Рішення

від 20.04.2018 по справі 910/1728/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.04.2018Справа № 910/1728/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дука-Транс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Український дистрибуційний центр

про стягнення 474242 грн. 94 коп.

Суддя Отрош І.М.

секретар судового засідання Савінкова Ю.Б.

Представники учасників справи:

від позивача : Попов А.С. - представник за довіреністю б/н від 01.02.2018;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Дука-Транс з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Український дистрибуційний центр про стягнення 474242 грн. 94 коп., з яких 375125 грн. 00 коп. основного боргу, 61368 грн. 79 коп. пені, 7097 грн. 29 коп. 3% річних та 30651 грн. 86 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем експедиторських послуг за Договором № 11/05/17 про транспортно-експедиторське обслуговування та організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 11.05.2017, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 375125 грн. 00 коп. (за актами № 117 від 22.05.2017, № 144 від 16.06.2017 та № 145 від 16.06.2017). Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 61368 грн. 79 коп., 3% річних у розмірі 7097 грн. 29 коп. та інфляційні втрати у розмірі 30651 грн. 86 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 відкрито провадження у справі №910/1728/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 20.03.2018; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

14.03.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав не заперечив в частині позовних вимог про стягнення з нього суми основного боргу у розмірі 375125 грн. 00 коп.

Однак, відповідач заперечив щодо задоволення позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат з тих підстав, що відповідно до умов договору, строк оплати починає відраховуватися від дати отримання відповідачем акту, товарно-транспортної накладної та рахунку, а позивачем не надано суду доказів дати отримання відповідачем вказаних документів.

У судовому засіданні 20.03.2018 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення розгляду справи до 20.04.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 20.04.2018 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.04.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 01030451112334.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 20.04.2018, неявку представника відповідача та неповідомлення причин неявки, суд розглянув справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 20.04.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та проголошено рішення (вступна та резолютивна частини).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Дука-Транс (перевізник) та Товариством обмеженою відповідальністю Український дистрибуційний центр (замовник) укладено Договір про транспортно-експедиторське обслуговування та організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № 11/05/17, відповідно до умов якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації та виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Відповідно до п. 2.2.11 Договору № 11/05/17 від 11.05.2017 перевізник зобов'язується протягом 5 днів з моменту надання послуг за кожним окремим замовленням на перевезення надати замовнику належним чином оформлені документи, що підтверджують надання послуг, а саме: акт приймання-передачі наданих послуг у двох примірниках, два оригінали товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання та вручення вантажу, інші документи, що підтверджують надання послуг за цим договором.

Згідно з п. 8.2 Договору № 11/05/17 від 11.05.2017 за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 8.3 Договору № 11/05/17 від 11.05.2017 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Судом встановлено, що у травні 2017 позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги на суму 156600 грн. 00 коп., що підтверджується актом № 117 від 22.05.2017, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб позивача та відповідача, та в якому міститься посилання на реквізити Договору № 11/05/17 від 11.05.2017 (копія акту долучена позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що у червні 2017 року позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги на суму 330000 грн. 00 коп., що підтверджується актом № 144 від 16.06.2017 на суму 249550 грн. 00 коп. та актом № 145 від 16.06.2017 на суму 80450 грн. 00 коп., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача та відповідача, та в яких міститься посилання на реквізити Договору № 11/05/17 від 11.05.2017 (копія актів долучена позивачем до позовної заяви).

Таким чином, загальна вартість наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг за вказаними актами надання послуг становить 486600 грн. 00 коп .

При цьому, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що вказані акти підтверджують лише факт надання послуг, а не їх вартість, оскільки вартість наданих позивачем послуг безпосередньо вказана позивачем в актах надання послуг, які підписані відповідачем та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Український дистрибуційний центр .

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.1 Договору № 11/05/17 від 11.05.2017 розрахунки за надані послуги за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з поточного банківського рахунку замовника на поточний банківський рахунок перевізника протягом 5 банківських днів після отримання рахунка перевізника, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акту приймання-передачі наданих послуг.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у нього виникає обов'язок оплатити надані позивачем послуги протягом п'яти днів з дня отримання всіх документів, вказаних у п. 4.1 договору, тоді як позивачем не надано доказів отримання відповідачем рахунка перевізника, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, а додано лише акти наданих послуг, та при цьому, доказів дати отримання відповідачем вказаних актів матеріали справи не містять.

Вказані твердження відповідача суд вважає необгрунтованими з огляду на таке.

Як вбачається з умов п. 4.1 Договору № 11/05/17 від 11.05.2017, позивач повинен надати суду рахунок перевізника, товарно-транспортну накладну з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акт приймання-передачі наданих послуг.

Як встановлено судом, акти № 117 від 22.05.2017, № 144 від 16.06.2017 та № 145 від 16.06.2017 підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені печатками Товариства з обмеженою відповідальністю Український дистрибуційний центр .

На вказаних актах зазначена дата їх складення (підписання) - відповідно 22.05.2017 та 16.06.2017, з огляду на що суд дійшов висновку, що саме в у вказані дати відповідачем було отримано від позивача вказані акти наданих послуг для підписання.

Згідно з п. 8.2 Договору № 11/05/17 від 11.05.2017 за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт приймання-передачі наданих послуг.

Таким чином, акт приймання-передачі послуг підписується відповідачем за фактом надання послуг позивачем, тобто, по суті, після підтвердження позивачем факту надання послуг, що в свою чергу підтверджується, зокрема товарно-транспортною накладною з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, а отже, підписуючи акт надання послуг, відповідач (замовник) вже має докази надання таких послуг позивачем (перевізником), зокрема, товарно-транспортну накладну з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу.

У протилежному випадку (за відсутності доказів надання послуг) відповідач мав право не підписувати акти № 117 від 22.05.2017, № 144 від 16.06.2017 та № 145 від 16.06.2017.

Суд зазначає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 3-3902к09.

За таких обставин, враховуючи дати підписання сторонами акту № 117 від 22.05.2017 (22.05.2017) на суму 156600 грн. 00 коп., акту № 144 від 16.06.2017 (16.06.2017) та акту № 145 від 16.06.2017 на суму 80450 грн. 00 коп. (16.06.2017), про що зазначено у вказаних актах, суд дійшов висновку, що послуги, надані позивачем за актом № 117 від 22.05.2017, відповідач повинен був оплатити у строк до 29.05.2017 (включно); послуги, надані позивачем за актом № 144 від 16.06.2017, - у строк до 23.06.2017 (включно); послуги, надані позивачем за актом № 145 від 16.06.2017, - у строк до 23.06.2017 (включно).

Відповідачем не надано суду доказів оплати послуг, наданих позивачем за вказаними актами надання послуг (платіжних доручень, банківських виписок, тощо).

Водночас, як вбачається з розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, відповідач сплатив позивачу 16.06.2017 грошові кошти у розмірі 4680 грн. 00 коп., 12.07.2017 - грошові кошти у розмірі 2410 грн. 00 коп., 20.07.2017 - грошові кошти у розмірі 3745 грн. 00 коп., 26.07.2017 - грошові кошти у розмірі 17800 грн. 00 коп., 14.08.2017 - грошові кошти у розмірі 10000 грн. 00 коп., 21.08.2017 - грошові кошти у розмірі 15040 грн. 00 коп., 29.09.2017 - грошові кошти у розмірі 7800 грн. 00 коп., 08.12.2017 - грошові кошти у розмірі 50000 грн. 00 коп.

Таким чином, загальний розмір сплачених відповідачем грошових коштів становить 111475 грн. 00 коп.

З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що сплачені відповідачем грошові кошти у розмірі 111475 грн. 00 коп. були зараховані позивачем в рахунок оплати послуг, наданих позивачем за актом № 117 від 22.05.2017.

Відповідачем не було надано заперечень щодо порядку зарахування позивачем сплачених відповідачем грошових коштів.

Таким чином, враховуючи загальну вартість наданих позивачем послуг за актами № 117 від 22.05.2017, № 144 від 16.06.2017 та № 145 від 16.06.2017, що становить 486600 грн .00 коп., та суму сплачених відповідачем грошових коштів у розмірі 111475 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість у розмірі 375125 грн. 00 коп.

У відзиві на позовну заяву відповідачем було підтверджено заборгованість за Договором № 11/05/17 від 11.05.2017 у розмірі 375125 грн. 00 коп., та відповідач не заперечив щодо стягнення з нього суми основного боргу у вказаному розмірі.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію відповіді відповідача на претензію позивача про сплату заборгованості, в якій відповідач визнав, в тому числі, суму основного боргу за Договором № 11/05/17 від 11.05.2017 у сумі 375125 грн. 00 коп., та виклав графік погашення вказаної заборгованості.

Позивачем не надано суду доказів погодження ним графіку погашення заборгованості, викладеного відповідачем у відповіді на претензію, з огляду на що суд дійшов висновку, що сторонами не було змінено строків оплати послуг, наданих позивачем за актами № 117 від 22.05.2017, № 144 від 16.06.2017 та № 145 від 16.06.2017 (за Договором № 11/05/17 від 11.05.2017).

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 375125 грн. 00 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Український дистрибуційний центр за Договором № 11/05/17 від 11.05.2017 у розмірі 375125 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дука-Транс в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Український дистрибуційний центр суми основного боргу у розмірі 375125 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 61368 грн. 79 коп., а саме: 17248 грн. 24 коп. пені за період з 30.05.2017 по 31.12.2017 за прострочення оплати послуг, наданих за актом № 117 від 22.05.2017 (з урахуванням часткових оплат); 33364 грн. 50 коп. пені за період з 24.06.2017 по 31.12.2017 за прострочення оплати послуг, наданих за актом № 144 від 16.06.2017; 10756 грн. 05 коп. пені за період з 24.06.2017 по 31.12.2017 за прострочення оплати послуг, наданих за актом № 145 від 16.06.2017.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.5 Договору № 11/05/17 від 11.05.2017 у випадку затримки оплати, вказаних у п.п. 3.1, 4.1 даного договору, замовник виплачує перевізнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. Неустойка у вигляді пені нараховується за весь час існування заборгованості.

Суд зазначає, що умови п. 5.5 Договору № 11/05/17 від 11.05.2017 про нарахування пені за весь час існування заборгованості , по суті, свідчить про те, що сторонами досягнуто згоди щодо нарахування пені за інший період ніж той, що встановлений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (протягом 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).

Таким чином, позивач має право нараховувати пеню за період, що перевищує шестимісячний період нарахування пені, встановлений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обгрунтованість в частині нарахування пені за прострочення оплати послуг, наданих позивачем за актом № 144 від 16.06.2017 та за актом № 145 від 16.06.2017.

Водночас, розрахунок пені за прострочення оплати позивачем послуг за актом № 117 від 22.05.2017 є необґрунтованим, так як позивачем було допущено арифметичні помилки при розрахунку.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені за прострочення оплати відповідачем послуг за актом № 117 від 22.05.2017 (з урахуванням здійснених позивачем часткових оплат та в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума боргу (грн) - за актом № 117 від 22.05.2017Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 156600 30.05.2017 - 15.06.2017 17 12.5% 1823.42 151920 16.06.2017 - 06.07.2017 21 12.5% 2185.15 151920 07.07.2017 - 11.07.2017 5 12.5% 520.27 149510 12.07.2017 - 19.07.2017 8 12.5% 819.23 145765 20.07.2017 - 25.07.2017 6 12.5% 599.03 127965 26.07.2017 - 03.08.2017 9 12.5% 788.83 127965 04.08.2017 - 13.08.2017 10 12.5% 876.47 117965 14.08.2017 - 20.08.2017 7 12.5% 565.59 102925 21.08.2017 - 14.09.2017 25 12.5% 1762.41 102925 15.09.2017 - 28.09.2017 14 12.5% 986.95 95125 29.09.2017 - 26.10.2017 28 12.5% 1824.32 95125 27.10.2017 - 07.12.2017 42 13.5% 2955.39 45125 08.12.2017 - 14.12.2017 7 13.5% 233.66 45125 15.12.2017 - 31.12.2017 17 14.5% 609.50 Всього: 16550,22 грн. Таким чином, обґрунтованим розміром пені за актом № 117 від 22.05.2017 є 16550 грн. 22 коп.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 60670 грн. 77 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дука-Транс в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Український дистрибуційний центр пені у розмірі 61368 грн. 79 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 60670 грн. 77 коп.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7097 грн. 29 коп. за загальний період нарахування з 30.05.2017 по 31.12.2017 щодо кожного спірного акту окремо.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дука-Транс в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Український дистрибуційний центр 3% річних у розмірі 7097 грн. 29 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 30651 грн. 86 коп., а саме: 11099 грн. 12 коп. інфляційних втрат за період з 30.05.2017 по 07.12.2017 за прострочення оплати послуг, наданих за актом № 117 від 22.05.2017; 14786 грн. 02 коп. інфляційних втрат за період з 24.06.2017 по 31.12.2017 за прострочення оплати послуг, наданих за актом № 144 від 16.06.2017; 4766 грн. 72 коп. інфляційних втрат за період з 24.06.2017 по 31.12.2017 за прострочення оплати послуг, наданих за актом № 145 від 16.06.2017.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, так як позивачем не було враховано рекомендації, викладені у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., де зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем послуг, наданих позивачем за актами № 117 від 22.05.2017, № 144 від 16.06.2017 та № 145 від 16.06.2017 (з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат та в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Період заборгованостіСума боргу (грн.) - за актом № 117 від 22.05.2017Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 30.05.2017 - 15.06.2017 156600 1.000 0.00 156600.00 16.06.2017 - 11.07.2017 151920 1.000 0.00 151920.00 12.07.2017 - 19.07.2017 149510 1.002 299.02 149809.02 20.07.2017 - 25.07.2017 145765 1.000 0.00 145765.00 26.07.2017 - 13.08.2017 127965 1.000 0.00 127965.00 14.08.2017 - 20.08.2017 117965 0.999 -117.96 117847.04 21.08.2017 - 28.09.2017 102925 1.020 2058.50 104983.50 29.09.2017 - 07.12.2017 95125 1.021 2007.90 97132.90 Всього: 4247,46 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.) - за актом № 144 від 16.06.2017Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 24.06.2017 - 31.12.2017 249550 1.053 13224.98 262774.98

Період заборгованостіСума боргу (грн.) - за актом № 145 від 16.06.2017Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 24.06.2017 - 31.12.2017 80450 1.053 4263.47 84713.47 Таким чином, обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, є 21735 грн. 91 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дука-Транс в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Український дистрибуційний центр інфляційних втрат у розмірі 30651 грн. 86 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 21735 грн. 91 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Український дистрибуційний центр (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121В; ідентифікаційний код: 37339531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дука-Транс 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5-А, офіс 317; ідентифікаційний код: 38577943) суму основного боргу у розмірі 375125 (триста сімдесят п'ять тисяч сто двадцять п'ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 60670 (шістдесят тисяч шістсот сімдесят) грн. 77 коп., 3% річних у розмірі 7097 (сім тисяч дев'яносто сім) грн. 29 коп., інфляційні втрати у розмірі 21735 (двадцять одна тисяча сімсот тридцять п'ять) грн. 91 коп. та судовий збір у розмірі 6969 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 43 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.04.2018

Суддя І.М. Отрош