Постанова

від 23.04.2018 по справі 820/237/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Рубан В.В.

23 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/237/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Гуцала М.І. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 (суддя Рубан В.В.), повний текст складено 26.02.18 по справі № 820/237/18

за позовом Приватного підприємства "БУЛАТ-С"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання незаконною та скасування податкової консультації,

ВСТАНОВИВ:

17.01.2018 Приватне підприємство Булат-С (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить визнати незаконною та скасувати податкову консультацію відповідача від 22.12.2017 року № 3105/ІПК/20-40-12-03-21, надану на звернення позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 року позов задоволено.

Скасовано податкову консультацію Головного управління ДФС у Харківській області від 22.12.2017 р. № 3105/ІПК/20-40-12-03-21, надану за зверненням позивача.

Стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь позивача у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.).

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. 52 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, позивач пройшов процедуру державної реєстрації та набув статусу юридичної особи (код 32760959), здійснює господарську діяльність у сфері будівництва житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20), інших неспеціалізованих будівельних робіт, н.в.і.у. (КВЕД 43.99).

У відповідності до технічної документації у власності позивача перебуває виробничий цех загальною площею 1547,0 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Московський, б. 283.

Позивач звернувся до відповідача 13.07.2017 року із заявою про надання у письмовій формі індивідуальної податкової консультації щодо наявності обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єктом - нежитлова будівля (виробничий будинок) літ. Б-1, загальною площею 1547,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський, будинок 283.

Відповідачем було надано податкову консультацію від 03.08.2017 № 1472/ІПК/20-40-12-03-21 щодо наявності об`єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у підприємства, що здійснює господарську діяльність у сфері будівництва.

Позивачем було оскаржено вказану податкову консультацію до суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017 року позов Приватного підприємства "БУЛАТ-С" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання незаконною та скасування податкової консультації задоволено; визнано незаконною та скасовано податкову консультацію Головного управління ДФС у Харківській області від 03.08.2017р. №1472/ІПК/20-40-12-03-21, видану за зверненням ПП "Булат-С".

22.12.2017 року відповідачем було надано нову податкову консультацію № 3105/ІПК/20-40-12-03-21, відповідно до якого позивач має задекларувати податкове зобов'язання з податку щодо виробничого цеху із використанням ставки, визначеної пп.5 п.5 Рішення Харківської міської ради № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові".

Задовольнивши позов, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, що підтверджуються належними доказами, та вказує щодо протиправності податкової консультації відповідача, та про необхідність її скасування.

Колегія суддів, розглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги відповідача, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України визначено, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Згідно з п.п. 52.2, 52.3 ст. 52 ПК України, індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

У відповідності до п. 53.2 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Враховуючи викладені вище норми, колегія суддів зазначає, що обов'язковими складовими письмової податкової консультації є:

опис питань, що порушуються платником податків;

обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків;

висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Наявність чи відсутність цих складових у своїй сукупності надають підстави для висновку про належність письмового документа до податкової консультації.

Разом з цим, відповідно до в ст. 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до п. п. 266.1, 266.2, 266.3 ст. 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно з пп. 266.3.3 п. 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Згідно з пп. є 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, до об'єктів які не є об'єктом оподаткування, віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Розділом 4 Національного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності " ДК 009:2010 визначено, процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, наданні промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", С "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що КВЕД 41.20 та КВЕД 43.99 відносяться до секції F "Будівництво", що як наслідок дає зробити висновки, що позивач є промисловим підприємством.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) належать будівлі промислові - криті будівлі промислового значення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства за їх функціональним призначенням, у тому числі будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфорно-фаянсової промисловості (код 1251.8).

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Матеріали справи свідчать, що на підставі договору купівлі-продажу, № 3588, 21.04.2004р., позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля, літ. "Б-1" заг. площ. 1547 кв.м., адреса Харківська область, м. Харків, пр. Московський, б. 283.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказана нежитлова будівля є будівлею промисловості та не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцеві ради, відповідно до правових положень податкового законодавства, мають право вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки, та зазначає про застосування Рішення Харківської міської ради № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" від 22.02.2017 року.

Колегія суддів зазначає, що Податковим кодексом України, а саме п.266.5 ст.266, визначено лише право органу місцевого самоврядування встановлення ставок податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб.

Щодо посилань апеляційної скарги відповідача про те, що податкова консультація є позицією податкового органу здійснена у відповідь на звернення платника податків тлумачення певної норми закону, як регулює порядок стягнення, адміністрування, нарахування або сплати податків і зборів, та породжує звільнення платника від податкової відповідальності її застосування, має виключно рекомендаційний характер та не є обов'язковою, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вже зазначеним вище п. 53.2 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладений в письмовій або електронній формі, який, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування індивідуальної податкової консультації контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язаний надати платнику податків нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що податкова консультація може бути оскаржена саме з підстав суперечливості нормам або змісту відповідного податку. Відсутність висновків по суті поставлених запитань також може бути підставою для незгоди зі змістом відповідних листів.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного суду від 31.01.2018 по справі № 822/2624/16, та від 17.04.2018 року справа № 826/2032/16.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 2 статті 2 КАС України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача не відповідають даним критеріям оскільки вказані вчиненні не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Колегія суддів, вважає, що судове рішення прийнято на підставі повного та всебічного вивчення матеріалів справи, без порушення норм матеріального та процесуального права, тому не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

В силу приписів ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 по справі № 820/237/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 27.04.2018.