Рішення

від 17.04.2018 по справі 805/130/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 р. Справа№805/130/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Голуб В.А.,

при секретарі - Дідевичі І.О.,

за участю:

позивача- Бурої Т.В.,

представника позивача- Мироненко О.В.,

представника відповідача- Богданова Р.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області про визнання протиправними та скасування висновку Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 20.09.2016 року № 5368/10/05-40-13-05, довідки Департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції України № 13473/14/7-17 від 20.12.2017 року про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» , розпорядження в.о.голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області № 2к від 04.01.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1В.» , а також поновлення на посаді начальника відділу державної реєстрації ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування висновку Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 20.09.2016 року № 5368/10/05-40-13-05 та довідки про результати перевірки Департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 05.02.2016 року її призначено на посаду заступника начальника Володарського управління юстиції Донецької області з питань державної реєстрації у порядку переведення з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. На виконання вимог статті 4 Закону України Про очищення влади в лютому 2016 року позивачем було подано заяву про те, що до неї не застосовуються заборони, визначені частиною 3 або 4 статті 1 Закону України Про очищення влади та надано згоду на проведення щодо неї перевірки, передбаченої даним Законом. За результатами перевірки встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного позивачем у декларації, набутого за час перебування на посадах, визначених у п.1-10 ч.1, ст.2 Закону України Про очищення влади , не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані нею із законних джерел. На підставі вказаного висновку щодо позивача було складено довідку про результати перевірки, відповідно до якої встановлено недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих за попередній рік деклараціях про майно, витрати і зобов'язання фінансового характеру. В подальшому, на підставі вказаної вище довідки, розпорядженням в.о.голови районної державної адміністрації Донецької області ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу державної адміністрації ОСОБА_2 райдержадміністрації Донецької області з 04.01.2018 року з підстав, передбачених Законом України Про очищення влади . Позивач не погоджується з прийнятими відповідачами рішеннями, оскільки ОСОБА_1 були наданні письмові пояснення до податкового органу щодо придбання нею квартири, в яких зазначено, що гроші на придбання квартири були надані їй її батьком, проте вказані пояснення в ході перевірки не були враховані. Також не було враховано перебування позивача у шлюбних відносинах та не досліджено сукупний дохід подружжя.

Ухвалою суду від 09 січня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду: копій додатків до позовної заяви до суду відповідно до кількості учасників справи, позовної заяви, оформленої належним чином, документа про сплату судового збору у сумі 729, 60 грн.

На виконання ухвали суду 26.01.2018 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області про визнання протиправними та скасування висновку Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 20.09.2016 року № 10/05-40-13-05, довідки Департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції України № 13473/14/7-17 від 20.12.2017 року про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» , розпорядження в.о.голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області № 2к від 04.01.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1В.» , а також поновлення на посаді начальника відділу державної реєстрації ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. До уточненої позовної заяви додано квитанції про сплату судового збору від 22.01.2018 року.

Ухвалою суду від 30.01.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області про визнання протиправними та скасування висновку Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 20.09.2016 року № 5368/10/05-40-13-05, довідки Департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції України №13473/14/7-17 від 20.12.2017 року про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» , розпорядження в.о. голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області № 2к від 04.01.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1В.» , а також поновлення на посаді начальника відділу державної реєстрації ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відкрито провадження по справі № 805/130/18-а. Призначено підготовче засідання по адміністративній справі № 805/130/18-а за правилами загального позовного провадження на 11 годину 00 хвилин 21 лютого 2018 року.

В матеріалах справи наявний відзив Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на позовну заяву, в якому зазначено, що при складенні висновку Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про результати перевірки щодо ОСОБА_1 не деталізовано усі виявлені в ході перевірки невідповідності окремо по кожному з видів майна, а тому не проведено на належному рівні аналізу усієї наявної інформації, щодо доходів, одержаних позивачем із законних джерел. Вказане у підсумку призвело до прийняття висновку, відомості якого є такими, що не дають можливості перевірити їх достовірність. Представник відповідача просив відмовити ОСОБА_1 у частині вимог щодо визнання протиправною та скасування довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади .

ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Донецької області надано письмові пояснення, в яких зазначено, що у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_2 райдержадміністрація, керуючись ст.235 КЗпП України поновить її на раніше займаній посаді та виплатить їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В матеріалах справи наявний відзив Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, обґрунтований тим, що у зв'язку з ненаданням ОСОБА_1 підтверджуючих документів, які є обов'язковими для розгляду та врахування при підготовці висновку, встановити відповідність/невідповідність вартості майна, вказаного ОСОБА_1 у декларації, було неможливо. Щодо посилання позивача на той факт, що Мангуською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області не був врахований дохід її чоловіка, відповідач зазначив, що відповідно до приписів чинного законодавства до повноважень контролюючого органу не належать проведення перевірки та моніторингу доходів членів родини особи, стосовно якої проводиться перевірка. Тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 21 лютого 2018 року Донецьким окружним адміністративним судом була оголошена перерва до 05 березня 2018 року на 14:00 год.

Ухвалою суду від 26.02.2018 року витребувано у ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1, виходячи з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за листопад та грудень 2017 року.

У судовому засіданні 05 березня 2018 року Донецьким окружним адміністративним судом була оголошена перерва до 20 березня 2018 року на 10:00 год.

Ухвалою суду від 20.03.2018 року клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, - задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк. У судовому засіданні 20 березня 2018 року Донецьким окружним адміністративним судом була оголошена перерва до 17 квітня 2018 року на 11:00 год.

Ухвалою суду від 21.03.2018 року продовжено строк підготовчого провадження по адміністративній справі,- на тридцять днів з ініціативи суду.

Ухвалою суду від 17.04.2018 року закрито підготовче провадження по даній адміністративній справі та розпочато судовий розгляд адміністративної справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1), зареєстрована за адресою: 87050, Донецька обл., Нікольський район, с. Тополине. АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.39-40).

У період з 08.12.1994 року по 19.12.2011 року позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 (т.1 а.с.63-64).

22.03.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який є батьком позивача (т. 1 а.с.62), укладено договір позики грошей в сумі 150 000, 00 грн. (т. 1 с.58). Відповідно до п. 2 зазначеного договору, договір позики є безпроцентним та остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено готівкою у межах села Тополине за місцем проживання позикодавця або іншою адресою, вказаною позикодавцем.

ОСОБА_1 призначена на посаду заступника начальника Володарського управління юстиції Донецької області з питань державної реєстрації у порядку переведення з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 05.02.2016 року, що підтверджено записами у трудовій книжці позивача серії БТ-ІІ від 4241426 (т. 1 а.с.15-18).

18.04.2016 року позивача звільнено з займаної посади за переведенням до Володарської районної державної адміністрації Донецької області, а 19.04.2016 року призначено на посаду начальника відділу Державної реєстрації - Державного реєстратора Володарської районної державної адміністрації Донецької області за переведенням.

10.06.2016 року Володарська районна державна адміністрація перейменована в ОСОБА_2 районну державну адміністрацію Донецької області (т. 1 а.с.18).

На виконання вимог статті 4 Закону України Про очищення влади в лютому 2016 року позивачем було подано заяву про те, що до неї не застосовуються заборони, визначені частинами 3 або 4 статті 1 Закону України Про очищення влади та надано згоду на проведення щодо неї перевірки, передбаченою даним Законом.

На адресу Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з Міністерства юстиції України надійшов запит від 11.04.2016 року № 2896/14/17-16 про проведення перевірки, передбаченої законом України Про очищення влади відносно ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 193).

Мангуською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області була проведена перевірка достовірності відомостей, визначених п. 2 ч. 5 ст.5 Закону України Про очищення влади щодо ОСОБА_1 на підставі: копії декларації про майно, доходи витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік (т. 1 а.с. 194-198), копії заяви ОСОБА_1 про проведення перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади , копії паспорту та копії картки платника податків (т. 1 а.с. 39-40), а також копії трудової книжки (т. 1 а.с. 15-18).

За результатами отримання та розгляду відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено наявність у власності ОСОБА_1 нерухомого майна у вигляді двох квартир, які були достовірно вказані позивачем у декларації. Квартири за адресами: м. Маріуполь, бульвар Шевченка, б. 327, кв. 325 - на праві приватної власності (т. 1 а.с. 89), а також с.Тополине, Нікольського району, вул. Молодіжна, б.10, кв .2- на праві спільної часткової власності.

На підставі цього, на адресу ОСОБА_1 було відправлено листа від 06.07.2016 року № 3582/10/05/40-13-05 із запрошенням для надання пояснень та підтверджуючих документів, щодо джерела доходів, отриманих із законних джерел на придбання нерухомого майна (т. 1 а.с. 200), але станом на 01.08.2016 року пояснень та підтверджуючих документів ОСОБА_1В, до Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області надано не було.

Отже, Мангуською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області було підготовлено висновок Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України Про очищення влади від 01.08.2016 року № 4173/10/05-40-13-05. У зазначеному висновку Мангуською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області під час проведення перевірки встановлено, що ОСОБА_1 у декларації вказано достовірні відомості щодо наявності майна, набутого позивачем за час перебування на посадах, визначених у п.п. 1-10 ч.1 ст.2 Закону України Про очищення влади, які відповідають податковій інформації про майно ОСОБА_1 Мангуською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області у висновку вказано, що у зв'язку з ненаданням ОСОБА_1 письмового пояснення та підтверджуючих документів, які є обов'язковими для розгляду та врахування при підготовці висновку про результати перевірки, встановити відповідність/невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного ОСОБА_1 у декларації, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України Про очищення влади , яке відповідає/не відповідає наявній податковій інформації про доходи, що отримані ОСОБА_1 із законних джерел, неможливо. Зазначений висновок 03.08.2016 року було направлено на адресу Міністерства юстиції України (т.1 а.с. 201).

05.08.2016 року на адресу Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області надійшли пояснення ОСОБА_1 (вх. № 331/3/05.08.2016), до яких додана копія договору купівлі-продажу квартири від 18.05.2013 року № 1737. У вказаних поясненнях зазначено, що кошти на покупку квартири ОСОБА_1 подарував її батько - ОСОБА_4 в сумі 150 000, 00 грн. До вказаного пояснення надано копію договору купівлі-продажу квартири, проте жодного доказу, який би свідчив про передачу або дарування батьком ОСОБА_1 коштів до інспекції не надано (т. 1 а.с. 202-203).

В подальшому на адресу Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з Міністерства юстиції України надійшов запит від 01.09.2016 № 108/13/31-16 про проведення додаткової перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади відносно ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 204).

У ході додаткової перевірки згідно ЦБД виявлено сукупний дохід позивача, а саме: у 2011 році отримано 28 015, 90 грн., у 2012 році - 47 712, 65 грн. та у 2013 році - 35 427, 05 грн. До ОСОБА_1 було відправлено лист із запрошенням для надання пояснень та підтверджуючих документів щодо джерела доходів, отриманих із джерел, на придбання нерухомого майна за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, бульвар Шевченко б. 327, кв. 65, яке придбано у 2013 році. ОСОБА_1 надано пояснення, що кошти у розмірі 150 000, 00 грн. були подаровані батьком. Документи, які підтверджують саме джерело доходів, до пояснення надано не було.

Отже, за результатами додаткової перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України Про очищення влади Мангуською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області було складено висновок від 20.09.2016 року № 5368/10/05-40-13-05, у якому зазначено, що з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1 встановлено недостовірність відомостей, визначених п.2 ч.5 ст.5 Закону України Про очищення влади , вказаних ОСОБА_1 у Декларації (т. 1 а.с. 205). Зазначений висновок направлено до Міністерства юстиції України.

Міністерством юстиції України на виконання вимог Закону України Про очищення влади проведено перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади , стосовно ОСОБА_1. За результатами проведеної перевірки встановлено, що до ОСОБА_1 застосовується заборона, визначена частиною третьою статті 1 Закону України Про очищення влади на підставі критерію, визначеного частиною 8 статті 3 Закону України Про очищення влади . Вказане підтверджено довідкою про результати перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади , від 20.12.2017 року № 13473/14/7-17 (т.1 а.с. 49-50).

Розпорядженням голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області від 04.01.2018 року № 2к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу державної реєстрації ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області 04.01.2018 року з підстав, передбачених Законом України Про очищення влади (т.1 а.с.72).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначаються Законом України "Про очищення влади" від 16.09.2014 року № 1682-VII (далі - Закон N 1682-VII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону N 1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

На виконання пункту 10 частини 1 статті 2 Закону N 1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону N 1682-VII протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Вказана заборона, у відповідності до частини 8 статті 3 Закону N 1682-VII, зокрема, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону N 1682-VII перевірці підлягають: достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до частини 10 статті 5 Закону N 1682-VII у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

На виконання частини 14 статті 5 Закону N 1682-VII керівник органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади.

Процедура проведення органами Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) перевірки недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел визначається Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону N 1682-VII, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. N 563 та Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону N 1682-VII, затвердженим наказом Міністерства фінансів України N 1100 від 03.11.2014 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2014 року за N 1385/26162 (далі - Порядок N 1100).

Відповідно до пункту 3 Порядку N 1100 перевірка, яка проводиться органами Державної фіскальної служби України, включає такі складові:

1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону N 1682-VII, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;

2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка;

3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;

4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;

5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;

6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону N 1682-VII, за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Варто зазначити, що органи Державної фіскальної служби України здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1 - 10 частини 1 ст. 2 Закону N 1682-VII, за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

При цьому відповідно до пункту 35 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону N 1682-VII, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 563, якщо відповідь / висновок / копія судового рішення, що надійшли від органів перевірки за результатами перевірки, є неповними або суперечать іншим матеріалам перевірки, орган, в якому проводиться перевірка, з метою проведення додаткової перевірки чи уточнення отриманої інформації одноразово звертається із запитом до органів перевірки, які зобов'язані розглянути його та надати відповідь протягом десяти робочих днів.

З цього випливає, що для вжиття заходів заборони за другим критерієм необхідно встановити невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного в деклараціях, набутого на час перебування на відповідних посадах, доходам, отриманих із законних джерел.

У висновку, який складається за результатами перевірки, орган Державної фіскальної служби України зобов'язаний зазначити чи була встановлена недостовірність або невідповідність по кожному із перелічених критеріїв, зокрема вказати чи все майно (майнові права), яке підлягає декларуванню, вказане особою у декларації та чи відповідає вартість цього майна отриманим із законних джерел доходам.

Отже, висновок про невідповідність вартості майна (майнових прав) доходам, отриманих із законних джерел, з урахуванням пояснень особи стосовно якої здійснюється перевірка, повинен бути обґрунтованим та зробленим на підставі документів, які достовірно підтверджують такі недостовірність або невідповідність.

Це означає, що порядок проведення відповідної перевірки спрямований на встановлення достовірних даних, на підстави яких можна дійти висновку щодо невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного в декларації позивача, набутого за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

При цьому висновок про наявність відповідних заборон повинен відповідати міжнародним критеріям у сфері прав люди, до якої застосовуються люстраційні з процедури.

Так, Парламентською ОСОБА_5 Європи у Резолюції 1096 (1996) Про заходи, спрямовані на ліквідацію спадку колишніх комуністичних тоталітарних режимів від 27 червня 1996 року (далі - Резолюція ПАРЄ 1096 (1996) від 27.06.1996 р.) підкреслюється, що загалом ці [люстраційні] заходи можуть бути сумісні з демократичною державою, заснованою на верховенстві права, якщо вони відповідають кільком критеріям. По-перше, в кожному окремому випадку має бути доведена вина, яка є скоріш індивідуальною, а не колективною - і це підкреслює необхідність індивідуального, а не колективного застосування законів про люстрацію. По-друге, має бути гарантовано право на захист, презумпція невинуватості, а також право на оскарження до суду. Помста ніколи не може бути метою таких заходів; також не допускаються політичні чи соціальні зловживання процесом люстрації. Мета люстрації - не покарання імовірно винних (це є завданням прокурорів та кримінального законодавства), а захист молодої демократії (пункти 12, 13 названої Резолюції).

У рішенні від 24 червня 2008 року у справі Адамсон проти Латвії Європейський суд з прав людини підкреслив, щоб відбуватись відповідно до Конвенції люстраційна процедура повинна відповідати таким умовам: a) законність; b) законна мета; с) пропорційність.

Україна є країною-учасником Венеціанської комісії, яка на своєму 101-му пленарному засіданні 12-13 грудня 2014 року ухвалила попередній висновок № 788/2014, щодо Закону N 1682-VII, пунктом с) параграфу 104 якого відзначила наявність суттєвих недоліків Закону та необхідність його перегляду з урахуванням, зокрема, того, що вина має бути доведена в кожному індивідуальному випадку і не може презюмуватися на підставі лише приналежності до категорії державних службовців (абзац третій); люстраційна процедура має не порушувати гарантії на справедливий суд (абзац п'ятий); інформація щодо особи, яка підлягає люстраційним обмеженням, може оприлюднюватися виключно після остаточного судового рішення (абзац сьомий).

Статус особи, до якої застосовуються люстраційні заходи в розумінні практики Європейського суду з прав людини фактично прирівнюється до статусу особи, обвинуваченої в кримінальному провадженні ( див. п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 24 квітня 2007 року у справі Матиєк проти Польщі (заява № 38184/03, остаточне рішення від 24 вересня 2007 року).

Отже, особі, до якої застосовуються люстраційні процедури, передбачені Законом № 1682-VII, повинні бути забезпечені усі гарантії правового захисту, передбачені Конституцією України для осіб, звинувачених у кримінальному провадженні.

В абзаці шостому пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі про відповідальність юридичних осіб Конституційний Суд України наголосив на важливості гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина: Конституція встановила, що склад правопорушення як підстава притягнення особи до юридичної відповідальності та заходи державно-примусового впливу за його вчинення визначаються виключно законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (статті 58, 61, пункти 1, 22 частини першої статті 92 Конституції).

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 зазначив: Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (підпункт 3.1 пункту 3).

Фактичним предметом спору у справі, що розглядається є правомірність висновку Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 20.09.2016 року № 5368/10/05-40-13-05 внаслідок встановлення факту невідповідності придбаного позивачем майна (квартири за адресою: м. Маріуполь, бульвар Шевченка, б. 327, кв. 65 ) за час перебування на посадах в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, який не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел.

Відповідно до приписів частини 8 статті 3 Закону N 1682-VII достатньою підставою для звільнення є невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

З цього випливає, що для вжиття відповідної заборони слід встановити невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного в декларації, набутого за час перебування на відповідних посадах, доходам, отриманим із законних джерел.

Таким чином, сама невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявленими органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманих із законних джерел.

Аналогічна правова позиція висловлена в Аналізі практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону N 1682-VII, обговореного на зборах судових палат Вищого адміністративного суду України.

Як встановлено судом, за наслідками проведеної перевірки з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1В та підтвердних документів Мангуською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону N 1682-VII не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел. Вказаний результат проведеної перевірки викладений у висновку Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 20.09.2016 року № 5368/10/05-40-13-05.

До ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області був направлений лист Міністерства юстиції України, до якого була додана довідка від 20.12.2017 року № 13473/14/7-17 про результати перевірки, передбаченої Законом N 1682-VII (т.1 а.с. 49-50).

Дослідивши наведені вище висновок та довідку відповідачів по справі, з точки зору допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зокрема, провівши всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов, суд дійшов висновку, що вони не відповідають таким критеріям, як законність; законна мета; пропорційність та не є такими, що випливають із співіснування достатньо сильних, чітких взаємно підтверджуючих висновків, з огляду на таке.

Так, в письмових поясненнях, наданих ОСОБА_1 як до Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області так і до суду, позивач зазначав, що дане майно було придбано за рахунок коштів, наданих її батьком - ОСОБА_4К на підставі договору позики .

Перевіряючими, на думку суду, не наданий жодний аргумент, який належним чином їх спростовує, отже, важливі аргументи позивача не були розглянуті з необхідною ретельністю.

Поряд з цим, доречність та важливість такого доводу позивача підтверджується відповідними доказами, які містяться у матеріалах справи.

Так, 22.03.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який є батьком позивача (а.с.62) укладено договір позики грошей в сумі 150 000, 00 грн. ( с.58).

На підтвердження спроможності батька надати вказану суму грошей в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого він є власником: Сільськогосподарського виробничого кооперативу КВК И К (т.1 а.с.114-115), фермерського господарства Заріна (т.1 а.с.116-117), фермерського господарства Соф'я (т.1 а.с.118-119), відомості стосовно обігу грошових коштів по банківським рахункам вказаних підприємств (т.1 а.с.132-133, т.2 а.с.3-4), а також витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (т. 1 а.с.120-126).

Підсумовуючи наведене суд зазначає, що вартість майна, задекларована позивачем, була фінансово спроможною для її батька, тому слушними є доводи позивача у справі, що спірне майно придбавалось за кошти її батька.

При цьому суд зауважує, що відповідно до розписки від 11.04.2018 року позивачем виплачена частина боргу ОСОБА_4 у сумі 10 000, 00 грн., заборгованість ОСОБА_1 станом на 11.04.2018 року складає 140 000, 00 грн. (т.2 а.с.56).

Ненадання позивачем під час перевірки підтверджуючих документів щодо позики цих коштів не спростовує висновку про отримання нею доходів із законних джерел. Натомість податковий орган належними і допустимими доказами таке твердження позивача не спростував, формально обмежившись висновком про відсутність законного доходу позивача.

Отже, суд приходить до висновку, що вказаний висновок Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області № 5368/10/05-40-13-05 від 20.09.2016 року про результати додаткової перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону N 1682-VII та, як похідна від нього, довідка Департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції України № 13473/14/7-17 від 20.12.2017 року про результати перевірки, передбаченої Законом N 1682-VII, є протиправними та підлягають скасуванню. Також, з огляду на вищевказане, підлягає скасуванню розпорядження в.о.голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області № 2к від 04.01.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1В.» , оскільки воно прийнято на підставі зазначеної довідки Департаменту.

Стосовно вимоги позивача про поновлення на посаді начальника відділу державної реєстрації ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки від 28.02.2018 року № 01-1018/17/02 про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці (листопад 2017, грудень 2017 року), в листопаді 2017 року ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення у розмірі 15 366, 20 грн., у грудні 2017 року - 11 872, 29 грн. (т.1 а.с.210-211).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" кількість робочих днів у листопаді 2017 року становить 22 дні, у грудні 2017 року - 21 день.

Проте, позивачем фактично відпрацьовано в листопаді 2017 року 22 дні, а в грудні 2017 року 15 днів, відповідно до інформації, що надана ОСОБА_2 райдержадміністрацією Донецької області (т.1 а.с.211).

Так, середньоденна заробітна плата складає: 15 366,20 грн. (листопад 2017 року ) + 11872,29 грн. (грудень 2017 року) : 37 робочі дні за два місяці = 736, 17 грн.

Отже, стягненню підлягає середня заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 04 січня 2018 року по 17 квітня 2018 року (загальна кількість робочих днів - 73) року в сумі 53 740, 41грн. з відрахуванням податків, зборів, обов'язкових платежів.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, суд має допустити до негайного виконання поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення у повному обсязі позовних вимог ОСОБА_1 до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області про визнання протиправними та скасування висновку Мангуської ОДПІ від 20.09.2016 року № 5368/10/05-40-13-05, довідки Департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції України №13473/14/7-17 від 20.12.2017 року про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» , розпорядження в.о.голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області № 2к від 04.01.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1В.» , а також поновлення на посаді начальника відділу державної реєстрації ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджено квитанціями від 02.01.2018 року та від 04.01.2018 (т.1 а.с.3,39), суму судового збору у розмірі 704,80 грн., що підтверджено квитанцією від 22.01.2018 року та суму судового збору у розмірі 704,80 грн., що підтверджено квитанцією від 22.01.2018 року.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому стягненню підлягає судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, щодо кожного з відповідачів пропорційно.

Згідно частини 3 статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( РНОКПП 2747412902,87050, АДРЕСА_2) до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області ( код ЄДРПОУ 38508105, 87400, Донецька обл., Мангушський район, селище міського типу Мангуш, проспект Миру, будинок 75), Міністерства юстиції України ( код ЄДРПОУ 00015622, 01001, м.Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13), ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області ( код ЄДРПОУ 054199858 ,87000, Донецька обл., Нікольський район, селище міського типу ОСОБА_2, вулиця Свободи, будинок 87) про визнання протиправними та скасування висновку Мангуської ОДПІ від 20.09.2016 року № 5368/10/05-40-13-05, довідки Департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції України №13473/14/7-17 від 20.12.2017 року про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» , розпорядження в.о. голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області №2к від 04.01.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1В.» , а також поновлення на посаді начальника відділу державної реєстрації ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати висновок Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції №5368/10/05-40-13-05 від 20.09.2016 року про результати додаткової перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України Про очищення влади .

Визнати протиправною та скасувати довідку Департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції України №13473/14/7-17 від 20.12.2017 року про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» .

Визнати протиправним та скасувати розпорядження в.о. голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області №2к від 04.01.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1В.»

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Державної реєстрації ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області з 04.01.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 січня 2018 року по 17 квітня 2018 року у розмірі 53740,41 грн.(п'ятдесят три тисячі сімсот сорок гривень сорок одна копійка).

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Державної реєстрації ОСОБА_2 районної державної адміністрації та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць.

Стягнути з Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції ( за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. ( сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Стягнути з Міністерства юстиції України ( за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. ( сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 районної державної адміністрації Донецької області ( за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. ( сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Повний текст рішення складено 27 квітня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голуб В.А.