Рішення

від 11.04.2018 по справі 910/21570/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 11.04.2018 р.Справа №  910/21570/17 За позовом          Житлово-будівельного кооперативу "Юність-2" до            Малого приватного підприємства "Любисток"   про           усунення перешкод у користуванні приміщенням Суддя Зеленіна Н.І. Секретар судового засідання Ліпіна В.В., Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У провадженні судді господарського суду міста Києва Зеленіної Н.І. перебуває справа №910/21570/17 за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Юність-2" до Малого приватного підприємства "Любисток" про усунення перешкод у користуванні приміщенням. Ухвалою від 20.12.2017 р., у зв'язку з набранням 15.12.2017 р.  чинності Законом України від 03.10.2017 р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", у справі призначено підготовче засідання на 10.01.2018 р. Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву – 10 днів з дня вручення ухвали від 20.12.2017 р. 05.01.2018 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Ухвалою від 10.01.2018 р. відкладено підготовче засідання на 07.02.2018 р. 22.01.2018 р. від позивача надійшли заперечення на відзив. 07.02.2018 р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог та зміну підстав позову. Протокольною ухвалою від 07.02.2018 р. прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та зміну підстав позову, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.03.2018 р. У підготовчому засіданні 14.03.2018 р. представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Протокольною ухвалою від 14.03.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2018 р. У судовому засіданні 11.04.2018 р. представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив. У судовому засіданні 11.04.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Житлово-будівельний кооператив "Юність-2" (позивач) є власником житлового будинку №6-в по вулиці Солом'янській у м.Києві, в тому числі підвальних нежитлових приміщень загальною площею 561,3 кв.м. Як зазначає позивач, частину нежитлових приміщень загальною площею 507,9 кв.м. самовільно зайняло Мале приватне підприємство "Любисток" (відповідач) без жодної правової підстави. Позивач стверджує, що ЖБК "Юність-2", як власник нежитлових приміщень, жодних договорів із МПП "Любисток" ніколи не укладав. Як вказує відповідач, він займає нежитлові приміщення площею 66, 3 кв.м. на законних підставах і на підставі діючого договору оренди, укладеного з позивачем 01.03.2011 р. ЖБК "Юність-2" зазначає, що у нього відсутній договір оренди від 01.03.2011 р., та акт прийому-передачі приміщення від 01.03.2011 р. Проте, оскільки відповідач у відзиві надав обґрунтування правомірності зайняття приміщення площею 66, 3 кв.м., тоді як займає нежитлові приміщення площею 507,9 кв.м., зайняття нежитлових приміщень площею 441,6 кв.м., за твердженнями позивача, відбулось без законних підстав. Судом встановлено, що: 1) позивач зазначає про самовільне зайняття відповідачем підвальних нежитлових приміщень загальною площею 441,6 кв.м. житлового будинку №6-в по вулиці Солом'янській у м.Києві, власником якого є ЖБК "Юність-2". Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Орендою є засноване на договорі строкове платне  користування майном, необхідним  орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди. Разом з тим, судом встановлено, що у відповідача відсутні будь-які договори оренди підвальних нежитлових приміщень загальною площею 441,6 кв.м. житлового будинку №6-в по вулиці Солом'янській у м.Києві, власником якого є ЖБК "Юність-2". При цьому, зайняття відповідачем таких приміщень підтверджено належними і допустимими доказами, а саме: Актом від 16.04.2015 р. (а.с. 54), поясненнями від 28.03.2017 р. (а.с.57), листом №55 від 16.11.2016 р. (а.с. 58), актом №1 від 18.11.2016 р. (а.с.59-60), попередженням №72 від 19.05.2015 р. (а.с.61), претензією-попередженням №47 від 07.06.2017 р. (а.с.63), актом №1 від 15.06.2017 р. (а.с.64-66), претензією-попередженням №57 від 04.07.2017 р. (а.с.67), приписом №31 від 19.04.2012 р. (а.с.69) та судовими рішеннями у справі №760/3046/13-ц (а.с.70-87). Судом встановлено, що відповідач не надав до матеріалів справи жодних доказів на спростування факту самовільного зайняття МПП "Любисток" підвальних нежитлових приміщень загальною площею 441,6 кв.м. житлового будинку №6-в по вулиці Солом'янській у м.Києві, власником якого є ЖБК "Юність-2". Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Отже, власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. З урахуванням викладеного, встановивши факт безпідставного користування відповідачем підвальними нежитловими приміщеннями загальною площею 441,6 кв.м. житлового будинку №6-в по вулиці Солом'янській у м.Києві, власником якого є ЖБК "Юність-2", суд дійшов висновку про законність, обґрунтованість і доведеність позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача із зазначеного приміщення. 2) Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська,6-в шляхом виселення МПП "Любисток" з нежитлових приміщень загальною площею 66,3 кв.м., суд зазначає таке. Такі вимоги позивач обґрунтовує тим, що: - відповідач самовільно зайняв зазначене приміщення, а наданий МПП "Любисток" договір оренди від 01.03.2011 р. позивачем не визнається; - позивач не сплачує орендну плату за договором оренди від 01.03.2011 р. протягом більш як 3 місяців поспіль, у зв'язку з чим позивач відмовився від цього договору на підстав ст. 282 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна №01/03, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у користування нерухоме майно – приміщення №№15, 17, 20, 21, розташовані в підвалі будинку по вулиці Солом'янській №6-в, загальною площею 66,3 кв.м. Згідно з п. 3.2. договору, щомісячна орендна плата встановлюється у розмірі 6 грн. з ПДВ за 1 кв. м. приміщення. Пунктом 3.1. договору оренди сторони погодили, що приміщення передається в користування за рахунок проведення Орендарем за власні кошти наступних робіт в бойлерній та підвальному приміщенні будинку: - заміна покрівлі новим руберойдом, площа покрівлі становитиме 100 кв.м; - відновлення електропроводки та освітлення; - ремонт та заміна водяних насосів гарячого водопостачання; - ремонт електророзподільного щита; - заміна вентилів водопостачання; - заміна теплоізоляції труб гарячого водопостачання та опалення. Пунктом 6.1. Договору передбачено, що він укладений термінам з 01.03.2011 р. по 01.03.2030 р. 01.03.2011 р. сторони підписали Акт прийому-передачі приміщення, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у користування приміщення №№15, 17, 20, 21, розташовані в підвалі будинку по вулиці Солом'янській №6-в, загальною площею 66,3 кв.м. Листом №3 від 10.10.2011 р. МПП "Любисток" повідомило ЖБК "Юність-2" про виконання робіт з ремонту приміщення, вартість яких склала 92 000,00 грн., та просило погодити залік вказаної суми в рахунок орендних платежів. ЖБК "Юність-2" було погоджено здійснення такого заліку, що підтверджується відповідною резолюцією на вказаному листі. Судом також встановлено, що виконання відповідачем робіт з ремонту приміщення підтверджується і матеріалами справи, зокрема, договорами, актами, рахунками тощо, яка були надані відповідачем (а.с. 162-195), які суд визнав належними і допустимими доказами. Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 Кодексу визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами. В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Положеннями ч. 1 ст. 763 Кодексу передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Статтею 782 ЦК встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Судом встановлено, що позивач на підставі ст. 782 ЦК, повідомив відповідача про відмову від договору у зв'язку з невнесенням плати за користування протягом 3 місяців підряд, а саме з 01.03.2011 р. Проте, таке повідомлення судом відхиляється як безпідставне і необґрунтоване, оскільки позивачем: - не враховано порядку і способу сплати орендних платежів згідно з умовами договору; - не надано доказів зарахування вартості ремонту, виконаного відповідачем, в рахунок орендних платежів; - не надано доказів, які підтверджують наявність заборгованості відповідача за договором; - не надано доказів пред'явлення вимог (виставлення рахунків) на сплату оренди. Таким чином, укладений між сторонами договір оренди від 01.03.2011 р. є чинним, не розірваним, не припиненим та не визнаним недійсним у судовому порядку, відтак, підлягає виконанню як позивачем, так і відповідачем; відповідно, відсутні будь-які підстави для виселення відповідача із орендованого приміщення. З підстави відсутності вище перелічених судом доказів та недоведеності відповідних вимог, суд відмовляє і у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 32914,74 грн. заборгованості, 3091,35 грн. пені, 3322,61 грн. 3% річних та 375,40 грн. інфляційних втрат. Твердження позивача щодо нечинності договору оренди від 01.03.2011 р. судом також до уваги не приймаються як необґрунтовані та такі, що не мають значення при вирішенні даного спору. Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 6-В шляхом виселення Малого приватного підприємства "Любисток" з самовільно зайнятих нежитлових приміщень загальною площею 441,6 кв.м., розташованих в підвальному приміщенні будинку. У задоволенні решти вимог належить відмовити з підстав їх недоведеності та необґрунтованості. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Усунути перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 6-В шляхом виселення Малого приватного підприємства "Любисток" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 2/19; код ЄДРПОУ 21587452) з самовільно зайнятих нежитлових приміщень загальною площею 441,6 кв.м. розташованих в підвальному приміщенні будинку №6-в по вулиці Солом'янській у м. Києві. 3. Стягнути з Малого приватного підприємства "Любисток" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 2/19; код ЄДРПОУ 21587452) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Юність-2" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 6-в; код ЄДРПОУ 22868615) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору. 4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 26.04.2018 р. Суддя                                                                                                                        Н.І. Зеленіна