Рішення

від 18.04.2018 по справі 921/622/17-г/5

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/622/17-г/5

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

при секретарі судового засідання: Онуфрієнко М.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз", пр-т. ОСОБА_1, 25-Б, м.Київ, Київська область, 04210

до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Еко Поле", вул.Купчинського, 12А, смт.Скала-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область, 48720

про: стягнення 596728 грн. 77 коп., з яких: 162 728 грн. 77 коп. пені за прострочення повернення об'єкта лізингу та 434 000 грн. збитків; стягнення судових витрат.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2О - представник, довіреність 01/03-2 від 01.03.18

відповідача: не з'явився

В порядку ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".

Для робочого оригіналу звукозапису надано диски CD-R, серійний номер LH3114UJ11060887D7, LH3117VC07012877 D6.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз", пр-т. ОСОБА_1, 25-Б, м.Київ, Київська область звернулось до суду із позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Еко Поле", вул.Купчинського, 12А, смт.Скала-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область про cтягнення 596728 грн. 77 коп., з яких: 162 728 грн. 77 коп. пені за прострочення повернення об'єкта лізингу та 434 000 грн. збитків.

Ухвалою суду від 21.02.2018 справу №921/622/17-г/5 прийнято до свого провадження суддею Хомою С.О., призначено у справі підготовче засідання на 19.03.2018 на 10:00 год. за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.03.2018 відкладено підготовче засідання на 04 квітня 2018 року на 10 год 00 хв.

Ухвалою суду від 04.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 квітня 2018 року на 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні 18.04.2018 суд розпочав розгляд справи по суті, з'ясував обставини справи та дослідив надані сторонами докази.

В судове засідання представник позивача з'явився, по суті позовних вимог підтримав повністю.

Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов і додані до нього письмові докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення не надав.

Разом з тим, поштова кореспонденція (ухвала суду від 04.04.2018), що направлялася на юридичну адресу відповідача, відповідно до витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" відстеження пересилання поштових відправлень вбачається, що поштове відправлення № 4602507568615 (ухвала суду від 04.04.2018) адресату (відповідачу) не вручено по причині "невдала спроба вручення (не вручене під час доставки) інші причини".

Згідно п.3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 з наступними змінами, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Однак, як вбачається з ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.02.2018 за № НОМЕР_1 місцезнаходженням юридичної особи - Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Еко Поле", вул. Купчинського, 12А, смт. Скала-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область, 48720, а тому вищевказана поштова кореспонденція направлена відповідачу за належною адресою.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи № 921/622/17-г/5 господарським судом Тернопільської області.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

10 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз", надалі - «Лізингодавець» , з однієї сторони та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Еко Поле", надалі - "Лізингоодержувач", з іншої сторони було укладено договір фінансового лізингу №244-ОД-МСБ-Ф-003, згідно п.1.1. р.1 якого "Лізингодавець" згідно заявки "Лізингоодержувача" на отримання майна в лізинг від 10 грудня 2014 року (Додаток № 1 до договору) купує у третьої особи і передає у фінансовий лізинг (далі - лізинг) "Лізингоодержувачу", майно, вказане в Специфікації майна, яке передається в лізинг (Додаток № 2 до договору), а "Лізингоодержувач" сплачує лізингові платежі за користування Об'єктом лізингу, на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2 р. 1 договору Об'єктом (предметом) лізингу є: Трактор ХТЗ-17221-21, в кількості 1 (однієї) одиниці, вказаний в Додатку № 2, який повинен бути переданий "Лізингодавцем" "Лізингоодержувачу" по ОСОБА_2 прийому-передачі Об'єкта лізингу (Додаток № 3 до договору).

У відповідності до п. 1.3 р. 1 договору строк лізингу складає 36 місяців. Строк лізингу починає нараховуватись з дня підписання сторонами ОСОБА_2 прийому-передачі Об'єкта лізингу і закінчується в день, в який закінчується останній місяць користування Об'єктом лізингу або в день дострокового розірвання або припинення договору. Строк лізингу може бути змінений за згодою сторін або у випадку зміни "Графіку оплати лізингових платежів" (Додаток № 4 до договору).

Як визначається в п. 2.1 р. 2 договору в лізинг передається: Трактор ХТЗ-17221-21 в кількості 1 (однієї) одиниці.

Згідно п. 4.1 р. 4 загальна сума договору дорівнює сумі всіх лізингових платежів, вказаних в Додатку № 4 і одноразовій комісії, яка передбачена п. 4.7 договору.

У п. 4.2 р. 4 договору передбачено, що перший лізинговий платіж в сумі 186 000 грн., в тому числі ПДВ: 31000 грн. "Лізингоодержувач" сплачує "Лізингодавцю" до 22 грудня 2014 року. Несплата цього платежу в обумовлений строк розцінюється як пропозиція "Лізингоодержувача" розірвати договір.

У відповідності до п. 4.4 р. 4 договору всі лізингові платежі вказані в національній валюті України. "Лізингоодержувач" оплачує лізингові платежі згідно Додатку № 4, а у випадках зміни лізингових платежів, згідно виставлених рахунків в національній валюті України. Всі лізингові платежі перераховуються на дату виставлення рахунку пропорційно зростанню курсу національної валюти України до іноземної валюти на умовах, вказаних у Додатку № 4.

Згідно п. 4.5 р. 4 договору "Лізингоодержувач" на протязі 1 банківського дня з моменту передачі Об'єкта лізингу і підписання ОСОБА_2 прийому-передачі Об'єкта лізингу зобов'язаний сплатити другий лізинговий платіж в розмірі, вказаному в Додатку № 4.

Як визначається у п. 4.7 р. 4 договору "Лізингоодержувач" зобов'язаний сплатити "Лізингодавцю" одноразову комісію в розмірі 2,2% від вартості Об'єкта лізингу на протязі 3-х робочих днів з моменту вступу в силу даного договору згідно п. 6.3 договору.

Згідно п. 6.3 р. 6 договору фінансового лізингу №244-ОД-МСБ-Ф-003, даний договір вважається заключеним з моменту підписання двох частин договору , а також всіх додатків до нього, крім Додатку № 3 і вступає в силу після поступлення Першого лізингового платежу на банківський поточний рахунок "Лізингодавця".

"Лізингодавець" не має права розірвати або призупинити даний Договір протягом того часу, поки "Лізингоодержувач" виконує свої обов'язки згідно даного Договору (п. 6.5 Договору).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 Договору визначено, що "Лізингоодержувач" зобов'язаний відшкодувати "Лізингодавцю" в повному обсязі збитки, завдані неналежним виконанням своїх обов'язків згідно Договору.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 Договору встановлено, що "Лізингоодержувач" має право вимагати від "Лізингодавця" відшкодування усіх збитків, які завдані йому внаслідок порушення "Лізингодавцем" умов даного Договору.

У випадку, коли об'єктом лізингу є транспортний засіб, Сторони домовились, що "Лізингодавець" залишає у себе один комплект ключів від об'єкту лізингу і зберігає їх протягом усього строку дії Договору (п. 8.8 Договору).

За несвоєчасне внесення лізингових платежів, додаткових лізингових платежів, відшкодування видатків "Лізингодавця", які "Лізингодавець" поніс в рамках виконання Договору і які належить відшкодувати "Лізингоотримувачем", "Лізингодавець" має право стягнути з "Лізингоодержувача" пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується від дня, наступного за днем оплати лізингового платежу, зазначеного у Додатку №4, або іншого платежу передбаченого Договором, оплату якого не проведено, по день оплати включно. А також "Лізингоодержувач" зобов'язаний в повному обсязі компенсувати збитки, завдані "Лізингодавцю" у зв'язку із несвоєчасною сплатою лізингових платежів (п. 17.3 Договору).

Згідно п. 17.6 Договору, за затримку повернення об'єкту лізингу "Лізингодавець" має право стягнути з "Лізингоодержувача" пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми початкової вартості об'єкта лізингу за кожен день прострочення, включаючи день сплати.

Сторони домовились, що нарахування пені (штрафні санкції) за прострочення виконання зобов'язання, не припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, а нараховується на протязі всього часу прострочення виконання зобов'язання. Сторони домовились встановити позовну давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю три роки (п.п. 17.10, 17.11).

За приписами п. 17.17. Договору, у випадку коли "Лізингодавець", у встановлених Договором випадках, вирішив достроково розірвати Договір в односторонньому порядку, "Лізингодавець" направляє "Лізингоодержувачу" письмове повідомлення з описом вкладення. В даному випадку Договір вважається розірваним з моменту відправлення "Лізингоотримувачу", зазначеного письмового повідомлення "Лізингодавця" про дострокове розірвання Договору.

Відповідно до пунктів 17.20 17.21 17.25 Договору, у випадку невиконання Лізингоодержувачем будь-якого свого зобов'язання за Договором, Лізингодавець має право відшкодувати свої збитки та витрати, що понесені в результаті завданої шкоди, за рахунок Лізингоодержувача. Згідно Договору шкодою вважається будь-яке пошкодження, псування, знищення або втрата об'єкту лізингу ; будь-яке тілесне пошкодження чи загибель третьої особи, а також шкода, заподіяна майну третьої особи, завдані в результаті недбалих, необережних чи умисних дій (бездіяльності) Лізингоодержувача. Сторони дійшли згоди, що збитки компенсуються винною стороною понад штрафні санкції.

У випадку дострокового розірвання Договору, "Лізингоотримувач" зобов'язаний повернути об'єкт лізингу "Лізингодавцю" на протязі 10 (десяти) робочих днів з моменту дострокового розірвання Договору, за юридичною адресою "Лізингодавця"або за іншою адресою, зазначеною "Лізингодавцем" в письмовому повідомленні про розірвання Договору або в додатковій угоді Сторін про дострокове розірвання Договору, в цілості і схоронності. У випадку відмови від придбання права власності на об'єкт лізингу "Лізингоодержувач"зобов'язаний повернути об'єкт лізингу на наступний день після сплати останнього лізингового платежу за юридичною адресою "Лізингодавця" або за іншою адресою зазначеною "Лізингодавцем" у відповідному письмовому повідомленні (18.1 Договору).

Договір вважається укладеним з моменту вказаного в п. 6.3 Договору. Договір діє до повного виконання Сторонами своїх обов'язків згідно даного Договору. З моменту отримання письмового повідомлення про розірвання Договору або по спливу строку Договору експлуатація об'єкту лізингу не допускається (п.п. 23.1, 23.2, 23.3 Договору).

В матеріалах справи знаходиться Заявка від 10.12.2014 (Додаток №1 до Договору від 10.12.2014) на отримання майна в лізинг, Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Еко Поле" (Лізингоодержувач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" (Лізингодавець) про придбання з наступною передачею Лізингоодержувачу (постачальник - ТзОВ "Агроресурс") на умовах фінансового лізингу наступне майно (об'єкт лізингу): Трактор ХТЗ-17221-21 в кількості 1 (однієї) одиниці загальною вартістю 620 000, 00 грн. (в т.ч. ціна за одиницю без ПДВ 516 666, 67 грн, ПДВ 103 333, 33 грн.).

Між сторонами у справі (підписано та засвідчено відтисками їх печаток) Специфікацію (Додаток №2 до Договору від 10.12.2014), в якій зазначено дані про об'єкт лізингу.

Як слідує з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором фінансового лізингу №244-ОД-МСБ-Ф-003 від 10 грудня 2014 та на підставі ОСОБА_2 приймання-передачі від 12 січня 2015 року (Додаток №3 до Договору фінансового лізингу №244-ОД-МСБ-Ф-003 від 10.12.2014) передав, а відповідач - Сільськогосподарський виробничий кооператив "Еко Поле" прийняв транспортний засіб, який становив Предмет лізингу, а саме: Трактор ХТЗ-17221-21 в кількості 1 (однієї) одиниці, номер кузова (шасі) 661950-665869, двигун № НОМЕР_2, рік виробництва 2014, серійний номер 5567, колір біло-голубий, що підтверджується підписами повноважних представників позивача та відповідача та засвідчується відтиском печаток сторін (належним чином засвідчена копія ОСОБА_2 приймання-передачі від 12.01.2015 знаходиться в матеріалах справи).

Так, згідно Графіку оплати лізингових платежів, перший лізинговий платіж підлягав сплаті до 22.12.2014 року, а останній - 16.12.2017 року, що загалом складає 38 платежів.

Відповідач згідно умов Договору до моменту передачі об'єкту лізингу сплатив перший лізинговий платіж в розмірі 30 % від його вартості, тобто 186 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 18 грудня 2014 року (копія платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи) та Довідкою №2325 від 29.03.2018 ПАТ "Альфа-Банк" (Довідка знаходиться в матеріалах справи).

Позивач у позовній заяві стверджує, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу призвело до виникнення боргу в сумі 11 368 грн. 92 коп., про що ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" направила 07.05.2015 на адресу відповідача претензію №1477/15 з вимогою оплатити заборгованість та штрафні санкції, проте, яка не була задоволена відповідачем.

Також як слідує із позовної заяви, відмова від договору фінансового лізингу №244-ОД-МСБ-Ф-003 від 10.12.2014 здійснена позивачем 27 травня 2015 року шляхом надсилання відповідачу відповідного повідомлення № 1494/15/33 від 26 травня 2015 року .

На підтвердження зазначеного, позивачем надано належним чином засвідчену копію Повідомлення № 1494/15/33 від 26 травня 2015 року про відмову від Договору фінансового лізингу №244-ОД-МСБ-Ф-003 від 10.12.2014 та повернення об'єкту лізингу його власнику - Лізингодавцю за адресою: м. Київ, проспект Московський, буд. 9, що підтверджується описом вкладення в цінний лист №0407313305646 та фіскальним чеком про оплату послуг поштового зв'язку №2679 від 27.05.2015 про отримання такого повідомлення, які знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами , кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як слідує з матеріалів справи за своєю правовою природою, укладений між сторонами 10.12.2014 року договір №244-ОД-МСБ-Ф-003 є договором фінансового лізингу, в якому сторони досягли згоди по всіх істотних умовах, визначили взаємні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Як визначається в ч. 2 ст. 292 Господарського кодексу України залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За приписами ст. ст. 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно з частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним.

Пунктом 4 частиною 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках .

Враховуючи неповернення відповідачем в добровільному порядку об'єкта лізингу, позивачем було розпочато процес примусового повернення транспортного засобу.

Як слідує із матеріалів справи, 15.06.2015, за заявою ТОВ "УЛК "Ленді-ліз", приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, на підставі ст. 7 Закону України"Про фінансовий лізинг", ст.ст. 87-91 Закону України "Про нотаріат" було вчинено виконавчий напис №6742 про повернення об'єкту лізингу за Договором фінансового лізингу №244-ОД-МСБ-Ф-003 від 10.12.2014.

Заступником начальника відділу ДВС Борщівського РУЮ 20.07.2015 відкрито виконавче провадження №48167779 за заявою ТОВ "УЛК "Ленд-ліз" про примусове виконання виконавчого напису №6742 від 15.06.2015, вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_3, про повернення СВК "Еко Поле" на користь позивача об'єкта лізингу.

Проте, об'єкт лізингу - Трактор ХТЗ-17221-21 в кількості 1 (однієї) одиниці боржником (відповідачем) не було повернуто, більше того - зазначений об'єкт лізингу 10.12.2015 - 11.12.2015 було викрадено у СВК "Еко Поле" і місцезнаходження його станом на сьогодні невідоме.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі 910/4453/17, яке набрало законної сили (залишено без змін постановою Київського апеляційного Господарського суду від 18.07.2017), за позовом ТОВ "УЛК "Ленд-ліз" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - СВК "Еко Поле" про зобов'язання вчинити дії, а саме: прийняти рішення про виплату страхового відшкодування на користь ТОВ "УЛК "Ленд-ліз" на підставі Договору добровільного страхування на транспорті №001366/4071/0000010 від 24.12.2014 за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом - трактором ХТЗ-17221-21, 2014 року випуску, серійний номер 5567, д.н.з. НОМЕР_3 (об'єкт лізингу), відмовлено у позові з наступних підстав.

Листом вих. № 1130/03 від 16.12.2015 року старший слідчий СВ Борщівського відділення Поліції Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області майора поліції ОСОБА_4 повідомив позивача про проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 120152100500000497 від 14.12.2015 року за фактом незаконного заволодіння трактора марки ХТЗ-17221-21, державний номерний знак НОМЕР_3, власником якого є позивач, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом).

05 січня 2016 року старшим слідчим СВ Борщівського ВП Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській обл. ОСОБА_4 було винесено постанову про визнання ТОВ УЛК Ленд-ліз потерпілим у кримінальному провадженні № 12015210050000497 від 14 грудня 2015 року, за ознаками кримінального провадження передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України. Даною постановою встановлено, що в ніч з 10.12.2015 р. на 11.12.2015 р. невідома особа, шляхом вільного доступу із території, яка розташована в смт. Скала-Подільська Борщівського району вул. Купчинського, 12А, яка належить ОСОБА_5, незаконно заволоділа трактором марки ХТЗ-17221-21, д.н.з. НОМЕР_3.

03.02.2016 року позивач звернувся до ПрАТ СК УНІКА із заявою про виплату страхового відшкодування (вих. № 1859/16).

Відповідач (у справі №910/4453/17) листом вих. №1707 від 16.03.2016 з посиланням на п. 4.1 , пп. "е" п. 7.1, п.п. 11.1.6 та 11.4 умов Договору, відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із невиконанням обов'язку позивача щодо передачі відповідачу повного комплекту ключів від застрахованого ТЗ (передано лише один ключ, який знаходився на зберіганні у позивача та лізингоодержувачу не передавався).

Старшим слідчим СВ Борщівського ВП Чортківського ВП ГУ НП в Тернопільській області видано довідку вих. №1584/102/03-2016 від 15.02.2016, якою встановлено, що 14.12.2015 відомості по факту незаконного заволодіння трактора марки ХТЗ 17221-21 д.н.з. НОМЕР_3 було внесено до ЄРДР за №12015210050000497 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України. Також у довідці зазначено, що 14.12.2015 представником СВК "Еко Поле" ОСОБА_6 до СВ Борщівського ВП Чортківського ВП ГУ НП в Тернопільській області було надано свідоцтво про реєстрацію машини серії ІС № 027783 від трактора марки ХТЗ 17221-21 д.н.з. НОМЕР_3, яке 21.12.2015 передано представнику власника ТЗ, а ключі від цього трактора під час проведення досудового розслідування не вилучались. При цьому, згідно показів представника СВК "Еко-Поле" ОСОБА_6, ключ від трактора марки ХТЗ 17221-21 д.н.з. НОМЕР_3 було викрадено разом із самим трактором.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18), згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Тобто, преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Згідно письмового повідомлення № 2345 від 27.03.2018 Борщівського відділення поліції в Тернопільській області на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015210050000497 від 14.12.2015 року за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України триває, оскільки не встановлено особу, яка вчинила вказаний злочин (письмове повідомлення знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Розглянувши вимоги про стягнення збитків в сумі 434 000 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Пунктом 6 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", передбачено, що лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків

відповідно до закону та договору .

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Також, за приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до пунктів 17.20, 17.21. Договору відповідно, у випадку невиконання Лізингоодержувачем будь-якого свого зобов'язання за Договором, Лізингодавець має право відшкодувати свої збитки та витрати, що понесені в результаті завданої шкоди, за рахунок Лізингоодержувача; згідно Договору шкодою вважається будь-яке пошкодження, псування, знищення або втрата об'єкту лізингу.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

З обставин справи вбачається, що Лізингоодержувач втратив об'єкт лізингу в той час, коли цей об'єкт неправомірно перебував у його володінні і користуванні, тобто після розірвання Договору лізингу не був повернутий Лізингоодержувачем власнику (Лізингодавцю), що є порушенням п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. 18.1 Договору.

Позивачем нараховано суму збитків, що становить 434 000, 00 грн., визначених ним як розмір невідшкодованої Лізингоодержувачем частини вартості втраченої ним об'єкта лізингу, а саме: різниця між первісною вартістю об'єкта лізингу та сумою сплаченої частини лізингових платежів.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 434 000 грн. 00 грн. збитків підлягають до задоволення.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 162 728 грн. 77 коп. пені суд встановив таке.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін» .

Згідно п. 17.6 Договору, за затримку повернення об'єкту лізингу "Лізингодавець" має право стягнути з "Лізингоодержувача" пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми початкової вартості об'єкта лізингу за кожен день прострочення, включаючи день сплати.

Позивачем нараховано пеню в сумі 162 728 грн. 77 коп. на вартість об'єкта лізингу, що становить 620 000 грн. за період 11.06.2015 (10.06.2015 - останній день для повернення об'єкта лізингу п. 18.1 Договору) по 10.12.2015 (дата втрати об'єкта лізингу).

Перерахувавши суму пені, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 162 728 грн. 76 коп . як правомірно нарахована. Пеня нарахована позивачем в сумі 0, 01 грн. - безпідставно. Відтак, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 0, 01 грн. не підлягають до задоволення (розрахунок пені, здійснений судом, додано до матеріалів справи).

Згідно ч. 2 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 8 950 грн. 92 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 46, 73, 74, 76-79, 86,129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Еко Поле", вул.Купчинського, 12А, смт.Скала-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область ідентифікаційний код 38543411 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз", пр-т. ОСОБА_1, 25-Б, м.Київ, Київська область, ідентифікаційний код 31502612 :

-162 728 грн. 76 коп. пені за прострочення повернення об'єкта лізингу;

- 434 000 грн. збитків;

- 8950 грн. 92 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 27 квітня 2018 року.

Суддя С.О. Хома