Ухвала

від 27.04.2018 по справі 915/2038/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

27 квітня 2018 року Справа № 915/2038/14

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали заяв Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» у справі

за позовом: Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону (54030, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 18-а)

в інтересах держави (органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах) в особі:

позивача 1: Державного концерну “Укроборонпром” (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 36),

позивача 2: Державного підприємства “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Морська транспортна компанія” (57550, Миколаївська область, Очаківський район, с. Куцуруб, вул. Очаківська, 120)

про: стягнення заборгованості в сумі 339924,75 грн.,

без виклику представників учасників справи,

В С Т А Н О В И В:

В порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 1798-XII від 06.11.1991):

29 січня 2015 року Господарським судом Миколаївської області прийнято рішення, яким вирішено:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Морська транспортна компанія” (57550, Миколаївська область, Очаківський район, с. Куцуруб, вул. Очаківська, 120, код ЄДРПОУ 35328114) на користь Державного підприємства “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська,38, код ЄДРПОУ 03349507) – 299723,80 грн. заборгованості, пені – 28561,09 грн., 3% річних – 4205,52 грн. та 31759,91 грн. – інфляційних втрат.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Морська транспортна компанія” (57550, Миколаївська область, Очаківський район, с. Куцуруб, вул. Очаківська, 120, код ЄДРПОУ 35328114) на користь державного бюджету України – 7285,00 грн. судового збору.

14 лютого 2015 року, на виконання вищевказаного рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2015, було видано відповідні накази.

17 березня 2015 року Господарським судом Миколаївської області винесено ухвалу, якою ухвалено:

1.          Виправити допущену описку в п. 2 резолютивної частини рішення від 29.01.2015 року та помилку в наказі суду від 14.02.2015 року по справі № 915/2038/14.

2.          Внести виправлення до п. 2 резолютивної частини господарського суду Миколаївської області від 29.02.2015 р. по справі №915/2038/14 зазначивши: “ідентифікаційний код юридичної особи 14313240 стягувача – Державне підприємство “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара”.

3.          Внести виправлення до наказу господарського суду Миколаївської області від 14.02.2015 р. по справі №915/2038/13 зазначивши: “ідентифікаційний код юридичної особи 14313240 стягувача – Державне підприємство “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара”.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

24 квітня 2018 року Державне підприємство «Миколаївський суднобудівний завод» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з наступними заявами:

- № 36/144 від 23.04.2018 про поновлення строку на подання заяви по справі № 915/2038/14;

- б/н від 15.01.2018 (вх. № 4939/18 від 24.04.2018) про видачу дубліката виконавчого документа.

Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У той же час, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 1798-XII від 06.11.1991, яка була чинна до 15 грудня 2017 року) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає про процесуальне оформлення переходу на нові правила судового провадження в даній справі.

Отже, і розгляд заяв Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» здійснюється за правилами, що діють після набрання чинності новим Господарським процесуальним кодексом України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017).

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За змістом ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Згідно з ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як вказувалось судом вище, наказ на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29 січня 2015 року було видано 14 лютого 2015 року.

При цьому, в тексті виконавчого документа було вказано: «Наказ дійсний для пред'явлення державному виконавцю на протязі 1-го року.»

Як свідчать надані заявником докази, 03.04.2015 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції було винесено постанову ВП № 47081806 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області № 915/2038/14 від 14.02.2015 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Морська транспортна компанія” (57550, Миколаївська область, Очаківський район, с. Куцуруб, вул. Очаківська, 120, код ЄДРПОУ 35328114) на користь Державного підприємства “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська,38, код ЄДРПОУ 03349507) – 299723,80 грн. заборгованості, пені – 28561,09 грн., 3% річних – 4205,52 грн. та 31759,91 грн. – інфляційних втрат.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про відсутність наразі підстав для видачі заявнику дубліката виконавчого документа, виходячи з наступного:

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України “Про виконавче провадження”. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України № 1404-VIII від 02.06.2016, яким Закон України “Про виконавче провадження” викладено в новій редакції.

При цьому, застосуванню до відносини, які виникли в даній справі, підлягають положеннями Закону України “Про виконавче провадження” в редакції Закону № 606-XIV від 21.04.1999, який був чинний до 05.10.2016 (далі – Закон).

Відповідно до приписів статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі – рішення).

За змістом ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Вимоги до виконавчого документа були закріплені статтею 18 Закону.

Так, зокрема, у виконавчому документі зазначається строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи – протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 23 Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У відповідності до приписів п. 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Як свідчать матеріали справи, виконавчий документ був пред'явлений стягувачем до виконання, однак 03.04.2015 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції було винесено постанову ВП № 47081806 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області № 915/2038/14 від 14.02.2015 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Морська транспортна компанія” (57550, Миколаївська область, Очаківський район, с. Куцуруб, вул. Очаківська, 120, код ЄДРПОУ 35328114) на користь Державного підприємства “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська,38, код ЄДРПОУ 03349507) – 299723,80 грн. заборгованості, пені – 28561,09 грн., 3% річних – 4205,52 грн. та 31759,91 грн. – інфляційних втрат.

Вказану постанову, за інформацією заявника, стягувач отримав 10.04.2015.

Надалі, як вказує заявник, виконавчий документ було втрачено.

Отже, строк для пред'явлення до виконання наказу від 14.02.2015 в даній справі перервався зв'язку з пред'явленням його стягувачем до виконання, та поновився з дня винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), тобто з 03.04.2015.

Таким чином, у відповідності до змісту частин 1 та 2 статті 23 Закону, строк пред'явлення до примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області № 915/2038/14 від 14.02.2015 закінчився 03.04.2016.

При цьому, заявник звернувся до суду з заявою № 36/144 від 23.04.2018 про поновлення строку на подання заяви по справі № 915/2038/14, як пропущеного з поважних причин. В тексті заяви ДП «Миколаївський суднобудівний завод» зазначає, що подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа не мали можливості.

Отже, суд розцінює вказане в сукупності так, що заявник просить поновити йому строк на подання заяви про видачу дубліката виконавчого документа у справі № 915/2038/14.

Водночас, вказана заява не підлягає задоволенню, враховуючи відсутність в процесуальному законі присічного строку для її подання.

Між тим, процесуальний закон містить вимогу про звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Судом було встановлено, що строк для пред'явлення виконавчого документа в даній справі стягувачем пропущено, із заявою у порядку ст. 329 ГПК України стягувач не звертався, отже наразі правові підстави для видачі стягувачу дубліката виконавчого документа у суду відсутні.

За таких обставин, суд відмовляє заявнику у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на таке:

За текстом поданих до господарського суду заяв № 36/144 від 23.04.2018 та б/н від 15.01.2018 (вх. № 4939/18 від 24.04.2018), заявник зазначає, що ДП “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” нині є ДП «Миколаївський суднобудівний завод», однак, по-преше, заявник взагалі не описує події, за яких і коли було змінене найменування підприємства, та по-друге, жодного доказу на підтвердження даного факту матеріали справи № 915/2038/14 не містять.

Таким чином, керуючись п. 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення", ст. ст. 119, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

1.          Відмовити Державному підприємству «Миколаївський суднобудівний завод» у задоволенні заяви № 36/144 від 23.04.2018 про поновлення строку на подання заяви по справі № 915/2038/14.

2.          Відмовити Державному підприємству «Миколаївський суднобудівний завод» у задоволенні заяви б/н від 15.01.2018 (вх. № 4939/18 від 24.04.2018) про видачу дубліката виконавчого документа.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

          Суддя                                                                      О.Г. Смородінова