Постанова

від 24.04.2018 по справі 808/2405/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2018 рокусправа № 808/2405/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Головко О.В.

судді: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (суддя Прасов О.О.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Підйомспецтехніка

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Підйомспецтехніка , в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0008841401 від 05.07.2017.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, за результатами якої складено Акт № 295/08-01-14-01/33328023 від 29.05.2017, в якому встановлено порушення підприємством п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, абз. г п. 198.5 ст.198, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 3201126,00 грн., а також завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2015 року на загальну суму 50239,00 грн.

Відповідно до податних заперечень на Акт перевірки, працівниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведена позапланова документальна перевірка, за результатами якої складено Акт № 370/08-01-14-01/33328023 від 30.06.2017 та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008841401 від 05.07.2017, згідно з яким ТОВ ВО Підйомспецтехніка збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 489910,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій, вчинених з ТОВ КІЙОПТОРГ та Дюк-Україна .

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ВО Підйомспецтехніка (покупець) та ТОВ КІЙОПТОРГ (постачальник) було укладено договір поставки № 021/14 від 01.07.2014, між ТОВ ВО Підйомспецтехніка (покупець) та ТОВ Дюк-Україна (постачальник) укладено Договір поставки № 013/14 від 02.06.2014, на виконання яких складено специфікації-додатки, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури та здійснено оплату.

В подальшому придбаний у ТОВ КІЙОПТОРГ , ТОВ Дюк-Україна товар був реалізований позивачем кінцевим споживачам - ПАТ Азовсталь , ПАТ Запоріжсталь , ПрАТ Інгулецький ГЗК , ПАТ Північний ГЗК , ПАТ ТФПНК Укртатнафта , ПрАТ Сентравіс Продакшн Юкрейн .

Зауважень до первинних документів податковим органом не висловлено.

В обґрунтування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення відповідач надав податкову інформацію по ТОВ КІЙОПТОРГ , Детальну інформацію по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ ВО Підйомспецтехніка , Акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 175426-59-22-08/38781780 від 31.07.2014 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ Дюк-Україна (щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 по 30.06.2014 .

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання апелянта на інформацію в системі АІС Єдиний реєстр податкових накладних та АІС Податковий блок , на підставі якої податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Вищевказані договори, укладеними між позивачем та ТОВ КІЙОПТОРГ , ТОВ Дюк-Україна , не було визнано недійсними в судовому порядку.

Окрім того, судом встановлено, що податковим органом не було проведено зустрічних звірок контрагентів позивача, жодні первинні документи, наявні у таких осіб, відповідачем не досліджувалися.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року в адміністративній справі № 808/2405/17- без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 24 квітня 2018 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 26 квітня 2018 року.

Головуючий суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров