Рішення

від 23.04.2018 по справі 914/522/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2018р. Справа №914/522/18

місто Львів

За позовом: Приватного підприємства Глобус-транс , м. Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства Станро , м. Броди, Львівська область

про стягнення 18 000 грн. 00 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Зубко С.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Приватне підприємство Глобус-транс , м. Луцьк звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства Станро , м. Броди, Львівська область про стягнення 18 000 грн. 00 коп.

Ухвалою від 23.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, засідання призначено на 23.04.2018 року.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір-заявку на перевезення вантажу. На виконання умов вказаного договору-заявки, позивач надав транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 20 000 грн. 00 коп. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості послуг виконав частково, станом на дату подання позову заборгованість становить 18 000 грн. 00 коп. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 18 000 грн. 00 коп. боргу, а також судові витрати.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвали суду не виконав, виклик у судове засідання надсилався за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України. Таким чином, в розумінні ст. 120, 122, 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

18 грудня 2017 року між Приватним підприємством Глобус-транс (перевізник) та Приватним підприємством Станро (замовник) було укладено договір-заявку №114/01/17.

Відповідно до договору-заявки позивач зобов'язувався організувати перевезення вантажу по маршруту м. Маріуполь - м. Новий Розділ.

Вартість послуг згідно договору-заявки становила 20 000 грн. 00 коп.

Позивач умови, зазначені в договорі-заявці, виконав повністю, що підтверджується належним чином оформленою товарно-транспортною накладною №83670087 від 18.12.2017 з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу.

Згідно п. 3 договору-заявки замовник здійснює оплату послуг перевізника шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок перевізника протягом 7 банківських днів з отримання замовником належним чином оформлених документів.

21.02.2017 позивачем було надіслано відповідачу рахунок на оплату, товарно-транспортну накладну №83670087 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акт здачі-прийняття робіт.

22.02.2018 відповідач оплатив послуги частково в сумі 2 000 грн. 00 коп.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг з перевезення вантажу на дату розгляду справи в суді виконав частково, заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 000 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Таким чином, з наведеного вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини з перевезення вантажу, що в сукупності підтверджується укладенням договору-заявки на перевезення, належним чином оформленою товарно-транспортною накладною.

Факт надання послуг з перевезення підтверджується відміткою вантажоодержувача на товарно-транспортній накладній №83670087 від 18.12.2017 в графі про прийняття вантажу.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 104 Статуту автомобільного транспорту Української УРСР передбачено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником автотранспорту на підставі рахунку автотранспортного підприємства або організації.

Як зазначалося вище, позивачем надсилалися відповідачу рахунок на оплату послуг, а також товарно-транспортна накладна та акт виконаних робіт (послуг), проте, останнім оплату не здійснено.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 18 000 грн. 00 коп. основного боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 909 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Станро , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 40969625) на користь Приватного підприємства Глобус-транс , м. Луцьк, вул. Захарова, 7-В (ідентифікаційний код 38527379) 18 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 762 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

4. Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 23.04.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 27.04.2018.

Суддя Мазовіта А.Б.