Рішення

від 23.04.2018 по справі 911/3799/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3799/17

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДТРАНС"

до приватного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат"

про стягнення заборгованості у сумі 101 644,94 грн.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №1843 від 02.04.2018 року);

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №49 від 22.01.2018 року),

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2017 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДТРАНС" (далі - позивач) до приватного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 101 644,94 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору підряду №597/2239/36/1113 від 20.11.2013 року.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/3107/14 від 26.04.2017 року первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДТРАНС" до приватного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" про стягнення заборгованості у сумі 106 034,47 грн. задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 106 034,47 грн. основного боргу, 2 120,68 грн. судового збору та 5 000,00 грн. витрат на послуги адвоката. У задоволенні зустрічного позову приватного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДТРАНС" про стягнення заборгованості у сумі 26 476,33 грн. відмовлено.

У зв'язку з тим, що відповідач сплатив борг лише 18 вересня 2017 року, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 11 303,57 грн. та 90 341,37 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за весь час прострочення.

Ухвалою суду від 15.12.2017 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДТРАНС" залишено без руху, на підставі п. 10 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

19 січня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області представник позивача направив заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.

Ухвалою суду від 19.01.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 14 лютого 2018 року.

08 лютого 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву №15-2139.

14 лютого 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Ухвалою суду від 14.02.2018 року підготовче засідання відкладено на 07 березня 2018 року.

06 березня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав документи, витребувані ухвалою суду від 14.02.2018 року. Крім цього, подав письмові пояснення на заперечення на позовну заяву.

07 березня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.

07 березня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, подав клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження на тридцять днів.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечувала, проти задоволення клопотання представника позивача не заперечувала.

Клопотання представника позивача про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів підлягало задоволенню судом.

Ухвалою суду від 07.03.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 04 квітня 2018 року та зобов'язано Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області подати належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №54648703 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.04.2017 року.

27 березня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала заперечення на письмові пояснення позивача №15-4522 від 23.03.2018 року.

02 квітня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала доповнення до заперечень на письмові пояснення позивача №15-4837 від 02.04.2018 року.

02 квітня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області направив клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду.

04 квітня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Ухвалою суду від 04.04.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 23 квітня 2018 року.

23 квітня 2018 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

20 листопада 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДТРАНС" (далі - позивач) та публічним акціонерним товариством "Київський картонно-паперовий комбінат" (далі - відповідач) був укладений договір підряду №597/2239/36/1113 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався на свій ризик виконати за завданням відповідача будівельні роботи по "Розширенню стоянки автомобілів для складу готової продукції паперового виробництва" ПАТ "Київський КПК" в м. Обухів по вул. Київській, 130, Київської області (далі - роботи), а відповідач зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.1 договору, перелік виконуваних робіт, а також вартість їх виконання вказуються в договірній ціні до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що оплата виконаних і прийнятих робіт здійснюється відповідачем в 10-денний строк від дня підписання акту виконаних робіт згідно з актами форм КБ-2в і КБ-3. Зобов'язання по сплаті коштів вважається виконаним у день списання коштів з розрахункового рахунку відповідача, що підтверджується (якщо буде потреба) випискою з особового рахунку відповідача й платіжним дорученням з відміткою банку.

Проте відповідач роботи, виконані позивачем, не оплатив.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 124 908,91 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/3107/14 від 26.04.2017 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2017 року, первісний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 106 034,47 грн. основного боргу, 2 120,68 грн. судового збору та 5 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Так, судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем.

У зв'язку з тим, що відповідач оплатив борг 18 вересня 2017 року, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 11 303,57 грн. та 90 341,37 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Так, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Зобов'язання припиняється:

- за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 Цивільного кодексу України);

- зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України);

- за згодою сторін (ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України);

- внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 Цивільного кодексу України);

- неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 Цивільного кодексу України);

- смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч. 1 ст. 608 Цивільного кодексу України);

- смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора (ч. 2 ст. 608 Цивільного кодексу України);

- ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідачем у повному обсязі було сплачено заборгованість перед позивачем 20 вересня 2017 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача.

08 лютого 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала відзив на позовну заяву, вважала, що позивачем невірно визначений період нарахування трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, оскільки, на думку представника відповідача, обов'язок щодо виконання умов договору виник у відповідача з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Київської області в справі №911/3107/14, тобто 24.07.2017 року.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з тим, що вищевказаним рішенням суду встановлено, що відповідач порушив умови договору підряду №597/2239/36/1113 від 20.11.2013 року та вчасно не оплатив виконані позивачем роботи.

Так, рішення суду лише підтверджує факт порушення відповідачем прав позивача.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Днем повної оплати боргу відповідачем перед позивачем є 20 вересня 2017 року, тобто день зарахування коштів на рахунок позивача, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

08 лютого 2018 року представником відповідача подано заяву про застосування позовної давності, у якій представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заяви, представник відповідача послалась на те, що для позовних вимог застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, тому вважала, що для вимог про стягнення трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, сплинув строк позовної давності, оскільки він сплинув для вимог про стягнення боргу.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з наступним.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальний строк позовної давності у три роки, а сплив позовної давності є підставою для відмови від позову.

Оскільки внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов'язання у позивача виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Відповідно до ст. 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Так, вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, не є додатковими вимогами, в розумінні ст. 266 Цивільного кодексу України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення трьох процентів річних та суми, на яку збільшиласть заборгованість з урахуванням індексу інфляції. Стягнення трьох процентів річних та суми, на яку збільшиласть заборгованість з урахуванням індексу інфляції, можливо до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такий ж висновок викладено у постанові Верховного Суду України у справі №3-1522гс16 від 26.04.2017 року.

Позивач звернувся із позовної заявою до суду 15 грудня 2017 року, тому для вимог про стягнення трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 01.03.2014 року до 14.12.2017 року сплинув строк позовної давності. Відтак задоволенню вищевказані позовні вимоги не підлягають.

Три проценти річних за період з 15.12.2014 року до 20.09.2017 року (1 011 днів прострочення) від суми 106 034,47 грн. становлять 8 802,31 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем три проценти річних нараховуються до 18.09.2017 року, то прострочення платежу з 15.12.2014 року до 18.09.2017 року складає 1 009 днів, тому три проценти річних від суми 106 034,47 грн. становлять 7 784,88 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 15.12.2014 року до 18.09.2017 року: у січні 2015 року - 103,1% (УК №24 від 10.02.2015 року); лютому -105,3% (УК №44 від 11.03.2015 року); березні - 110,8% (УК №65 від 09.04.2015 року); квітні - 114,0% (УК №84 від 14.05.2015 року); травні - 102,2% (УК №102 від 10.06.2015 року); червні - 100,4% (УК №122 від 09.07.2015 року); липні - 99,0% (УК №144 від 08.08.2015 року); серпні - 99,2% (УК №165 від 09.09.2015 року); вересні - 102,3% (УК №188 від 09.10.2015 року); жовтні - 98,7% (УК №209 від 10.11.2015 року); листопаді - 102,0% (УК №230 від 09.12.2015 року); грудні - 100,7% (УК №4 від 09.01.2016 року); у січні 2016 року - 100,9% (УК №26 від 10.02.2016 року); лютому - 99,6% (УК №47 від 11.03.2016 року); березні - 101,0% (УК №68 від 09.04.2016 року); квітні - 103,5% (УК №87 від 11.05.2016 року); травні - 100,1% (УК №109 від 10.06.2016 року); червні - 99,8% (УК №128 від 12.07.2016 року); липні - 99,9% (УК №149 від 10.08.2016 року); серпні - 99,7% (УК №170 від 10.09.2016 року); вересні 101,8% (УК №191 від 11.10.2016 року); жовтні - 102,8% (УК №210 від 09.11.2016 року); листопаді - 101,8% (УК №233 від 10.12.2016 року); грудні - 100,9% (УК №4 від 11.01.2017 року); у січні 2017 року - 101,1% (УК №25 від 09.02.2017 року); лютому - 101,0% (УК №47 від 11.03.2017 року); березні - 101,8% (УК №68 від 11.04.2017 року); квітні - 100,9% (УК №86 від 12.05.2017 року); травні - 101,3% (УК №106 від 10.06.2017 року); червні - 101,6% (УК №126 від 11.07.2017 року); липні - 100,2% (УК №148 від 10.08.2017 року); серпні - 99,9% (УК №169 від 12.09.2017 року); вересні - 102,0% (УК №191 від 11.10.2017 року), складає 77 511,21 грн. (за розрахунком суду), що підлягають стягненню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2017 року між адвокатом ОСОБА_1 (адвокат) та товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДТРАНС" (клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги №01/11/17, відповідно до умов якого, адвокат взяв на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, застосовували всі способи щодо покладення сум судових витрат, що підлягають оплаті за послуги адвоката, на винну сторону, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

У якості доказу надання юридичних послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено детальний опис робіт виконаних адвокатом від 06.03.2018 року, акт приймання - передачі послуг №01-03/18, наданих згідно з умовами договору про надання правової допомоги №01/11/17 від 01 листопада 2017 року, оригінал платіжного доручення №115 від 05.03.2018 року, з якого вбачається, що вищевказані послуги оплачені позивачем у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд врахував заперечення представника відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об'єм робіт, виконаних адвокатом при підготовці позовної заяви та під час розгляду справи та дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. 253, ст. 257, ч. 1 ст. 260, ч. 1 ст. 261, ст. 266, ч. 1 ст. 598, ст. 599, ст. 600, ч. 1 ст. 601, ч. 1 ст. 604, ст. 605, ст. 607, ст. 608, ст. 609, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 4 ст. 75, ст. 86, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123, ч. ч. 2, 3, 4, 5, 6 ст. 126, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задоволити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДТРАНС" до приватного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" про стягнення заборгованості у сумі 101 644,94 грн.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" (08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, будинок 130, ідентифікаційний код 05509659) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДТРАНС" (03045, місто Київ, Охотський провулок, будинок 1А, ідентифікаційний код 21560714) три проценти річних у сумі 8 784,88 грн. (вісім тисяч сімсот вісімдесят чотири грн. 88 коп.); 77 511,21 грн. (сімдесят сім тисяч п'ятсот одинадцять грн. 21 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 5 000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу; 1 358,39 грн. (одну тисячу триста п'ятдесят вісім грн. 39 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 27.04.2018 року.

Суддя С. Грабець