Рішення
від 26.04.2018 по справі 920/239/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.04.2018 Справа № 920/239/18 Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/239/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газпромпостач (вул. Червоноармійська, буд. 9/2, оф. 22, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 36424636),

до відповідача: Комунальної установи Лебединська центральна районна лікарня імені лікаря імені лікаря ОСОБА_1 (вул. Трихліба, буд. 28, с. Михайлівка, Лебединський район, Сумська область, 42218, ідентифікаційний код 02007555),

про стягнення 151199,29 грн. на підставі договору постачання природного газу від 22.12.2016 № 02-2017г, укладеного між сторонами.

представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 27.03.2018,

відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю № 476 від 23.04.2018.

ВСТАНОВИВ:

29.03.2018 позивач звернувся до суду з позовною заявою вих. № 843 від 29.03.2018 (вх. № 750 від 03.04.2018), в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 151199,29 грн. на підставі договору постачання природного газу від 22.12.2016 № 02-2017г, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2267,99 грн.

Представник відповідача у письмовій заяві б/н від 26.04.2018 зазначає, що визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Разом з тим, в судовому засіданні 26.04.2018 представники позивача та відповідача, враховуючи надання сторонами всіх доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, виконання вимог попередньої ухвали суду, надали згоду на перехід до початку розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

Відповідно до частини шостої статті 183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 Господарського процесуального кодексу України, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Враховуючи вищенаведене, суд приймає письмову згоду представників сторін щодо розгляду справи по суті в даному судовому засіданні та розпочинає розгляд справи по суті в судовому засіданні 26.04.2018.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

В судовому засіданні 26.04.2018 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

22.12.2016 між сторонами за результатами проведеного тендеру укладено договір постачання природного газу № 02-2017г (далі - договір) на загальну суму 909500,00 грн., за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу у 2017 році природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно пункту 2.3 договору, фактичний обсяг поставки природного газу за даним договором визначається на підставі актів прийому-передачі природного газу, які підписуються уповноваженими представниками обох сторін по закінченню місяця поставки, але не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до пункту 3.2 договору ціна за 1000,0 куб. м. на момент укладення даного договору, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ складає 7083,33 грн., крім того ПДВ - 1416,67 грн., разом складає 8500,00 грн.

Строки розрахунку зазначені в пункті 4.1 договору, відповідно до якого оплата за газ проводиться відповідачем виключно грошовими коштами, в наступному порядку: 100 % вартості спожитого обсягу оплачується на підставі акту виконаних робіт (за звітний місяць) до10 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 4.2 договору визначено, що датою оплати відповідачем природного газу є дата надходження грошових коштів на рахунок позивача.

Ціна, за період у якому у відповідача виникла заборгованість, встановлена у додатковій угоді № 5 від 03.01.2018 договору постачання природного газу від 22.12.2016 № 02-2017г, укладеного між сторонами.

Згідно частини п'ятої статті 36 Закону України Про публічні закупівлі між сторонами у справі укладено додаткову угоду № 4 від 31.12.2017 щодо продовження строку дії договору постачання природного газу від 22.12.2016 № 02-2017г, на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної договором постачання природного газу від 22.12.2016 № 02-2017г (з урахування змін внесеними додатковими угодами до договору).

В подальшому між сторонами укладено додаткову угоду № 6 від 31.01.2018 до договору постачання природного газу від 22.12.2016 № 02-2017г, згідно якої внесено зміни до додаткової угоди № 4 від 31.12.2017 до договору від 22.12.2016 № 02-2017г та зазначено, що загальна вартість цієї додаткової угоди складає 173100,38 грн., що не перевищує 20 відсотків від вартості, визначеної договором постачання природного газу від 22.12.2016 № 02-2017г.

На виконання умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 22.12.2016 № 02-2017г, позивач поставив відповідачеві природний газ в обсязі 14,362 тис. куб. м. на загальну суму 151199,29 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 28.02.2018 за лютий 2018 року (а.с. 26).

Граничний термін оплати вартості спожитого відповідачем природного газу за лютий 2018 року є 10.03.2018.

Проте відповідач порушив терміни розрахунків за отриманий природний газ, передбачені умовами укладеного між сторонами договору, в зв'язку з чим, у відповідача станом на 29.03.2018 року виникла заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ в сумі 151199,29 грн.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт передачі у власність відповідача природного газу на суму 151199,29 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та визнається відповідачем у поданій ним до суду заяві, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожитий природний газ у сумі 151199,29 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на все вищевикладене позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 2267,99 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунальної установи Лебединська центральна районна лікарня імені лікаря імені лікаря ОСОБА_1 (вул. Трихліба, буд. 28, с. Михайлівка, Лебединський район, Сумська область, 42218, ідентифікаційний код 02007555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газпромпостач (вул. Червоноармійська, буд. 9/2, оф. 22, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 36424636) заборгованість в сумі 151199,29 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2267,99 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27 квітня 2018 року.

Суддя Н.О. Спиридонова

Дата ухвалення рішення26.04.2018
Оприлюднено02.05.2018

Судовий реєстр по справі —920/239/18

Судовий наказ від 21.05.2018

Господарське

Господарський суд Сумської області

Спиридонова Надія Олександрівна

Рішення від 26.04.2018

Господарське

Господарський суд Сумської області

Спиридонова Надія Олександрівна

Ухвала від 04.04.2018

Господарське

Господарський суд Сумської області

Спиридонова Надія Олександрівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні