Постанова

від 17.04.2018 по справі 927/763/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 927/763/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод"

на постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий -К.В. Тарасенко, судді:О.В. Тищенко, І.А. Іоннікова) від 17.01.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод"

до Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області

про розірвання договору оренди землі

Учасники справи:

представник позивача - Зайцева Ю.Я.

представник відповідача -не з'явився.

Короткий зміст позовних вимог

1. 04.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" (далі - Позивач) подало позовну заяву про розірвання договору оренди землі від 16.07.2010, укладеного Позивачем з Носівською міською радою Носівського району Чернігівської області (далі - Відповідач), зареєстрованого у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис 02.08.2010 за № 041085600026, кадастровий номер земельної ділянки 7423810100:01:036:0054, загальною площею 7 253 метри квадратних.

2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач з порушенням норм законодавства листом від 08.06.2017 № 02-02/566 безпідставно відмовив Позивачу у задоволенні клопотання від 22.05.2017 № 2209-нз про розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі від 16.07.2010, тоді як Позивач не використовує орендовану земельну ділянку несільськогосподарського призначення через проведення консервації технологічного обладнання цукрового виробництва, недоцільність подальшого утримання обладнання для виробництва цукру, а тому відсутні підстави для користування Позивачем вказаною земельною ділянкою, орендна плата за яку до того ж є значною для Позивача, враховуючи те, що останній не отримує прибуток. При цьому Позивач зазначив, що стаття 31 Закону України "Про оренду землі" не містить вичерпного переліку підстав для розірвання договору оренди, а згідно з Цивільним кодексом України у разі незгоди однієї сторони із розірванням договору на вимогу іншої сторони через істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладені договору, такі вимоги задовольняються за рішенням суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 09.10.2017 Господарський суд Чернігівської області вирішив позов задовольнити повністю: розірвати укладений 16.07.2010 між Позивачем та Відповідачем договір оренди земельної ділянки, розташованої у місті Носівці по вул. Заводській, 2, ділянка № 1 загальною площею 7 253 кв. м, кадастровий номер 7423810100:01:036:0054, зареєстрований у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис 02.08.2010 за № 041085600026. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що норми законодавства, що регулюють питання оренди землі, а також загальні норми цивільного законодавства, що регулюють підстави та порядок розірвання договору, а також умови договору надають можливість для розірвання договору оренди землі на вимогу однієї із сторін, а після укладення договору Позивач не міг передбачити, що істотно збільшаться витрати на виробництво цукру, істотно зменшаться обсяги сировини для виробництва і у зв'язку із цим матиме місце не отримання Позивачем прибутку та збитковість виробництва, проведення консервації технологічного обладнання цукрового виробництва, та як наслідок, фактичне невикористання орендованої за договором земельної ділянки у підприємницькій діяльності Позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 17.01.2018 Київський апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Рішення апеляційного суду мотивоване відсутністю підстав для задоволення позову, оскільки фінансова криза в країні, суттєва зміна кон'юнктури ринку, девальвація гривні, а також ситуація, яка склалась в країні в цілому стосується обох договірних сторін, зазначені обставини мають загальний характер, є комерційними ризиками сторін та у повній мірі стосуються обох сторін договору, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору і виходили з того, що вони не настануть, у зв'язку з якими виконання спірного договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а тому не є підставами для розірвання договору оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 13.02.2018 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 і залишити в силі рішення Господарського суд Чернігівської області від 09.10.2017.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Апеляційним судом безпідставно не враховані підстави, за яких Позивач звернувся із вимогами про розірвання договору оренди землі. Істотна зміна обставин сталась не в результаті поведінки сторін, а є результатом дії ззовні. Строк 49 років, на який укладений договір оренди, є нерозумним, але Позивач вимушений був його прийняти, оскільки на відповідній земельній ділянці перебувало нерухоме майно Позивача, а внести зміни в договір в момент його укладення також було неможливо. Висновок апеляційного суду стосовно комерційних ризиків для обох сторін при укладенні спірного договору є неправомірним, оскільки Відповідач не здійснює підприємницьку діяльність, а є юридичною особою публічного права.

7. Інші укладені Позивачем договори оренди земельних ділянок, розпорядником яких не є Відповідач, розірвано за згодою сторін. В аналогічній справі за участю тих самих учасників, але стосовно іншої земельної ділянки колегія суддів того ж апеляційного суду підтримала рішення місцевого суду про розірвання договору оренди земельної ділянки

8. В іншій частині доводи скаржника аналогічні доводам, наведеним ним в позовній заяві та аргументам суду першої інстанції.

Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

9. Економічні показники розвитку та діяльності компанії, до складу якої входить Позивач, як регіональне підприємство, свідчить про відсутність підстав для розірвання спірного договору оренди.

10. Доводи про упередженість суддів апеляційного суду є неналежними.

Позиція Верховного Суду

Щодо розірвання договору оренди земельної ділянки через істотну зміну обставин

11. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про те, що фінансова криза в країні, суттєва зміна кон'юнктури ринку, девальвація гривні, на які посилається Позивач для обґрунтування підстав розірвання договору оренди землі, є обставинами загального характеру, комерційними ризиками сторін та повною мірою стосуються обох сторін договору, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору і виходили з того, що ці обставини не настануть. З огляду на викладене, виконання договору порушило би співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а тому наведене не є підставами для розірвання спірного договору в розумінні статті 652 ЦК.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Статтею 651 ЦК України, що узгоджується з положеннями статті 188 ГК України, передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як на підставу для розірвання договору Позивач послався на фінансову кризу в країні, нерентабельність устаткування підприємства цукрового заводу та відсутність сировини для використання об'єкта оренди, інфляційно-девальваційні процеси, що вплинули на платоспроможність підприємства і подальше використання зазначеної землі у промисловій діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Апеляційний господарський суд, вирішуючи спір, слушно зазначив, що у разі коли сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 статті 652 ЦК України, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило би співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що розірвання договору через істотну зміну обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли залишення угоди в силі призведе до завдання шкоди стороні, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на первісних умовах.

Зі змісту статті 652 ЦК України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред'явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК, за істотної зміни обставин.

Враховуючи підстави заявлених позовних вимог, апеляційна інстанція правомірно виходила з того, що зазначені у позовній заяві доводи про істотну зміну обставин після укладення договору оренди землі, що вплинули на подальшу нерентабельність відповідного правочину, не є достатніми підставами для його розірвання, з чим погоджується Суд. А тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог та недоведеність належними доказами підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі.

12. Щодо доводів скаржника (пункт 6) про невиправдану вимушеність укладання Позивачем зазначеного договору, оскільки ця угода за своєю природою є договором приєднання (стаття 634 ЦК України), Суд зауважує, що відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зважаючи на обставини укладення договору в спосіб, визначений чинним законодавством, з фактичним наміром встановлення та виконання взятих за ним зобов'язань, зважаючи на цивільну дієздатність сторін договору, аргумент скаржника про вимушеність укладання невигідного для цукрового заводу договору оренди земельної ділянки є безпідставним.

Суд відхиляє доводи скаржника про істотну зміну обставин за договором, що суттєво вплинула на подальші правовідносини сторін, з огляду на висновки, наведені Судом в пункті 11 цієї постанови.

Отже, Суд звертає увагу, що виконуючи вимоги процесуального закону, Позивачем не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК, як підстави для дострокового розірвання договору.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 21.02.2011 у справі № 6-167цс13, від 11.12.2012 у справі № 18/12/455-10 та від 19.02.2014 у справі № 6-167цс13.

13. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні вимог не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи.

14. Висновки апеляційного суду в оскаржуваній постанові про відмову у задоволенні вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 6, 626, 627, 651, 652 ЦК України, статті 188 ГК України, та відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

15. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

16. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у справі № 927/763/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак