Рішення

від 26.04.2018 по справі 923/135/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року Справа № 923/135/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А., при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - уповн. предст., дов. від 01.12.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2 - уповн. предст., дов. від 14.03.2018р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетафім Україна" (Херсонська область, м.Каховка, Чаплинське шосе, 7, код ЄДР 36631390)

до відповідача: Фермерського господарства "МАДИВ" (Херсонська область, Каховський район, с.Коробки, вул.Терни, 7, код ЄДР 34260801)

про стягнення 188060грн. 71коп.

Описова частина рішення. Провадження у справі порушено за позовною заявою про стягнення 119917 грн. боргу, 4865,08грн. в якості 3% річних, 18827,94грн. втрат від інфляції та 43933,47грн. пені у правовідносинах за договором купівлі-продажу №05 07 16 від 05.07.2016р.

Позов обгрунтований твердженням про невиконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленої позивачем крапельної лінії.

У письмових поясненнях, отриманих судом 18.04.2018р. за вх.№3726/18, відповідач погоджується із наявною перед позивачем заборгованістю у розмірі 119917,47грн., але зазначає про необґрунтованість заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, просить відмовити у задоволенні вимог в цій частині.

У судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

05.07.2016р. між ТОВ "Нетафім Україна" ( позивач, продавець) та ФГ "Мадив" (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу №05 07 16.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та сплатити ціну товару на умовах договору. Перелік товару наведений у специфікації товару, яка є додатком 1 до договору і невід'ємною частиною договору.

Вартість товару на дату підписання договору становить 278592,60грн. (п.3.1 договору).

У п.4.1 сторони погодили, що покупець здійснює оплату відповідно до графіка, наведеного у додатку №2 до договору, який є невід'ємною частиною договору, наступним чином:

перший платіж (авансовий) - 111437,04грн. до 06 липня 2016р. включно,

другий платіж - 167155,56грн. до 01 грудня 2016р. включно.

Розділом 5 договору сторони передбачили умови передачі товару.

Згідно з п.5.1 договору продавець зобов'язаний передати, а покупець - прийняти товар у строк - після отримання продавцем авансових платежів відповідно до п.4.1 договору у повній сумі і в строк. Право власності на товар переходить до покупця в момент підписання видаткових накладних на передачу товару (або підписання акту приймання-передачі товару).

Відповідачем 06.07.2016р. на підставі рахунку №1011 від 05.07.2016р., наданого позивачем перераховано на рахунок продавця 104110,24грн. платіжними дорученнями №25 від 06.07.2016р. та №29 від 13.07.2016р.

На виконання умов договору за видатковими накладними №811 від 06.07.2016р. та №829 від 13.07.2016р. позивачем передано відповідачу товар - крапельну лінію на загальну суму 258927,24грн.

В подальшому відповідачем здійснювалась оплата отриманого товару наступним чином:

- платіжним дорученням №93 від 21.12.206р. у сумі 16000грн.,

- платіжним дорученням №27 від 24.04.2017р. у сумі 5000грн.,

- платіжним дорученням №33 від 16.05.2017р. у сумі 3900грн.,

- платіжним дорученням №53 від 03.07.2017р. у сумі 3000грн.,

- платіжним дорученням №60 від 14.07.2017р. у сумі 2000грн.,

- платіжним дорученням №86 від 12.10.2017р. у сумі 3000грн.,

- платіжним дорученням №87 від 13.10.2017р. у сумі 2000грн.

Позивач зазначає про наявність заборгованості відповідача за отриману крапельну стрічку у сумі 119 917грн.

Відповідно до ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст.193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем отримано товар на загальну суму 258927,24грн. (копії видаткових накладних на а.с.16, 17).

Відповідно до графіка платежів відповідач остаточний розрахунок за отриманий товар мав здійснити до 01 грудня 2016р. включно.

Відповідачем з урахуванням авансових платежів проведено оплату товару на загальну суму 139010,24грн., що підтверджується наведеними вище платіжними дорученнями, які містяться у матеріалах справи на а.с.18-26.

Господарським судом позовну заяву отримано 23.02.2018р. за вх.№319/18.

Згідно з ч.1 та 2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу вимог ст.610, ч.2 ст.615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Господарським судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної сплати вартості товару, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 119917грн.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

За таких обставин є правомірними, підставними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 119917грн. боргу з оплати товару за договором купівлі-продажу №05 07 16 від 05.07.2016р.

Умовами договору сторони погодили строки проведення платежів згідно з графіком, наведеним у додатку №2 до договору.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Позивачем вчинено нарахування втрат від інфляції у сумі 18827,94грн. та 3% річних у сумі 4865,08грн. Розрахунки відсотків річних та втрат від інфляції на а.с.31, 32, що наведені позивачем, судом перевірено. Ці нарахування вчинено позивачем у відповідності до норм законодавства і є правильними.

На підставі ст.625 ЦК України задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення 4865,08грн. у якості 3% річних та 18827,94 грн. втрат від інфляції.

Вимоги позивача про стягнення пені не підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

Вимогами п.3 ч.1ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Дослідженням умов договору купівлі-продажу №05 07 16 від 05.07.2016р. встановлено, що сторонами не передбачено умови щодо відповідальності покупця за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати товару у вигляді сплати пені.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 10 січня 2002 року N 2921-III визначається, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань . Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

У Постанові Пленуму від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" Вищим господарським судом роз'яснено, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом не встановлено, що до правовідносин за договором, що розглядається, підлягають застосуванню спеціальні норми закону.

Позивачем у тексті позовної заяви не наведено підстав, з посиланням на умови договору або норми законодавства, застосування пені як відповідальності відповідача за прострочку оплати товару.

У розрахунку пені позивач посилається на умови п.12.12 договору, відповідно до якого штрафи, пеня та будь-які інші штрафні санкції, які можуть виникнути за цим договором, нараховуються, а позовна давність збільшується (триватиме) - до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.

Відповідно до розділу 8 "Відповідальність" договору сторони встановили відповідальність за порушення:

- продавця щодо якості товару;

- покупця щодо відмови від підписання документів, що регулюють взаєморозрахунки між сторонами протягом строку, запропонованого продавцем;

- покупця у разі відмови від підписання додаткової угоди або невиконання вимог щодо надання розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних, передбачених п.4.3 та п.4.4 договору.

За викладеного, вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. До судових витрат у справі відноситься судовий збір.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 2820,91грн.

Відповідач має відшкодувати позивачеві витрати зі сплати останнім до бюджету судового збору у сумі 2154,15грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст.233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "МАДИВ" (Херсонська область, Каховський район, с.Коробки, вул.Терни, 7, код ЄДР 34260801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетафім Україна" (Херсонська область, м.Каховка, Чаплинське шосе, 7, код ЄДР 36631390) 119 917 грн. боргу, 4865грн. 08коп. в якості 3% річних, 18827грн. 94коп. втрат від інфляції, 2154грн. 15 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. В решті вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення

складено 27.04.2018р.

Суддя Н.А. Павленко