Постанова

від 24.04.2018 по справі 922/3984/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2018 р.0 Справа № 922/3984/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Вовчанські очисні споруди", вул.Соборна, 33Б, м.Вовчанськ, Харківська обл., 62504, (209Х/2),

на рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3984/17, (суддя Новікова Н.А.), ухвалене об 11:45 год. в м. Харкові,

за позовом Управління соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, вул. Соборна, 100, м.Вовчанськ, Харківська обл., 62504,

до Комунального підприємства "Вовчанські очисні споруди", вул. Соборна, 33Б, м.Вовчанськ, Харківська обл., 62504,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Управління соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до КП «Вовчанські очисні споруди» про стягнення заборгованості у сумі 123211,53 грн. за послуги водовідведення, надані у вигляді житлової субсидії.

Здійснюючи правове обґрунтування заявлених позовних вимог, з посиланням на положення ст. 124 Конституції України, ст.ст. 509, 525-527, 617 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України, Порядку розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату послуг з централізованого опалення (теплопостачання), постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуг з газопостачання та електропостачання для індивідуального опалення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року № 534 (зі змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 803 від 11.11.2016 року, № 300 від 26.04.2017 року), позивач вказує на обов'язок КП «Вовчанські очисні споруди» повернути частину коштів в сумі 59481,14 грн. до Державного бюджету України, як невикористану споживачами субсидію, а частину у сумі 63730,39 грн. направити до КП "Вовчанськ" для використання споживачами для оплати послуги з водовідведення. Питання погашення існуючої заборгованості за послуги водовідведення, надані у вигляді житлової субсидії в сумі 123211,53 грн., відповідачем не вирішено до теперішнього часу, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3984/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Вовчанські очисні споруди» на користь Управління соціального захисту населення Вовчанської райдержадміністрації Харківської області заборгованість в сумі 123211,53 грн. Стягнуто з Комунального підприємства «Вовчанські очисні споруди» на користь Державного бюджету України 1848,17 грн. судового збору.

Місцевий господарський суд в обґрунтування ухваленого у справі рішення посилається на положення п.п. 2, 3 Порядку розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату послуг з централізованого опалення (теплопостачання), постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуг з газопостачання та електропостачання для індивідуального опалення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року № 534 (зі змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ № 803 від 11.11.2016 року, № 300 від 26.04.2017 року), та вказує, що актом розрахунку загального обсягу невикористаних субсидій для відшкодування витрат на оплату послуг з водопостачання та водовідведення по КП "Вовчанські очисні споруди" станом на 01.10.2017 підтверджується наявність невикористаної суми субсидії на оплату за опалювальний період в розмірі 123211,53 грн., строк повернення якої є таким, що настав.

Комунальне підприємство "Вовчанські очисні споруди" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3984/17 та прийняти нове рішення, яким провадження у справі припинити.

Обґрунтовуючи заявлені апеляційні вимоги, вказує на те, що оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень і звернувся з позовом про захист своїх інтересів в зв'язку з їх виконанням, позов має бути розглянуто за правилами адміністративного судочинства, у зв'язку з чим господарський суд мав припинити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, як такий, що не підлягає вирішенню в господарських судах. При цьому, оскільки КП "Вовчанські очисні споруди" з 01.01.2017р. фактично повністю припинило надання послуг населенню та свою господарську діяльність здійснює виключно за рахунок дотацій, які отримує з міського бюджету, Вовчанську міську раду мало бути залучено до розгляду справи, як особу, на права та обов'язки якої впливає рішення у справі. Позивач також вказує, що КП "Вовчанські очисні споруди" згідно платіжного доручення від 08.11.2017 на суму 1018,93 грн. сплатило частину невикористаної споживачем субсидії, що з боку позивача під час вирішення даного спору зазначено не було.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області просить рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі № 922/3984/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Так, позивач зазначає, що на час подачі позовної заяви до Господарського суду Харківської області та на момент розгляду справи 12.12.2017 акт звірки стану розрахунків за надані населенню послуги між КП Вовчанські очисні споруди та Управлінням соціального захисту населення на повернення коштів комунальним підприємством в розмірі 1018,93 грн. на рахунок управління не був складений та підписаний. В свою чергу, Управлінням соціального захисту населення направлено заяву про відкриття виконавчого провадження до Вовчанського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про стягнення з боржника КП "Вовчанські очисні споруди" заборгованість в розмірі 63730,39 грн., тобто з урахуванням перерахованих коштів КП "Вовчанські очисні споруди" на рахунок управління станом на 01.01.2018.

Додатково позивач вказує, що станом на 17.04.2018 заборгованість КП "Вовчанські очисні споруди" перед Управлінням соціального захисту населення складає 56216,07 грн., що підтверджується актом звірки стану розрахунків за надані населенню послуги між відповідачем та Управлінням соціального захисту населення станом на 01.02.2018. Отже, відшкодування коштів відповідачем відбувається після прийняття рішення місцевим господарським судом, що свідчить про визнання заборгованості перед управлінням.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2018 у зв'язку знаходженням судді Камишевої Л.М. у відпустці для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Управлінням соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області подано заяву, в якій просить розгляд справи здійснити без участі представника сторони, про результати розгляду повідомити за вказаною адресою.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У 2016 році Комунальним підприємством "Вовчанські очисні споруди" Вовчанської міської ради надавались послуги населенню м. Вовчанськ по водопостачанню та водовідведенню, в тому числі і населенню, якому надавались пільги та субсидії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на сплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива" (зі змінами та доповненнями).

Позивачем у 2017 році нараховано житлових субсидій для відшкодування витрат по оплаті послуги з водовідведення, яку надавало Комунальне підприємство «Вовчанські очисні споруди» , на загальну суму 147577,44 грн.

06.06.2017 позивач звернувся до голови Вовчанської міської ради з листом №2036 та повідомив про заборгованість КП «Вовчанські очисні споруди» станом на 31.05.2017 у сумі 140194,74 грн. (а.с. 26).

06.06.2017 позивач також направив на адресу відповідача лист № 2037 з вимогою протягом зазначеного місяця перерахувати невикористану суму субсидії в сумі 140194,74 грн. на рахунок управління (а.с. 29).

Крім того, 11.08.2017 позивач звернувся до голови Вовчанської міської ради з листом № 2794 та повідомляв, що у зв'язку з неповерненням коштів нарахованої субсидії Комунальним підприємством «Вовчанські очисні споруди» склалась ситуації, що на особових рахунках споживачів послуги з водовідведення, яку тепер надає КП «Вовчанськ» , утворилась заборгованість. За наслідками відсутності погашення з боку відповідача заборгованості до 01.10.2017 року, у визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 300 від 26.04.2017 порядку субсидію на наступний період не буде призначено (а.с. 27).

14.08.2017 позивач направив на адресу відповідача лист № 2800 з вимогою протягом зазначеного місяця перерахувати невикористану суму субсидії в сумі 140194,74 грн. на рахунок Управління (а.с. 28).

06.10.2017 позивач звертався до голови Вовчанської міської ради з листом №01-53/3057 та просив терміново надати рішення сесії Вовчанської міської ради про розгляд питання щодо повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату послуг з централізованого опалення та до 10.10.2017 надати акти звірок між КП «Вовчанські очисні споруди» і КП «Вовчанськ» (а.с. 30).

Між КП «Вовчанські очисні споруди» та головним розпорядником коштів місцевого бюджету Управлінням праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації проведено звіряння розрахунків, згідно з яким сума невикористаних субсидій за опалювальний сезон станом на 01.10.2017 становила 123211,53 грн., відсутність погашення якої в добровільному порядку стала підставою для звернення до суду з даним позовом (а.с. 10).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону є повернення невикористаних субсидій за опалювальний сезон станом на 01.10.2017 в сумі 123211,53.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з абзацу 2 підпункту "б" п. 4 ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки в тому числі на додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню).

Статтею 102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 102 Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04 березня 2002 року затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).

Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Основним завданням Управління соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області визначено забезпечувати реалізацію державної політики у сфері призначення та виплаті соціальної допомоги, адресної грошової допомоги компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством України, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та пільг з оплати житлово-комунальних послуг і послуг зв'язку.

Отже, до компетенції позивача належить забезпечення реалізації на території Вовчанського району Харківської області державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

При цьому, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із Законів України.

Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива врегульовано Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. N 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1997 р. N 1050).

Відповідно до п. 15 Положення після закінчення опалювального сезону невикористана сума субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення (теплопостачання), постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуг з газо- та електропостачання для індивідуального опалення (в разі використання природного газу/електричної енергії для індивідуального опалення) повертається підприємством - виробником/виконавцем такої послуги до бюджету в повному обсязі на підставі акта розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидії.

Розрахунок та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення (теплопостачання), постачання холодної та гарячої води і водовідведення та послуг з газо-, електропостачання для індивідуального опалення здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 534 затверджено Порядок розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату послуг з централізованого опалення (теплопостачання), постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуг з газо- та електропостачання для індивідуального опалення.

Відповідно до п. 2 Порядку розрахунок невикористаних сум субсидії проводиться виробниками/виконавцями послуг з централізованого опалення (теплопостачання), постачання холодної та гарячої води і водовідведення, газо- та електропостачання у разі використання природного газу / електричної енергії для індивідуального опалення (далі - надавачі послуг), об'єднаннями співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельними кооперативами, які є колективним споживачем (замовником) житлово-комунальних послуг, станом на 1 травня нового неопалювального сезону за особовим рахунком споживача - громадянина, якому призначено субсидію на опалювальний сезон, що закінчився (далі - одержувач субсидії).

Відповідно до п. 8 порядку за результатами розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидій, що підлягає поверненню до бюджету, надавач послуги, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний кооператив складає акт розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидій у трьох примірниках, один з яких залишає у себе, а два інших подає до 1 червня до структурного підрозділу з питань фінансів та до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі їх створення) ради (далі - структурний підрозділ з питань соціального захисту населення) .

У разі відсутності кредиторської заборгованості перед надавачем послуги, об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативом та відсутності поточних нарахувань субсидій станом на перше число місяця, в якому подано акт розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидій (у разі реорганізації, ліквідації підприємства тощо) , надавач послуги, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний кооператив протягом зазначеного місяця перераховує невикористану суму субсидії на рахунок структурного підрозділу з питань соціального захисту населення. Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення повертає до державного бюджету зазначені кошти в п'ятиденний строк з моменту їх надходження (п. 11 Порядку).

Відповідно до п. 12 порядку відповідальність за правильність розрахунку невикористаних сум субсидії за опалювальний сезон за кожним особовим рахунком одержувача субсидії та повноту відображення їх в актах розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидій покладається на надавачів послуг, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні кооперативи в особі їх керівників та посадових осіб, що проводили такий розрахунок.

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з актом розрахунку загального обсягу невикористаних субсидій для відшкодування витрат на оплату послуг з водопостачання та водовідведення по КП "Вовчанські очисні споруди" станом на 01.10.2017 невикористана сума субсидій на оплату за опалювальний період складає 123211,53грн.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов висновку щодо обов'язку відповідача повернути суму невикористаної субсидії за опалювальний період в розмірі 123211,53грн., строк виконання якого є таким, що настав.

Щодо посилання апелянта на часткову сплату заборгованості на суму 1018,93 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно положень частин 1, 3 статті 74, статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином ; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на момент подання позову у справі сума основної заборгованості була частково погашена відповідачем на суму 1018,93 грн. згідно наданого відповідачем до суду апеляційної інстанції платіжного доручення від 08.11.2017 № 927, призначення за яким платником визначено як "повернення невикористаної населенням субсидії згідно акту звірки" (а.с. 64).

Як встановлено судовою колегією, представник відповідача не приймав участі в призначеному місцевим господарським судом єдиному судовому засіданні, за наслідками проведення якого було винесено оскаржуване судового рішення. Матеріали справи також не містять письмового заперечення на позов з викладення своєї правової позиції щодо заявлених позивачем вимог з наданням доказів, якими ці обставини можуть підтвердитись.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

Так, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "ОСОБА_1 проти Іспанії), від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_2 (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Зважаючи на те, що питання щодо погашення відповідачем існуючої заборгованості не було з'ясовано за наслідками розгляду справи судом першої інстанції, судова колегія вважає за доцільне прийняти надане відповідачем платіжне доручення від 08.11.2017 № 927 належним доказом у справі.

Відтак, станом на момент подання позову до суду (27.11.2017 згідно календарного штемпелю органу поштового зв'язку на конверті, в якому позов подано до місцевого господарського суду) та прийняття оскаржуваного рішення у справі сума основного боргу становила 122192,60 грн.

Зважаючи на наведене, судом першої інстанції під час розгляду справи не в повній мірі з'ясовано питання погашення наявної суми боргу, відповідно, не було надано належної оцінки відповідним доказам.

Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення 1018,93 грн. основного боргу слід скасувати та в цій частині в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Щодо посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом юрисдикції господарських судів під час розгляду даної справи судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства; і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК України.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративної юрисдикції України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 КАС України (в редакції Закону, який діяв до 15.12.2017) - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Враховуючи, що у відносинах щодо розрахунку з відповідачем за надані ним особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, послуги у період по 31 грудня 2016 року, Управління виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як боржник у зобов'язальних цивільних правовідносинах, судова колегія відхиляє доводи скаржника про те, що цей спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Судова колегія також зазначає про необґрунтованість посилань заявника апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права шляхом не залучення до участі у справі Вовчанську міську раду, як особи, на права та обов'язки якої впливає оскаржуване рішення у справі, а також порушення провадження у справі за відсутності доказів направлення копії позовної заяви відповідачу у справі, як підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Так, безумовні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права визначені ч.3 ст. 104 ГПК України (в редакції Закону, що діяла до 15.12.2017), до яких не віднесено обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, відповідачем ні до суду першої, ні апеляційної інстанції не надано належних доказів щодо припиненням КП "Вовчанські очисні споруди" з 01.01.2017 надання послуг населенню та здійснення господарської діяльності за рахунок дотацій, які отримує з міського бюджету, розпорядником яких є Вовчанська міська рада, як підстави для залучення вказаного органу місцевого самоврядування до участі у справі. Крім того, зважаючи на те, що відповідач завчасно був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за вих.№ 034822/1, останній не був позбавлений можливості користуватись правами, наданими ст. 22 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому прийняте ним рішення підлягає частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 122192,60 грн.

На підставі викладеного, апеляційна скарга Комунального підприємства "Вовчанські очисні споруди" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3984/17 - частковому скасуванню з підстав, викладених вище.

Керуючись статтями 129, 269, п.2 ч.1 ст.275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Вовчанські очисні споруди" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3984/17 скасувати в частині стягнення з Комунального підприємства «Вовчанські очисні споруди» 1018,93 грн. основного боргу, 15,34 витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Вовчанські очисні споруди» (62504, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Соборна, 33 Б, код ЄДРПОУ 35226817) на користь Управління соціального захисту населення Вовчанської райдержадміністрації Харківської області (розрахунковий № 35410009003435, ОКПО 03196417, МФО 851011, УДКСУ в Харківській області, КЕКВ 2730, КФК 090405, отримувач: УСЗН Вовчанської РДА Харківської області, код ЄДРПОУ 03196417) заборгованість в сумі 122192,60 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Вовчанські очисні споруди» (62504, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Соборна, 33 Б, код ЄДРПОУ 35226817) на користь Державного бюджету України 1832,83 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову."

Стягнути з Управління соціального захисту населення Вовчанської райдержадміністрації Харківської області (62504, м. Вовчанськ, вул.Соборна, 100, код ЄДРПОУ 03196417) на користь Комунального підприємства «Вовчанські очисні споруди» (62504, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Соборна, 33 Б, код ЄДРПОУ 35226817) 23,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 02.05.2018.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко