Ухвала

від 02.05.2018 по справі 910/5048/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА про відмову у видачі судового наказу   02.05.2018 Справа №  910/5048/18 Суддею Господарського суду міста Києва Васильченко Т.В. розглянуто матеріали   заяви Приватного підприємства «Фудмастер» (35700, м. Здолбунів, вул. Грушевського, 25)  до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лайн Фреш” (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 256), про видачу судового наказу за  вимогою  про  стягнення  заборгованості  у загальній сумі 98353,44 грн., яка  виникла внаслідок неоплати Товариством з обмеженою відповідальністю “Лайн Фреш” поставленого товару за договором №ФБ 99 від 01.08.2016, - ВСТАНОВИВ: 24.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного підприємства «Фудмастер» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайн Фреш» основного  боргу за  договором поставки №ФБ99 від 01.08.2016 в розмірі 93542,96 грн., 3% річних в сумі 936,49 грн. та інфляційних втрат в сумі 3873,99 грн. Заяву обґрунтовано не виконанням з боку боржника - ТОВ «Лайн Фреш» умов договору поставки №ФБ 99 від 01.08.2016 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим виникла заявлена до стягнення заборгованість, на яку нараховано у відповідності до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних. Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості   за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, до заяви про видачу судового наказу, за умовами частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає форму і зміст заяви про видачу судового наказу, повинні бути додані: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Діючими нормативно-правовими актами України встановлені вимоги стосовно оформлення доказів, а саме ч.ч. 2, 4   ст.91 Господарського процесуального кодексу України   передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Так, відповідно вимог Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого   наказом №55 від 07.04.2003р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, на кожній сторінці наданого до заяви документу в копії повинна міститись відмітка про засвідчення, яка складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. За таких обставин, за висновками суду, подана позивачем заява про видачу судового наказу повинна в повному обсязі відповідати формі та змісту, що визначені у   ст.150 Господарського процесуального кодексу України, а документи, що додаються заявником до заяви, повинні бути оформлені      згідно ст.   91 Господарського процесуального кодексу України   та положень Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого   наказом №55 від 07.04.2003р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Проте, всупереч наведеного, копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимогу про стягнення коштів та інші документи, які додані заявником в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються вимоги заявника, не засвідчені належним чином в порядку, зазначеному вище, оскільки на них відсутні відомості стосовно назви посади, ініціалів та прізвища особи, що поставила підпис та дати засвідчення копії, що не відповідає вимогам ч.2 ст.91 ГПК України та Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації (вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003"), а відтак не є ані оригіналами, ані належними копіями. З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що заявником не дотримано вимоги, встановлені ч. 3 ст. 150 ГПК України, в частині подання       копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги та копій інших документів, що підтверджують обставини якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до п. 1 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу. З урахування зазначеного, виходячи з наявних матеріалів, суд не вбачає підстав для видачі судового наказу в частині стягнення з ТОВ «Лайн Фреш» основного боргу в сумі 93542,96 грн. При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ст.153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.1, 2, 8, 9 ч.1 ст.152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Також, як встановлено з матеріалів заяви, Приватне підприємство «Фудмастер» просить стягнути з ТОВ «Лайн Фреш» не тільки суму основного боргу в розмірі                      93542,96 грн., а й інфляційні втрати в сумі 3873,99 грн. та 3% річних в сумі 936,49 грн., що не відповідає приписам ст.148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є заборгованістю за своєю правовою природою. Так, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти та інфляційні втрати, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, становлять особливий компенсаційний вид відповідальності. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а відтак не є заборгованістю за договором. Відповідно до ч.1 п.3 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу. З огляду на викладене, оскільки заявником заявлено вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, які не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, але можуть бути розглянуті окремо в позовному провадженні, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ПП «Фудмастер» в цій частині у відповідності до ч. 1 п. 3 ст. 152 ГПК України. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.3-6 ч.1 ст.152 цього Кодексу в частині вимог про стягнення з боржника інфляційних втрат та 3% річних, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 147, 148, 150, 152, 153, 154 Господарського процесуального кодексу України, суд, - УХВАЛИВ: 1.   Відмовити Приватному підприємству «Фудмастер» (35700, м. Здолбунів, вул. Грушевського, 25, ідентифікаційний код 38067276) у видачі судового наказу за вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайн Фреш» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська,  буд. 82, ідентифікаційний код 39692519) основного  боргу за  договором №ФБ99 від 01.08.2016 в розмірі 93542,96 грн., 3% річних в розмірі 936,49 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3873,99 грн. 2.   Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання. Суддя                                                                                                                                       Т.В. Васильченко