Рішення

від 02.05.2018 по справі 910/1447/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.05.2018Справа № 910/1447/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Любченко М.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комплексні системи безпеки 2005

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий урожай

про стягнення 28 430,11 грн.,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Комплексні системи безпеки 2005 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий урожай про стягнення основного боргу в розмірі 21 202 грн., пені в сумі 4 689,60 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 003,51 грн., 3% річних в сумі 535 грн., що в загальному розмірі складає 28 430,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №77 від 29.09.2015р. про надання охоронних послуг в частині оплати послуг, наданих позивачем за лютий та березень місяці 2017 року.

Згідно з п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

За змістом ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 01.03.2018р. Господарського суду міста Києва позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.03.2018р. була направлена судом рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02099, м.Київ, Дарницький район, вулиця Зрошувальна, будинок 5.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 01.03.2018р. був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням строку зберігання свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 03.03.2018р. Верховного суду по справі №911/1163/17.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 01.03.2018р. в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua).

Одночасно, суд зазначає, що за приписами ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

З огляду на вказану норму чинного законодавства України, судом складено телефонограму від 13.03.2018р. з повідомленням відповідача про відкриття провадження у справі.

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий урожай про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2018р., не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

29.09.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Комплексні системи безпеки 2005 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий урожай (замовник) укладено договір №77 про надання охоронних послуг, відповідно до умов п.1.1 якого замовник передає, а виконавець приймає під охорону об'єкти, перераховані в дислокації, що охороняються (додаток 1).

Відповідно до п.6.1 договору №77 від 29.09.2015р. вартість наданих послуг за цим договором визначається та узгоджується протоколом погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток 2).

Протоколом погодження договірної ціни до договору №77 від 29.09.2015р. сторони домовились, що вартість заходів охорони складає 15,75 грн. з урахуванням податку на додану вартість за одну годину охорони одним постом охорони.

У п.п.10.1, 10.2 означеного правочину контрагентами погоджено, що договір набуває чинності з 29.09.2015р. та діє до 29.09.2016р., після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається пролонгованим по 31 грудня наступного календарного року.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №77 від 29.09.2015р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вказувалось вище, за умовами договору №77 від 29.09.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю Комплексні системи безпеки 2005 зобов'язалось прийняти під охорону об'єкти замовника.

Охорона об'єкта здійснюється в дні та години, які визначені у дислокації об'єктів охорони (п.1.2 договору №77 від 29.09.2015р.).

Згідно акту від 29.09.2015р. приймання-передачі об'єкта під охорону замовником було передано, а виконавцем прийнято під охорону об'єкт замовника.

Як вбачається з п.п.6.3, 6.4 договору №77 від 29.09.2015р., на підтвердження факту надання виконавцем послуг по договору, замовнику до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, надається відповідний акт виконаних робіт. Замовник зобов'язаний підписати наданий виконавцем акт виконаних робіт в 5-ти денний строк з моменту отримання такого акту від виконавця. У випадку, якщо замовник у вказаний строк не повертає підписаний акт виконаних робіт або не надає обґрунтовані заперечення про підстави його не підписання, послуги надані виконавцем замовнику, вважається підтвердженими (наданими) та підлягають оплаті.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов означеного правочину Товариством з обмеженою відповідальністю Комплексні системи безпеки 2005 були надані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 41 202 грн., про що свідчать складені між сторонами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000020 від 28.02.2017р. на суму 21 168 грн. та №ОУ-0000032 від 27.03.2017р. на суму 20 034 грн.

Вказані акти підписані контрагентами без жодних зауважень та заперечень та скріплені печатками юридичних осіб.

Тобто, з наведеного полягає, що Товариством з обмеженою відповідальністю Комплексні системи безпеки 2005 належним чином виконано свої обов'язки з надання послуг за договором №77 від 29.09.2015р. Відповідачем в процесі розгляду спору означених обставин не спростовано.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 5.1.7 договору №77 від 29.09.2015р. передбачено обов'язок замовника, зокрема, своєчасно оплачувати послуги виконавця.

Згідно з п.6.2 договору №77 від 29.09.2015р. оплата за надані послуги здійснюється на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного правочину, господарський суд дійшов висновку, що строк оплати послуг, наданих позивачем та прийнятих відповідачем за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000020 від 28.02.2017р. на суму 21 168 грн. та №ОУ-0000032 від 27.03.2017р. на суму 20 034 грн., настав.

Однак, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий урожай свої зобов'язання з оплати послуг за вказаними актами здійснено належним чином не було, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 21 202 грн.

При цьому, судом прийнято до уваги, що 27.03.2017р. між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору №77 від 29.09.2015р., якою погоджено розірвання цього договору з 27.03.2017р. та визначено обов'язок замовника оплатити вартість послуг з охорони, які фактично надані виконавцем станом на дату розірвання означеного правочину.

Статтею 907 Цивільного кодексу України унормовано, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України).

Наразі, із системного аналізу вищенаведених норм полягає, що за загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання. Тобто, розірвання договору не має наслідком припинення зобов'язань сторін, які виникли під час дії договору та які не виконані сторонами.

Отже, виходячи з наявних у матеріалах справи документів, заборгованість відповідача за договором №77 від 29.09.2015р. про надання охоронних послуг станом на день розгляду справи по суті становить 21 202 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем у визначеному Господарським процесуальним кодексом України порядку не спростовано обставин порушення взятих на себе згідно договору №№77 від 29.09.2015р. грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Комплексні системи безпеки 2005 до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий урожай про стягнення суми основного боргу в розмірі 21 202 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 4 689,60 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 003,51 грн., 3% річних в сумі 535 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами, у договорі №77 від 29.09.2015р. про надання охоронних послуг не було погоджено застосування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

Отже, враховуючи те, що між сторонами не укладався відповідний письмовий правочин щодо забезпечення виконання відповідачем зобов'язання за договором №77 від 29.09.2015р. у вигляді сплати останнім пені, а чинним законодавством України не встановлено обов'язкове нарахування пені у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині визнаються судом необґрунтованими та підлягають залишенню без задоволення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 15.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/8153/17.

Частиною 4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

У рішенні від 10.11.2005р. Великої Палати Європейського Суду з прав людини у справі Лейла Шахін проти Туреччини зазначається, що згідно з практикою, закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Практика країн усталеної демократії свідчить про те, що конкретний варіант тлумачення права, використаний судом, має шанс набути певної стабільності, обов'язковості. Вважається, що це випливає із принципів однакового поводження і правопевності (правової визначеності), які є проявами принципу верховенства права. Ці принципи зобов'язують державну владу дотримуватись обраної правової позиції і не відхилятися від неї доти, доки не з'являться вагомі підстави змінити її і звернутись до іншого розуміння тієї чи іншої норми. Названі принципи певною мірою знаходять підтвердження в національному законодавстві, практиці здійснення правосуддя та роз'яснювальній діяльності вищих спеціалізованих судів. Зокрема, відповідно до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 06.03.2017р. по 05.02.2018р. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання зі сплати за надані позивачем послуги за договором №77 від 29.09.2015р. про надання охоронних послуг, у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до приписів ст.625 Цивільного кодексу України.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що розрахунки позивача відповідають вимогам законодавства і є арифметично вірними, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 535 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 2 003,51 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Комплексні системи безпеки 2005 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий урожай підлягають задоволенню частково на вказані вище суми.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Комплексні системи безпеки 2005 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий урожай про стягнення 28 430,11 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий урожай (02099, м.Київ, Дарницький район, вул.Зрошувальна, буд.5, ідентифікаційний код 39537147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комплексні системи безпеки 2005 (18005, Черкаська обл., м.Черкаси, Придніпровський район, бульвар Шевченка, буд.352, кв.257, ідентифікаційний код 33684003) основний борг в сумі 21 202 грн., інфляційні втрати на суму 2003,51 грн., 3% річних - 535 грн. та судовий збір в розмірі 1 471,36 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п.17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 02.05.2018р.

Суддя М.О.Любченко