Рішення

від 25.04.2018 по справі 910/3230/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 25.04.2018 Справа №  910/3230/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., За участю секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши в місті Києві  у відкритому судовому засіданні матеріали справи За позовом    Парку культури та відпочинку «Перемога» До                    Товариства  з обмеженою відповідальністю «Спортивна компанія «ЛЮКСОН                      СПОРТ»» про                стягнення 354 700грн. Представники учасників справи: не з»явилися ОБСТАВИНИ  СПРАВИ: Парк культури та відпочинку “Перемога” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спортивна компанія “Люксон спорт”  про стягнення 354    700,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов  Договору  № 1 від 03.05.2017 року. Позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, підстави для залишення її без руху, повернення або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні. Відповідно до ст. 12, ч. 2 ст. 176 ГПК України в ухвалі про відкриття провадження у справі, суд вирішує питання про форму господарського судочинства, за якою буде здійснюватись розгляд справи. Згідно з ч. 3 ст. 12 ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження, окрім малозначних справ, може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, для яких приорітетним є швидке вирішення справи, за винятком справ зазначених у частині четвертій цієї статті. Приймаючи до уваги викладене, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин, предмет доказування, господарський суд визнав за необхідне здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на підставі частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи призначено на 25.04.2018. Позивач листом від 25.04.2018 повідомив суд, що  23.04.2018 відповідач перерахував позивачу 100  000 грн. в рахунок погашення заявленого до стягнення штрафу. Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову або направити представників у судове засідання. До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання Позивачем вимог ст. 172 ГПК України – надіслання Відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місцезнаходження Відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення Відповідача про призначене судове засідання – відповідна ухвала суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою “судова повістка”. Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку”, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою “Судова повістка”, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату. Ухвала Господарського суду міста Києва  від 03.04.2018 отримана  представником  відповідача 11.04.2018, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення. З огляду на наведене, Відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а Відповідач, натомість проявив протиправну процесуальну бездіяльність, тому судове засідання проводиться за його відсутності і причини неявки представника Відповідача у засідання судом не визнаються поважними. При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представників Відповідача перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення судового засідання не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні. В судовому засіданні 25 квітня  2018 року оголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань. З травня 2017  між Парком культури та відпочинку “Перемога”   (далі, позивач)  та  Товариством з обмеженою відповідальністю “Спортивна компанія “Люксон спорт”  (далі, відповідач) було укладено Договір №1. Згідно умов даного договору відповідач був зобов'язаний поставити позивачу ланцюгову карусель сімейну «РАМІЬУ 8Ж№лЕК» вартістю 5 547 000 грн. (з ПДВ), а позивач зобов'язався оплатити зазначену карусель на умовах визначених Договором. За умовами Договору (пункт 4.1) Позивач мав здійснити передоплату у розмірі не менше 30% вартості товару, тобто не менше 1 664 100 грн. На виконання  умов договору 13 травня 2017  позивач перерахував відповідачу  грошові кошти в розмірі 1 664 100 грн. передоплати, що підтверджується платіжним дорученням №2 від 3.05.2017р. з відміткою держказначейства про його виконання 13.05.2017р. та випискою з казначейського рахунку позивача від 13.05.2017. Поставка товару здійснюється до 31 серпня 2017 року на умовах  DDP (м. Київ, бульвар Перова, 2) – Інкотермс 2010. Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач своїх зобов'язань з поставки у строк встановлений Договором - 31.08.2017 року не виконав, карусель не поставив. У зв'язку з цим, позивач на підставі пункту 7.1 Договору нарахував відповідачеві штраф у розмірі 10% від вартості товару 554 700 грн. та направив йому претензію вих. № 060-54-76 від 25 вересня 2017р. з вимогою сплатити зазначений штраф. Відповідач на дану претензію не відповів, карусель не поставив, проте частково сплатив штраф у розмірі 200 000 грн. (платежі від 19.10.2017 року на 100 000 грн. та від 30.10.2017року, що підтверджується виписками з банківського рахунку Позивача від 19.10.2017 року та від 30.10.2017року. Позивач направив на електронну адресу відповідача нову претензію вих. № 060-54-89 від 17 жовтня 2017р. з вимогою повернути сплачений позивачем аванс в сумі 1 664 100,00 грн. Після отримання зазначеної претензії відповідач на протязі листопада 2017 року повернув позивачу сплачену ним передоплату у розмірі 1 664 100,00 грн., що підтверджується виписками з казначейського рахунку Позивача від 16, 22, 27 та 28 листопада 2017року, однак нарахований за порушення зобов'язання штраф у повному розмірі не погасив. У зв'язку з неповною сплатою  відповідачем штрафу позивач  звернувся за даним позовом до суду. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги частковому задоволенню з наступних підстав. Внаслідок укладення Договору  №1 поставки  від 03.05.2017 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем є договором  поставки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог  Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України       встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7       статті 193 Господарського кодексу України). Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати  покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром  передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт,  сертифікат якості тощо),  що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору   або  актів  цивільного законодавства. Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов»язання за договором виконав, здійснив попередню оплату в розмірі  1  664  100 грн. Відповідач в порушення умов договору поставку товару не здійснив. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання. Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено умови договору № 1 від 03.05.2017. Згідно з приписами ст. ст. 216 – 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.   Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Статтею   617 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України  належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь –які умови договору, що не суперечать законодавству. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що за порушення строків поставки товару, постачальник сплачує штраф в розмірі 10% від вартості товару. З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки не виконав, а також той факт, що відповідальність відповідача у вигляді штрафу  за прострочення зобов'язання передбачена договором, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу є правомірною. Позивачем через відділ діловодство  Господарського суду міста Києва подана виписка з рахунку позивача за 23.04.2018, відповідно до якої відповідач перерахував позивачу штраф в сумі 100  000 грн., у зв»язку з чим суд приходить до висновку про відсутність  предмету спору  між сторонами в цій частині. З урахуванням викладеного провадження у справі в частин стягнення 100  000 грн. підлягає закриттю на підставі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Оскільки спір виник внаслідок порушення відповідачем умов договору, тому відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору  покладаються на  відповідача. Керуючись ст.ст. 13, 73-79, 86, 129, 202, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд В И Р І Ш И В: Позовні вимоги  задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивна компанія «ЛЮКСОН СПОРТ» (62341, Харківська обл., Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, Кільцевий шлях, 3А, код 40436066) на користь  Парку культури та відпочинку «Перемога» (02125, м. Київ, бульвар Перова, 2, код ЄДРПОУ 02221337) 254  700 грн. штрафу та  5  320 грн. 50 коп.  судового збору. В іншій частині провадження у справі закрити. Після набрання рішенням законної сили видати накази. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повне рішення складено  02.05.2018.              Суддя                                                                      Трофименко Т.Ю.