Рішення

від 24.04.2018 по справі 910/2918/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2018Справа № 910/2918/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик", м. Київ

про стягнення 11 451,75 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Вільчинська Н.І. (представник за довіреністю № 128 від 02.01.2018р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 11 451,75 грн., з урахуванням штрафних та фінансових санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Заявкою-Договором № 43 на транспортно-експедиційне обслуговування вантажу від 14.12.2017р.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи призначено на 24.04.2018р.

Відповідач у визначений судом строк письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, проте подав до суду зустрічну позовну заяву, яка судом на підставі ч. ч. 4-6 ст. 180 ГПК України була повернута заявникові.

В судовому засіданні 24.04.2018р. представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 24 квітня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) укладено Заявку-Договір № 43 на транспортно-експедиційне обслуговування вантажу (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених Договором, перевізник бере на себе зобов'язання щодо перевезення автомобільним транспортом довіреного йому експедитором вантажу (згідно з транспортною накладною) з пункту відправлення (фактичного приймання вантажу) до пункту призначення (здачі вантажу) і видачі вантажу уповноваженій на одержання особі (вантажоодержувач), а експедитор бере на себе зобов'язання оплатити таке перевезення вантажу на умовах, передбачених договором.

В п. 1.1. Договору сторони також погодили найменування вантажу - готова продукція, вид упаковки - ящик, кількість місць - 33 палет, вага - 17т, об'єм - 88 м3, додаткові умови, зокрема, окреме авто, тент 2,75 висота, без дірок, 3 планки для фіксації, заднє завантаження, документи, які подає перевізник - CMR, вантажовідправник - 4050-PGIO HYGINETT HUNGRY, дату та час подачі автотранспорту - 19.12.2017р. на 18:00, адреса місця навантаження - BUDAPEST JASZBERENYI STREET 49 H-1106 HUN, відомості про пункт призначення - 08114, м. Київ 21 км Житомирське шосе, 7 с. Стоянка, розмитнення на місці згідно CMR, Малехів, Львівська обл., дата і час подачі автотранспорту на вивантаження - 26.12.2017р. на 06:58, відомості про транспортний засіб та особу, що приймає вантаж до перевезення - АА 3108 РМ / АА 4089 ХК, Ткаченко Сергій, тощо.

Строки та умови перевезень сторони також погодили у Розділі 2 Договору.

Згідно п. 3.1. Договору вартість перевезення, що здійснюється перевізником на умовах, передбачених цим договором складає 36 414,65 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору експедитор здійснює оплату робіт перевізника протягом 10 банківських днів з моменту отримання ним оригіналів ТТН, акту виконаних робіт, податкових накладних, підписаної заявки, рахунку на оплату.

За умовами п. 3.3. Договору сторони зобов'язались підписати акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати здійснення перевезення (дата поставки вантажу). У випадку не підписання такого акту експедитором за умови неотримання письмового мотивованого роз'яснення, щодо такого не підписання в вище зазначений строк, роботи перевізника за договором є такими, що виконані в повному об'ємі, належної якості та в строк, а перевізник має право на виставлення рахунку на оплату таких робіт.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (п. 5.1. Договору).

Як зазначає позивач, ним було належним чином та у визначений договором строк здійснено перевезення обумовленого сторонами вантажу за договором, що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) серії А № 297153, з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем без будь-яких зауважень та застережень.

На виконання умов договору позивачем складено та надіслано відповідачеві рахунок №СФА-40/580 від 23.12.2017р. на суму 36 414,65 грн., акт від 23.12.2017р. № ОУА-40/580 здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно договору № 43 від 14.12.2017р. на суму 36 414,65 грн., Заявку-Договір № 43 та міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) серії А № 297153, які 09.01.2018р. були отримані відповідачем, що підтверджується долученою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, як вбачається з наявної в матеріалах справи копію опису-вкладення у цінний лист (поштове відправлення № 0302601059580 за 07.02.2018р.) вказані вище документи були також направлені на адресу відповідача в порядку досудового врегулювання спору разом з претензією вих. №74 від 05.02.2018р. на суму 36 414,65 грн. та отримані останнім 16.02.2018р. (поштове повідомлення про вручення у справі).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за договором виконав неналежним чином та оплатив вартість здійсненого позивачем перевезення частково на суму 25 414,65 грн., допустивши виникнення заборгованості перед позивачем на суму 11 000,00 грн.

Зважаючи на наведені обставини та докази, позивач стверджує, що своє зобов'язання щодо здійснення перевезення обумовленого сторонами вантажу на підставі договору виконано ним вчасно та належним чином, а відповідач, в свою чергу, отримав надані позивачем послуги з перевезення у повному обсязі та не оплатив повну їх вартість.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за послуги з перевезення вантажу, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором міжнародного перевезення, у відповідності до умов якого, між сторонами шляхом обміну листами засобами електронного зв'язку було укладено та погоджено відповідний договір-заявку на транспортні послуги по перевезенню вантажу у міжнародному сполученні.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Як встановлено положеннями ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 4 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) серії А № 297153, яка містить відмітку про одержання 23.12.2017р. вантажу вантажоодержувачем в графі 24 вказаної товарно-транспортної накладної.

Крім того, факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу на виконання умов Договору на суму 36 414,65 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями рахунку № СФА-40/580 від 23.12.2017р. на суму 36 414,65 грн., акту від 23.12.2017р. № ОУА-40/580 здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно договору № 43 від 14.12.2017р. на суму 36 414,65 грн., які були направлені на адресу відповідача.

Вище перелічені документи, отримання яких за умовами договору є підставою для оплати за перевезення вантажу, отримані відповідачем 09.01.2018р. відповідно до на наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №0302600958662, а тому, передбачений п. 3.2. Договору строк оплати послуг з перевезення є таким, що настав.

Так, як вказувалось вище, за умовами п. 3.2. Договору зобов'язання з оплати вартості послуг з перевезення вантажу мало бути виконано відповідачем протягом 10 банківських днів з моменту отримання ним оригіналів ТТН, акту виконаних робіт, податкових накладних, підписаної заявки, рахунку на оплату, тобто у строк до 23.01.2018р. (включно), а прострочення оплати вартості вказаних вище послуг у відповідача виникло з наступного дня після спливу вказаного строку, тобто з 24.01.2018р.

При цьому, судом також встановлено факт часткової оплати відповідачем вартості перевезення вантажу на суму 25 414,65 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати вартості послуг, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 11 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 412,87 грн. пені та 38,88 грн. 3 % річних.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до 4.1. Договору в разі прострочення оплати рахунків перевізника експедитор сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплачених рахунків, за кожен день прострочення оплати.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, а розрахована позивачем сума пені за заявлений ним період не перевищує розрахованої судом суми пені, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 412,87 грн. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем 3 % річних, судом встановлено, що він відповідає нормам цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 38,88 грн. 3% річних також підлягають задоволенню.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/2918/18 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 11 000,00 грн. суми основного боргу, 412,87 грн. пені та 38,88 грн. 3 % річних.

Судовій збір в розмірі 1 762,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" (ідентифікаційний код 39117060, адреса: 03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 2, офіс 315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" (ідентифікаційний код 31903893, адреса: 03026, м. Київ, вул. Пирогівський Шлях, буд. 167 А) 11 000,00 грн. (одинадцять тисяч гривень 00 коп.) суми основного боргу, 412,87 грн. (чотириста дванадцять гривень 87 коп.) пені, 38,88 грн. (тридцять вісім гривень 88 коп.) 3 % річних та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27.04.2018р.

Суддя С.М. Морозов