Цивільного кодексу України, Позивачем правомірно нараховано відповідачу на суму прострочення (330 494,66 грн.) 3% річних та інфляційні втрати за період з 01.12.2014 по 29.11.2016, оскільки рішення у справі №41/281 про стягнення з відповідача 333 829,28 грн. виконано лише 30.11.2016.

Розрахунки інфляційних втрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в період 01.12.2014 по 29.11.2016 то з відповідача на користь позивача, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 212 772,42 грн. інфляційних нарахувань та 19 804,89 грн. 3% річних.

За встановлених обставин справи, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 130, 183, 233, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама" (01042, м. Київ, бульвар М. Приймаченко, 3, код ЄДРПОУ 34239762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 19 804 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот чотири) грн. 89 коп. 3% річних, 212 772 (двісті дванадцять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 42 коп. інфляційних втрат, а також 3 488 (три тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 66 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.04.2018

Суддя І.І. Борисенко