Рішення

від 26.04.2018 по справі 902/166/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2018 р. Cправа № 902/166/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м.Вінниця

до: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Товариство співвласників 107-квартирного будинку "ЛІЧ", м. Вінниця

про стягнення 364 155,02 грн

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 18.12.2017 р. (вих.№ № 34/3691 від 19.12.2017 р. видана строком на один рік); паспорт АВ № 579433 виданий Липовецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 02.03.2004 р.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" заявлено позов до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Товариство співвласників 107-квартирного будинку "ЛІЧ" про стягнення 364 155 грн 02 коп. заборгованості з яких 183 544 грн 21 коп. заборгованості за надані послуги з теплопостачання, 5 278 грн 22 коп. інфляційних втрат, 1 429 грн 34 коп. - 3% річних та 173 903 грн 25 коп. пені за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 9428 від 23.04.2014 р.

Ухвалою суду від 06.04.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/166/18 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду по суті на 26.04.2018 р.

23.04.2018 р. на адресу суду від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Товариство співвласників 107-квартирного будинку "ЛІЧ" надійшли пояснення щодо неможливості надати відзив на позовну заяву, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" повністю.

В судове засідання 26.04.2018 р. представник відповідача не з'явився, витребуваних доказів не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Факт отримання надісланої на адресу відповідача ухвали підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 2103701078358.

Окрім того, про обізнаність відповідача щодо наявності спору в суді свідчать подані до суду пояснення останнього вих. № 27 від 23.04.2018 р. (вх. № 02.1-34/3461/18 від 23.04.2018 р.).

При неявці в судове засідання відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 06.04.2018 р. про призначення засідання для розгляду справи по суті у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним , є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Як свідчать матеріали справи, зокрема повідомлення про вручення поштового відправлення № 2103701078358 (вх. № 3431 від 17.04.2018 р.), відповідач був обізнаний про наявність спору в суді між ним та позивачем ще 13.04.2018 р. , а тому суд при прийнятті рішення по справі виходить з того, що останній мав достатньо часу для того, щоб подати необхідні докази.

При цьому ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач посилається в якості підстави позовних вимог на те, що ним на виконання умов Договору № 9428 від 23.04.2014 р. поставлено відповідачу у період листопада-грудня 2017 р. теплову енергію на загальну суму 183 544 грн 21 коп.

Натомість, за твердження позивача, відповідачем не виконано належним чином взятих на себе зобов'язань за Договором в частині повноти та своєчасності оплати, в зв'язку з чим Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" заявлено до стягнення з останнього 183 544 грн 21 коп. заборгованості за надані послуги з теплопостачання, 5 278 грн 22 коп. інфляційних втрат, 1 429 грн 34 коп. - 3% річних та 173 903 грн 25 коп. пені

В свою чергу відповідач у поданому до суду поясненні позов Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" не визнає та просить суд відмовити в його задоволенні зазначаючи про невірне обґрунтування пені позивачем, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Товариство співвласників 107-квартирного будинку "ЛІЧ" не відноситься до числа суб'єктів підприємницької діяльності та є неприбутковою організацією.

З огляду на вказане, на думку відповідача, на нього не поширюється дія Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", в зв'язку з чим нарахування пені в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення є безпідставним та неправомірним.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів, огляду матеріалів справи № 902/915/17, слідує, що 23.04.2014 р. між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Товариство співвласників 107-квартирного будинку "ЛІЧ" (Споживач, Відповідач) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник, Позивач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 9428 (Договір), відповідно до розділу 1 якого за цим договором постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (а.с. а.с. 12-13, т. 1).

Відповідно до п. 2.1. Договору теплова енергія постачається споживачеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання протягом року.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку № 2 цього Договору. Проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку (п. 6.1. Договору).

Згідно із п. 6.2. Договору споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку № 1 до Договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для сторін з моменту введення їх в дію.

Відповідно до п.п. 6.3., 6.4. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки по договору виконуються в наступному порядку: споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку № 1 до Договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання споживачем рахунку не звільняє останнього обов'язку оплати по цьому Договору (п. 6.5. Договору).

Згідно із п. 6.6., 6.7. Договору у разі не підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт споживачем без надання постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним споживачем та є доказом кількості спожитої споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості. За наявності заборгованості у споживача за Договором, постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію в минулі періоди по цьому Договору, в порядку календарної виникнення заборгованості з урахуванням черговості визначеній ст. 534 ЦК України.

Договір набуває чинності з 2014 року та діє до 31 грудня 2014 року. В частині розрахунків договір діє до повного їх проведення. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін (п. 11.1., 11.3., 11.4. Договору).

Додатками 1, 2, 4 до Договору сторонами погоджено обсяги постачання теплової енергії споживачу, акт розмежування меж балансової належності мереж та експлуатаційної відповідальності сторін, тарифи на теплову енергію (а.с. 14-17, т. 1).

Позивачем на виконання умов вищевказаного Договору у період листопада-грудня 2017 р. поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 183 544 грн 21 коп. , що стверджується актами здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг), які виходячи зі змісту п. 6.6 Договору вважаються визнаними відповідачем (споживачем теплової енергії) та є належним доказом постачання останньому вказаної теплової енергії (а.с. 19, 21, т. 1).

Відповідно до реєстру отриманих рахунків, актів здачі-прийняття виконаних робіт за грудень 2017 р. акт здачі - прийняття виконаних робіт за грудень 2017 р. відповідачем отримано 11.01.2018 р., в той час як згідно реєстру отриманих рахунків, актів здачі-прийняття виконаних робіт за листопад 2017 р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Товариство співвласників 107-квартирного будинку "ЛІЧ" від отримання акту відмовилось (а.с. 20, 22, т. 1).

Відповідачем за поставлену теплову енергію в рахунок погашення заборгованості за Договором сплачено 140 000 грн 00 коп ., які зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості останнього згідно рішення Господарського суду Вінницької області від 14.12.2017 р. у справі № 902/915/17.

На підтвердження здійснених відповідачем проплат в матеріалах справи наявні відповідні банківські виписки та виписка з журналу нарахувань І оплати за період з листопада 2017 р. по березень 2018 р. (а.с. 23-34, т. 1).

Крім того, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.12.2015 р. у справі № 902/915/17 за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Товариство співвласників 107-квартирного будинку "ЛІЧ" частково задоволено позов: стягнуто з відповідача на користь позивача 194 166 грн 35 коп. боргу, 106 704 грн 99 коп. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 20 039 грн 34 коп., 74 454 грн 60 коп. пені та 5 930 грн 48 коп. судового збору.

03.01.2018 р. на виконання вищевказаного рішення суду у справі № 902/915/17 видано наказ.

У зв'язку з неповним виконання відповідачем вказаного рішення, кошти які надходять на рахунок позивача від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Товариство співвласників 107-квартирного будинку "ЛІЧ" зараховуються в погашення боргу згідно із зазначеним рішенням та в рахунок наявної заборгованості за Договором із врахуванням п. 6.7. Договору та приписів сст.534 ЦК України. Зазначене безпосередньо слідує зі змісту позовної заяви та пояснень позивача в ході розгляду справи.

Такими чином, розмір заборгованості відповідача за поставлену йому теплову енергію у період листопада-грудня 2017 р. складає 183 544 грн 21 коп.

Неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за Договором стало підставою звернення КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 9428 від 23.04.2014 р., який за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся , позаяк матеріалами справи підтверджено факт постачання позивачем теплової енергії відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриману теплову енергію.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 183 544 грн 21 коп. заборгованості за постачання теплової енергії за період листопада-грудня 2017 р. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 278 грн 22 коп. інфляційних втрат, 1 429 грн 34 коп . - 3% річних та 173 903 грн 25 коп . пені нарахованих за періоди окремо по кожному акту здачі-прийняття виконаних робіт, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3,4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 7 Договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань.

Зокрема, пунктом 7.3.4. Договору сторони передбачили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством. У випадку прострочення платежу менш ніж на 1 календарний місяць, постачальник може не застосовувати цю санкцію, при наявності гарантійного листа споживача з зазначенням дати проведення розрахунку.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та нормам чинного законодавства.

Перевіркою правильності періодів нарахування та сум інфляційних втрат та 3 % річних за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора судом визначено їх в наступних розмірах: інфляційні втрати - 5 303 грн 00 коп. та 3 % річних - 1 429 грн 35 коп. , які в сукупності є більшими ніж ті, що заявлені позивачем: інфляційні втрати - 5 278 грн 22 коп. та 3 % річних - 1 429 грн 34 коп.

Однак, враховуючи те, що визначення ціни позову є правом та прерогативою позивача позовні вимоги останнього в цій частині підлягають задоволенню судом у заявленому позивачем розмірі.

Щодо заявленої позивачем до стягнення 173 903 грн 25 коп. , нарахованої останнім згідно із п. 7.3.4. Договору, виходячи із ставки її обрахунку 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення з посиланням на норми Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності , які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності : сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином вказаний закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Статтею 1 ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно із ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання є юридичною особою, яка створюється відповідно до закону, має печатку із своїм найменуванням та інші необхідні реквізити, а також розрахункові рахунки в установах банку. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом.

Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (ст. 86 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 52 ГК України некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ "Мета створення, завдання та предмет діяльності об'єднання" Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Товариство співвласників 107-квартирного будинку "ЛІЧ" об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.

Такими чином, відповідач не являється організацією, створеною з метою отримання прибутку, в зв'язку з чим на нього не поширюється дія Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" та застосування до останнього неустойки в розмірі визначеному в даному Законі є безпідставним.

При цьому, той факт, що сторони у Договорі зафіксували пеню саме в тому розмірі, який встановлено Законом, не перетворює зазначену пеню на договірну, що набуває обов'язковості за відсутності домовленості сторін про інше.

Аналогічних висновків про відсутність підстав для застосування Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" до організації, яка не має на меті отримання прибутку викладено в постанові Верховного Суду України від 16.12.2013 р. у справі № 18/957/12.

З огляду на вказане, при перевірці розрахунку пені суд виходить із ставки її нарахування визначеної Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Зокрема, згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 3-114гс14, від 07.11.2011 р. у справі № 3-121гс11 ).

Здійснивши обрахунок пені у вказаних позивачем періодах окремо по кожному акту здачі-прийняття виконаних робіт виходячи із ставки її розрахунку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, судом за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора отримано її в сумі 15 050 грн 20 коп. , яка є обґрунтованою та підлягає до стягнення з відповідача.

В задоволенні решти заявленої до стягнення пені в сумі 158 853 грн 05 коп. слід відмовити як заявленої безпідставно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" з урахуванням вищевикладених мотивів стосовно часткової відмови в задоволенні пені.

Заперечення відповідача, викладенні ним у надісланому на адресу суду поясненні, які за своє суттю зводяться до неможливості надання ним вичерпних заперечень щодо позову з підстав, як зазначає останній, неотримання ним належно поданої позовної заяви, судом не беруться до уваги та оцінюються критично, враховуючи відсутність жодного доказу на підтвердження викладеної ним обставини, в той час як матеріалами справи, зокрема наявним в ній описом вкладення у цінний лист, підтверджується протилежне.

Крім того, відповідач користуючись наданим йому чинним Господарським процесуальним кодексом правами, зокрема, у відповідності до ст. 42 ГПК України заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та (або) відкладенні її розгляду для можливості за результатами ознайомлення з наявним в ній доказами надати пояснення (заперечення) на підтвердження своєї позиції стосовно позову, чого ним зроблено не було.

А відтак, при розгляді справи суд виходить із достатньої обізнаності відповідача про наявність спору в суді та можливості скористатися останнім наданими йому процесуальними правами відповідача по справі, в зв'язку з чим здійснює її розгляд враховуючи сукупність доказів, що містяться в справі станом на день прийняття рішення.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

26.04.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Товариство співвласників 107-квартирного будинку "ЛІЧ", вул.Лізи Чайкіної, 2, м.Вінниця, 21037 (ідентифікаційний код - 26142111) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул. Воїнів Інтернаціоналістів, будинок 2-Е, м. Вінниця, 21030 (ідентифікаційний код - 33126849) - 183 544 грн 21 коп. - основного боргу, 1 429 грн 34 коп. - 3 % річних, 5 278 грн 22 коп. - інфляційних втрат, 15 050 грн 20 коп. - пені, 3 079 грн 53 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У стягненні 158 853 грн 05 коп. - пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 02 травня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100.

3 - відповідачу - вул. Лізи Чайкіної, 2, м. Вінниця, 21037.