Рішення

від 25.04.2018 по справі 910/25024/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2018Справа №910/25024/15

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Князькова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал Фінанс , м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , м. Київ в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Дельта Банк Кадирова В.В.

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національного банку України, м. Київ

про визнання права кредитора за кредитними договорами та зобов'язання вчинити дії

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , м. Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал Фінанс , м. Київ

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестком , м. Київ

про визнання недійсними договорів, -

За участю представників:

від позивача: від відповідача: від третьої особи 1: від третьої особи 2: від відповідача 2 за зустрічним позовом:не з'явився Ковалик В.В. не з'явився Звада Р.В. не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Арсенал Фінанс (далі - ТОВ Арсенал Фінанс ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (далі - ПАТ Дельта Банк ) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Дельта Банк Кадирова В.В. (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 05.11.2015) про:

- визнання за ТОВ Арсенал Фінанс прав кредитора за кредитними договорами, укладеними між ПАТ Дельта Банк та фізичними/юридичними особами - позичальниками, зазначеними у додатку №1 до договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014, вартістю 25 425 127,00 грн., на підставі договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договору відступлення права вимоги б/н від 19.03.2015;

- зобов'язання відповідача надіслати боржникам та позичальникам за кредитними договорами, перелік яких зазначений у додатку №1 до договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014, письмові повідомлення про відступлення прав вимоги за такими кредитними договорами на користь ТОВ Арсенал Фінанс ;

- зобов'язання ПАТ Дельта Банк передати ТОВ Арсенал Фінанс документи кредитних справ за кредитними договорами, надати довідки про стан заборгованості боржників за кредитними договорами та всі інші документи, права вимоги за якими набуті ТОВ Арсенал Фінанс відповідно до додатку №1 до договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014, на дату набрання чинності договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.1/2014 від 04.09.2014;

- зобов'язання ПАТ Дельта Банк передати ТОВ Арсенал Фінанс усі відомості щодо кредитних справ, боржників, стану заборгованості за кредитними договорами, права вимоги за якими набуті ТОВ Арсенал Фінанс відповідно до додатку №1 від 09.02.2015 до договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014, на паперових та електронних носіях.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 в частині виконання обов'язку надіслати боржникам за відповідними кредитними договорами письмові повідомлення про відступлення прав вимоги за такими кредитними договорами на користь ТОВ Арсенал Фінанс , а також в частині виконання обов'язку передати новому кредитору документи, що підтверджують набуті позивачем права вимоги, та надати усі відомості щодо кредитних справ. За твердженнями позивача, відповідач не визнає наявність у нового кредитора прав вимоги за відповідними кредитними договорами, у зв'язку з чим з позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 у справі №910/25024/15 позовні вимоги ТОВ Арсенал Фінанс задоволено частково, а саме: зобов'язано ПАТ Дельта Банк надіслати боржникам та позичальникам за кредитними договорами, перелік яких зазначений у додатку №1 до договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014, письмові повідомлення про відступлення прав вимоги за такими кредитними договорами на користь ТОВ Арсенал Фінанс ; зобов'язано ПАТ Дельта Банк передати ТОВ Арсенал Фінанс документи кредитних справ за кредитними договорами, надати довідки про стан заборгованості боржників за кредитними договорами та всі інші документи, права вимоги за якими набуті ТОВ Арсенал Фінанс відповідно до додатку №1 до договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014, на дату набрання чинності договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.1/2014 від 04.09.2014; зобов'язано ПАТ Дельта Банк передати ТОВ Арсенал Фінанс усі відомості щодо кредитних справ, боржників, стану заборгованості за кредитними договорами, права вимоги за якими набуті ТОВ Арсенал Фінанс відповідно до додатку №1 від 09.02.2015 до договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014, на паперових та електронних носіях.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 скасовано, справу №910/25024/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення місцевого та апеляційного судів, суд касаційної інстанції вказав, що господарські суди попередніх інстанцій належним чином не з'ясували, чи є доведеними порушення прав позивача як нового кредитора за договором про відступлення права вимоги від 19.03.2015 за відсутності належного спростування доводів щодо нікчемності договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014 та договору відступлення права вимоги №Д-1.1./2014 від 04.09.2014.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №04-23/922 від 10.05.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/25024/15.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2016 справу №910/25024/15 передано на розгляд судді Князькову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2016 справу прийнято судом до свого провадження та призначено її до розгляду.

01.06.2016 третьою особою 2 подано до суду письмові пояснення по справі, в яких Національний банк України проти задоволення позову заперечив та вказав, що майнові права, які є предметом договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014, укладеним між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Інвестком , були передані в заставу без отримання згоди першого заставодержателя, яким є Національний банк України.

01.06.2016 відповідач подав до суду письмові пояснення у справі, в яких вказав, що 27.10.2015 та 28.10.2015 ТОВ Інвестком було подано до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Дельта Банк заяви про визнання грошових вимог кредитора, що, на думку відповідача, свідчить про фактичне визнання ТОВ Інвестком факту нікчемності договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014.

Також 01.06.2016 відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи №910/86/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №910/86/16 за позовом ПАТ Дельта Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Дельта Банк до ТОВ Інвестком , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання нікчемним договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014.

Під час нового розгляду справи ПАТ Дельта Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Дельта Банк звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до ТОВ Арсенал Фінанс та ТОВ Інвестком про:

- визнання недійсним договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014, укладеного між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Інвестком ;

- визнання недійсним договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, укладеного між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Арсенал Фінанс , діючим за договором доручення від імені та в інтересах ТОВ Інвестком ;

- визнання недійсним договору відступлення права вимоги б/н від 19.03.2015, укладеного між ТОВ Арсенал Фінанс та ТОВ Інвестком .

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на нікчемність договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014 з підстав, передбачених п. п. 1, 3, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а також наявність підстав для визнання недійсними спірних договорів відступлення прав вимоги, оскільки їх укладено з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, за змістом зустрічної позовної заяви, при укладенні спірного договору застави майнових прав та договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 не було отримано дозволу куратора банку, чим порушено вимоги постанови правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 Про віднесення ПАТ Дельта Банк до категорії проблемних , а також внаслідок укладення вказаних договорів були надані переваги ТОВ Інвестком як одному з кредиторів банку. До того ж, за твердженнями відповідача, внаслідок вчинення спірних правочинів банк відмовився від власних майнових вимог на суму понад 700 000 000,00 грн. та здійснив відчуження майна за цінами, нижчими від звичайних, а саме за ціною, що на 20% і більше відрізняється від вартості майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2017 поновлено провадження у справі №910/25024/15; прийнято до зустрічний позов ПАТ Дельта Банк до ТОВ Арсенал Фінанс та ТОВ Інвестком про визнання правочинів недійсними до спільного розгляду з первісним позовом; провадження у справі №910/25024/15 зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/86/16.

09.02.2018 ПАТ Дельта Банк подано до суду клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 поновлено провадження у справі №910/25024/15; у зв'язку з набранням 15.12.2017 законної сили Господарським процесуальним кодексом України в новій редакції, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче судове засідання на 14.03.2018.

Відповідач у відзиві на позов, поданому до суду 12.03.2018, проти задоволення первісного позову надав заперечення, посилаючись на відсутність у банку підстав виконувати договори, які є недійсними.

Третя особа 1, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у письмових поясненнях по справі, поданих до суду 12.03.2018, проти задоволення надав заперечення, посилаючись на нікчемність договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014 з підстав, передбачених п. п. 1, 3, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а також наявність підстав для визнання недійсними спірних договорів відступлення прав вимоги.

У судовому засіданні 14.03.2018 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.03.2018, у зв'язку з неявкою представника позивача, третіх осіб та відповідача 2 за зустрічним позовом.

26.03.2018 відповідачем подано до суду попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, понесених ПАТ Дельта Банк при розгляді даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.04.2018.

У судовому засіданні представники відповідача та третьої особи 2 проти задоволення первісного позову заперечили, просили суд задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Представники позивача та відповідача 2 за зустрічним позовом у судове засідання не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю Арсенал Фінанс було належним чином повідомлено про розгляд справи судом, виходячи з наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення позивача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись ТОВ Арсенал Фінанс рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04060, м. Київ, вул. Щусева, буд. 44.

Однак, конверти з ухвалами суду повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками за закінченням встановленого строку зберігання . Також, як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Державного підприємства Укрпошта , 30.03.2018 поштове відправлення №0103045689054 з ухвалою суду від 28.03.2018 про призначення справи до розгляду по суті на 25.04.2018 не було вручено позивачу, про що вказано: невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження позивача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення позивачу ухвали суду.

Належне повідомлення відповідача 2 за зустрічним позовом, ТОВ Інвестком , про дату, час та місце розгляду справи також підтверджується матеріалами справи, а саме рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103045689046.

Представник третьої особи 1, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, також у судове засідання не з'явився. При цьому, останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою від

Відповідно до ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на неявку представників позивача та відповідача 2 за зустрічним позовом без повідомлення останніми причин неявки, приймаючи до уваги, що вказані учасники справи не скористались наданими їм процесуальними правами на подання відзиву, господарський суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка представників позивача та відповідача 2 за зустрічним позовом не перешкоджає розгляду справи по суті.

Щодо строку розгляду спору господарський суд зазначає, що розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006р., Літоселітіс Проти Греції від 05.02.2004р.)

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Одночасно з цим, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989 р.).

За таких обставин, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін, враховуючи, що під час розгляду справи набули чинності нові процесуальні норми, які визначають інший порядок здійснення судового провадження, з огляду на неодноразове відкладення судових засідань через неявку учасників справи, наявні достатні підстави для висновку про те, що справа розглядалась упродовж розумного строку.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача та третіх осіб 1, 2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2009 між ТОВ Інвестком (клієнт) та ПАТ Дельта банк (банк) укладено договір банківського рахунку №26/21746-168, за умовами якого банк відкриває клієнту рахунок у національній валюті, доларах США №26004002001746 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги.

04.09.2014 між ТОВ Інвестком (заставодержатель) та ПАТ Дельта банк (заставодавець) укладено договір застави майнових прав №Д-1/2014 (далі - договір застави).

Відповідно до п. 1.1 договору застави заставодавець надає в заставу заставодержателю майнові права за кредитними договорами, укладеними між заставодавцем та фізичними та/або юридичними особами - позивальниками (боржники), детальна інформація щодо яких наведена у додатку №1 та який є невід'ємною частиною договору, а також додатку №2, який надається в електронному вигляді на СD-носії.

Згідно з п. 1.2 договору застави вартість майнових прав на дату укладення цього договору складає 1 224 705 449 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору застави майнові права за цим договором є засобом забезпечення заставодавцем зобов'язань перед заставодержателем за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009 з усіма змінами та доповненнями. За домовленістю сторін предмет застави оцінено у сумі 489 175 422,84 грн.

04.09.2014 між ТОВ Арсенал Фінанс , який діє за договором доручення №1-И від 02.09.2014 від імені та в інтересах ТОВ Інвестком (новий кредитор), та ПАТ Дельта банк (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №Д-1.1/2014.

Згідно з п. п. 1.2, 1.3 договору відступлення №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до договору застави, який одночасно з цим договором укладається між сторонами. Вартість майнових прав на дату укладення цього договору складає 1 224 705 449 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору відступлення №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 в незалежності від випадків, передбачених п.2.1 даного договору, п.1.2 набирає чинності в разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (день винесення рішення).

Згідно з п. п. 3.4.3, 3.4.4 договору відступлення №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 з дати набрання чинності пунктом 1.2 цього договору первісний кредитор (банк) зобов'язаний у 5-ти денний термін надіслати боржникам за договорами, перелік яких зазначений у додатках до договору, письмові повідомлення про відчуження прав вимоги за такими договорами новому кредитору. З дня набрання чинності пунктом 1.2 договору відступлення первісний кредитор (банк) зобов'язаний надати новому кредитору у 5-денний термін: документи кредитних справ по кредитам, довідки про стан заборгованості боржників за кредитними договорами та всі інші документи, права вимоги за якими набуті новим кредитором на дату набрання чинності пунктом 1.2 цього договору.

02.03.2015 правлінням Національного банку України прийнято постанову №150 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Дельта банк до категорії неплатоспроможних та з 03.03.2015 призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в банку.

На підставі зазначеної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 02.03.2015 Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічного акціонерного товариства Дельта банк , згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ Дельта банк .

18.03.2015 позивачем вручено відповідачу повідомлення №1703/15-1 від 17.03.2015 про те, що настала відкладальна умова, та позивач з 03.03.2014 набув право вимоги за договором про відступлення та необхідність виконання з боку банку умов цього договору.

19.03.2015 між ТОВ Інвестком (первісний кредитор) та ТОВ Арсенал Фінанс (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (далі - договір відступлення №б/н від 19.03.2015), за умовами якого первісний кредитор передав новому кредитору, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договорами згідно переліку, вказаному в додатку №1 до договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014р.

З витягу з протоколу №10 від 27.05.2015 року та повідомлення №3268 від 12.06.2015р. вбачається, що підставою нікчемності вказаних правочинів Банком були визначені пункти 5, 7 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а саме їх укладення без відображення у плані рахунків банку, без згоди куратора банку та з наданням новому кредитору переваг, прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

Також судом встановлено, що після порушення провадження у даній справі, а саме ТОВ Інвестком звернулось до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Дельта Банк з заявами про визнання грошових вимог кредитора, зокрема, за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009, що, на думку банку, свідчить про визнання відповідачем 2 за зустрічним позовом факту нікчемності договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014 та наступних договорів відступлення.

Згідно з витягом №1225 від 08.02.2016 з переліку (реєстру) вимог кредиторів АТ Дельта Банк , затвердженого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11.01.2016 (т. 2 а. с. 101), банком було акцептовано вимоги ТОВ Інвестком на загальну суму 448 222 694,83 грн.

Спір між сторонами за первісним позовом виник внаслідок невиконання банком умов п. п. 3.4.3, 3.4.4 договору відступлення права вимоги №Д-1.1/2014 щодо свого обов'язку передати позивачу відповідну документацію.

Спір між сторонами за зустрічним позовом виник на підставі тверджень банку про нікчемність договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014 з підстав, передбачених п. п. 1, 3, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а також у зв'язку з наявністю, на думку відповідача, підстав для визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 та №б/н від 19.03.2015.

Розглянувши доводи позивачів за первісним та зустрічним позовами, господарський суд зазначає наступне.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 Цивільного кодексу України).

За своїм змістом та правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014 є договором застави, який підпадає під правове регулювання норм статей 572-593 Цивільного кодексу України та Закону України Про заставу .

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 вказаного Кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, укладений між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Арсенал Фінанс , який діяв за договором доручення від імені та в інтересах ТОВ Інвестком , а також договір відступлення права вимоги б/н від 19.03.2015, укладений між ТОВ Арсенал Фінанс та ТОВ Інвестком , за своєю правовою природою є правочинами щодо заміни кредитора у зобов'язанні, які підпадають під правове регулювання норм статей 512-514 Цивільного кодексу України. При цьому, такі договори відступлення є похідними від основного договору - договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014, а їх дійсність залежить від дійсності та правомірності вказаного договору застави.

Скасовуючи судові рішення, які були прийняті при першому розгляді даної справи, Вищий господарський суд України у постанові від 26.04.2016 вказав, що суди попередніх інстанцій належним чином не з'ясували чи є доведеним порушення прав позивача, як нового кредитора за договором про відступлення права вимоги від 19.03.2015, за відсутності належного спростування доводів щодо нікчемності договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014 та договору відступлення права вимоги №Д-1.1./2014 від 04.09.2014, про що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ Дельта Банк Кадиров В.В. листом №3268 від 12.06.2015 повідомив ТОВ Інвестком .

Відтак, приймаючи до уваги зміст первісних та зустрічних позовних вимог, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, які наведені у постанові від 26.04.2016, господарському суду при новому розгляді даної справи належить надати оцінку доводам банку про недійсність спірних договорів, дослідити зміст таких правочинів, встановити факт їх відповідності або невідповідності чинному законодавству та, відповідно, зробити висновок про неналежне виконання банком договору відступлення права вимоги №б/н від 19.03.2015 або про відсутність підстав для виконання банком договору, який є недійсним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин ).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ).

Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність ; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Матеріали справи (витяг з протоколу №10 від 27.05.2015 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11.03.2015) свідчать, що договір застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014 та договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 були віднесені комісією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до нікчемних правочинів з підстав, передбачених п. п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Одночасно з цим, зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що як на додаткові підстави нікчемності договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014 відповідач вказує на п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Як встановлено судом, 05.12.2017 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №910/86/16, яким визнано нікчемним (недійсним в силу закону) договір застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014, укладений між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Інвестком . Вказане рішення суду не було оскаржено та набрало законної сили 03.01.2018.

При цьому, у рішенні від 05.12.2017 у справі №910/86/16 господарський суд, зокрема, вказав, що договір застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014 був укладений у період, коли в AT Дельта Банк існували певні обмеження щодо здійснення операцій банку, зокрема у зв'язку із виникненням у позивача проблем із ліквідністю та з наявністю у позивача діючих договорів застави майнових прав за кредитними договорами, які були передані відповідачу за спірним договором. Сторони всупереч вимог постанови Національного банку України №348/БТ від 12.06.2014, яка була отримана AT Дельта Банк у встановленому законом порядку та була обов'язковою для виконання, уклали договір застави в період існування у банку відповідних заборон, зокрема щодо здійснення кредитних операцій, операцій щодо зміни та реалізації заставленого майна за наданими кредитами без погодження з представником Національного банку України.

За висновками суду у справі №910/86/16, ПAT Дельта Банк , уклавши з відповідачем спірний договір всупереч наявних обмежень, передбачених постановою Національного банку України № 348/БТ від 12.06.2014, прийняло на себе зобов'язання щодо виконання грошових вимог відповідача у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність (п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ). Також, укладений з відповідачем правочин ставить інших кредиторів ПАТ Дельта Банк з аналогічними вимогами у невигідне становище, оскільки умови договору застави та договору відступлення права вимоги, укладених для забезпечення виконання позивачем зобов'язань за договором банківського рахунка, прямо передбачають передачу відповідачу як кредитору та заставодержателю предметів застави (майнових прав за кредитними договорами), що в свою чергу свідчить про надання відповідачу переваг перед іншими кредиторами, що суперечить п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та є ознакою нікчемності правочину.

У даному випадку господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Таким чином, факт нікчемності договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014 з підстав, передбачених п. п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , є встановленим в межах справи №910/86/16 та не підлягає доказуванню в межах даної справи.

Крім того, як зазначено Вищим господарським судом України в постанові від 26.04.2016 у даній справі, нікчемність правочинів ставиться в залежність від звичайної вартості майна та порівнюється з відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі та має бути вищою або нижчою на 20%. В порушення вимог статей 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України судами попередніх інстанцій помилково не надано належної правової оцінки тим істотним обставинам, що згідно п. 1.3 договору застави №Д-1/2014 від 04.09.2014 майнові права були оцінені сторонами в сумі 489 175 422,84 грн., тобто у розмірі майже втричі меншому від вартості переданих майнових прав (1 224 705 449 грн.), що не виключає відмову банку від власних майнових вимог на суму понад 700 млн. грн., та подальше відчуження ним свого майна за цінами, нижчими від звичайних (різниця становить 20 відсотків і більше від вартості майнових прав). При цьому, судами не спростовано доводи відповідача про значне перевищення дійсної вартості майнових прав, переданих в заставу, над сумою забезпечення вимог заставодержателя (ТОВ Інвестком ), внаслідок чого не з'ясовано тих істотних обставин, чи можуть договори відступлення права вимоги №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та відступлення права вимоги від 19.03.2015 підтверджувати неправомірне відчуження банком своїх майнових прав і вважатися нікчемними правочинами в розумінні п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено підстави передання в заставу майнових прав вартістю, оціненою сторонами у 489 175 422,84 грн. (п. 1.3 договору застави №Д-1/2014 від 04.09.2014), тобто майже в 20 разів вищою за кредиторські вимоги позивача до банку, враховуючи положення п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

На виконання вказівок суду касаційної інстанції господарським судом було досліджено умови договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014 та встановлено, що згідно з пунктом 1.2 даного договору сторони домовились, що вартість майнових прав на дат укладення цього договору складає 1 224 705 449,00 грн . Одночасно з цим, згідно з пунктом 1.3 договору майнові права, які є предметом застави, були оцінені сторонами в сумі 489 175 422,84 грн. , тобто у розмірі майже втричі меншому від вартості переданих майнових прав.

Відтак, обґрунтованими є доводи відповідача та третіх осіб 1, 2, що фактично внаслідок укладення спірного договору застави банк відмовився від власних майнових вимог на суму понад 700 000 000,00 грн., а також здійснив відчуження майна за цінами, нижчими від звичайних (тобто за такою ціною, що на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості майна), що свідчить про нікчемність договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014 з підстав, передбачених п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Одночасно з цим, як передбачено пунктом 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними та пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , з урахуванням приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом та оспорювані правочини, недійсність яких встановлюється судом.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

За змістом роз'яснень, викладених у пункті 3.12 постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом яких під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зі змісту позовної заяви ПАТ Дельта Банк у справі №910/86/16, копію якої долучено до матеріалів даної справи, вбачається, що банком було заявлено позов про визначення нікчемним договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014, укладеного між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Інвестком , з підстав, передбачених ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та п. п. 1, 3, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

У даній ж справі ПАТ Дельта Банк в межах зустрічного позову заявлено вимогу про визнання недійсним договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014, укладеного між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Інвестком , з підстав, передбачених ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України та п. п. 1, 3, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відтак, предмет та підстави заявлених ПАТ Дельта Банк вимог щодо правомірності договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014 у справі №910/86/16 та №910/25024/15 не є тотожними, у зв'язку з чим підстав для закриття провадження в даній частині вимог не вбачається.

Одночасно з цим, судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

За висновками суду, набрання законної сили рішенням про встановлення нікчемності договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014 виключає можливість застосування судом обраного позивачем способу захисту у вигляді визнання того ж самого правочину недійсним.

Наразі, відсутні підстави вважати права позивача порушеними або такими, що не визнаються відповідачем, внаслідок чого господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічної позовної вимоги ПАТ Дельта Банк про визнання недійсним договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014, укладеного між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Інвестком .

З приводу зустрічних позовних вимог про визнання недійсними договорів відступлення №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 та №б/н від 19.03.2015 господарський суд зазначає, що за приписами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту даної статті, заміна кредитора можлива тільки у зобов'язанні, яке виникло, в тому числі, за правочином, що існував на момент укладення угоди про уступку права вимоги, і тільки у відношенні прав (вимог), що існували на момент укладення цієї угоди, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, дійсність договору відступлення у будь-якому випадку пов'язується безпосередньо з дійсністю правочину, на підставі якого відбулось відступлення прав.

Зі змісту пункту 1.1 договору відступлення №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 вбачається, що його було укладено між банком та новим кредитором з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно до договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014 , нікчемність якого встановлено судом.

Як зазначалось судом, згідно з витягом з протоколу №10 від 27.05.2015 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11.03.2015, спірний договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 був віднесений комісією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до нікчемних правочинів з підстав, передбачених п. п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

За висновками суду, з огляду на зміст умов договору відступлення №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 та встановлені судом факти недотримання при його укладенні обмежень, встановлених Національним банком України, наявні правові підстави вважати, що внаслідок укладення такого договору банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність , а також банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ), що свідчить про нікчемність (недійсність в силу закону) договору відступлення №Д-1.1/2014 від 04.09.2014.

До того ж, обґрунтованими є доводи третьої особи про те, що майнові права за кредитним договорами, які відступлені за спірним договором, перебувають у заставі Національного банку України згідно з договором застави майнових прав від 06.10.2009 №51/64/144/39/86/ЗМП-2 (зі змінами) та договору застави майнових прав від 26.02.2014 №06/ЗМП, які забезпечували належне виконання заставодавцем (ПАТ Дельта Банк ) вимог заставодержателя (Національного банку України) за кредитними договорами від 22.10.2008 №51, від 05.11.2008 № 64, від 11.11.2008 № 86/11-08/СТ, від 11.09.2008 № 39/09-08/СТ, від 29.12.2008 № 144, від 29.12.2008 № 144/1, від 30.12.2008 № 144/2, від 31.12.2008 № 144/3, від 16.02.2009 № 144/10, від 27.02.2009 № 144/11, від 04.03.2009 № 144/12, від 05.03.2009 № 144/13, від 13.03.2009 № 144/14, від 20.03.2009 № 144/15, від 06.04.2009 №144/16, від 15.04.2009 № 144/17, від 17.04.2009 № 144 / 18 , від 30.04.2009 № 144/19, від 03.06.2009 № 144/20 та від 26.02.2014 № 06, які укладені між АТ Дельта Банк та Національним банком України. При цьому, Національний банк України, як заставодержатель, не надавав згоди на відчуження зазначених майнових прав третім особам, у тому числі на користь ТОВ Інвестком .

Як наслідок, недійсним є і наступний правочин - договір відступлення №б/н від 19.03.2015, укладений між ТОВ Інвестком та ТОВ Арсенал Фінанс , оскільки згідно з ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Таким чином, приймаючи до уваги факт нікчемності договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014, з огляду на встановлені судом обставини порушення вимог Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , керуючись принципом правової визначеності та з метою відновлення порушених прав банку та його вкладників, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ПАТ Дельта Банк про визнання недійсними договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, укладеного між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Арсенал Фінанс , діючим за договором доручення від імені та в інтересах ТОВ Інвестком , а також наступного правочину - договору відступлення права вимоги б/н від 19.03.2015, укладеного між ТОВ Арсенал Фінанс та ТОВ Інвестком .

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин, первісні позовні вимоги ТОВ Арсенал Фінанс задоволенню не підлягають, оскільки ґрунтуються на доводах позивача про неналежне виконання ПАТ Дельта Банк договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договору відступлення права вимоги б/н від 19.03.2015, про недійсність яких зазначено судом вище.

Доводи позивача про перехід до нього як нового кредитора прав за кредитними договорами, укладеними між ПАТ Дельта Банк та фізичними/юридичними особами - позичальниками, зазначеними у додатку №1 до договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014, вартістю 25 425 127,00 грн., на підставі договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договору відступлення права вимоги б/н від 19.03.2015 є безпідставними, оскільки такі договори є недійсними та не створюють жодних юридичних наслідків, у тому числі будь-яких зобов'язань для банку.

Враховуючи наведене, за наслідками нового розгляду даної справи господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ Арсенал Фінанс до ПАТ Дельта Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Дельта Банк Кадирова В.В. про визнання прав кредитора та зобов'язання вчинити дії. В свою чергу, зустрічні позовні вимоги ПАТ Дельта Банк підлягають частковому задоволенню, а саме в частині вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, укладеного між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Арсенал Фінанс , діючим за договором доручення від імені та в інтересах ТОВ Інвестком , а про визнання недійсним договору відступлення права вимоги б/н від 19.03.2015, укладеного між ТОВ Арсенал Фінанс та ТОВ Інвестком . Інша частина зустрічних вимог (про визнання недійсним договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014, укладеного між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Інвестком ) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

При здійсненні розподілу судових витрат, господарським судом враховано наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, при новому розгляді справи також підлягає розподілу судовий збір, який був сплачений за подання апеляційної та/або касаційної скарги, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні первісних позовних вимог, судовий збір, сплачений ТОВ Арсенал Фінанс , залишається за позивачем.

Згідно з попереднім розрахунком судових витрат відповідача від 26.03.2018 за час розгляду даної справи Публічним акціонерним товариством Дельта Банк було сплачено судовий збір на загальну суму 181 287,80 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 відповідачем сплачено 80 388,00 грн. (платіжне доручення №65508696 від 26.11.2015) (т. 1 а. с. 124); за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 - 92 080,80 грн. (платіжне доручення №5052494 від 22.02.2016) (т. 2 а. с. 23); за подання зустрічного позову - 4 134,00 грн. (платіжне доручення №8926741 від 19.05.2016) (том матеріалів оскарження, а. с. 41); за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2016 - 1 378,00 грн. (платіжне доручення №9868749 від 13.06.2016) (том матеріалів оскарження, а. с. 14); за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 - 1 653,50 грн. (платіжне доручення №10975984 від 13.07.2016) (т. 2 а. с. 208); за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 - 1 653,50 грн. (платіжне доручення №15327836 від 01.12.2016) (том матеріалів оскарження, а. с. 142).

За висновками суду, понесені відповідачем судові витрати в сумі 80 388,00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 та в сумі 92 080,80 грн. за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 підлягають стягненню на користь відповідача з позивача, ТОВ Арсенал Фінанс , який ініціював даний судовий процес.

Одночасно з цим, враховуючи висновки суду про часткове задоволення зустрічних вимог, судові витрати, понесені ПАТ Дельта Банк при новому розгляді справи, підлягають розподілу у рівних частинах між відповідачами за зустрічним позовом, ТОВ Арсенал Фінанс та ТОВ Інвестком , у розмірі, пропорційному задоволеним зустрічним вимогам. Тобто, стягненню з кожного відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом (відповідача) підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 720,50 грн. (50% х (2 756,00 грн. (дві задоволені немайнові вимоги) + 1 378,00 грн. (апеляційна скарга ) + 2 х 1 653,50 грн.(дві касаційні скарги )) = 3 720,50 грн.).

Таким чином, з ТОВ Арсенал Фінанс на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 176 189,30 грн. (80 388,00 грн. + 92 080,80 грн. + 3 720,50 грн. = 176 189,30 грн.), а з ТОВ Інвестком - в сумі 3 720,50 грн. Судовий збір в сумі 1 378,00 грн. за розгляд зустрічної немайнової вимоги, яку залишено судом без задоволення, залишається за ПАТ Дельта Банк .

Керуючись ст. ст. 129, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал Фінанс до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Дельта Банк Кадирова В.В. про визнання прав кредитора та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

2. Зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Дельта Банк задовольнити частково.

3. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, який укладений між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Арсенал Фінанс , що діяло за договором доручення від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестком .

4. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги б/н від 19.03.2015, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Арсенал Фінанс та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестком .

5. У задоволенні зустрічної позовної вимоги Публічного акціонерного товариства Дельта Банк про визнання недійсним договору застави майнових прав №Д-1/2014 від 04.09.2014, який укладений між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестком , - відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал Фінанс (04060, м. Київ, вул. Щусєва, буд. 44; ідентифікаційний код 38892548) на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б; ідентифікаційний код 34047020) судовий збір у розмірі 176 189 (сто сімдесят шість тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн. 30 коп.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестком (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1; ідентифікаційний код 31901655) на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б; ідентифікаційний код 34047020) судовий збір у розмірі 3 720 (три тисячі сімсот двадцять) грн. 50 коп.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.04.2018.

Суддя В.В. Князьков