Рішення

від 23.04.2018 по справі 916/196/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/196/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання: Матвієнко А.С.,

за участю представників:

позивача: Бєлік В.В., згідно довіреності №1165 від 26.12.2017р.

відповідача: не з'явився,

розглянувши справу №916/196/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м.Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А; адреса для листування: м. Одеса, проспект Шевченка, буд.4А)

до Приватного підприємства "АМТРАК" (65026, м. Одеса, вул. Грецька, буд.14)

про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу в розмірі 25833,68грн.,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, вирішені судом заяви, клопотання сторін, вчинені судом процесуальні дії у справі:

1. Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 02.09.2014р. між ПрАТ СК Уніка та ПП АМТРАК було укладено поліс №АІ/3028434 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпеченим транспортним засобом за яким є автомобіль НОМЕР_1. 02.02.2015р. на 8 км автошляху Одеса-Білгород-Дністровський сталася ДТП за участю автомобіля MAN 26.403 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, вказані обставини відображені у постанові Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області №473/738/15-п від 23.02.2015р. Позивачем на підставі заяви ОСОБА_3 про виплату матеріального збитку від 16.03.2015р., звіту фахівця-автотоварознавця та страхового акту від 19.03.2015р. виплачено страхове відшкодування на загальну суму 25833,68грн. Позивач також зазначає, що в порушення вимог пп.33.1.4. Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ані відповідачем, ані водієм не було повідомлено його про настання означеної страхової події, що призвело до того, що позивача було позбавлено можливості перевірити обставини ДТП власними силами, у тому числі зафіксувати та перевірити факт настання ДТП та його обставини, оглянути місце ДТП, транспортні засоби, причетні до ДТП, оглянути та скопіювати наявні у учасників ДТП документи щодо цієї ДТП, своєчасно направити відповідні запити до відповідних підрозділів Національної поліції, закладів охорони здоров'я, суду про отримання інформації, необхідної для вирішення питання щодо здійснення виплати страхового відшкодування та його розміру, про обставини скоєння ДТП, розмір заподіяної та відшкодованої шкоди, а також вчинити інші дії, які могли б посприяти запобіганню необґрунтованим виплатам. Позивач відмічає, що добровільно відшкодовувати заподіяний збиток відповідач не бажає, так як надіслану позивачем відповідачу претензію №360 від 20.08.2015р., яку останнім отримано 02.09.2015р., залишено без відповіді.

2. Відповідач у судові засідання не з'являвся, правом на подання відзиву на позов не скористався. Ухвали суду, якими призначались судові засідання, відповідачем не отримані, із наявних повідомлень поштової установи на поштових конвертах, адресованих відповідачу, вбачається, що особа не знаходиться за даною адресою, однак, з врахуванням того, що поштова кореспонденція суду надсилалась відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, яка зазначена у ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 27.03.2018р., у суду наявні підстави вважати належним повідомлення відповідача про дату, час та місце судових засідань у даній справі. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

3. 05.02.2018р. за вх.№207/18 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява ПрАТ "СК "УНІКА" до ПП "АМТРАК" про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу в розмірі 25833,68грн.

4. Ухвалою суду від 09.02.2018р. залишено без руху позовну заяву від 05.02.2018р. за вх.№207/18 ПрАТ "СК "УНІКА" до ПП "АМТРАК" про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу в розмірі 25833,68грн., встановлено ПрАТ "СК "УНІКА" строк для усунення недоліків позову від 05.02.2018р. за вх.№207/18 до 28.02.2018р.

5. Заявою від 22.02.2018р. за вх.№4233/18 позивач усунув недоліки позову, які встановлено судом.

6. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.02.2018р. відкрито провадження у справі №916/196/18, вирішено розглядати справу №916/196/18 за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) в порядку спрощеного позовного провадження з врахуванням відповідного клопотання позивача від 05.02.2018р. за вх.№2-723/18, призначено розгляд справи по суті на „23" квітня 2018р. о 10год.30хв.

7. Клопотання позивача про долучення документів до справи від 11.04.2018р. за вх.№7832/18 було судом задоволено.

8. 26.03.2018р. за усним клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 23.04.2018р.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

9. Так, матеріали справи вказують на те, що 02.09.2014р. між ПрАТ СК Уніка та ПП АМТРАК укладено поліс №АІ/3028434 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого підприємство застрахувало транспортний засіб - MAN 26.403, д.н. НОМЕР_3, 2007 р.в., із лімітом відповідальності 100 000грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, 50 000грн. за шкоду, заподіяну майну, розмір франшизи 1000грн.

10. Як вбачається із постанови Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.02.2015р. по справі №473/738/15-п, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, а саме у вчиненні 02.02.2015р. ДТП на 8 км автошляху Одеса-Білгород-Дністровськ за участю автомобілів НОМЕР_4 та Renault Kangoo, д.н. НОМЕР_2.

11. Водій т.з. Renault Kangoo, д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ СК Уніка із заявою про виплату матеріального збитку внаслідок ДТП, що сталась 02.02.2015р. на 8 км автошляху Одеса-Білгород-Дністровськ .

12. Згідно звіту №02-004 спеціаліста - автотоварознавця ФОП ОСОБА_4 про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого в результаті пошкодження автомобіля Renault Kangoo, складеного 09.02.2015р., ринкова вартість зазначеного автомобіля, визначена без врахування отриманих в ДТП 02.02.2015р. пошкоджень, склала 105473,55грн., вартість відновлювального ремонту - 44169,69грн., вартість матеріальної шкоди - 25833,68грн.

13. На підставі вищевказаних заяви ОСОБА_3, звіту спеціаліста - автотоварознавця від 09.02.2015р., протоколу огляду транспортного засобу №02-004, складеного 04.02.2015р. спеціалістом - автотоварознавцем ФОП ОСОБА_4, позивачем складено страховий акт №00162128 від 23.03.2015р., відповідно до якого визначено суму страхового відшкодування в розмірі 25833,68грн., яку і було оплачено позивачем на користь ОСОБА_3 за платіжним дорученням №010322 від 25.03.2015р.

14. Позивачем надіслано відповідачу претензію №360 від 20.08.2015р. про повернення суми страхового відшкодування, сплаченого на користь ОСОБА_3, яку отримано відповідачем 02.09.2015р., про що свідчить повідомлення відділення зв'язку про вручення поштового відправлення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, суд дійшов наступних висновків.

15. Правовідносини сторін у дійсному спорі регулюються наступними положеннями чинного законодавства.

16. Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

17. Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

18. Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

19. За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

20. Статтею 985 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

21. Положеннями ст.988 Цивільного кодексу України та ст.20 Закону України „Про страхування" передбачено обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

22. Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

23. Із змісту п.п.1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

24. За положеннями ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

25. Згідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

26. Пунктом 1 ст.1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

27. Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

28. Як то передбачено ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

29. Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

30. Статтею 27 Закону України „Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

31. Відповідно до пп.33.1.4. Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

32. Згідно пп.г) п.38.1.1. ст.38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

33. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

34. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

35. Аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

36. Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено ст.1194 ЦК України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

37. Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст.29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст.1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

38. Таку правову позицію поділяє ВСУ у аналогічних спірним правовідносинах: постанови по справі №914/1319/16 від 14.06.2017р., по справі №910/32969/15 від 22.03.2017р., по справі №910/3650/16 від 22.03.2017р.

39. Положення ч.4 ст.11 ГПК України визначають, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

40. Згідно ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-ІV від 23.02.2006р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

41. Враховуючи усталену практику ЄСПЛ, зокрема, викладену п.51 рішення Щокін проти України від 14.10.2010р., ЄСПЛ відзначило, що, говорячи про закон , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (), № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).

42. Так, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем було виплачено на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 25833,68грн. згідно до платіжного доручення №010322 від 25.03.2015р., сума якого підтверджена звітом №02-004 спеціаліста - автотоварознавця ФОП ОСОБА_4 про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого в результаті пошкодження автомобіля Renault Kangoo, складеного 09.02.2015р., що, за умови неповідомлення позивача водієм, що керував автомобілем та спричинив ДТП, та власником авто про страховий випадок, є доказом визначення вартості заподіяної шкоди. Отже, у справі, що розглядається, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей . Враховуючи викладене, та те, що сума страхового відшкодування, яку сплатив позивач ОСОБА_3 та про відшкодування якого заявив у даному позові, не перевищує страховий ліміт за полісом №АІ/3028434 від 02.09.2014р., вона підтверджена висновком оцінки, суд вбачає наявними підстави для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі

43. За попереднім розрахунком позивача сума понесених ним судових витрат складає 1762грн. судового збору.

44. Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

45. Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню судом, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1762грн. підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу.

Керуючись ст.129, ст.233, 236, 237, 238, 241 ГПК України суд, -

УХВАЛЮЄ:

1. Задовольнити позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АМТРАК" (65026, м. Одеса, вул. Грецька, буд.14, код ЄДРПОУ 35768992) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А; адреса для листування: м. Одеса, проспект Шевченка, буд.4 А, код ЄДРПОУ 20033533) 25833 (двадцять п'ять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 68коп. відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 квітня 2018 р.

Суддя І.А. Малярчук