Рішення

від 23.04.2018 по справі 804/1579/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року Справа № 804/1579/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

01.03.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Першотравенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради, у якому просить:

- визнати бездіяльність Першотравенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо невиплати пенсії з 01.05.2017 року по 31.10.2017 року незаконною;

- зобов'язати Першотравенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області відшкодувати шкоду, завдану не виплатою заборгованості по пенсії за віком за період з 01.05.2017 року по 31.10.2017 року ОСОБА_1 в розмірі 8800,92 (вісім тисяч вісімсот гривень 92 коп.);

- допустити негайне виконання постанови суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб вона є внутрішньої переміщеною особою, про що 10.11.2014р. була видана довідка №1248000319, яка була скасована з 01.05.2017р. 25.07.2017р. була видана довідка № 0000276922/4166 про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщену особу.

На теперішній час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Пенсію за віком отримує відповідно до ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Зауважує, що з травня 2017 року по жовтень 2017 року включно відповідачем пенсія не виплачувалась з невідомих позивачу причин.

Вказує, що на вимогу працівників відповідача позивач ббула змушена в другий раз оформити довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в липні 2017р., проте, позивачу в усному порядку було повідомлено, що виплату пенсії відновлять після прийняття відповідного рішення комісією. 10 жовтня 2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії. 14 листопада 2017р. позивач звернулася до відповідча з проханням надати роз'яснення щодо підстав припинення виплати пенсії за віком та надати копії розпорядження про призупинення виплати пенсії та довідку про розмір заборгованості. Листом від 29.11.2017 р. № К-74/17 відповідач повідомив про відновлення виплати позивачу пенсії через шість місяців з місяця прийняття рішення про припинення виплат, тобто через шість місяців з 01.05.2017р., посилаючись на рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Першотравенської міської ради, не зазначаючи дату та номер відповідного рішення.

Крім того, позивач вказує, що перелік підстав припинення пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування , є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом. Однак, відповідач керувався не нормами вищезазначеного Закону, а підзаконними актами (п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат, затвердженому постановою КМУ від 08.06.2016 №365 ), а тому, на думку позивача, ці підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Враховуючи вищевикладене, вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати їй пенсії за віком з 01.05.2017 року по 31.10.2017 року протиправною, а тому просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 05.03.2018 року відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

05.04.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (№ 2445), у якому, зокрема, зазначено, що з 01.05.2017 року виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена по інформаційному обміну з управлінням соціального захисту населення Першотравенської міської ради.

Відповідно до пункту 15 вищезазначеного Порядку поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам у разі їх припинення відповідно до підпункту 3 пункту 12 Порядку здійснюється на підставі рішення комісії за поданням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, що внесене разом з актом обстеження матеріально- побутових умов сім'ї, з місяця, що настає затим, в якому було усунуто факти, виявлені під час здійснення верифікації.

Орган Пенсійного фонду складає та направляє до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення списки осіб, які звернулись за призначенням (відновленням) пенсії для розгляду на Комісії, та на підставі рішення Комісії призначає (відновлює) пенсійні виплати.

Зазначено, що ОСОБА_1 повторно звернулась до Першотравенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з заявою про поновлення виплати пенсії. Статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується іншою довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000276922/4166 від 25.07.2017 року.

Повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення відповідно до підпункту 4 пункту 12 цього Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування можливе лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством.

Відповідачем вказано, що з 01.11.2017 року виплату пенсії ОСОБА_1 було поновлено.

Зауважено, що оскільки питання щодо призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) розглядається Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, управління не мало законих підстав здійснювати виплату заборгованості за вищезазначений період.

Ухвалою суду від 22 квітня 2018 року здійснено заміна відповідача - Першотравенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 23065887) його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Від третьої особи жодних документів на адресу суду не надходило. На адресу третьої особи була направлена ухвала про відкриття провадження у справі, яка була отримана 15.03.2018 року.

Відповідно до ч. 5 ст.262 КАС України , суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши та оцінивши матеріали справи в порядку спрощеного провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, оцінивши подані докази, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 06.07.2004р., що підтверджується пенсійним посвідченням Серії АГ № 398858.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Першотравенському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області - до 01.02.2018 року) з листопада 2014 року та отримує пенсію за віком.

ОСОБА_1 перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території, що підтверджувалось довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 10.11.2014 року, яка була скасована з 01.05.2017 року.

25.07.2017р. позивачу була видана довідка № 0000276922/4166 про взяття ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи. З вказаної довідки та копії паспорту вбачається, що позивач перемістилася з тимчасово окупованої території, де була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

З травня 2017 року по жовтень 2017 року включно відповідачем пенсія позивачу не виплачувалась.

Позивач 10.10.2017 звернулась до відповідача з заявою з проханням поновити їй виплату пенсії з 01.05.2017 року.

Проте листом від 29.11.2017 р. № К-74/17 відповідачем було повідомлено, що, мовою оригіналу: Відповідно до підпунктів 4 і 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю запроведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, соціальні виплати припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , та у разі отримання інформації від Держприкордонслужби МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

З урахуванням зазначеного на підставі подання про припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, Ваша довідка № НОМЕР_1 від 10.11.2014 року була скасована на підставі абз. 9 ч.1, ст. 12 Закону України №1706-VII від 20.10.2014 року, відповідно до п. 9 Порядку здійснення контролю, затвердженого Постановою КМУ №365 від 08.06.2016 року, Вам призупинено виплату пенсії з 01.05.2017 року.

Поновлення виплати пенсії здійснюється у Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365.

10.10.2017 року Вами надано особисту заяву на поновлення виплати пенсії. На засіданні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам винесено рішення про відновлення виплати пенсії через шість місяців з місяця прийняття рішення про припинення виплат.

Оскільки з моменту припинення пенсії не пройшло шість місяців, пенсію не було поновлено.

15.11.2017 року Ви надали заяву на поновлення виплати пенсії.

У зв'язку з відсутністю програмного забезпечення перерахунок не проведено. Після отримання допрацьованого програмного забезпечення буде здійснено поновлення виплати пенсії.

Вирішуючи спір та оцінюючи правові позиції сторін, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією , не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суд зазначає, що Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування розроблений на розроблений відповідно доКонституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

З наданого до матеріалів адміністративної справи відзиву судом встановлено, що на підставу припинення здійснення позивачу пенсійних виплат територіальний орган Пенсійного фонду посилається на скасування довідки № НОМЕР_1 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 № 1706-VII , яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до статті 7 цього закону , для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 . Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України .

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ Державний ощадний банк .

Згідно із п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі - Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що позивачем була повторно оформлена довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.07.2017 року №№ 0000276922/4166, яка є дійсною.

Відповідно ст. 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п. 71 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Суд зазначає, що зупинення виплати пенсії позивачу відбулося без прийняття будь-якого рішення відповідачем.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача як на підставу призупинення виплати пенсії з 01.05.2017 року на результати обміну інформацією з органами соціального захисту населення, враховуючи наступне.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до пп.2 п.12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Відповідачем не надано будь-яких доказів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, як внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування. Крім того, позивачем було отримано нову довідку від 25.07.2017 року № 0000276922/4166 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача від 25.07.2017 року №№ 0000276922/4166, органом, який її видав - Управлінням праці та соціального захисту населення.

У статті 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд зазначає, що Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або іншим законом з питань пенсійного забезпечення не передбачено будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є лише підстави припинення виплати відповідно достатті 49 цього Закону .

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії, як і не надано самого рішення про припинення виплати пенсії.

Слід також зазначити, що вимоги ст.49 Закону України № 1058-ІV є приорітетними поряд з вимогами, встановленими постановами Кабінету Міністрів України , якими врегульовано окремі питання обліку та соціального забезпечення вимушених переселенців.

Вказані підзаконні нормативні акти не є законами, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 № 263/7763/17.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" № 8 від 13.06.2007 роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановленихКонституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (даліКонвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обовязковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобовязані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" .

Таким чином, судом було встановлено, що відповідач, не приймаючи рішення відповідно до ч.1 ст.49 Закону України № 1058-ІV , з 01.05.2017 року зупинив виплату пенсії позивачу, доказів наявності рішення про зупинення виплати пенсії позивачу сторонами суду не надано. Жодним Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

При цьому, на думку суду, позивач не є компетентним органом для проведення розрахунку недоотриманої суми пенсії за віком за період з 01.05.2017 року по 31.10.2017 року відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , а тому розрахунок суми такої заборгованості за вказаний період повинен бути здійснений безпосередньо відповідачем.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу , в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України , оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, згідно з п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 245 КАС України , у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

З огляду на викладене, суд вважає, що призупинення виплати пенсії позивачу з 01.05.2017 року мало місце не у спосіб передбачений законом України , а з точки зору положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним .

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, а також враховуючи, що Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" позивач не може бути позбавлена права на пенсію як громадянка України, незалежно від місця її проживання, суд дійшов висновку, що відповідач, як субєкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст. ст. 72-77, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.05.2017 року по 31.10.2017 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити з 01.05.2017 року ОСОБА_1 виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість за період з 01.05.2017 року по 31.10.2017 року (включно).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) у межах суми стягнення за один місяць.

Суддя ОСОБА_2