Постанова

від 26.04.2018 по справі 820/5508/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2018 року

Київ

справа №820/5508/16

адміністративне провадження №К/9901/41309/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року (суддя Старосуд М.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко-Тойс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Данко-Тойс" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - Управління) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 вересня 2016 року №0001861401 від №0001851401 та №0001841401.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21 вересня 2016 року №0001861401 та №0001851401, а також податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2016 року №0001841401 на суму 145311 грн., в решті вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін й в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому, зазначена постанова ухвалена судом першої інстанції у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін, її повний текст виготовлено того ж дня, тобто 23 грудня 2016 року, а копію відповідачем отримано 29 грудня 2016 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління 03 січня 2017 року подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, а ухвалою цього ж суду від 31 січня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору та продовжено останньому строк для усунення недоліків поданої ним апеляційної скарги на десять днів з дня отримання копії ухвали.

В подальшому за відповідним клопотанням Управління строк для усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року було продовжено ще на десять днів.

Ухвалою від 27 лютого 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу особі, що її подала, на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України у зв'язку із неусуненням у встановлений судом строк її недоліку.

22 травня 2017 року Управління повторно подало апеляційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року, одночасно заявивши й клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, обґрунтоване неможливістю сплати судового збору (при первісному поданні апеляційної скарги) в зв'язку з відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для цієї мети.

Втім ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2017 року, з врахуванням приписів частини 4 статті 189 КАС України, апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її поданням поза межами строку апеляційного оскарження й визнанням судом підстав, вказаних у клопотанні про його поновлення, неповажними (враховуючи, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення або відстрочення сплати судового збору); запропоновано Головному управлінню ДФС у Харківській області навести інші (поважні) причини пропуску строку апеляційного оскарження.

В межах наданого для усунення недоліків апеляційної скарги строку Управлінням надіслано до суду клопотання, у якому останнє навело ті ж обставини (недостатність бюджетного фінансування, на підтвердження чого надано виписки по рахунках установи), що вже вказувались в повторній апеляційній скарзі при її поданні та визнані судом неповажними причинами.

Ухвалою від 07 липня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою, оскільки прийшов до висновку про неповажність наведених відповідачем причин пропуску строку апеляційного оскарження.

При цьому, як зазначив апеляційний суд, з повторною апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 22 травня 2017 року, додавши до неї, при цьому, платіжне доручення про сплату судового збору ще 21 квітня 2017 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції від 07 липня 2017 року, Управління звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права й залишення поза увагою наведених ним в клопотанні про поновлення пропущеного строку обставин його пропуску (відсутність коштів, передбачених для сплати судового збору), просило вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу суду не подав.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

За змістом частини 2 статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частиною 4 статті 189 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи, що, як вже зазначалось, повторна апеляційна скарга на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року була подана поза межами законодавчо встановленого десятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані Управлінням в клопотанні причини пропуску цього строку визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для висновку про його пропуск з поважних причин, касаційний суд вважає, що Управлінню обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року.

Доводи ж касаційної скарги про те, що неможливість вчасної подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції.

Стаття 49 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Не спростовують висновків суду апеляційної інстанції й обставини звернення Управління з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений статтею 186 КАС України, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

При цьому, Верховний Суд враховує, що вдруге апеляційну скаргу Управлінням було подано 22 травня 2017 року, тобто майже через три місяці після її первісного повернення судом апеляційної інстанції; при цьому, доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у цей період, матеріали справи не містять.

У касаційній скарзі відсутні й відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду