Рішення

від 24.04.2018 по справі 916/3210/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3210/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.

при секретарі судового засідання: Себовій О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - на підставі ордеру серія ОД №175659 від 13.02.2018р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/3210/17

За позовом: ОСОБА_2 підприємства "Ремерцентр";

до відповідача: ОСОБА_3 житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області;

про стягнення 11 923 129,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2017 року позивач - Приватне підприємство „Ремерцентр» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 3441/17) до відповідача - ОСОБА_3 житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації, в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 4 367 954,04 грн. за період 11.02.2017р. по 18.12.2017р., з яких: 802 589,52 грн. - 3% річних та 3 565 364,52 грн. - інфляційні втрати, а також судовий збір у розмірі 65 519,31 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, серед іншого, позивач посилається на те, що рішенням господарського суду м. Києва від 16.12.2014 року у справі № 910/20575/14 встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем за Договором про закупівлю робіт за державні кошти № 101 від 16.11.2011 року, з огляду на умови Договору про відступлення права вимоги № 48/ВПВ укладеного 26.12.2011 року між Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації та Головним управлінням розвитку інфраструктури та енергозбереження Одеської обласної державної адміністрації. При цьому, позивач зазначає, що вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили 02.01.2016 року, зокрема, з ОСОБА_3 розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації було стягнуто на користь ОСОБА_2 підприємства „Ремерцентр» 31 499 481,12грн.- заборгованості, 3 466 668,92 грн. - 3% річних та 23 452 161,99 грн. - інфляційних втрат. Разом з тим, позивач вказує на те, що право ОСОБА_2 підприємства „Ремерцентр» до сьогоднішнього дня залишається порушеним, оскільки рішення суду від 16.12.2014 року у справі № 910/20575/14 не виконано, а тому у позивача наявні правові підстави для звернення до суду за його захистом, шляхом подання відповідного позову.

Як встановлено матеріалами справи, у відповідності до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №47/А-2017 від 26.01.2017 року „Про заходи щодо упорядкування структури Одеської обласної державної адміністрації» , відповідно до ст. 118 Конституції України, ч. 2 ст. 5 Закону України „Про місцеві державні адміністрації» , ст.ст. 87. 90, 104, 110 Цивільного кодексу України, постанов Кабінету Міністрів України від 12.03.2005р. №179 „Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій» , від 18.04.2012р. №606 „Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в м. Києві та Севастополі державних адміністрацій» , ОСОБА_3 розвитку інфраструктури та житлово-комунаьного господарства Одеської обласної державної адміністрації перейменовано в ОСОБА_3 житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації, що підтверджує наявність правових підстав для зазначення ОСОБА_3 житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації в якості відповідача у даній справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.12.2017 року було відкрито провадження у справі №916/3210/17 та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

05.02.2018 року до канцелярії господарського суду Одеської області від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог по справі №916/3210/17 (вх. ГСОО № 2-672/18), згідно якої позивач, керуючись правом передбаченим п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, збільшив розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 11 923 129,20 грн. за період з 15.03.2017р. по 31.01.2018р., з яких: 2 259 549,06 грн. - 3% річних та 9 663 580,14 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 178 846,94 грн.

Враховуючи те, що вищезазначену заяву ОСОБА_2 підприємства "Ремерцентр" подано в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, господарський суд прийняв дану заяву та здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви позивача від 05.02.2018р. вх. ГСОО № 2-672/18.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.02.2018 року, враховуючи заявлене позивачем письмове клопотання (вх.ГСОО№2-996/18) про продовження строку розгляду підготовчого провадження, строк підготовчого провадження у справі №916/3210/17 було продовжено на 30 днів.

05.03.2018 року до канцелярії господарського суду Одеської області представником позивача було надано клопотання (вх.ГСОО№5435/18) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.03.2018 року, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України було відкладено підготовче засідання на 20.03.2018 року о 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2018 року було закрито підготовче провадження по справі №916/3210/17 та призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 27.03.2018 року о 12:15 год.

У судовому засіданні 27.03.2018 року, приймаючи до уваги наявну необхідність додаткового дослідження доказів, враховуючи, що спір не може бути вирішено у даному судовому засіданні, господарським судом було оголошено перерву у судовому засіданні в межах строків, передбачених ГПК України на 24.04.2018 року о 14:15 год.

У судовому засіданні від 24.04.2018 року представник позивача позовні вимоги, згідно заяви про уточнення позовних вимог (вх.ГСОО№2-672/18 від 05.02.2018 року) підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання призначені на 13.02.2018р., 06.03.2018р., 20.03.2018р., 27.03.2018р. та 24.04.2018р. не з`явився, правом на подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України не скористався.

Ухвали господарського суду Одеської області від 27.12.2017р., 23.01.2018р., 13.02.2018р., 06.03.2018р., 20.03.2018р. та 27.03.2018р. були направлені за належною адресою ОСОБА_3 житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації, що підтверджується наявними в матеріалах справи Рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник третьої особи на стороні відповідача у судове засідання призначене на 20.03.2018р., 27.03.2018р. та 24.04.2018р. не з'явився, про поважність причини неявки суду не повідомив, між тим про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, шляхом направлення відповідних ухвал господарського суду Одеської області від 06.03.2018р., 20.03.2018р. та 27.03.2018р.

У судовому засіданні 24.04.2018р. господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

26.07.2010 року між ОСОБА_2 підприємством "Ремерцентр" (генпідрядник) та Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації (замовник) було укладено договір підряду №26, за умовами якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва, згідно проектної документації та умов договору по об'єкту.

Право вимоги за договором підряду №26 від 26.07.2010 року було відступлено Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації на користь Головного управління розвитку інфраструктури та енергозбереження Одеської обласної державної адміністрації (станом на сьогодні - ОСОБА_3 розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, відповідач по справі) на підставі договору №48/ВПВ від 22.11.2011р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року по справі №910/19256/14 за позовом ОСОБА_2 підприємства "Ремерцентр" до відповідача ОСОБА_3 розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державної казначейської служби України про стягнення 151 894 871,23 грн. було стягнуто з ОСОБА_3 розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 підприємства "Ремерцентр" вартість виконаних підрядних робіт у розмірі 85 376 336, 21грн., індекс інфляції у розмірі 14 128 600, 00грн., 3 % річних у розмірі 9 416 516, 62грн., та 48 539, 49грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 року та Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року по справі №910/19256/14 було залишено без змін.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року по справі №910/19256/14 було встановлено, що „…Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами (КБ-2в) та довідками (КБ-3): довідка про вартість виконаних робіт (КБ-3) за листопад 2011 року на суму 12918,05666грн., акт №1 приймання виконання будівельних робіт (КБ-2в) за листопад 2011 року на суму 12918056,7 грн.; довідка про вартість виконаних робіт (КБ-3) за грудень 2011 року на суму 86597,64122 грн., акт №2 приймання виконання будівельних робіт (КБ-2в) за грудень 2011 року на суму 56917223,96грн., акт №3 приймання виконання будівельних робіт (КБ-2в) за грудень 2011 року на суму 9680417,26грн., довідка про вартість виконаних робіт (КБ-3) за грудень 2011 року на суму 24239,35897грн., акт №4 приймання виконання будівельних робіт (КБ-2в) за грудень 2011 року на суму 24301374,47грн., довідка про вартість виконаних робіт (КБ-3) за грудень 2011 року на суму 75000,16102 грн., акт №5 приймання виконання будівельних робіт (КБ-2в) за грудень 2011 року на суму 75000161,02грн., довідка про вартість виконаних робіт (КБ-3) за жовтень 2012 року на суму 13766,59086грн., акт №6 приймання виконання будівельних робіт (КБ-2в) за жовтень 2012 року на суму 13766590,86грн… …Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором підряду №26 від 26.07.2010 року у відповідача перед позивачем в сумі 85 376 336, 21грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем-1 не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню…» .

Також, рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2015 року по справі №910/25403/15 за позовом ОСОБА_2 підприємства „Ремерцентр» до відповідача ОСОБА_3 розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державного казначейства України про зобов'язання вчинити дії та стягнення 90 166 054, 78грн. було стягнуто з відповідача ОСОБА_3 розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 підприємства "Ремерцентр" 3% річних за період з 01.12.2014 року по 24.11.2015 рік у розмірі 2 519 186, 69грн, інфляційні втрати за період з 01.12.2014 року по 24.11.2015 рік у розмірі 36 704 355, 29грн., пені у розмірі 23 460 949, 37грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 44 790, 96грн.

Крім того, рішенням господарського суду Одеської області від 29.06.2016 року по справі №916/1227/16 за позовом ОСОБА_2 підприємства „Ремерцентр» до відповідача ОСОБА_3 розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області було стягнуто з відповідача ОСОБА_3 розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 підприємства „Ремерцентр» інфляційні втрати у розмірі 4 942 682, 95грн., 3% річних у розмірі 1 178 895, 16грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 91 823, 67грн. При цьому, 3% річних та індекс інфляції стягнуто за період з 25.11.2015 року по 10.05.2016 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.03.2017 року по справі №916/224/17 за позовом ОСОБА_2 підприємства „Ремерцентр» до відповідача ОСОБА_3 розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Одеської обласної державної адміністрації про стягнення 10 079 033, 00грн. було стягнуто з відповідача ОСОБА_3 розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 підприємства „Ремерцентр» 3% річних у розмірі 2 156 802, 20грн., інфляційні втрати у розмірі 7 773 279, 58грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 148 951, 22грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року по справі №910/19256/14 було встановлено факт виконання ОСОБА_2 підприємством „Ремерцентр» робіт за договором підряду №26 від 26.07.2010 року на суму 85 376 336, 21грн.

З огляду на те, що рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року по справі №910/19256/14, яке набрало законної сили 16.04.2015 року не виконано, право позивача до теперішнього часу залишається порушеним, а тому у позивача ОСОБА_2 підприємства „Ремерцентр» наявні усі правові підстави для звернення до суду за його захистом шляхом стягнення 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів за період з 15.03.2017 року по 31.01.2018 року.

Із листів Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області №11-08/40-821 від 03.02.2016р. та №16-08/81-342 від 19.01.2018р. вбачається, що накази по справах №910/20575/14, №910/19328/14, №910/25403/15, №910/19256/14 про стягнення з ОСОБА_3 розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації знаходяться на виконанні в органі держказначейства (копії вищезазначених листів наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п. п.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. ч 1, 2, 5 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Положенями п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.610, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.617 ЦК України).

Частина 2 ст.530 ЦК України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із приписів ч.1 ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вище встановлено господарським судом, рішення суду, яким встановлено зобов'язання відповідача по сплаті позивачу боргу у розмірі 85 376 336, 21грн. станом на 24.04.2018р. не виконано.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Разом з тим, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.625 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі №10/25, від 4 липня 2011 р. у справі №13/210/10; від 12 вересня 2011 р. у справі №6/433-42/183; від 14 листопада 2011 р. у справі №12/207; від 23 січня 2012 р. у справі №37/64.

Згідно з Законом України „Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України „Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням викладеного, а також того, що на момент розгляду справи відповідачем ОСОБА_3 житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації не здійснено сплату вартості виконаних ОСОБА_2 підприємством "Ремерцентр" підрядним робіт на загальну суму 85 376 336, 21грн., суд вважає заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2 259 549, 06грн. та інфляційних втрат у розмірі 9 663 580, 14грн. за період з 15.03.2017р. по 31.01.2018р. (який неохоплений періодом стягнення за попередніми судовими рішеннями), правомірними та таким, що підлягають задоволенню.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 підприємства "Ремерцентр", суд не виходить за межі позовних вимог, оскільки перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір 3% річних та інфляційних у заявлений позивачем до стягнення період перевищує суми заявлені останнім до стягнення за відповідний період.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 178 846,94 грн., покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 20, 73, 74, 75, 77, 79, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_2 підприємства "Ремерцентр" до відповідача ОСОБА_3 житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення заборгованості у розмірі 11 923 129,20 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_3 житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації (65032, м. Одеса, проспект Шевченка, буд.4; код ЄДРПОУ 33659544) на користь ОСОБА_2 підприємства "Ремерцентр" (65026, м. Одеса, вул. Пастера, 64; код ЄДРПОУ 30766702) 3% річних у розмірі 2 259 549 /два мільйони двісті п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок дев'ять /грн. 06 коп., інфляційних втрат у розмірі 9 663 580 /дев'ять мільйонів шістсот шістдесят три тисячі п'ятсот вісімдесят/грн. 14 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 178 846 /сто сімдесят вісім тисяч вісімсот сорок шість/грн. 94 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України

Повне рішення складено 02 травня 2018 р.

Суддя С.Ф. Гут