Рішення

від 16.04.2018 по справі 911/296/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/296/18

Суддя Конюх О.В., про секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства Будівельно-монтажне управління №33 , м. Боярка Києво-Сіятошинського району,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Укрпідводтрубопровідбуд , смт. Макарів Київської області ,

про розірвання договору та стягнення 422369,52 грн.

представники учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1, уповноважена, довіреність від 21.07.2017 №259;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - приватне акціонерне товариство Будівельно-монтажне управління №33 , м. Боярка (далі по тексту - ПрАТ БМУ №33 ), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 12.02.2018 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Укрпідводтрубопровідбуд , смт. Макарів Київської області (далі по тексту - ТОВ Укрпідводтрубопровідбуд ), в якому просить суд розірвати укладений між ними договір №1401/15 на виконання робіт від 14.01.2015 та стягнути з відповідача 422369,528 грн., з яких: 404515,83 грн. основного боргу, 12545,53 грн. пені (29.12.2017 - 05.02.2018), 1263,00 грн. 3% річних (29.12.2017 - 05.02.2018), 4045,16 грн. інфляційних втрат (29.12.2017 - 05.02.2018) та стягнути з відповідача на користь позивача 8097,55 грн. судового збору.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем (підрядник) та відповідачем (субпідрядник) було укладено договір №1401/15 на виконання робіт від 14.01.2015, та додаткову угоду №2 на виконання додаткових робіт. Позивач перерахував відповідачу аванс в сумі 1 204 000,00 грн., однак відповідач виконав та передав позивачу роботи всього на суму 799484,17 грн., відтак сума невикористаного авансу становить 404515,83 грн.

ПрАТ БМУ №33 звертався до господарського суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача суму невикористаного авансу, передбачену договором пеню за прострочення виконання робіт та інфляційні та річні за прострочення повернення авансу. Рішенням господарського суду Київської області від 12.10.2017 у справі №911/2330/17 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ Укрпідводтрубопровідбуд 53174,44 грн. пені за прострочення виконання робіт. В частині повернення авансу та стягнення інфляційних та річних в позові відмовлено. Суд встановив, що договір між сторонами є чинним, в порядку, передбаченому законодавством, не розірваним, позивач в порядку ст. 849 ЦК України від договору підряду не відмовлявся, відтак у відповідача відсутній обов'язок повертати аванс.

20.10.2017 позивач звернувся до відповідача з пропозицією розірвати договір та з вимогою повернути аванс. Позивач твердить, що зазначену пропозицію відповідач отримав 08.12.2017, однак відповіді не надав, кошти не повернув, відтак позивач просить суд розірвати договір в судовому порядку та стягнути з відповідача суму невикористаного авансу.

Посилаючись на пункт 7.3 Договору, який передбачає сплату пені за прострочення виконання робіт, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання робіт, нараховану за період з 29.12.2017 по 05.02.2018 на суму неповернутого авансу 404515,83 грн. Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача згідно ст. 625 ЦК України за період з 29.12.2017 по 05.02.2018 1263,00 грн. 3% річних та 4045,16 інфляційних втрат.

Ухвалою від 13.02.2018 порушено провадження у справі №911/296/16, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.03.2018.

28.02.2018 позивачем подано пояснення до позовної заяви.

В судове засідання 05.03.2018 з'явилася представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив. Ухвалою від 05.03.2018 підготовче судове засідання відкладено на 19.03.2018. Ухвалою від 19.03.2018 підготовче судове засідання повторно відкладено на 02.04.2018.

02.04.2018 від представника позивача надійшла заява про зміну підстави позову, у якій позивач твердить, що у зв'язку із простроченням виконання робіт в порядку ст. 849 ЦК України відмовився від договору підряду, направивши відповідачу про це письмову претензію, яку відповідач отримав 08.12.2017, відтак договір є розірваним а зобов'язання за ним - припиненими. У зв'язку з цим у відповідача з 28.12.2017 виникло грошове зобов'язання повернути різницю між сплаченими коштами та вартістю виконаних робіт, яку позивач просить суд стягнути з відповідача разом із нарахованими пенею, 3% річних та інфляційними втратами. Також позивач просить суд розірвати договір №1401/15 на виконання робіт.

В підготовче судове засідання 02.04.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче судове засідання 02.04.2018 повторно не з'явився, уповноваженого представника не скерував.

Згідно до частини 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою. Відповідно до частини 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відтак, в судовому засіданні 02.04.2018 суд здійснив розгляд справи у підготовчому засіданні за відсутності відповідача та його представника.

Ухвалою від 02.04.2018 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстави позову, підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2018.

В судове засідання 16.04.2018 відповідач повторно не зявився, уповноваженого представника не направив, відзив на позов не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши позов ПрАТ БМУ №33 , до відповідача - ТОВ Укрпідводтрубопровідбуд , вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України). Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

14.01.2015 між ПрАТ БМУ №33 (підрядник) та ТОВ Укрпідводтрубопровідбуд (субпідрядник), було укладено договір №1401/15 на виконання робіт (далі Договір), згідно якого підрядник доручає, а судпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по об'єкту Зовнішні мережі. Ввідний колектор дощової каналізації К-2 об'єкту Житлові будинки у с. Петрівське, Києво-Святошинського району, Київської області (пункт 1.1)

Вартість робіт за договором 1 550 000,00 грн. з ПДВ (пункт 2.1). До початку робіт замовник перераховує аванс в розмірі згідно графіка фінансування протягом 5 банківських днів з дати підписання договору (пункт 2.2). Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється згідно з актами передання-прийняття виконаних робіт за відповідний місяць протягом 10 робочих днів з моменту підписання підрядником відповідного акту (пункт 2.5.1).

Термін виконання робіт до 30.04.2015 (пункт 3.1). Субпідрядник зобов'язаний приступити до виконання робіт за договором протягом п'яти днів після перерахування авансу (пункт 6.3.1).

У випадку прострочення виконання робіт субпідрядник зобов'язаний сплатити на користь підрядника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості прострочених робіт за кожен день прострочення (пункт 7.3).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту виконання ними своїх договірних зобов'язань у повному обсязі (пункт 10.1).

Додатковою угодою №1 від 30.04.2015 сторони погодили внести зміни до договору, а саме погодили, що субпідрядник зобов'язується виконати роботи з улаштування відвідного колектору дощової каналізації К-2 на будівництві об'єкту Житлові будинки, розташовані по вул. Б.Хмельницького, ОСОБА_2Українки, ОСОБА_3Шевченка в с. Петрівське Києво-Святошинського району в строк з моменту підписання договору по 31.12.2015. За послуги підрядника субпідрядник сплачує підряднику 1% від визначеної договором договірної ціни на підставі Акту прийому-передачі виконаних генпідрядних послуг.

Додатковою угодою №2 від липня 2015 сторони погодили виконання субпідрядником додаткового обсягу робіт по влаштуванню Локальної очисної споруди забруднених дощових вод №2 орієнтовною вартістю 589354,96 грн. з ПДВ. Остаточна вартість фактично виконаних субпідрядником додаткових робіт визначатиметься за Актами КБ-2в та Довідками КБ-3. В якості авансу протягом 5 робочих днів з моменту укладення сторонами даної додаткової угоди підрядник сплачує 100 000,00 грн., після виконання деякого обсягу робіт сплачує 50 000,00 грн. (пункт 1.3.1 Додаткової угоди). Остаточний розрахунок за виконані субпідрядником додаткові роботи підрядник здійснює на підставі підписаних сторонами актів КБ-2в та Довідок КБ-3 з вирахуванням раніше сплаченого авансу. Строк виконання додаткових робіт становить 60 календарних днів з дати перерахування субпідряднику авансового платежу (пункт 1.5 Додаткової угоди).

Відносини сторін за правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частини 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

Згідно частин 1, 2 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Згідно до ст. 838 ЦК України та ст. 319 ГК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, за залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи платіжних доручень, позивач сплатив відповідачу кошти як аванс та оплату робіт за договором всього в сумі 1204000,00 грн., а саме сплатив платіжними дорученнями

від 17.01.2015 №38 - 500 000,00 грн.;

від 30.01.2015 №129 - 204 000,00 грн.;

від 30.01.2015 №138 - 500 000,00 грн.

Статтею 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або окремих її етапів встановлюються договором.

Пунктом 3.1 договору в редакції пункту 1 Додаткової угоди №1 сторони погодили строк виконання робіт з моменту підписання договору до 31.12.2015.

До матеріалів справи залучено копії підписаних представниками обох сторін та скріплених печатками обох сторін Актів виконаних підрядних робіт КБ-2в та відповідних ним довідок про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3, всього на суму 799484,17 грн., а саме:

за січень 2015 року на суму 204000,00 грн. (підписаний 31.01.2015),

за квітень 2015 року на суму 301 491,02 грн. (підписаний 30.04.2015),

за липень 2015 року на суму 273 408,10 грн. (підписані 31.07.2015),

за вересень 2015 року на суму 20 585,05 грн. (підписаний 30.09.2015)

що свідчить про те, що по-перше, частина робіт вартістю 750 515,83 грн. (1550000,00 грн. (ціна договору) - 799484,17 грн. (вартість прийнятих робіт)) взагалі не була виконана та передана замовнику, а по-друге, невикористана різниця між виконаними та оплаченими роботами становить 404 515,83 грн.

Суд звертає увагу на те, що додатковий обсяг робіт згідно додаткової угоди №2 на суму 589 354,96 грн. взагалі не виконувався. Разом із тим, строк виконання додаткових робіт згідно додаткової угоди №2 сторонами визначено 60 календарних днів з дати перерахування авансу (пункт 1.5 Додаткової угоди №2), доказів перерахування авансу за додатковою угодою №2 суду не подано, а невиконання додаткового обсягу робіт за додатковою угодою №2 взагалі не є предметом спору згідно поданої позовної заяви в редакції заяви про зміну підстав позову.

Зазначене свідчить про істотне порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо обсягу та строку виконання передбачених договором робіт.

Згідно частини 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Позивач 20.10.2017 направив відповідачу листа від 20.10.2017 №345, яким повідомив про дострокове розірвання договору, а також просив повернути суму 404 515,83 грн. (різниця між вартістю прийнятих за договором робіт 799 484,17 грн. та сумою передоплати 1 204 000,00 грн.). Копія опису вкладення в лист та фіскального чеку Укрпошти від 20.10.2017 залучені до матеріалів справи. Як свідчить витяг з офіційного сайту Укрпошти щодо відстеження пересилання поштових відправлень, зазначений лист був отриманий відповідачем 08.12.2017.

Відповідно до частини 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За таких обставин, судом встановлено факт розірвання з 08.12.2017 договору №1401/15 на виконання робіт від 14.01.2015.

Відповідно до частини 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи викладене, позовна вимога про розірвання в судовому порядку договору №1401/15 на виконання робіт від 14.01.2015 задоволенню не підлягає, оскільки на момент звернення позивача з позовом до суду даний договір є розірваним а зобов'язання за ним припинилися.

Разом із тим, з моменту розірвання договору у відповідача припинився обов'язок з виконання робіт, та відпали підстави для отримання та утримування коштів в сумі 404 515,83 грн., які позивач вимагав від позивача повернути листом від 20.10.2017 №345.

Відтак, у відповідача на підставі частини 2 ст. 849, частини 2 ст. 653 ЦК України виникло грошове зобов'язання здійснити повернення різниці між сумою передоплати та вартістю фактично виконаних підрядником та прийнятих за Актами робіт, а саме в сумі 404 515,83 грн., що відповідачем здійснено не було.

Суд звертає увагу на те, що в порядку частини 4 ст. 653 ЦК України позивач не вимагає повернення виконаного за договором, а саме не вимагає повернення коштів, сплачених за фактично виконані роботи, прийняті згідно залучених до матеріалів справи Актів КБ-2в, а просить повернути різницю між вартістю виконаних та прийнятих робіт та розміром сплачених грошових коштів.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 404 515,83 грн. є обґрунтованою, законною та такою, яку належить задовольнити.

У зв'язку із простроченням повернення коштів позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку ст. 625 ЦК України 1263,00 грн. 3% річних та 4045,16 грн. інфляційних втрат, а також на підставі пункту 7.3 Договору 12545,53 грн. пені за період з 29.12.2017 по 05.02.2018.

Положеннями частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16|3-1522гс16.

Оскільки проценти річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.

Суд звертає увагу на те, що в Постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14 вкладена позиція, згідно якої обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках зокрема, повернення сум авансу та завдатку, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Разом із тим, з настанням факту розірвання договору у субпідрядника настало саме грошове зобов'язання повернути різницю між виплаченим авансом та вартістю фактично прийнятих робіт, відповідно цей обов'язок є саме грошовим зобов'язанням, до якого з моменту розірвання договору слід застосовувати положення ст. 625 ЦК України щодо порядку виконання грошового зобов'язання з врахуванням процентів річних та інфляційних втрат.

Разом із тим, період прострочення позивачем визначено невірно, оскільки прострочення даного грошового зобов'язання настало з 09.12.2017 (в порядку ст. 253 ЦК України з наступного дня після отримання повідомлення про відмову від договору), а не 29.12.2017, як твердить позивач.

Разом із тим, в силу частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, здійснивши власний розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань, суд встановив, що з відповідача на користь позивача належать до стягнення 1263,00 грн. 3% річних (29.12.2017 - 05.02.2018) та 4045,16 грн. інфляційних втрат (за січень 2018).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 12545,53 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у різі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, а згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі, а недодержання такої письмової форми має наслідком нікчемність такого правочину.

Пунктом 7.3 договору на виконання робіт, на який посилається позивач, обґрунтовуючи вимогу про стягнення пені, сплата пені передбачена за прострочення строків виконання робіт. Пеня за прострочення повернення невикористаного авансу договором не передбачена.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи та первинним документам розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов приватного акціонерного товариства Будівельно-монтажне управління №33 частково, приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Укрпідводтрубопровідбуд 404 515,83 боргу, 1263,00 грн. 3% річних та 4045,16 грн. інфляційних втрат. В частині вимог про розірвання договору №1401/15 від 14.01.2015 та стягнення 12 545,53 грн. пені суд відмовляє в позові.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України суд покладає на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства Будівельно-монтажне управління №33 задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Укрпідводтрубопровідбуд (0800, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, буд. 20Б, ідентифікаційний код 33272196)

на користь приватного акціонерного товариства Будівельно-монтажне управління №33 (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 193, ідентифікаційний код 01269589).

404515,83 грн. (чотириста чотири тисячі п'ятсот п'ятнадцять гривень вісімдесят три копійки) боргу;

1263,00 грн. (одну тисячу двісті шістдесят три гривні нуль копійок) 3% річних ;

4045,16 грн. (чотири тисячі сорок п'ять гривень шістнадцять копійок) інфляційних втрат ;

6147,36 грн. (шість тисяч сто сорок сім гривень тридцять шість копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог про розірвання договору №1401/15 на виконання робіт від 14.01.2015 та про стягнення 12545,53 грн. пені відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення підписано 27.04.2018.

Суддя О.В. Конюх