Рішення

від 25.04.2018 по справі 910/2211/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2018Справа № 910/2211/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Любченко М.О., за участю секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал

до відповідача Публічного акціонерного товариства Укpнaфта

про стягнення 169 788,26 грн.

Представники учасників процесу:

від позивача: Кучер О.В. - по дов.

від відповідача: Жила М.І. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Капітал звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства Укpнaфта про стягнення заборгованості по виплаті дивідендів за 2014 рік у розмірі 119 748,20 грн., 3% річних в сумі 8 572,66 грн., інфляційних втрат на суму 41 467,40 грн., що разом складає 169 788,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Публічним акціонерним товариством Укpнaфта , всупереч рішення загальних зборів акціонерів від 22.07.2015р., які оформлені протоколом №23 від 22.07.2015р., не були виплачені дивіденди за 2014 рік позивачу, як акціонеру Публічного акціонерного товариства Укpнaфта , у визначений строк, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Ухвалою від 28.02.2018р. Господарського суду міста Києва вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2211/18, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 28.03.2018р., встановлено для відповідача строк для надання суду відзиву на позов.

У строк, встановлений судом в ухвалі від 28.03.2018р., відповідачем в порядку ст.ст.165, 178 Господарського процесуального кодексу України, через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що зобов'язання по виплаті дивідендів слід вважати визначеним лише тоді, коли товариству відома сума грошових коштів, що підлягає сплаті на користь певного акціонера, а не з моменту прийняття уповноваженим органом управління емітента рішення про порядок розподілу прибутку на виплату дивідендів за 2014 рік. Як зазначив відповідач, позивач не звертався до нього із вимогою про виплату дивідендів за 2014 рік у встановлені рішенням загальних зборів акціонерів від 22.07.2015р., які оформлені протоколом №23 від 22.07.2015р., строки, а отже, ним не реалізовано своє право на отримання прибутку у вигляді дивідендів за 2014 рік. Крім того, відповідач надав свої заперечення щодо розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, наведених позивачем у позовній заяві, а також зазначив про те, що виплата дивідендів не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст.625 Цивільного кодексу України, а тому застосування визначеної такою нормою закону відповідальності за прострочення виплати дивідендів є неправомірним.

28.03.2018р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти викладених відповідачем у відзиві на позов тверджень заперечив.

Ухвалою від 28.03.2018р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25.04.2018р.

Представник позивача в судове засідання 25.04.2018р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.04.2018р. проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач можливістю подання заперечення на відповідь на відзив відповідно до ст.167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

В судовому засіданні 25.04.2018р. на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать представлені до матеріалів справи документи, 22.07.2015р. проведені загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства Укрнафта , результати яких оформлені протоколом №23 від 22.07.2015р.

Згідно змісту вказаного протоколу до порядку денного загальних зборів було включено, в тому числі, питання щодо розподілу прибутку товариства (порядок покриття збитків) за підсумками 2014 року, затвердження розміру, порядку та строків виплати дивідендів.

З наведеного питання вищим органом управління відповідача було прийнято рішення направити на виплату дивідендів акціонерам 100% або максимально наближений до 100%, але не менший 99,9%, розмір чистого прибутку товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, встановити у сумі 23,32 грн., решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 03.08.2015р. Виплату дивідендів здійснити у строк з 03.08.2015р. по 03.10.2015р.

Відповідно до обмеженої виписки Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Південний про стан рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал в цінних паперах станом на 03.08.2015р., останнє було власником 5 135 простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства Укрнафта , номінальною вартістю 0,25 грн.

22.06.2017р. позивач звернувся до відповідача із вимогою №1-22/06/2017р. від 22.06.2017р. про виплату дивідендів за 2014 рік.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечувались, Публічним акціонерним товариством Укрнафта , всупереч рішення загальних зборів акціонерів від 22.07.2015р., дивіденди за 2014 рік позивачу, як акціонеру Публічного акціонерного товариства Укрнафта , виплачені не були, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Згідно довідки №12-59874 від 13.11.2017р. Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Південний за період з 03.08.2015р. по 03.10.2015р., а також протягом часу між датою закінчення вказаного періоду та датою видачі цієї довідки, депозитарна установа Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Південний не отримувала та не виплачувала дивіденди за цінними паперами Публічного акціонерного товариства Укрнафта .

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з виплати дивідендів, відповідачем наголошено на тому, що акціонером не було реалізовано право на отримання дивідендів за спірний період шляхом відповідного звернення до Публічного акціонерного товариства Укрнафта у встановлені рішенням загальних зборів акціонерів від 22.07.2015р., які оформлені протоколом №23 від 22.07.2015р., строки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.2 Закону України Про акціонерні товариства корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Частиною 1 ст.6 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок встановлено, що акцією є іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, зокрема, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів.

За приписами ст.25 Закону України Про акціонерні товариства кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

З огляду на викладені положення законодавства, правовою підставою набуття майнових прав акціонера акціонерного товариства (у тому числі, права на отримання дивідендів) є набуття права на акції товариства.

За змістом ч.4 ст.30 Закону України Про акціонерні товариства для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, не може передувати даті прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, має бути складений протягом одного місяця після закінчення звітного року.

Отже, право на виплату дивідендів виникає у акціонера тільки у разі перебування його у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів.

Згідно з ч.2 ст.20 Закону України Про акціонерні товариства акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Частиною 1 ст.8 Закону України Про депозитарну систему України визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі.

Як вже зазначалось судом, відповідно до обмеженої виписки Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Південний про стан рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал в цінних паперах станом на 03.08.2015р. (дата складання переліків осіб, які мають право на отримання дивідендів згідно рішення від 22.07.2015р. загальних зборів Публічного акціонерного товариства Укрнафта ), останнє було власником 5 135 простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства Укрнафта , номінальною вартістю 0,25 грн.

У відзиві на позов відповідачем зазначені відомості підтверджено.

Таким чином, враховуючи викладені вище норми Закону України Про депозитарну систему України , з огляду на наявні матеріали справи, зокрема, виписку про стан рахунку позивача, приймаючи до уваги зміст відзиву на позов, господарський суд дійшов висновку про те, що станом на 03.08.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю Капітал , було власником 5 135 простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства Укрнафта .

За приписами ч.1 ст.30 Закону України Про акціонерні товариства дивідендом є частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства. Для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. (ч.ч.2-4 ст.30 Закону України Про акціонерні товариства ).

Згідно з ч.1 ст.32 Закону України Про акціонерні товариства загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства (ч.1 ст.33 Закону України Про акціонерні товариства ).

Пунктами 12, 15, 27 ч.2 ст.33 зазначеного Закону України встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із статутом товариства.

Відповідно до п.п.6.20, 6.21 статуту Публічного акціонерного товариства Укрнафта (в редакції, яку затверджено рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства Укрнафта , що оформлено протоколом №21 від 22.03.2011р.), дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Дивіденди сплачуються акціонерам за рахунок чистого прибутку товариства пропорційно до загальної кількості належних їм акцій. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в розмірі, встановленому рішенням загальних зборів. Виплата дивідендів акціонерам-юридичним особам здійснюється шляхом перерахування коштів на їх банківські рахунки, а акціонерам-фізичним особам - готівкою, поштовим переказом, банківським переказом. Спосіб виплати дивідендів визначається органом, що прийняв рішення про виплату дивідендів.

Як було встановлено судом відповідно до протоколу №23 від 22.07.2015р. загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Укрнафта , вирішено здійснити виплату дивідендів за 2014 рік в строк з 03.08.2015р. по 03.10.2015р. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, встановлено у сумі 23,32 грн.

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю Капітал є власником 5 135 простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства Укрнафта , загальна сума дивідендів за 2014 рік, право на які має позивач, складає 119 748,20 грн. (5 135 х 23,32 грн.).

Твердження відповідача про те, що фактично акціонером не було реалізовано право на отримання дивідендів шляхом направлення відповідної заяви Публічному акціонерному товариству Укрнафта , суд до уваги не приймає, оскільки рішеннями загальних зборів, яким визначено порядок розподілу прибутку, передбачено розмір та строки сплати дивідендів, які не залежать від звернення акціонера.

До того ж, господарський суд зауважує, що ані Законом України Про акціонерні товариства , ані статутом Публічного акціонерного товариства Укрнафта , ані рішенням загальних зборів акціонерів, які оформлені протоколом №23 від 22.07.2015р. не передбачено необхідності звернення акціонера до товариства з вимогою про виплату дивідендів, а також не встановлено умов такого звернення (форми, строку тощо).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач у строки, встановлені рішенням загальних зборів від 22.07.2015р., виплату Товариству з обмеженою відповідальністю Капітал нарахованих дивідендів не здійснив, чим порушив право позивача, як акціонера Публічного акціонерного товариства Укрнафта , на отримання прибутку господарського товариства.

За таких обставин, виходячи з вищенаведеного у сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал до Публічного акціонерного товариства Укрнафта в частині стягнення заборгованості з виплати дивідендів за 2014 рік на суму 119 748,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 8 572,66 грн. та інфляційних втрат в сумі 41 467,40 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з представленого заявником розрахунку, останнім за порушення строків сплати дивідендів за 2014 рік нараховано 3% річних за період з 04.10.2015р. по 20.02.2018р. на загальну суму 8 572,66 грн.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, судом встановлено, що останній містить помилки, зокрема, заявником не враховано, що відповідно до змісту рішення загальних зборів відповідача від 22.07.2015р., строк виплати дивідендів за 2014р. визначено з 03.08.2015р. по 03.10.2015р.

При цьому, 03.10.2015р. є останнім днем виконання відповідачем зобов'язання по виплаті дивідендів.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Заявником не враховано, що 03.10.2015р. було вихідним днем, а отже, останній строк виплати дивідендів за 2014р. переноситься на 05.10.2015р., а право на нарахування 3% річних виникає лише 06.10.2015р.

Отже, здійснивши власний перерахунок (з урахуванням вірного періоду нарахування), суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 8 543,13 грн.

Щодо заявлених до стягнення за порушення строків сплати дивідендів за 2014 рік інфляційних втрат за період з 04.10.2015р. по 20.02.2018р. (фактично позивач нараховує інфляційні втрати по січень місяць 2018р.) на загальну суму 41 467,40 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається із наданого заявником розрахунку, при визначенні розміру боргу з урахуванням індексу інфляції, останнім не були враховані періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто, мала місце дефляція).

Отже, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за період, який визначений судом з 06.10.2015р. по 20.02.2018р. (фактично - по січень місяць 2018р.) з урахуванням періодів часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці, суд дійшов висновку, що останні підлягають стягненню з відповідача в сумі 37 628,42 грн.

Наразі, твердження відповідача стосовно відсутності підстав для нарахування на заборгованість з виплати дивідендів 3% річних та інфляційних втрат, які передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, суд вважає юридично неспроможними з урахуванням наступного.

Як зазначалось вище, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі Загальні положення про зобов'язання книги 5, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.11 вказаного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і з рішення загальних зборів акціонерного товариства про виплату дивідендів.

Отже, невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з яким настають правові наслідки, передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові від 31.01.2018р. Верховного Суду по справі №910/8399/17.

Частиною 4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

У рішенні від 10.11.2005р. Великої Палати Європейського Суду з прав людини у справі Лейла Шахін проти Туреччини зазначається, що згідно з практикою, закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Практика країн усталеної демократії свідчить про те, що конкретний варіант тлумачення права, використаний судом, має шанс набути певної стабільності, обов'язковості. Вважається, що це випливає із принципів однакового поводження і правопевності (правової визначеності), які є проявами принципу верховенства права. Ці принципи зобов'язують державну владу дотримуватись обраної правової позиції і не відхилятися від неї доти, доки не з'являться вагомі підстави змінити її і звернутись до іншого розуміння тієї чи іншої норми. Названі принципи певною мірою знаходять підтвердження в національному законодавстві, практиці здійснення правосуддя та роз'яснювальній діяльності вищих спеціалізованих судів. Зокрема, відповідно до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини невиконання відповідачем зобов'язань з виплати дивідендів позивачу, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону, а посилання відповідача на відсутність порушеного грошового зобов'язання з боку Публічного акціонерного товариства Укрнафта є безпідставними та необґрунтованими.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал до Публічного акціонерного товариства Укрнафта про стягнення 169 788,26 грн. підлягають задоволенню частково на вказані вище суми.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал до Публічного акціонерного товариства Укрнафта про стягнення 169 788,26 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Укрнафта (04053, м.Київ, Шевченківський район, пров.Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал (65014, Одеська обл., місто Одеса, Приморський район, провулок Сабанський, будинок 4-а, офіс 1, ідентифікаційний код 31851107) заборгованість з виплати дивідендів в сумі 119 748,20 грн., 3% річних в розмірі 8 543,13 грн., інфляційні втрати в сумі 37 628,42 грн. та судовий збір в розмірі 2 488,80 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 27.04.2018р.

Суддя М.О.Любченко