Рішення

від 27.04.2018 по справі 903/127/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 квітня 2018 р. Справа № 903/127/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Хомич О. В, розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали по справі № 903/127/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В", м. Тернопіль

до відповідача фізичної особи-підприємця Калюжиної Ольги Миколаївни, м. Луцьк

про стягнення 48 156,40 грн.,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

27.02.2018р. товариство з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В" звернулось з позовною заявою до господарського суду, в якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця Калюжиної Ольги Миколаївни 46 772,59 грн. збитків, завданих інфляцією, та 5 254 грн. процентів річних за прострочення по сплаті заборгованості, згідно з рішенням господарського суду Волинської області у справі № 05/163-38 від 10.12.2009р.

На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано рішення господарського суду Волинської області у справі № 05/163-38 від 10.12.2009р., яким із останнього стягнуто 53 019,08 грн. заборгованості за поставлений товар та 5 301,90 грн. штрафу, а тому позивач вважає, що має право стягнути із відповідача збитки, завдані інфляцією, та проценти річних.

Ухвалою суду від 02.03.2018р. було відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 28.03.2018 р.

Ухвалою суду від 28.03.2017р. було відкладено підготовче засідання на 11.04.2018р.; встановлено строк позивачу до 10.04.2018р. для подачі розрахунку процентів річних, інфляційних втрат, враховуючи роз'яснення Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

10.04.2018р. на адресу суду від позивача надійшла заява №6 від 05.04.2018р. про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 43 380,40 грн. збитків, завданих інфляцією, та 4776 грн. процентів річних за прострочення по сплаті заборгованості, згідно з рішенням господарського суду Волинської області у справі № 05/163-38 від 10.12.2009р., а всього 48 156,40грн. До заяви додано розрахунок збитків, завданих інфляцією, та процентів річних, докази відправлення заяви та розрахунків відповідачу у справі.

В судовому засіданні 11.04.2018р. судом було прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.04.2018р. було закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 27.04.2018р.

В судове засідання 27.04.2018р. сторони не з'явились.

Позивач належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4601602092273 від 13.04.2018р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Ухвала суду від 11.04.2018р. була надіслана на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернулась на адресу суду із відміткою пошти: інші причини , що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення .

Враховуючи те, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в судовому засіданні 27.04.2018р., судом було вирішено спір за відсутності представників сторін, зважаючи на те, що вони належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 43 380,40 грн. збитків завданих інфляцією, 4 776 грн. процентів річних за прострочення по сплаті заборгованості, згідно з рішенням господарського суду Волинської області у справі № 05/163-38 від 10.12.2009р. підлягає до задоволення частково з огляду на таке.

Рішенням господарського суду Волинської області у справі № 05/163-38 від 10 грудня 2009 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Р.Е.Й.В. до фізичної особи-підприємця Калюжиної Ольги Миколаївни було задоволено: стягнуто з фізичної особи-підприємця Калюжиної О. М. на користь товариства з обмеженою відповідальністю Р.Е.Й.В. 53 019,08 грн. заборгованості за поставлений товар, 5 301,90 грн. штрафу, а також 583,21 грн. сплаченого державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вищевказаного судового рішення господарським судом Волинської області було видано наказ від 28.12.2009 року 05/163-38.

Як встановлено судом наказ на виконання рішення від 10.12.2009р. позивачем пред'являвся до Державної виконавчої служби.

17.02.2012р. державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 31526513.

Згідно із запитом із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 20.02.2018р. за номером виконавчого провадження 31526513 інформація відсутня. Виконавчий документ повернутий стягувачу.

Як вбачається із довідки, виданої директором ТОВ Р.Е.Й.В. , станом на 20.02.2018р. наказ господарського суду № 05/163-1 боржником - Калюжиною О.М. не виконаний.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604- 609 ЦК, відповідно до яких зобов'язання припиняється: 1) виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання; 2) за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 ЦК); 3) зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ст. 601 ЦК); 4) за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК); 5) внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК); 6) поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК); 7) неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК); 8) смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч. 1 ст. 608 ЦК); 9) смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора (ч. 2 ст. 608 ЦК); 10) ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 ЦК).

Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, слід дійти висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі № 3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі № 3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11).

Вищевикладена позиція висвітлена також в Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві Верховного Суду України.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.п.3.1, 3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації суди мають враховувати також рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р.

Згідно з цими рекомендаціями, а також згідно з роз'ясненнями, наведеними в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця , а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши правильність нарахування позивачем збитків, завданих інфляцією, за допомогою програмного комплексу Ліга: закон для всіх судом встановлено, що є правові підстави для нарахування 31 652,38 грн. інфляційних.

Початок невиконання відповідачем зобов'язання з оплати виникає з 20.02.2015р.

Інфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х ІІср., де С - сума боргу; ІІср.- сукупний індекс інфляції.

Сума збитків завданих інфляцією за березень 2015 року становить 5 726,06 грн., за квітень 2015р. 7 422,67 грн., за травень 2015 року 1166,42 грн., за червень 2015 року 212,08 грн., за липень 2015 року -530,20 грн., за серпень 2015 року -424,15 грн., за вересень 2015 року 1 219,44 грн., за жовтень 2015 року -689,25 грн., за листопад 2015 року 1060,38 грн., за грудень 2015 року 371,13 грн., за січень 2016 року 477,17 грн., за лютий 2016 року -212,08 грн., за березень 2016 року 530,19 грн., за квітень 2016 року 1 855,67 грн., за травень 2016 року 53,02 грн., за червень 2016 року -106,04 грн., за липень 2016 року -53,02 грн., за серпень 2016 року -159,06 грн., за вересень 2016 року 954,34 грн. , за жовтень 2016 року 1484,53 грн., за листопад 2016 року 954,34 грн., за грудень 2016 року 477,17 грн., за січень 2017 року 583,21 грн., за лютий 2017 року 530,19 грн., за березень 2017 року 954,34 грн., за квітень 2017 року 477,17 грн., за травень 2017 року 689,25 грн., за червень 2017року 848,31 грн., за липень 2017 року 106,04 грн., за серпень 2017 року -53,02 грн., за вересень 2017 року 1060,38 грн., за жовтень 2017 року 636,23 грн., за листопад 2017 року 477,17 грн., за грудень 2017 року 530,19 грн., за січень 2018 року 795,29 грн.

Всього сума збитків, завданих інфляцією, складає 31 652,38 грн. Однак, позивач просить стягнути 43 380,40 грн. Отже, в задоволенні 11 728,02 грн. збитків, завданих інфляцією, слід відмовити нарахованих безпідставно.

Крім цього, позивач нараховує збитки, завдані інфляцією, на суму боргу 58 320,98 грн., хоча сума боргу фізичної особи-підприємця Калюжиної О. М. становить 53 019,08 грн.

Таким чином, за період з 20.02.2015 року по 20.02.2018 року збитки, завдані інфляцією, на суму боргу становлять 31 652,38 грн., а проценти річних - 4 776 грн.

Беручи до уваги те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення, то до стягнення із відповідача підлягає сума в розмірі 36 428,38 грн.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати на підставі п. 3 ч. 4 ст.129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 598, 611, 625 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Калюжиної Ольги Миколаївни (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В" (м. Тернопіль, вул. Текстильна, 40-А, код ЄДРПОУ 24635111) 36 428 грн. 38 коп., з них: 31 652 грн. 38 коп. збитків, завданих інфляцією, 4 776 грн. процентів річних; 1 332 грн. 88 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. У задоволенні позову про стягнення 11 728 грн. 02 коп. збитків, завданих інфляцією, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 02.05.2018р.

Суддя І. О. Якушева